Постанова

від 24.08.2023 по справі 674/503/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 674/503/22

Провадження № 22-ц/4820/948/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

з участю апелянта та його представника,

позивача та його представника,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2023 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2023 року, суддя Палінчак О.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, Служба у справах дітей Новодунаєвецької селищної ради Хмельницької області, про визначення місця проживання дитини,

встановив:

У травні 2022 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання сина, ОСОБА_3 , за місцем проживання батька, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказав, що з вересня 2013 року він проживав з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання у сторін народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після припинення спільного проживання з відповідачем, дочка ОСОБА_5 залишилася проживати з матір`ю, а син ОСОБА_4 з 2017 року проживає з ним за місцем його проживання в АДРЕСА_1 та знаходиться на його повному утриманні.

Він перебуває із сином у тісному психоемоційному зв`язку, займається його вихованням, любить його, знає його потреби, піклується про його розвиток та має змогу забезпечити його усім необхідним, тоді як з матір`ю у сина відсутній емоційний зв`язок.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.02.2023 року позов задоволено. Визначено місце проживання дитини, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька, ОСОБА_2 , у АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд виходив з доведеності обставин, зазначених у позовній заяві. В той же час ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження тієї обставини, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8 з нею не буде суперечити інтересам дитини, а також, не вказала обставини, які б давали підстави вважати, що зміна місця проживання дитини буде мати більш позитивний вплив на сина.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.03.2023 року з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 стягнуто 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 992,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судомвраховано складність справи, фактично витрачений адвокатом час, принципи розумності, співмірності, пропорційності і справедливості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила суд апеляційної інстанції рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову та заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги послалася на неврахування судом етичних якостей ОСОБА_2 , відсутності у нього самостійного доходу. Суд не надав правової оцінки тій обставині, що ОСОБА_2 таємно, без її відома та згоди, забрав сина та тривалий час переховував дитину від матері, перешкоджав їй бачитися та спілкуватися з сином, налаштовував дитину проти неї, надаючи сину неправдиву інформацію щодо її життя.

Судом також неправильно було вирішено заяву позивача про відшкодування судових витрат по оплаті професійної правової допомоги адвоката, оскільки стягнута з неї сума не є співмірною зі складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом послуг.

В судовому засіданні апелянт та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Позивач та його представник в суді заперечили проти апеляційної скарги, підтримали оскаржувані судові рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги в частині оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08.02.2023 року та часткового задоволення апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14.03.2023 року з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з вересня 2013 року проживали однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, під час якого у них народилося двоє спільних дітей, син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_8 проживає з батьком, ОСОБА_2 , за місцем його проживання, в АДРЕСА_1 .

У висновку психолога №92/01-06 від 30.08.2017 року зазначено, що з 2017 року, після припинення шлюбних стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приблизно 1 рік проживає з ОСОБА_2 . Дитина вказує, що йому подобається проживати разом із батьком, матері він давно не бачив.

Як вбачається зі змісту акту обстеження умов проживання від 03.10.2018 року, на підставі заяви ОСОБА_2 , проведено обстеження умов його проживання разом із сином ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 . У ОСОБА_4 є окрема кімната для сну та відпочинку, він забезпечений сезонним одягом та взуттям, дитячими іграшками. В будинку створено усі належні умови повноцінного розвитку проживання та виховання дитини.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 04.05.2020 року, проведеного на підставі заяви ОСОБА_2 з метою встановлення умов проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , який проживає в АДРЕСА_1 , без реєстрації, було встановлено, що дитина проживає за вищевказаною адресою з батьком, ОСОБА_2 , бабусею та дідусем, дитина забезпечена усім необхідним, для виховання та його розвитку створені усі належні умови.

Відповідно до акту обстеження, складеного депутатом Новодунаєвецької селищної ради, ОСОБА_4 проживає протягом двох років (2018-2020 року) з батьком ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , та знаходиться на повному його утриманні.

