Рішення

від 11.09.2024 по справі 752/13400/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/13400/23

Провадження № 2/752/1393/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 вересня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Ахмеяна Б.А.,

за участі представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Н.О.

відповідачки ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Матвіяса А.Б.

у місті Києві, в приміщенні суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

04.07.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування, яким позивається до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачкою зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 26.03.2015 року ВДРАЦС РС Тернопільського МУЮ, актовий запис № 3721, здійснений у Відділі реєстрації смерті у м. Києві.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому на момент смерті майно, а саме: автомобіль марки «Toyota», модель «Venza», 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_4 ; автомобіль марки «Citroen», модель «Berlingo», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , № кузова НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_7 ; земельну ділянку, площею 0, 1000 га, кадастровий номер 8000000000:82:445:0002, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з розміщеним на ній гаражем на 4 авто; квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 55,7 кв.м.; квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 29,8 кв.м.; квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 90,3 кв.м.; квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 56,1 кв.м.; квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 43,4 кв.м.; нежитлові і господарські приміщення, загальною площею 78,3 кв.м., № № VI, VII, VII в будинку АДРЕСА_8 ; нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_9 , загальною площею 35 кв.м.; житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами по АДРЕСА_1

28.11.2014 року ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до змісту якого, все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось та все те, що ще буде належне йому на час смерті і на що він матиме право за законом заповів ОСОБА_1 . Зазначений заповіт посвідчено секретарем Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 14.

ОСОБА_4 був рідним братом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

04.03.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. заведено спадкову справу № 42/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яку 08.08.2015 року було направлено за належністю до Першої тернопільської державної нотаріальної контори.

Після відкриття спадкової справи відповідачам стало відомо про наявність складеного ОСОБА_4 заповіту на користь ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із вказаним заповітом, спочатку 01.10.2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , Попільнянської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області, треті особи: ОСОБА_2 , Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.11.2018 року у зв`язку з поданою позивачем ОСОБА_3 12.11.2018 року заявою, позов залишено без розгляду.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15.01.2019 року ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.11.2018 року залишено без змін.

04.11.2019 року постановою Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.11.2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15.01.2019 року залишено без змін.

27.11.2017 року ОСОБА_2 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Попільнянської селищної ради, Попільнянського району, Житомирської області, треті особи: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення нікчемності правочину - заповіту, вчиненого від імені ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , посвідченого секретарем Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області 28.11.2014 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.06.2018 року позов ОСОБА_2 було задоволено, встановлено, що заповіт, вчинений від імені ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений секретарем Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області 28.11.2014 року та зареєстрований в журналі (реєстрі) вчинення нотаріальних дій Сокільчанської сільської ради за № 14 є нікчемним.

Постановою Тернопільського апеляційного суду у вказаній справі від 19.10.2018 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.06.2018 року залишено без змін.

12.06.2019 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.06.2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19.10.2018 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися апеляційний та касаційний суди, виходив із того, що секретар Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області Хмара Т.В. не була у передбаченому законодавством порядку, а саме рішенням виконавчого комітету Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області уповноважена на вчинення нотаріальних дій, у зв`язку із чим не мала права посвідчувати спірний заповіт від 28.11.2014 року.

Даних висновків суди дійшли на підставі листа виконуючого обов`язки старости с. Сокільча, Попільнянського району, Житомирської області, направленого на адресу ОСОБА_2 , в якому зазначено, що розпорядження сільського голови від 08.01.2014 року № 4/02-03, яким ОСОБА_5 призначено відповідальною особою за виконання нотаріальних дій, було єдиним документом на підставі якого секретар Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області Хмара Т.В. посвідчила спірний заповіт.

Однак, ОСОБА_2 не оспорювала в суді волевиявлення свого покійного брата ОСОБА_4 , а складений ним заповіт скасований лише на підставі, нібито, відсутності у секретаря сільської ради Хмари Т.В. повноваження на його засвідчення.

Проте, після постановлення зазначеного рішення та набрання ним чинності, позивачеві ОСОБА_1 стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі під час розгляду вищевказаної цивільної справи про визнання заповіту нікчемним.

