Рішення

від 28.08.2023 по справі 760/9824/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/9824/21

2/760/3671/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Щепановій І.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 про витребування доказів в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, Головного управління Національної поліції у м. Києві про зняття арешту із нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом і просить зняти арешт із земельної ділянки загальною площею 0,0828 га, кадастровий номер: 8000000000:72:308:0014, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений згідно постанови заступника слідчого відділу Управління Служби безпеки України у м. Києві Мосьондза Дмитра Володимировича про визнання речовими доказами та накладення арешту від 20.07.2010, б/н в рамках кримінального провадження № 22012110000000031.

Посилається в позові на те, що вона є власником земельної ділянки загальною площею 0,0828 га, кадастровий номер: 8000000000:72:308:0014, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що постановою заступника слідчого відділу Управління Служби безпеки України у м. Києві Мосьондза Дмитра Володимировича про визнання речовими доказами та накладення арешту від 20.07.2010, б/н в рамках кримінального провадження № 22012110000000031, було накладено арешт на належну їй земельну ділянку.

Зазначає, що 24.11.2020 вона звернулася до ГУ СБ України у м. Києві та Київській області щодо зняття арешту з належної їй на праві власності земельної ділянки, проте було отримано відповідь, що 07.09.2018 відповідно до постанови першого заступника Генерального прокурора України Сторожука Д.А. здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22012110000000031 було доручено слідчому управлінню ГУ НП у м. Києві.

Посилається, що ГУ НП у м. Києві надало позивачу відповідь про те, що згідно даних ЄРДР кримінальне провадження № 22012110000000031 за жодним слідчим підрозділом НУ НП у м. Києві не рахується.

Тому вважає, що на даний час відсутні правові підстави для існування арешту майна.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2021 дану справу було передано судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21.04.2021 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

26.07.2021 представником позивача було подано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28.07.2021 у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам також копію позовної заяви з додатками.

З рекомендованого повідомлення вбачається, що відповідачі отримали копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками 21.11.2022 та 02.11.2022 відповідно.

Відповідачам був наданий строк для надання відзиву.

На день ухвалення рішення відповідачі своїм правом не скористались, відзив на позов не подали.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено і в ст. 41 Конституції України, в якій гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.

Непорушність права власності закріплено в ч.1 ст. 321 ЦК України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

Одним із способів захисту права власності є гарантована ст.391 ЦК України можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0828 га, кадастровий номер: 8000000000:72:308:0014, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с. 10).

03.08.2010 Восьмою київською державною нотаріальною конторою було накладено обтяження в вигляді арешту нерухомого майна на земельну ділянку площею 0,0828 га, кадастровий номер: 8000000000:72:308:0014, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , що підставерджується копією інформаційної довідки № 167990097 від 25.05.2019 (а.с. 11-12).

Обтяжувач - Управління Служби безпеки України у м. Києві.

З інформаційної довідки також вбачається, що арешт на земельну ділянку був накладений постановою заступника слідчого відділу Управління Служби безпеки України у м. Києві Мосьондза Дмитра Володимировича про визнання речовими доказами та накладення арешту від 20.07.2010.

Відповідно до листа ГУ СБ України у м. Києві та Київській області від 03.12.2020 № 51/17/К-1377/24, слідчим управлінням ГУ СБ України у м. Києві та Київській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22012110000000031 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 362, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 362 КК України, у рамках якого було накладено арешт на земельну ділянку, що належить на праві власності позивачу (а.с. 16).

Окрім цього даним листом було повідомлено, що 07.09.2018 відповідно до постанови першого заступника Генерального прокурора України Сторожука Д.А. здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22012110000000031 було доручено слідчому управлінню ГУ НП у м. Києві.

Листом слідчого управління ГУ НП у м. Києві від 04.12.2020 позивача було повідомлено, що згідно даних ЄРДР кримінальне провадження № 22012110000000063 за жодним слідчим підрозділом ГУ НП у м. Києві не рахується (а.с. 17).

Відповідно до ст. 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Згідно з пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року « Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку.

Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

При цьому, згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Звертаючись до суду, позивачка зазначає, що в будь-якому статусі в кримінальному провадженні, в межах якого був накладений арешт, вона не перебуває.

В той же час, будь-якої інформації щодо стану кримінального провадження, в якому був накладений арешт на земельну ділянку, і свого можливого статусу в ній, позивач не надала.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 643/3614/2017 від 08 листопада 2019 року, прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією з загальних засад кримінального провадження, згідно з п.2 ч.2 ст.7, ч.1 ст.9, КПК України, є законність, що передбачає обов`язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати цивільний позов лише разом з кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, і лише у разі, якщо його заявляє особа, котра зазнала матеріальної шкоди від злочину і пред`являє вимогу про її відшкодування до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії (частина перша статті 28 КПК України 1960 року).

Звертаючись до суду, позивачка обґрунтовує свої вимоги порушенням своїх прав, як власника майна, з боку органу досудового слідства.

Верховний Суд вважає, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

У розглянутій Верховним Судом справі позивачі не набували процесуального становища підозрюваних, обвинувачених, а як власники майна чинним на той час кримінально-процесуальним законом не були наділені процесуальним правом ініціювати питання про звільнення його з-під арешту у зв`язку з тим, що майно належить не засудженому, а їм.

Велика Палата прийшла до висновку, що в зв`язку з втратою чинності КПК України 1960 року, тривалого часу, що минув після закриття справи, істотних організаційних і кадрових змін, що в подальшому відбулися у правоохоронних органах, вирішення питання про припинення втручання у право власності особи шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року очевидно не буде ефективним способом захисту порушеного права.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Враховуючи дане правове обґрунтування та приведене вище, відсутності доказів заявлених позовних вимог та недоведення приведених у позові обставин, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 15, 15, 317, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 про витребування доказів в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, Головного управління Національної поліції у м. Києві про зняття арешту із нерухомого майна, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.08.2023.

Суддя: О.М.Букіна