Ухвала

від 25.08.2023 по справі 752/13400/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/13400/23

Провадження № 2/752/5840/23

У Х В А Л А

25 серпня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Давиденко С.Р.,

розглянувши заяву Шевчук про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Одночасно з пред`явленням позову ОСОБА_1 подала заяву про його забезпечення.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що нею пред`явлена позовна заява до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, яке входить до складу спадкового майна померлого ОСОБА_4 , в порядку спадкування.

За даними позивачки, відповідачі будучи спадкоємцями за законом ще не отримали свідоцтва про право на спадщину, однак вчиняють дії щодо користування та розпорядження спадковим майном померлого, а саме передають його в оренду.

При цьому зазначає, що ОСОБА_4 був складений заповіт відповідно до якого належне йому майно на час смерті заповів ОСОБА_1 .

У позивачки є припущення того, що вказане вище майно, може бути відчужено третім особам, що в подальшому призведе до ускладнення виконання рішення. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони відповідачам передавати в оренду третім особам майно, на думку позивачки, відповідатиме вимогам чинного законодавства України, зокрема, щодо співмірності вжитих заходів заявленим позивачем вимогам; розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості між заходом для забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

З урахуванням викладеного просить заборонити нотаріусам Першої Тернопільської державної нотаріальної контори вчиняти будь-які дії щодо спадкового майна, яке залишилося після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Крім того, просить накласти арешт на майно, вказане в прохальній частині заяви, яке на праві власності було зареєстровано за ОСОБА_4 , а також заборонити відповідачам передавати це майно в оренду третім особам.

Суд, ознайомившись із матеріалами заяви позивачки про забезпечення позову, вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до норм частини 1 статті 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього ж Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Одним з критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

У пунктах 4-6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має право брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Запорукою належної реалізації завдань цивільного судочинства є, зокрема те, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує також пункт 43 рішення від 20.07.2004 року в справі «Шмалько проти України», де констатовано, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Таким чином невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 року у справі № 640/13156/18 зробив правовий висновок про те, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів, при цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року в справі № 381/4019/18 викладено висновок, за яким співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати через невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Так, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу набуття права власності на майно, яке входить до складу спадкового майна померлого ОСОБА_4 , в порядку спадкування, а саме на:

- Автомобіль марки «Toyota», модель «Venza», 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_3 ;

-Автомобіль марки «Citroen», модель «Berlingo», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , № кузова НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_6 ;

-Земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:82:445:0002, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з розміщеним на ній гаражем на 4 авто;

-Квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 55,7 кв.м.;

-Квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 29,80 кв.м.;

-Квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 90,3 кв.м.;

-Квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 56,1 кв.м.;

-Квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 43,4 кв.м.;

-Нежитлові і господарські приміщення, загальною площею 78,3 кв.м., № № VI, VII, VII в будинку АДРЕСА_7 ;

-Нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_8 , загальною площею 35 кв.м.;

-Житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами по АДРЕСА_9 .

Враховуючи, що надані матеріали містять відомості щодо наявності спору стосовно нерухомого майна та існують достатні підстави вважати, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на спірне майно, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Разом з тим, заявницею не надано належних та допустимих доказів, на підтвердження права власності наступного майна: автомобіля марки «Toyota», модель «Venza», 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_3 ; автомобіля марки «Citroen», модель «Berlingo», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , № кузова НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_6 ; а відтак вимоги, що стосуються зазначеного вище майна, не підлягають задоволенню судом.

При цьому, на думку суду, не можна забороняти нотаріусам вчиняти будь-які дії та видавати свідоцтво щодо права права на спадщину у цілому, тобто зупинення сукупності усіх дій, які прямо дозволені законом.

Відповідно до ч.2 ст.8-1 Закону України «Про нотаріат» встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов`язків, а за правилами ст. 42 цього ж Закону встановлено, що за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Крім того, відповідно до підпункту 4.13 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов`язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.

Що стосується доводів позивача у заяві про заборону відповідачам передавати в оренду третім особам майно померлого ОСОБА_4 , то вони, на думку суду, також є обґрунтованими, оскільки користування цим майном може призвести до його пошкодження, зіпсування або інших втрат, внаслідок яких може істотно знизитись його ринкова вартість.

Щодо застосування до позивача зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Аналіз пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України свідчить про те, що для його застосування необхідно встановити сукупність таких обставин:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України;

2) позивач або взагалі не має на території України майна або розмір (вартість) його майна на території України недостатній для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Тобто на суд покладається обов`язок застосувати зустрічне забезпечення лише за наявності одночасного встановлення зазначених обставин у їх сукупності.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 295/940/20, від 01 квітня 2020 року у справі № 318/854/18, від 09 грудня 2021 року у справі № 175/1480/21.

Відповідачі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не позбавлені можливості в порядку, передбаченому частиною шостою статті 154 ЦПК України, подати клопотання про зустрічне забезпечення з обґрунтуванням наявності підстав для такого забезпечення і наданням відповідних доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149 - 153 ЦПК України, суд

Ухвалив:

заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування, задовольнити частково.

Накласти арешт на наступне майно, яке на праві власності було зареєстр овано за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-Земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:82:445:0002, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з розміщеним на ній гаражем на 4 авто;

-Квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 29,80 кв.м.;

-Квартиру АДРЕСА_10 , загальною площею 90,3 кв.м.;

-Квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 56,1 кв.м.;

-Квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 43,4 кв.м.;

-квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 55,7 кв.м.,

-Нежитлові і господарські приміщення, загальною площею 78,3 кв.м., № № VI, VII, VII в будинку АДРЕСА_7 ;

-Нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_8 , загальною площею 35 кв.м.;

-Житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами по АДРЕСА_9 .

Заборонити відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передавати в оренду третім особам майно померлого ОСОБА_4 , а саме:

-Земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:82:445:0002, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з розміщеним на ній гаражем на 4 авто;-

-Квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 29,80 кв.м.;

-Квартиру АДРЕСА_10 , загальною площею 90,3 кв.м.;

-Квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 56,1 кв.м.;

-квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 55,7 кв.м.,

-Квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 43,4 кв.м.;

-Нежитлові і господарські приміщення, загальною площею 78,3 кв.м., № № VI, VII, VII в будинку АДРЕСА_7 ;

-Нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_8 , загальною площею 35 кв.м.;

-Житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами по АДРЕСА_9 .

Стягувач - ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_11 , ідентифікаційний код НОМЕР_8 )

Боржник - ОСОБА_2 ( місце прживання АДРЕСА_9 , ідентифікаційни й код НОМЕР_9 );

Боржник - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_13 , ідентифікаційний код - НОМЕР_10 )

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох року з дня постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення або отримання її копії, особами, що не були присутніми в судовому засіданні.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя К.Г.Плахотнюк