Так, у лютому 2023 року представником ОСОБА_1 було направлено адвокатські запити до Попільнянського селищного голови з приводу отримання інформації щодо прийняття виконавчим комітетом Сокільчанської сільської ради рішення стосовно надання секретарю Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області ОСОБА_5 повноважень на виконання нотаріальних дій.

У відповідь на зазначені адвокатські запити - отримано копію рішення № 76 від 21.12.2012 року виконавчого комітету Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області, зі змісту якого вбачається, що секретаря ради Хмару Т.В. - відповідальну за ведення нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану у виконкомі ради, зобов`язано вирішувати звернення громадян з питань нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану згідно чинного законодавства.

Відповідно до Висновку експерта № 02/23 за результатами семантико-текстуального дослідження від 10.03.2023 року, текст рішення виконавчого комітету Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області № 76 від 21.12.2012 року містить висловлювання, об`єктивний зміст яких полягає у наказі (спонуканні до дії) щодо продовження виконання секретарем сільради ОСОБА_5 обов`язків зі здійснення нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану, які були надані їй раніше.

Із вказаного слідує, що секретар Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області Хмара Т.В., в передбаченому законодавством порядку, була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, зокрема посвідчувати заповіт ОСОБА_4 від 28.11.2014 року.

Таким чином, на думку позивачки, у зв`язку із поданням до суду виконуючим обов`язки старости с. Сокільча, Попільнянського району, Житомирської області неправдивої інформації, зазначене призвело до прийняття необґрунтованого рішення, в результаті якого було знівельовано волевиявлення спадкодавця ОСОБА_4 , а позивачка ОСОБА_1 була позбавлена можливості реалізувати своє право на отримання спадщини.

У зв`язку з виявленими документами, які свідчать про наявність у секретаря Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області Хмари Т.В. посвідчувати заповіти, в тому числі, і заповіт покійного ОСОБА_4 , про існування яких позивачка та її представник довідалися лише у лютому 2023 року, позивачка позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, оскільки після набрання рішенням про визнання заповіту нікчемним, законної сили минуло більше трьох років. Інших способів захистити порушене право позивачки на спадкування та дотримання волевиявлення покійного ОСОБА_4 , ніж звернення до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування, на даний час, немає.

Просила визнати за нею, ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на належне померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 майно, а саме: автомобіль марки «Toyota», модель «Venza», 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_4 ; автомобіль марки «Citroen», модель «Berlingo», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , № кузова НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_7 ; земельну ділянку, площею 0, 1000 га, кадастровий номер 8000000000:82:445:0002, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з розміщеним на ній гаражем на 4 авто; квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 55,7 кв.м.; квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 29,8 кв.м.; квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 90,3 кв.м.; квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 56,1 кв.м.; квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 43,4 кв.м.; нежитлові і господарські приміщення, загальною площею 78,3 кв.м., № № VI, VII, VII в будинку АДРЕСА_8 ; нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_9 , загальною площею 35 кв.м.; житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами по АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів на її користь понесені судові витрати.

04.07.2023 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у праві за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

25.08.2023 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про часткове забезпечення позову.

02.10.2023 року представником відповідача ОСОБА_3 подано відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач ОСОБА_3 не визнає заявлені позовні вимоги, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Братівник І.В. підтвердив зазначені позивачкою обставини, щодо рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25.06.2018 року у справі №607/15122/17 яким визнано нікчемним заповіт вчинений від імені ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_1 .. Зазначене рішення набрало законної сили, а відтак позивачка не є спадкоємицею за заповітом, а також не є спадкоємицею за законом у порядку черговості, відповідно її право на спадкування не порушене.

17.10.2023 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу відмову у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Братівника І.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

18.12.2023 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про витребування доказів.

