Постанова

від 27.11.2023 по справі 909/568/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2023 р. Справа №909/568/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіБ.Д. Плотніцький

О.С. Скрипчук,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув апеляційну скаргу Фермерського господарства "Сопівське В" б/н від 01.10.2023 року (вх. №№ 01-05/3070/23, 01-05-3071/23 від 02.10.2023 року)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 року (суддя І.Є.Горпинюк; повний текст рішення складено 25.08.2023 року)

у справі № 909/568/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дак Агро" (надалі ТзОВ "Дак Агро")

до відповідача: Фермерського господарства "Сопівське В" (надалі ФГ "Сопівське В")

про стягнення 442779,21 грн.,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Волинець І.В. адвокат (ордер ВС №1161794 від 22.09.2022 року);

від відповідача (в режимі відеоконференції): Зленко В.А. адвокат (ордер АТ №1051155 від 30.09.2023 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

20.06.2023 року ТзОВ "Дак Агро" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФГ "Сопівське В" про стягнення 442779,21 грн, з яких: 332997,00 грн - основний борг, 113,70 грн - пеня, 12403,80 грн. - 3% річних, 97264,71 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежно виконав свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 332997,00 грн. За прострочення виконання зобов`язання по оплаті товару позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 року у справі №909/568/23 частково задоволено позов ТзОВ "Дак Агро". Стягнуто з ФГ "Сопівське В" на користь ТзОВ "Дак Агро" заборгованість за поставлений товар в сумі 332997,00 грн., три проценти річних в сумі 12292,92 грн., інфляційні втрати в сумі 97264,71 грн. та 5310,69 грн. судового збору. Відмовлено в задоволенні вимог ТзОВ "Дак Агро" до ФГ "Сопівське В" про стягнення пені у розмірі 113,70 грн. та 3% річних в розмірі 110,88 грн. Судовий збір в сумі 2,66 грн. покладено на позивача.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що позивач поставив відповідачу товар на суму 632709,00 грн. Однак відповідач виконав свої зобов`язання по оплаті товару частково на суму 299712,00 грн., залишився несплаченим борг в сумі 332997,00 грн. Відповідач не спростував факту неналежного виконання зобов`язання по оплаті товару, тому суд визнав обгрунтованою позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної суми основного боргу. Суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені в сумі 113,70 грн задоволенню не підлягає, оскільки контрагентами не було визначено відповідальність відповідача у формі пені у разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару (порядок її сплати та розмір). Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних, суд відмовив в частині стягнення з відповідача 110,88 грн. 3% річних. В решті позовну вимогу про стягнення 3% річних суд задоволив. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та, враховуючи межі позовних вимог, суд задоволив дану позовну вимогу за розрахунком позивача та стягнув з відповідача 97264,71 грн. інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 року у справі №909/568/23. Просить скасувати зазначене рішення суду в частині стягнення з ФГ "Сопівське В" на користь ТзОВ "Дак Агро" 12292,92 грн. 3% річних та 97264,71 грн. інфляційних втрат, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Звертає увагу на те, що між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товару. При цьому, договору поставки у формі окремого документа сторони не укладали. Скаржник визнає, що отримав від позивача товар на загальну суму 632709,00 грн. на підставі видаткових накладних та провів частковий розрахунок на суму 299712,00 грн. Також не заперечує наявність боргу перед позивачем в сумі 332997,00 грн. Однак, вважає, що позивач безпідставно та необгрунтовано нарахував, а суд першої інстанції стягнув 3% річних та інфляційні втрати на суму заборгованості. Покликається на відсутність обов`язку щодо оплати товару одразу після його прийняття. Суд не звернув уваги, що претензію від 30.11.2022 позивач надіслав лише 02.01.2023 року. Стверджує, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з часу поставки по 30.11.2022 року є безпідставним.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника. Зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб. З врахуванням ст. 692 ЦК України, відповідач як покупець був зобов`язаний оплатити вартість товару негайно після прийняття. Покликається на те, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню, починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають із змісту ч.2 ст. 530 ЦК України. Просить залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 року у справі №909/568/23, апеляційну скаргу ФГ "Сопівське В" без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Представник позивача просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, між ТзОВ "Дак Агро" та ФГ "Сопівське В" виникли господарські правовідносини з поставки товару.

В період з березня 2021 року по вересень 2021 року позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується копіями видаткових накладних, які містять відтиски печаток сторін та підписи їх представників: № 3 від 05.03.2021 року на суму 76020,00 грн; № 13 від 10.04.2021 року на суму 73332,00 грн; № 20 від 11.05.2021 року на суму 75180,00 грн; № 31 від 16.06.2021 року на суму 75180,00 грн; № 39 від 15.07.2021 року на суму 73512,00 грн; № 50 від 18.08.2021 року на суму 74952,00 грн; № 55 від 15.09.2021 року на суму 81378,00 грн; № 65 від 16.09.2021 року на суму 103155,00 грн., всього на суму 332997,00 (а.с.9-12, т.1).

Відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 299712,00 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних інструкцій та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку (а.с.13, 43-44, т.1), у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 332997,00 грн.

Відповідач визнає заборгованість перед позивачем в сумі 332997,00 грн.

В ході розгляду справи суд встановив, що позивач поставляв відповідачу товар за видатковими накладними без укладення договору як окремого документа.

