Рішення

від 15.08.2023 по справі 758/12375/17

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/12375/17

Категорія 57

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Головчака М. М.,

за участю секретаря судового засідання - Губенко О. М.,

представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Богінкевича А.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телемережа «Уніка - ТV» до підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ», ОСОБА_3 , третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ТОВ «Телемережа «Уніка-TV» звернулося з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Телерадіокомпанія «НБМ», ОСОБА_3 , третя особа: ФОП ОСОБА_4 , про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, в якому просило:

- визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію ТОВ «Телемережа «Уніка-TV» інформацію, а саме: «… Єдиний український канал в кабельних мережах Криму, Севастополя… Власники Севастопольці!... Вони називають себе слов`яно-арійським каналом, йде пропаганда - бей жидов спасай россию! Евреи , виноваты евреи, Израиль і так даліє… Останнє порушення помітили там «Сварожичи» - які вони там роздають гроші, і знову ж таки закликають там, с отетімі гоямі не иметь дела, ну єто знаєте єто бред который есть!... Ізраіль там це знищує жидів ну це взагалі заговор масонський, це доречі на передодні ювілею «Баб`єго яра»,… я звернувся до наших правоохоронних органів, кажу, хлопці, шановні колеги, дивіться йде заклик до війни! Шо робити?»;

- зобов`язати протягом 7 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Телерадіокомпанія «НБМ», ОСОБА_3 спільно спростувати інформацію, викладену на веб-сайті 5.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом розміщення на веб-сайті 5.ua інформації наступного змісту: «Розміщений на сайті відеозапис програми «ІНФОРМАЦІЯ_2» з ОСОБА_7 за участю Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення ОСОБА_3 , а також сам випуск програми містив неправдиву інформацію щодо пропаганди ТОВ «Телемережа «Уніка-TV», телеканал «Планета», виключності певної раси, національності, антисемітизму розпалювання расової ворожнечі, не відповідає дійсності. Щодо творчого колективу телеканалу «Планета» відсутні кримінальні провадження. Приносимо вибачення творчому колективу телеканалу.», а також видалити з свого сайту відеозапис телепрограми «ІНФОРМАЦІЯ_2», трансльовану на «5 канал», ведуча ОСОБА_7 , яка транслювалась в ефірі, гостем студії був голова Нацради ОСОБА_3 , в межах якого було допущено зазначені висловлювання.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 07 вересня 2016 року на засіданні комітету Верховної Ради України, як вважає позивач після відвідування ОСОБА_3 парламентського буфету, останній розповсюдив наступну інформацію: «… російська - слов`янська - арійський канал, как они пишут! Включіть їх і подивіться, вони на кожному кроці кричать: єдиний канал який транслюється в кабельних системах Севастополя. Виходці з Севастополя! Вони кричать: Бей жидов спасай россию! Евреи сволочи, евреи есть рабы, евреи и так далі эээ мы уничтожали! Да это сто відсотків! Это сто відсотків! Это сто відсотків!».

В подальшому, ОСОБА_3 , як вважає позивач під дією алкоголю ІНФОРМАЦІЯ_3 в телевізійній передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2» на «5 каналі» з ведучою ОСОБА_7 розповсюдив наступну інформацію: «… Єдиний український канал в кабельних мережах Криму, Севастополя… Власники Севастопольці!... Вони називають себе слов`яно - арійським каналом, йде пропаганда - бей жидов спасай россию! Евреи , виноваты евреи, Изариль і так даліє… Останнє, порушення помітили там «Сварожичи» - які вони роздають гроші, і знову ж таки закликають там, с отетімі гоямі не иметь дела, ну это знаєте это бред которій есть!...Ізраїль там це знищує жидів ну це взагалі заговор масонський, це доречі на передодні ювілею «Баб`єго яра»,… я звернувся до наших правоохоронних органів, кажу, хлопці, шановні колеги, дивіться йде заклик до війни! Шо робити?... ».

На думку сторони позивача, вищезазначена інформація відносно нього є неправдивою, образливою, оскільки впливає на ділову репутацію позивача, як юридичної особи та на честь і гідність його працівників, звинувачуючи позивача у вчиненні низки кримінальних правопорушень, расової ворожнечі.

Згідно з автоматизованою системою документообігу суду вказана справа розподілена на суддю ОСОБА_9 .

Ухвалою суду від 20.11.2017 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду.

10.04.2018 на адресу суду надійшла заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності (т.1 а.с. 90,91).

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 08.04.2021 № 798/0/15-21 ОСОБА_9 звільнено з посади судді Подільського районного суду міста Києва у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Відповідно до розпорядження керівника апарату від 15.04.2021 № 1384 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи з метою заміни головуючого судді ОСОБА_9

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи головуючим суддею у справі визначено Головчака М.М.

Ухвалою суду від 14.05.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 07.10.2021 провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 02.12.2021 апеляційну скаргу представника позивача залишено без задоволення, ухвалу суду від 07.10.2021 залишено без змін.

Постановою Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 01.03.2023 касаційну скаргу представника позивача задоволено, ухвалу суду від 07.10.2021 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Подільського районного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 20.03.2023 цивільну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Богінкевич А.М. у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з тим, що відповідач в оскаржуваному інтерв`ю висловив свої оціночні судження та позивачем не було надано доказів того, що вказана ним інформація є недостовірною.

Від представника відповідача ПІІ ТОВ «Телерадіокомпанія «НБМ» до суду надійшла заява, в якій він просив здійснювати розгляд справи без його участі (т.2 а.с.144,145).

Третя особа ФОП ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 201 Цивільного Кодексу України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 277 Цивільного Кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Пунктом 15 цієї постанови роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (рішення ЄСПЛ в справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).

Європейський суд з прав людини 2 червня 2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У справі № 757/33799/15-ц Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Lingens v. Austria» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України 2004 року обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відтак, предметом доказування у справах про захист честі, гідності та ділової репутації особи є доведення суду наявності в сукупності всіх зазначених обставин, а відповідно і складу правопорушення у діях відповідача, що дає підстави для задоволення позову. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення призводить як до відсутності самого правопорушення, так і до відмови у задоволенні позову.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію ТОВ «Телемережа «Уніка-TV» інформацію, озвучену в телевізійній передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2» на «5 каналі» ОСОБА_3 та викладену на веб-сайті 5.ua.

Разом з цим, позивачем не надано доказів та судом не встановлена, що вислови ОСОБА_3 є фактичними твердженнями та те, що інформація стоється ТОВ «Телемережа «Уніка-TV» та якимось чином порушує його права чи порочить ділову репутацію.

У даному випадку суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 здійснив власний аналіз ситуації та висловив судження, яке є критичною оцінкою, яку не можна спростувати у судовому порядку. Висловлювання ОСОБА_3 не містять недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, а є лише його суб`єктивними судженнями.

Отже, позивачем не доведено факту поширення відповідачем недостовірної та такої, що завдає шкоду честі, гідності та ділової репутації позивача інформації.

Суб`єктивні думки і погляди відповідно до національного законодавства України, положень Конвенції, з урахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК України і не підлягають спростуванню.

Чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами, мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 761/33563/20.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, судом не встановлено факту поширення відповідачем стосовно позивача недостовірної інформації, яка порочить його ділову репутацію, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходь до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому позов задоволенню не підлягає у повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 206, 258, 263, 265, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Телемережа «Уніка - ТV» до підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ», ОСОБА_3 , третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 18 серпня 2023 року.

Суддя М. М. Головчак