23.04.2024 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Будучи присутньою у судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Кириченко Н.О. підтримала заявлені позовні вимоги з зазначених у позовній заяві підстав, просила позов задовольнити у повному обсязі. Представник позивачки звертала увагу на те, що заповіт складений ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відображав дійсну волю заповідача, оскільки підпис на заповіті належав останньому, що встановлено висновком експерта Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 07.12.2015 року. Рішення суду, яким було визнано нікчемним заповіт ОСОБА_4 , з тих підстав, що заповіт посвідчений особою, яка не мала таких повноважень не скасував дійсну волю заповідача на розпорядження належним йому майном на користь ОСОБА_1 .. Крім того стверджувала, про встановлені факти, що надана до Тернопільського міськрайонного суду інформація про те, що секретар Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області не була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, як з`ясувалося була недостовірною, оскільки рішенням №76 від 21.12.2012 року виконавчого комітету Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, секретаря ради Хмару Т.В. - відповідальну за ведення нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану у виконкомі ради, зобов`язано вирішувати звернення громадян з питань нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану згідно чинного законодавства.

Крім того, представник позивачки адвокат Кириченко Н.О. послалася на Постанову Верховного Суду від 29.01.2024 року у цивільній справі №369/7921/21 в якій Об`єднана палата Касаційного цивільного суду відступила від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду в тому числі і складу колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення нікчемності заповіту в якій зазначено про те, що виключно виконавчий комітет сільської ради мав повноваження покласти на посадову особу цього органу місцевого самоврядування функції щодо вчинення нотаріальних дій, зокрема, посвідчення заповітів, тому вважали що секретар сільської ради, посвідчуючи спірний заповіт на підставі відповідного розпорядження сільського голови, не мала на це повноважень, а отже, оспорюваний заповіт є нікчемним у силу вимог частини першої статті 1257 ЦК України. Таким чином, Верховний Суд у справі №369/7921/21 встановив неправильність застосування судом норм матеріального права при визнанні заповіту нікчемним, в тому числі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення нікчемності заповіту, в якій було визнано заповіт ОСОБА_4 нікчемним.

З метою забезпечення поваги до волі заповідача ОСОБА_4 та обов`язковості її виконання, а також захисту спадкових прав позивачки, просила позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 визнано нікчемним, рішення суду набрало законної сили, а тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні відсутні, представник відповідача - адвокат Братівник І.В. подав до суду заяву про завершення розгляду справи за його та відповідача ОСОБА_3 відсутності, зазначивши, що вони не визнають заявлені позовні вимоги, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. При вирішенні заявленого ОСОБА_1 спору просили застосувати строки позовної давності.

Заслухавши у судовому засіданні думку представниці позивачки, відповідачки ОСОБА_2 та її представника, врахувавши думку відповідача ОСОБА_3 та його представника, дослідивши матеріали справи, су дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 26.03.2015 року ВДРАЦС РС Тернопільського МУЮ, актовий запис № 3721, здійснений у Відділі реєстрації смерті у м. Києві. (а.с.127 тому №1)

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому на момент смерті майно, а саме: автомобіль марки «Toyota», модель «Venza», 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_4 ; автомобіль марки «Citroen», модель «Berlingo», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , № кузова НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_7 ; земельну ділянку, площею 0, 1000 га, кадастровий номер 8000000000:82:445:0002, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з розміщеним на ній гаражем на 4 авто; квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 55,7 кв.м.; квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 29,8 кв.м.; квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 90,3 кв.м.; квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 56,1 кв.м.; квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 43,4 кв.м.; нежитлові і господарські приміщення, загальною площею 78,3 кв.м., № № VI, VII, VII в будинку АДРЕСА_8 ; нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_9 , загальною площею 35 кв.м.; житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами по АДРЕСА_1 .

28.11.2014 року ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до змісту якого, все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось та все те, що ще буде належне йому на час смерті і на що він матиме право за законом заповів ОСОБА_1 . Зазначений заповіт посвідчено секретарем Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 14. (а.с.124, 125-126 тому №1).

Померлий 24.02.2015 року ОСОБА_4 був рідним братом відповідачів у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

04.03.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. заведено спадкову справу № 42/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яку 08.08.2015 року було направлено за належністю до Першої тернопільської державної нотаріальної контори.