У висновку психолога №19/01-06 від 18.02.2021 року зазначено, що після припинення шлюбних стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , їх спільний син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком. Дитина вказує, що проживає разом із батьком та вважає його домівку своїм житлом. Проживати разом із матір`ю відмовляється. У даному висновку, також, вказано, що проживання ОСОБА_4 з батьком позитивно впливає на його становлення та розвиток. Визначення місця проживання дитини з матір`ю є неможливим, оскільки дитина приблизно 4 роки з нею не спілкується і не мала з нею тісного емоційного зв`язку.

Згідно із висновком психолога №106/01-06 від 22.12.2021 року, ОСОБА_4 проходить діагностичні обстеження та отримує психологічні консультації в центрі соціально-психологічної допомоги з серпня 2017 року і працівники закладу мають можливість спостерігати за розвитком взаємовідносин у родині протягом тривалого часу. Проживати з матір`ю, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 категорично відмовлявся, але погоджувався з нею спілкуватися, оскільки хотів спілкуватися зі своєю сестрою ОСОБА_5 . Окрім того, дитина сподівалася, що її батьки примиряться. Починаючи з 2017 року, у хлопчика існує та завжди існував тісний емоційний зв`язок з батьком. У свою чергу, батько дитини з належною відповідальністю ставиться до виховання та всебічного розвитку сина. Дитині з ним комфортно та безпечно.

Психолог дійшов висновку про те, що проживання ОСОБА_4 з батьком позитивно впливає на його становлення і розвиток, тому необхідно визначити місце проживання хлопчика з батьком, оскільки він фактично з ним проживає та перебуває на його утриманні протягом чотирьох років, а також це є бажанням дитини. Визначення місця проживання ОСОБА_4 з матір`ю може призвести до протестних реакцій з боку дитини, наслідки яких складно передбачити.

Рішенням виконавчого комітету Новодунаєвецької селищної ради від 06.10.2022 року №110, затверджено висновок органу опіки і піклування про визначення місця проживання ОСОБА_4 разом із батьком, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

У листі Хмельницького дошкільного навчального закладу №28 «Пролісок» від 27.04.2021 року зазначено, що ОСОБА_8 відвідував вказаний дошкільний навчальний заклад з 18.10.2019 року по 31.05.2020 року. Приводив та забирав малолітнього ОСОБА_8 його батько, ОСОБА_2 . Участі у вихованні дитини у період навчання ОСОБА_1 не приймала, сплату батьківських розрахунків здійснював батько.

Згідно з ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною першою статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, (далі - Конвенція про права дитини), встановлено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частини перша, друга статті 160 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із суб`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.11.2020 року у справі №487/7241/18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.12.2020 року у справі №487/2001/19-ц (провадження №61-12667св20) зазначено, що закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 року у справі №352/2324/17 (провадження №61-14041св19) зазначено, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 року у справі №645/2682/19).

Суд першої інстанції, за результатами встановленої прихильності дитини до батька, з урахуванням обставин справи, віку дитини, її особистої думки щодо бажання проживати спільно з батьком, для забезпечення її прав та інтересів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що місце проживання малолітнього ОСОБА_4 має бути визначено разом із батьком, враховуючи тривалість та сталість проживання з ним, особисту думку дитини, сформованість стосунків з іншими членами сім`ї батька, створення батьком сприятливих умов для проживання сина, гармонійного психологічного розвитку що, в свою чергу, не вплине на реалізацію матір`ю своїх прав на участь у вихованні дитини.

Матір дітей, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я сина, стан його розвитку, незалежно від того з ким ОСОБА_4 буде проживати.

Визначаючи місце проживання дитини з батьком, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суд першої інстанції при вирішенні спору надав першочергове значення саме найкращим інтересам дитини.

Задовольняючи позов про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням насамперед інтересів дитини, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо суті вирішення позову, оскільки зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновком суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог.

Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на вчинення ОСОБА_2 їй перешкод у спілкуванні з сином, оскільки такі обставини не доведені доказами. Доказів щодо неетичної поведінки батька дитини та неможливості його утримувати малолітнього сина ОСОБА_4 матеріали справи також не містять. Визначення місця проживання дитини не позбавляє матір права на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі матері у її вихованні.

Апеляційна скарга на рішення суду не місить достатнього обґрунтування, яке б вказало на порушення судом норм процесуального права при проведенні дослідження доказів, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Стосовно доводів та вимог апеляційної скарги на додаткове рішення суду колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини третя, четверта статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Верховного Суду від 04.05.2022 року у справі №588/1149/20).

Відповідно до п.1.1 договору про надання професійної правничої допомоги №398, укладеного 05.05.2022 року між ОСОБА_2 та адвокатом Наталюком Н.М., клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги, здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін. Адвокат надає усні і письмові довідки та консультації щодо законодавства, рекомендації та роз`яснення щодо суті та юридичних наслідків правочинів (п.2.1.1). Адвокат складає заяви, звернення, позовні заяви, пояснення, скарги (включаючи апеляційні та касаційні) та інші документи правового характеру (п.2.1.3). Адвокат забезпечує захист прав та охоронюваних законом інтересів клієнта під час розгляду цивільних, господарських, адміністративних та інших справ у загальних, спеціалізованих,третейських, інших судах України створених відповідно до законодавства (п.2.1.5).

Відповідно до п.п.4.2.-4.3. вказаного договору, суми гонорару зазначаються адвокатом в актах про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту (уповноважені особі клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням. 3а правову допомогу, передбачену в п.п.1.1. договору клієнт сплачує адвокату винагороду, розмір якої визначається виходячи з вартості 1 год. роботи - 800 грн. За результатами роботи складається акт виконаних робіт, який містить облік робочого часу, затраченого адвокатом.

Відповідно до розрахунку адвокатських послуг, наданих адвокатом Наталюком Н.М. ОСОБА_2 на виконання умов договору №398 від 05.05.2022 року про надання правової допомоги, було надано наступні послуги: зустріч з клієнтом та надання консультації - 2 год., вартістю 1600 грн., пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання стратегії представництва клієнта в судовому засіданні - 2 год., вартістю 1600 грн., складання позовної заяви - 12,5 год., вартістю 10000 грн., складання адвокатських запитів про витребування доказів, клопотання про витребування доказів - 5 год., вартістю 4000 грн., складання клопотання про виклик свідків - 1 год., вартістю 800 грн., участь у судових засіданнях, приїзд до місця судових засідань - 15 год., вартістю 12000 грн.

Відповідно до квитанції про оплату гонорару, складеної адвокатом Наталюком Н.М., ОСОБА_2 сплачено адвокату 30000 грн. за послуги, що надаються згідно з договором про надання правової допомоги №398 від 05.05.2022 року.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши докази надання правової допомоги, колегія суддів дійшла висновку, що відшкодування понесених позивачами адвокатських витрат у визначеній судом першої інстанції сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності та співмірності. Зважаючи на складність справи, а саме предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу позовної заяви та інших процесуальних документів, що були подані адвокатом у даній справі, колегія суддів вважає, що розмір правничої допомоги стягнутої судом з відповідача в 15000 грн. є значно завищеним.

Так, поданий адвокатом Наталюком Н.М. в інтересах ОСОБА_2 позов не є значними за обсягом (налічує 7 сторінок), а інші процесуальні документи не є складними за своїм змістом. Судовий розгляд справи в суді першої інстанції за участі адвоката позивача відбувся лише 08.02.2023 року та тривав 7 хв.

Враховуючи встановлені обставини справи, з огляду на принципи розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації відповідачу за рахунок позивача, з 15000 грн. до 10000 грн.

Зокрема, вартість послуг щодо консультації ОСОБА_2 підлягає зменшенню з 1600 грн. до 1000 грн., пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах а також складення позовної заяви підлягає зменшенню з 11600 грн. до 6000 грн., складання адвокатських запитів про витребування доказів, клопотання про витребування доказівпідлягає зменшенню з 4000 грн. до 2000 грн., участь у судових засіданнях, приїзд до місця судових засідань підлягає зменшенню з 12000 грн. до 1000 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені судом в повному об`ємі, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку із наданням правової допомоги в розмірі 10000 грн. в суді першої інстанції слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, додаткове судове рішення підлягає зміні в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2023 року залишити без змін.

Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2023 року в частині стягнення правничої допомоги змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000грн.

В решті додаткове рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 серпня 2023 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова