Ухвала

від 25.04.2019 по справі 308/2916/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2916/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участіслідчого ОСОБА_3 , представника володільця майна адвоката ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12018070000000171 старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 погоджене начальником відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_3 за погодженням із начальником відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 звернувся до слідчого суддіз клопотанням про накладення арешту на майно.

В обгрунтування вимог клопотанняпосилається на те, щощо на території Закарпатської області, за попередньою змовою, діє група осіб, яка займається гральним бізнесом, в межах відкритих ними незаконних, підпільних гральних залів, в яких учасники вказаної групи надають фізичним особам, за допомогою комп`ютерної техніки доступ до азартних ігор.

В ході подальшого досудового розслідування слідчими слідчої групи та оперативними працівниками УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ НП України, в ході проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій встановлено, що керівником вищевказаної групи є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , який залучив до вчинення вищеописаного кримінального правопорушення, значну кількість осіб.

Окрім того встановлено, що гр.. ОСОБА_6 має у своєму користуванні автомобіль Toyota Fj Cruser» д.н.з. НОМЕР_1 .

14.04.2019 р. під час проведення санкціонованого обшуку автомобіля марки Toyota Fj Cruser» д.н.з. НОМЕР_1 було виявлено та вилучено: розірвані шматки паперу; предмет подібний на гранату РГД5 , автомобіль марки Toyota Fj Cruser» д.н.з. НОМЕР_1 .

Приймаючи до уваги викладене та те ,що вилучені 14.04.2019 під час проведення санкціонованого обшуку автомобіля марки «Toyota Fj Cruser» д.н.з. НОМЕР_1 речі та предмети є засобами і знаряддями вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину, на них може бути звернено стягнення при призначенні покарання за ч.3 ст.189 КК України так як санкція статті передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, вилучені речі відповідають критеріям визначеним ст.98 КПК України, у зв`язку із чим слідчий просить накласти арешт на вилучене майно.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав та мотивів викладених у клопотанні.

Представник володільця майна ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив надавши суду письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні клопотання. Оголосив в судовому засіданні письмові заперечення.

Заслухавши думкуслідчого про доцільність накладення арешту на майно вилучене під час обшуку 14.04.2019 року, пояснення представника володільця майна,перевірившидокази, якимиобґрунтовується клопотання,слідчий суддя приходитьдо наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що СВ розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 11.05.2018 року внесені до ЄРДР за № 12018070000000171, попередня правова кваліфікація ч.1 ст. 203-2 КК України

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.04.2019 року слідчим СВ розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області було надано дозвіл на проведення обшуку у транспортному засобі марки «Toyota Fj Cruser» д.н.з. НОМЕР_1 .

У ході обшуку виявлено та вилучено предмети і речі, які були зазначені в ухвалі суду та визнані речовими доказами, і які мають безпосереднє значення для встановлення об`єктивної істини у даному кримінальному провадженні, а саме: розірвані шматки паперу; предмет подібний на гранату РГД5.

Постановою слідчого від 15.04.2019 року в порядку ст.ст. 98, 100, 110 КК України:вилучені в ході обшуку речі та автомобіль марки «Toyota Fj Cruser» д.н.з. НОМЕР_1 та техпаспорт до нього визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018070000000171.

Як встановлено слічим суддею, відповідно до договору фінансового лізингу від 28.01.2019 р. за № MKVIA!00000115 транспортний засіб марки «Toyota Fj Cruser» д.н.з. НОМЕР_1 перебуває у лізингу і власником є АТ КБ «ПриватБанк». Транспортний засіб марки «Toyota Fj Cruser» д.н.з. НОМЕР_1 перебуває у платному тимчасовому користуванні ОСОБА_7 .

Відповідно до ч.1 ст.100КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170-174 цього Кодексу.

Відповідно до ст.131КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст.26КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст.168КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч.2 ст.167КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів , грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Згідно положень ч.2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якоїфізичної або юридичної особиза наявностідостатніх підставвважати,щовоно відповідає критеріям,зазначеним у статті98 цього Кодексу(ч. 2, ч. 3 ст.170КПК України) .

Відповідно до ч. 1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання проарешт майнаслідчий суддя,судповиненвраховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні(якщо арештмайна накладаєтьсяу випадку, передбаченому пунктом 1частинидругоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявністьобґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, щопідпадаєпід ознаки діяння, передбаченого закономУкраїни про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладаєтьсяу випадках, передбаченихпунктами 3, 4частинидругої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливістьспеціальноїконфіскації майна(якщо арештмайна накладається увипадку,передбаченомупунктом 2частини другоїстатті170 цього Кодексу);4) розміршкоди, завданоїкримінальнимправопорушенням,неправомірноївигоди,яка отримана юридичною особою(якщо арешт майна накладається у випадку,передбаченому пунктом4частини другої статті170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеженняправавласності завданнямкримінальногопровадження;6)наслідки арешту майна дляпідозрюваного,обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або убезготівковійформі,в томучислікоштита цінності, що знаходяться на банківськихрахунках чи на зберіганніу банках абоіншихфінансових установах, видатковіоперації, цінні папери, майнові,корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170КПК України визначено, що заборона або обмеження користування,розпорядженнямайном можуть бути застосовані лише у разі,коли існують обставини, якіпідтверджують,щоїх незастосуванняпризведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати,знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчим доведено, що тимчасово вилучені 14.04.2019 року в ході здійснення обшуку на підставі ухвалислідчогосудді речі: розірвані шматки паперу; предмет подібний на гранату РГД5 маютьзначення речовогодоказу укримінальномупроваджені № 12018070000000171 від 11.05.2018 року та відповідаютькритеріям,зазначениму ст. 98 КПК України,оскільки могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення таможуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання в частині накладення арешту на автомобіль марки «Toyota Fj Cruser» д.н.з. НОМЕР_1 та техпаспорт до нього слід відмовити виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів ; 2)спеціальної конфіскації ; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи ; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.

У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексомУкраїни може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.

У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ст.173КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст.132КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що як прокурором, так і слідчим не були дотримані вимоги ст. ст. 170, 171, 173 КПК України, при внесенні клопотання, оскільки такі не містять будь-яких відомостей про те, що кримінальним правопорушенням кому- небудь завдана матеріальна шкода. Крім того, з матеріалів судового провадження не вбачається, що в справі заявлявся цивільний позов.

Учасниками судового розгляду суду також не надані відомості про те, що будь-хто зі службових осіб юридичної чи фізичної особи, подавав заяви про визнання його цивільним позивачем, а стороною обвинувачення - не надані відомості про те, що в справі будь-хто визнавався цивільним відповідачем.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддія також приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування у кримінальному провадженні будь-хто із фізичних осіб не визнавався підозрюваним, обвинуваченим й щодо цих осіб може бути застосовано покарання у виді спеціальної конфіскації. Стороною обвинувачення також не надано будь-які дані про те, що у кримінальному провадженні щодо третіх осіб чи юридичних осіб, у випадках передбачених Кримінальним кодексом України, може бути застосована спеціальна конфіскація.

Доводи клопотання про те,що арешт накладається на майно - автомобіль з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також із метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та не підтвердженими відповідними процесуальними рішеннями, належним чином не вмотивованими.

Крім цього у клопотанні не зазначена мета арешту майна, подаючи клопотання, слідчий не врахував положення ч. 1 ст. 170 КПК України, відповідно до якої фізична або юридична особа може бути позбавлена права на відчуження, розпорядження та / або користування майном.

При оцінці доводів клопотання слідчий суддя також вважає, що у клопотанні слідчого не вказується на наявність даних у підтвердження ризиків приховування, втрати, передачі чи відчуження вилученого майна.

Формальне посилання слідчого у клопотанні на ч.1 ст.98, ч.2ст.167,ч.2ст.170та ст.171КПК України, без належного вмотивування мети та підстав для арешту майна автомобіля , слідчий суддя вважає таким, що не приводить до висновку про його обґрунтованість та пронеобхідність його задоволення.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що у кримінальному провадженні відомості в якому внесені доЄдиного реєструдосудових розслідувань за ч.1 ст.203-2 КК України , потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи гр. ОСОБА_6 як арешт автомобіля шляхом заборони користування та розпорядження ним, що слідчий поза розумним сумнівом не довів законність такого арешту.

Слідчий суддя також вважає, що слідчий не довів, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна (автомобіля) шляхом заборони його використання та розпорядження ним може призвести до його зникнення, втрати або пошкодження, або настанні інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, що завдання кримінального провадження можуть бути досягнуті і шляхом застосування менш обтяжливих заходів забезпечення цього провадження.

Окрім того, слідчий суддя враховує, що транспортний засіб марки «Toyota Fj Cruser» д.н.з. НОМЕР_1 не входив до переліку предметів, з метою виявлення яких було проведено обшук, відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 02.04.2019 р. і не отримано дозвіл на вилучення даного автомобіля, власником якого є АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до договору фінансового лізингу від 28.01.2019 р. за № MKVIA!00000115 , а відтак накладення арешту на транспортний засіб власником якого є АТ КБ «ПриватБанк» і який перебуває у платному тимчасовому користуванні ОСОБА_7 згідно договору завдасть шкоди правам та інтересам АТ КБ «ПриватБанк».

З огляду на вище наведене слідчий суддя вважає, що клопотання в цій частині є необґрунтованим.

Відповідно до ч.3 ст.173КПК України відмова у задоволенні клопотання або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.

Керуючись ст.ст. 170-173, 372, 395КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12018070000000171 старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 погоджене начальником відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, вилучене 14.04.2019 року під час проведення санкціонованого обшуку автомобіля марки «Toyota Fj Cruser» д.н.з. НОМЕР_1 , а саме на:

-розірвані шматки паперу;

-предмет подібний на гранату РГД5 шляхом заборони розпорядження, відчуження і користування.

В решіт вимог клопотання відмовити.

Копію ухвали вручити слідчому, прокурору, а іншим учасника направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня іі оголошення.

Повний текст ухвали проголошено26 квітня 2019 року о 08-50 годині.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1