Після відкриття спадкової справи відповідачам стало відомо про наявність складеного ОСОБА_4 заповіту на користь ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з позовом, позивачка зазначила, що відповідачі не погодилися із заповітом їх брата ОСОБА_4 , оскаржили його в судовому порядку.

Відповідно, 01.10.2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , Попільнянської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області, треті особи: ОСОБА_2 , Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.11.2018 року, яку залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15.01.2019 року, позов залишено без розгляду за заявою позивача ОСОБА_3 від 12.11.2018 року. 04.11.2019 року Постановою Верховного Суду ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.11.2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15.01.2019 року залишено без змін. (а.с.128-142 тому №1).

27.11.2017 року ОСОБА_2 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Попільнянської селищної ради, Попільнянського району, Житомирської області, треті особи: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення нікчемності правочину - заповіту, вчиненого від імені ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , посвідченого секретарем Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області 28.11.2014 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.06.2018 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 19.10.2018 року, позов ОСОБА_2 було задоволено, встановлено, що заповіт, вчинений від імені ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений секретарем Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області 28.11.2014 року та зареєстрований в журналі (реєстрі) вчинення нотаріальних дій Сокільчанської сільської ради за № 14 є нікчемним. 12.06.2019 року постановою Верховного Суду рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.06.2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19.10.2018 року залишено без змін. (а.с. 143-166 тому №1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний та касаційний суди, виходив із того, що секретар Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області Хмара Т.В. не була у передбаченому законодавством порядку, а саме рішенням виконавчого комітету Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області уповноважена на вчинення нотаріальних дій, у зв`язку із чим не мала права посвідчувати спірний заповіт від 28.11.2014 року.

Судом також встановлено, що відповідачі, зокрема відповідачка ОСОБА_2 зверталася з заявою до правоохоронних органів щодо підробки заповіту від імені її брата ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 .. Заява була зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 27.06.2015 року за №12015060270000301 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України. Учасники справи не могли повідомити суд про прийняте процесуальне рішення у цьому ж кримінальному провадженні через необізнаність.

У той же час, позивачкою, на підтвердження заявлених нею позовних вимог суду було надано копію висновку №1/185 від 07.12.2015 року зробленого судовим експертом Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на виконання постанови СВ Попільнянського відділення поліції ГУНП в Житомирській області в межах кримінального провадження №12015060270000301 від 27.06.2015 року.

Зі змісту зазначеного висновку встановлено, що результатами дослідження рукописного запису « ОСОБА_4 » та підпис від імені ОСОБА_4 у графі «підпис» наданого заповіту ОСОБА_4 від 28.11.2014 виконані ОСОБА_4 .. Підпис від імені ОСОБА_4 у рядку стовпчика «Підпис осіб (їх представників), які звернулися за вчиненням нотаріальної дії» нотаріальної дії №14 (159503) на 9 аркуші наданого реєстру для реєстрації нотаріальних дій Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, який розпочатий у 2012 році, виконаний ОСОБА_4 .. Підписи від імені ОСОБА_4 у графі «Підпис» наданого заповіту ОСОБА_4 від 28.11.2014 та у рядку стовпчика «Підпис осіб (їх представників), які звернулися за вчиненням нотаріальної дії» нотаріальної дії №14 (159503) на 9 аркуші наданого реєстру для реєстрації нотаріальних дій Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, який розпочатий у 2012 році, виконані однією особою. (а.с.168-180 тому №1).

Копія цього ж висновку судового експерту не засвідчена позивачкою, як така, що відповідає оригіналу, оскільки сам оригінал відсутній у розпорядженні останньої, у той же час у судовому засіданні сторони у справі визнали, що вони обізнані про такий висновок і наявна у справі копія відповідає оригіналу.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка ОСОБА_1 зазначає у своєму позові, що, висновків про нікчемність заповіту ОСОБА_4 суди дійшли на підставі листа виконуючого обов`язки старости с. Сокільча, Попільнянського району, Житомирської області, направленого на адресу ОСОБА_2 , в якому зазначено, що розпорядження сільського голови від 08.01.2014 року № 4/02-03, яким ОСОБА_5 призначено відповідальною особою за виконання нотаріальних дій, було єдиним документом на підставі якого секретар Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області ОСОБА_5 посвідчила спірний заповіт. Однак, ОСОБА_2 не оспорювала в суді волевиявлення свого покійного брата ОСОБА_4 , а складений ним заповіт скасований лише на підставі, нібито, відсутності у секретаря сільської ради Хмари Т.В. повноваження на його посвідчення.

