Ухвала

від 23.08.2023 по справі 404/6929/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/6929/23

Номер провадження 2-з/404/54/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 року суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Павелко І.Л., розглянувши матеріали заяви представника ОСОБА_1 адвоката Бойко Яни Романівни про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 адвокат Бойко Я.Р.звернулася всудз заявою, в якій просить накласти арешт на квартиру за номером АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

Взаяві заявницяобґрунтовує своївимоги тим,що неюподана досуду позовназаява до ОСОБА_2 , третя особа Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 2 про встановлення частки у праві спільної сумісної власності та визнання право власності, оскільки відповідач заперечує право ОСОБА_1 на успадкування частини зазначеної квартири після смерті матері( ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 на підставі свідоцтва прошлюб від27.10.2007року,серія НОМЕР_1 ).

Заявниця вважає, що подальше відчуження відповідачем вказаної квартири унеможливить реалізацію права позивачки за захистом яких вона звернулась до суду.

Постановою провідмову увчиненні нотаріальноїдії від07квітня 2023року відмовлено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 1954р.н.,що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ,на 1/4 частку квартири під АДРЕСА_1 . Підставою стало те, що за даними Державного реестру речових прав на нерухоме майно право власності на зазначену квартиру зареєстровано 23.06.2017 року, номер запису про право власності:21131039, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1286676135101 на ім`я ОСОБА_2 . Також вказано, що за даними Державного реестру речових прав на нерухоме майно право власності на частку квартири під АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 не зареєстровано.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Кіровського районного суду міста Кіровограда з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 2 про встановлення частки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у праві спільної сумісної власності в розмірі 1/2 (одна друга) частини квартири АДРЕСА_1 ; визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 .

Предметом позову є визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності та встановлення права власності.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства с справедливий. неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно дост.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен мас право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної. творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності с непорушним.

Відповідно до ст.151ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст.153ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у проваджені якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зазначена позиція висловлена і в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до положень ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та в межах і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому сторони мають право обґрунтовувати належність конкретно доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень та зобов`язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Такі засади поширюються як на вирішення справи по суті, так і на вирішення окремих процесуальних питань.

У відповідності до п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс 16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації її майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, с вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим. щоб забезпечити позивач)' реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши відповідні норми процесуального права, заяву про забезпечення позову, враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, розумність та співмірність обмеження права власності, наслідки заборони вчиняти певні дії, характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів, виходячи із заявлених заявником предмету та підстав позову, можна прийти до висновку про те, що між сторонами дійсно існує спір, суд вважає,що вказаназаява підлягаєзадоволенню частково,оскільки невжиттязаходів забезпеченняпозову можеу майбутньомуутруднити чизробити неможливимвиконання судовогорішення танакладає арештлише на 1/4 частку квартири, не порушуючи права відповідача.

Керуючись ст. ст.149-153, 260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката БойкоЯни Романівни прозабезпечення позову задовольнити частково.

Забезпечити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 2 про визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності та встановлення права власності шляхом накладення арешту на 1/4 частку квартири за номером АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 до завершення розгляду справи та набрання рішення суду законної сили.

Копію ухвали направити представнику заявника для пред`явлення її на виконання.

Ухвала підлягає виконанню негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення до виконання- 3(три) роки.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала складена 23.08.2023 року.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда І. Л. Павелко