02.01.2023 року позивач надіслав відповідачу вимогу № 30/1 від 30.11.2022 року та просив протягом 3-х днів з моменту отримання цієї вимоги оплатити основну заборгованість в сумі 332997,00 грн., 3% річних 12403,81 грн. та 97264,71 грн. інфляційних (а.с. 14-18, т.1).

20.03.2023 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою аналогічного змісту (а.с. 19-23, т.1).

Відповідач залишив без відповіді та задоволення вказану вимогу, що слугувало підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом про стягнення 332997,00 грн основного боргу, 113,70 грн пені, 12403,80 грн. 3% річних, 97264,71 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2021 року по 30.11.2022 року.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 Господарського кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд встановив, що поставка позивачем товару, його отримання відповідачем за видатковими накладними та як наслідок його часткова оплата, свідчить про виникнення між сторонами правовідносин з договору поставки, який оформлювався у такий спосіб за кожною окремою поставкою, що не суперечить приписам статті 205 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України, статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ході розгляду справи суд встановив, що згідно з вищеописаних видаткових накладних відповідач в період з 05.03.2021 року по 16.09.2021 року отримав від позивача товар на загальну суму 632709,00 грн.

Як видно з наявних в матеріалах справи копій платіжних інструкцій та оборотно-сальдової відомості по рахунку, відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 332997,00 грн.

Відповідач не надав суду доказів про сплату вказаної заборгованості та визнає наявність заборгованості перед позивачем в сумі 332997,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 332997,00 грн. основного боргу.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 113,70 грн. пені за порушення строків оплати товару за період з 01.10.2021 року по 06.10.2021 року.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено вище, сторони даної справи не укладали договору у письмовій формі, виконання зобов`язання покупця щодо оплати поставленого товару не забезпечене неустойкою (пенею).

Враховуючи те, що сторони не визначили відповідальність відповідача у формі пені у разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару (порядок її сплати та розмір), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 113,70 грн.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 року у справі №909/568/23 в частині стягнення основного боргу та відмови в стягненні пені не оскаржується.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних к розмірі 12403,80 грн та 97264,71 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2021 року по 30.11.2022 року колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд першої інстанції відмовив в частині стягнення з відповідача на користь позивача 110,88 грн. 3% річних. В решті суд задоволив дану позовну вимогу та стягнув з відповідача 12292,92 грн. 3% річних. Також суд першої інстанції, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та, враховуючи межі позовних вимог, задоволив дану позовну вимогу за розрахунком позивача та стягнув з відповідача на користь позивача 97264,71 грн. інфляційних втрат.

Однак, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення відповідача 12403,80 грн. 3% річних та 97264,71 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2021 року по 30.11.2022 року, з огляду на таке.

За приписами частин 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У даній справі встановлено, що між сторонами не було укладено договору купівлі-продажу (чи поставки) у формі єдиного документа, оскільки відповідно до змісту копії договору від 05.03.2021 року, яка міститься в матеріалах справи, зазначений договір підписаний лише позивачем.

З аналізу наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних та платіжних інструкцій вбачається, що позивач здійснював поставку товару відповідачу при наявності в останнього заборгованості по попередній поставці, що свідчить про системність відтермінування оплати за поставлений товар.

Таким чином, між сторонами даного спору склались господарські правовідносини, при яких відповідач не здійснював розрахунок з позивачем за поставлений товар у день його поставки.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що 02.01.2023 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за товар, колегія суддів вважає безпідставним нарахування позивачем та стягнення судом першої інстанції 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.08.2021 року по 30.11.2022 року, оскільки зазначений період передує даті пред`явлення вимоги про виконання зобов`язання.

З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з 01.08.2021 року по 30.11.2022 року.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не мав правових підстав для стягнення з відповідача 12403,80 грн. 3% річних та 97264,71 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2021 року по 30.11.2022 року.

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищенаведених правових норм та встановлених обставин справи №909/568/23, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 року у цій справі необхідно скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 12292,92 грн, інфляційних втрат в сумі 97264,71 грн. та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В решті рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Судові витрати

З огляду на те, що суд задовольняє апеляційну скаргу, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених вимог відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Сопівське В" б/н від 01.10.2023 року (вх. №№ 01-05/3070/23, 01-05-3071/23 від 02.10.2023 року) задовольнити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 року у справі №909/568/23 скасувати в частині стягнення з Фермерського господарства "Сопівське В" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дак Агро" 3% річних в сумі 12292,92 грн, інфляційних втрат в сумі 97264,71 грн. Прийняти в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 року у справі №909/568/23 в частині стягнення з Фермерського господарства "Сопівське В" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дак Агро" заборгованості за поставлений товар в сумі 332997,00 грн. залишити без змін.

Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги розподілити між сторонами пропорційно до задоволених вимог.

Стягнути з Фермерського господарства "Сопівське В" (78217, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Сопів, вул. Лісова, 7, код ЄДРПОУ 35889252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дак Агро" (80712, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Стадня, вул. Шевченка, 7Б, код ЄДРПОУ 43896770) 4994,96 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дак Агро" (80712, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Стадня, вул. Шевченка, 7Б, код ЄДРПОУ 43896770) на користь Фермерського господарства "Сопівське В" (78217, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Сопів, вул. Лісова, 7, код ЄДРПОУ 35889252) 4026,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяО.В. Зварич

СуддяБ.Д. Плотніцький

СуддяО.С. Скрипчук