Після постановлення зазначеного рішення та набрання ним законної сили, ОСОБА_1 стали відомі наступні обставини. У лютому 2023 року представником ОСОБА_1 було направлено адвокатські запити до Попільнянського селищного голови з приводу отримання інформації про прийняття виконавчим комітетом Сокільчанської сільської ради рішення стосовно надання секретарю Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області ОСОБА_5 повноважень на виконання нотаріальних дій. У відповідь на зазначені адвокатські запити - отримано копію рішення № 76 від 21.12.2012 року виконавчого комітету Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області, зі змісту якого вбачається, що секретаря ради Хмару Т.В. - відповідальну за ведення нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану у виконкомі ради, зобов`язано вирішувати звернення громадян з питань нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану згідно чинного законодавства.

Відповідно до Висновку експерта № 02/23 за результатами семантико-текстуального дослідження від 10.03.2023 року, текст рішення виконавчого комітету Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області № 76 від 21.12.2012 року містить висловлювання, об`єктивний зміст яких полягає у наказі (спонуканні до дії) щодо продовження виконання секретарем сільради ОСОБА_5 обов`язків зі здійснення нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану, які були надані їй раніше. Із вказаного слідує, що секретар Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області Хмара Т.В., в передбаченому законодавством порядку, була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, зокрема посвідчувати заповіт ОСОБА_4 від 28.11.2014 року. (а.с.117-123 тому №1).

Таким чином, на думку позивачки, у зв`язку із поданням до суду виконуючим обов`язки старости с. Сокільча, Попільнянського району, Житомирської області неправдивої інформації, зазначене призвело до прийняття необґрунтованого рішення, в результаті якого було знівельовано волевиявлення спадкодавця ОСОБА_4 , а позивачка ОСОБА_1 була позбавлена можливості реалізувати своє право на отримання спадщини. На думку ОСОБА_1 такі обставини є істотними для справи, але вони не були і не могли бути відомі їй під час розгляду цивільної справи про визнання заповіту нікчемним. Таким чином, у зв`язку з виявленими документами, які свідчать про наявність у секретаря Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області Хмари Т.В. повноважень посвідчувати заповіти, в тому числі, і заповіт покійного ОСОБА_4 , про існування яких позивачка та її представник довідалися лише у лютому 2023 року, позивачка позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, оскільки після набрання рішенням про визнання заповіту нікчемним законної сили, минуло більше трьох років. Інших способів захистити порушене право позивачки на спадкування та дотримання волевиявлення покійного ОСОБА_4 , ніж звернення до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування, на даний час, немає.

З урахуванням викладених позивачкою обставин, як підстав для позову, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування на зазначене у позові майно з посиланням на висновок експерта № 02/23 за результатами семантико-текстуального дослідження від 10.03.2023 року, яким встановлено, що текст рішення виконавчого комітету Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області № 76 від 21.12.2012 року містить висловлювання, об`єктивний зміст яких полягає у наказі (спонуканні до дії) щодо продовження виконання секретарем сільради ОСОБА_5 обов`язків зі здійснення нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану, які були надані їй раніше. (а.с. 117 - 123 тому № 1).

З огляду на зазначений вище висновок експерта № 02/23 за результатами семантико-текстуального дослідження від 10.03.2023 року, позивачка стверджує, що виконуючий обов`язки старости с. Сокільча, Попільнянського району, Житомирської області надав суду у справі про встановлення нікчемності правочину - заповіту неправдиву інформацію, а саме що єдиним документом на підставі якого секретар Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області Хмара Т.В. посвідчила оспорюваний заповіт було розпорядження сільського голови від 08.01.2014 року № 4/02-03, яким ОСОБА_5 призначено відповідальною особою за виконання нотаріальних дій. Так, дослідивши лише зазначений вище лист, суди у справі про встановлення нікчемності правочину - заповіту, дійшли висновку, що секретар Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області Хмара Т.В. не була у передбаченому законодавством порядку, а саме рішенням виконавчого комітету Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області уповноважена на вчинення нотаріальних дій, у зв`язку із чим не мала права посвідчувати спірний заповіт від 28.11.2014 року.

Однак, зі змісту рішення № 76 від 21.12.2012 року виконавчого комітету Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області вбачається, що секретаря ради Хмару Т.В. - відповідальну за ведення нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану у виконкомі ради, зобов`язано вирішувати звернення громадян з питань нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану згідно чинного законодавства.

ОСОБА_1 також вказує, що рішення № 76 від 21.12.2012 року виконавчого комітету Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області є істотною для справи обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома їй, на час розгляду справи, але вона позбавлена можливості реалізувати своє право на перегляд судового рішення за нововиявленою обставиною, оскільки пропустила, встановлений законом строк звернення до суду з такою заявою у три роки, а поновленню такий строк не підлягає.

Також ОСОБА_1 стверджує, що про існування рішення № 76 від 21.12.2012 року виконавчого комітету Сокільчанської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області дізналася лише у лютому 2023 року, оскільки її представник отримав зазначене вище рішення у відповідь на свої ж адвокатські запити до Попільнянського селищного голови.

Разом з тим, ОСОБА_1 не зазначає причин поважності не звернення із зазначеними вище запитами раніше, оскільки рішення виконавчого комітету Сокільчанської сільської ради на яке посилається позивачка датовано 2012 роком, справа про встановлення нікчемності правочину - заповіту розглядалася судами першої та другої інстанції у 2018 році та Верховним Судом у 2019 році, а тому теоретично позивачка мала можливість отримати зазначене вище рішення у такий строк, який був би достатнім для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Посилання позивачки на ту обставину, що неотримання нею спадщини, котра залишена після смерті ОСОБА_4 буде порушенням волевиявлення останнього на розпорядження його майном за життя, також не може бути взято судом до уваги, оскільки рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирськох області, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про встановлення нікчемності правочину встановлено, що заповідач ОСОБА_4 , звернувшись за посвідченням свого заповіту, до секретаря Сокільчанської сільської ради, порушив встановлений законом порядок для складання та посвідчення, судом встановлено, що заповіт вчинений від імені ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений секретарем Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області 28 листопада 2014 року та зареєстрований в журналі (реєстрі) вчинення нотаріальних дій за №14 є нікчемним.

Нікчемний правочин є недійсним вже в момент вчинення, незалежно від будь-чиєї волі (ipso iure), і його абсолютна недійсність діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, не зумовлює набуття/зміни/ припинення прав ні для кого.

Отже, під час вирішення заявленого ОСОБА_1 спору про визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом, суд бере до уваги, що заповіт на підставі якого ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності в порядку спадкування, визнаний судом нікчемним, а відтак не може створювати для позивачки наслідків, а саме спадкування майна спадкодавця.

Крім того, звертаючись до суду з позовом, представник позивачки послалася на постанови Верховного суду, котрі були прийняті після перегляду Верховним Судом судових рішень у справі №607/15112/17 якими визнано заповіт ОСОБА_4 від 28.11.2014 року, посвідчений секретарем Сокільчанської сільської ради Попільнянгського району Житомирської області Хмарою Т.В. та зареєстрований за №14 нікчемним, та які містять висновки, що стосуються предмету спору про визнання нікчемними правочинів, а саме заповітів, зокрема:

постанови у справі №522/9893/17 від 25.05.2021 року та у справі №461/2565/20 від 20.07.2022 року, де Верховний Суд зробив висновки, що за відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю;

постанову у справі №303/5126/18 (провадження №61-22263св19) від 25.03.2020 року, де Верховний суд зазначив, що секретар сільської ради мав повноваження на вчинення нотаріальних дій навіть за умови відсутності рішення виконавчого комітету відповідної ради про покладення на нього вчинення цих дій;

постанову у справі № 680/289/18від 17.11,2021 року де Верховним судом зроблено висновок, що секретар сільської ради мав повноваження на вчинення нотаріальних дій, так як її обрано на посаду із здійсненням повноважень секретаря виконавчого комітету ради на підставі рішення сільської ради й таке право закріплено положеннями її посадової інструкції.

Так, висновки Верховного Суду у зазначених справах є такими, що заповіти посвідчені секретарем сільської ради, котра мала повноваження відповідно до статті 1251 ЦК України, статті 37 Закону України «Про нотаріат», статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відображали дійсну волю заповідачів на розпорядження своїм майном відповідають вимогам закону.

Під час судового розгляду справи представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Кириченко Н.О. також послалася на те, що у постанові від 29.01.2024 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №369/7921/21 зазначив, що:

1)свобода заповіту охоплю особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання;

2)на рівні Конституції України та закону не передбачено можливості Міністерства юстиції України можливості регулювати вимоги щодо форми і порядку посвідчення заповіту;

3)законодавець у ЦК України не передбачив такої підстави для кваліфікації заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, нікчемним, як відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на цю посадову особу вчинення нотаріальних дій, так і відсутність вказівки в заповіті місця народження заповідача. Це не впливає на форму заповіту та порядок його посвідчення. Протилежна кваліфікація буде базуватися на мотивах розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення і порушить принцип свободи заповіту, оскільки він піддається правовій охороні й після смерті заповідача.

Також Верховний Суд у цій же справі визнав наявними підстави для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду: у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі №607/1511/17-ц у справі за позовом ОСОБА_2 до Попільнянської сільської ради Попільнянського району Житомирської областіШевчук Н.М. про встановлення нікчемності заповіту (провадження №61-46960св18); у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №683/3061/18 (провадження №61-18936св19); у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі №323/3359/17 (провадження №61-15028св19; … (та інших), в яких зазначено про те, що виключно виконавчий комітет сільської ради мав повноваження покласти на посадову особу цього органу місцевого самоврядування функції щодо вчинення нотаріальних дій, зокрема, посвідчення заповітів, тому вважали, що секретар сільської ради, посвідчуючи спірний заповіт на підставі відповідного розпорядження сільського голови, не мала на це повноважень, а отже оспорюваний заповіт є нікчемним у силу вимог частини першої статті 1257 ЦК України.

Посилаючись на те, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №369/7921/21 встановив неправильність застосування судом норм матеріального права при визнанні заповіту нікчемним, в тому числі у справі №607/15112/17-ц у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення нікчемності заповіту, в якій було визнано заповіт ОСОБА_4 нікчемним просила суд забезпечити виконання волі заповідача ОСОБА_4 , захистити спадкові права позивачки, задовольнивши заявлені позовні вимоги.

Відповідно до правил статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм.

Незважаючи на те, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №369/7921/21 встановив неправильність застосування судом норм матеріального права при визнанні заповіту нікчемним, в тому числі у справі №607/15112/17-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення нікчемності заповіту, в якій було визнано заповіт ОСОБА_4 нікчемним, однак зазначене судове рішення не скасоване, воно є чинним і обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до зазначеного вище посилання на статтю 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм, а відтак висновки зроблені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №369/7921/21 підлягають застосуванню судами при вирішенні предметів спорів щодо посвідчення заповітів у порядку передбаченому статтею 1257 ЦК України.

Правилами частини 2 статті 416 ЦПК України встановлено, що у постанові палати, об`єднаної палати, Великої палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої палати.

Проте, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №369/7921/21, а також чинне цивівльно-процесуальне законодавство, та інші нормативно-правові акти не містять роз`яснення та рекомендацій щодо захисту порушеного права учасників справи та забезпечення виконання волі померлого заповідача в якій Верховним Судом встановлено неправильність застосування судом норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини, неодноразово вказував про те, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Європейський суд з прав людини також вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18.07.2006 року).

З огляду на вище викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, не підлягають задоволенню судом.

За правилами ст. 141 ЦПК України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачкою, при зверненні до суду з позовом відсутні.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк