Ухвала

від 28.05.2019 по справі 308/2916/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2916/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12018070000000171 старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 погоджене начальником відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 за погодженням із начальником відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 звернувся до слідчого суддіз клопотанням про накладення арешту на майно.

В обгрунтування вимог клопотанняпосилається на те, щона території Закарпатської області, за попередньою змовою, діє група осіб, яка займається гральним бізнесом, в межах відкритих ними незаконних, підпільних гральних залів, в яких учасники вказаної групи надають фізичним особам, за допомогою комп`ютерної техніки доступ до азартних ігор.

Згідно п. 1 ст. 1 ЗУ «Про заборону грального бізнесу в Україні» гральний бізнес - діяльність, пов`язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп`ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.

Пунктом 2 цієї ж статті визначено, що азартна гра - будь-яка гра, обов`язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.

В ході подальшого досудового розслідування слідчими слідчої групи та оперативними працівниками УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ НП України, в ході проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій встановлено, що керівником вищевказаної групи є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , який залучив до вчинення вищеописаного кримінального правопорушення, значну кількість осіб.

14 квітня 2019 року, органом досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області ОСОБА_1 від 15.03.2019 у справі №308/2916/19 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , та в ході якого вилучено в тому числі банківську карту АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , оформлену на громадянина ОСОБА_5 .

Слідчий зазначає, що у органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що вищевказаною банківською карткою громадянин ОСОБА_5 користувався під час вчинення ним злочинів пов`язаних із заняттям гральним бізнесом, зокрема поповнювати та знімати кошти через термінали та банкомати банків, перераховувати кошти третім особам та інше.

Враховуючи, що вищевказаний рахунок, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а грошові кошти розміщені на ньому такими, що набуті кримінально протиправним шляхом, є достатні підстави вважати, що вони (рахунок та грошові кошти, що на ньому розміщені) відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

В судове засідання слідчий не зявився.

Перевірившидокази, якимиобґрунтовується клопотання,слідчий суддя приходитьдо наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 11.05.2018 року внесені до ЄРДР за № 12018070000000171, попередня правова кваліфікація ч.1 ст. 203-2 КК України

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.03.2019 року слідчим СВ розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області було надано дозвіл на проведення обшуку місця проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення даного обшуку серед виявлених речей було вилучено банківську карту АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , оформлену на громадянина ОСОБА_5 .

Розглядаючиклопотанняпронакладенняарештунамайно, впорядкустатей170-173 КПКУкраїни, дляприйняттязаконногота обґрунтованогорішення,слідчийсуддяповинен з`ясувативсіобставини, якіпередбачаютьпідставидляарештумайнаабовідмовиузадоволенніклопотанняпроарештмайна.

Згідноп.7ч.2ст.131КПКУкраїнизаходомзабезпечення кримінальногопровадженняє арешт майна.Відповіднодоч.5ст.132КПКУкраїни,під часрозглядупитання про застосування заходівзабезпеченнякримінального провадженнястороникримінального провадження повинні подати слідчому суддідоказиобставин,наяківонипосилаються.

Відповідно дост. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1ст. 100 КПК Україниречовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями160 - 166,170 - 174цьогоКодексу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст.26КПКУкраїни сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст.168КПКУкраїни тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч.2 ст.167КПКУкраїни тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів , грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Згідно положень ч.2 ст.170КПКУкраїни арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якоїфізичної або юридичної особиза наявностідостатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям,зазначеним у статті98 цього Кодексу(ч. 2, ч. 3 ст.170КПК України) .

Відповідно до ч. 1 ст.98КПКУкраїни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання проарешт майнаслідчий суддя, судповиненвраховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні(якщо арешт майна накладаєтьсяу випадку, передбаченому пунктом 1частинидругоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадаєпід ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність(якщо арешт майна накладаєтьсяу випадках, передбачених пунктами 3, 4частинидругої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальноїконфіскації майна (якщо арештмайна накладається у випадку, передбаченомупунктом 2частини другої статті170 цього Кодексу);4) розміршкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірноївигоди,яка отримана юридичною особою(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом4частини другої статті170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеженняправавласності завданням кримінального провадження;6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170КПКУкраїни арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або убезготівковійформі,в томучислікоштита цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганніу банках абоіншихфінансових установах, видатковіоперації, цінні папери, майнові,корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170КПКУкраїни визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядженнямайном можуть бути застосовані лише у разі,коли існують обставини, які підтверджують,щоїх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до вимогКПК України, слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна, з метою прийняття законного та справедливого рішення повинен з`ясувати правову підставу для арешту такого майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норми закону.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170цьогоКодексу (ч. 1ст.173КПКУкраїни).

Слід зазначити, що висновок слідчого та прокурора не може базуватися на припущеннях, це заборонено законом і такі доводи не можуть бути підставою для прийняття слідчим суддею законного та справедливого рішення.

Як зазначалося, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Вказані обставини слідчим недоведені і матеріали клопотання такі відомості не містять.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно, значення якого як речового доказу у даному кримінальному провадженні не доведене.

Крім того, матеріали не містять відомостей про те, що ОСОБА_5 має статус підозрюваного або обвинуваченого, щодо нього відсутні відомості в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, цивільний позов до цієї особі не пред`явлений.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що майно, зазначене у клопотанні слідчого, є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину, тобто вказане у клопотанні слідчого майно не відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК України.

У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказано, що відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна у спосіб, що може призвести до надмірного обмеження правомірного його володіння, а тим більше встановлення такого обмеження неправомірно, не відповідає приписам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статей 170, 173 КПК України.

Аналізуючи наведені вимоги закону, слідчий суддя переконаний, що відсутні правові підставидляарештумайна, тимчасове вилучене майно не відповідає критеріям,зазначеним уст.98 КПКУкраїни, атакож слідчим не обгрунтовано і не доведено мети застосування арештумайна.

Застосуваннябудь-якогозаходузабезпеченнякримінального провадження,у тому числіі арешт майна,євтручаннямуправаісвободиособи,проте такевтручанняможливе,якщо потреби досудового розслідуваннявиправдовуютьтакийступінь втручання,обов`язковоюжумовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які бнедопустилидопорушенняпринципу розумності та співрозмірності обмеженняправавласностізавданнямкримінальногопровадження.

Відповідно до ч.3 ст.173КПК України відмова у задоволенні клопотання або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України , слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12018070000000171 старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 погоджене начальником відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно відмовити.

Копію ухвали вручити слідчому, прокурору, а іншим учасника направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня іі оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1