Постанова

від 14.08.2023 по справі 914/59/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2023 р. Справа №914/59/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів Н.А. Галушко

Г.В. Орищин,

Секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглядаючи апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, №15/1-428 вих-23 від 06.04.2023 (вх.№01-05/1091/23 від 10.04.2023)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.03.2023

у справі №914/59/23 (суддя Манюк П.Т.)

за позовом: Керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі: Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич Львівської області,

до відповідача: Фермерського господарства "Залужани", с. Залужани Самбірського району Львівської області,

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

за участі:

представника позивача - не з`явився;

представника відповідача - не з`явився;

прокурора - Винницька Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.03.2023 у справі №914/59/23 провадження у справі зупинено та зобов`язано відповідача повідомити суд про усунення підстав, що викликали зупинення провадження у справі.

Суд першої інстанції, перевіривши наявні в справі докази, дійшов до висновку, що враховуючи підстави, які впливають на неможливість керівника відповідача належним чином реалізувати свої права, як учасника справи, з метою забезпечення відповідачу належного доступу до правосуддя, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 914/59/23 до моменту припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Не погоджуючись з даним рішенням суду керівника Львівської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу за № 15/1-428вих-23 від 06.04.2023 (вх. № 01-05/109/23 від 10.04.2023), в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.03.2023 скасувати.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції була винесена з невірним встановленням, не з`ясуванням та невідповідністю обставин, що мають значення для справи, є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що ОСОБА_1 , як керівником фермерського господарства «Залужани», не реалізовано права на представництво інтересів ФГ «Залужани» адвокатом чи іншим представником від імені суб`єкта господарювання. Відповідачем не наведено жодних обставин щодо неможливості оформлення належної документації на його представництво, зокрема відсутність коштів чи інші причини та не додано доказів, що в час довготривалої відсутності голови ФГ «Залужани» виконання його обов`язків на жодну особу не покладено.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якомій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 14.09.2023 представники позивача та відповідача не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

У судове засідання 14.09.2023 з`явився прокурор, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

29.01.2023 від відповідача на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. В поданому клопотанні про зупинення провадження у справі, заявник вказує, що голову та єдиного учасника Фермерського господарства ЗАЛУЖАНИ було мобілізовано до Збройних Сил України та на підтвердження цього додає довідку від 27.01.2023р. №24, що штаб-сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 25.02.2022р.

Також, заявник вказує, що внаслідок наведеного, в голови та єдиного засновника Фермерського господарства немає змоги прибувати на судові засідання у даній справі та здійснювати, як керівник та єдиний засновник представництво інтересів Фермерського господарства ЗАЛУЖАНИ у суді, відтак, просить зупинити провадження у справі з метою забезпечення принципу змагальності.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.03.2023 у справі №914/59/23 провадження у справі зупинено та зобов`язано відповідача повідомити суд про усунення підстав, що викликали зупинення провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Згідно із відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 15.03.2023 року єдиним засновником та головою Фермерського господарства ЗАЛУЖАНИ є ОСОБА_1.

З 25.02.2022 року ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і на момент апеляційного провадження перебуває безпосередньо в зоні бойових дій на Сході України, що підтверджується Довідкою №24 від 27.01.2023 року.

Згідно п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 1 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про фермерське господарство», головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону, та укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Відповідно до ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Статтею 56 ГПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

У заявленому клопотанні відповідач вказує, що Фермерське господарство "ЗАЛУЖАНИ" має лише одну уповноважену особу, ОСОБА_1., яка може представляти інтереси ФГ та стверджує, що на даний момент у нього немає жодного представника або адвоката, тобто відсутня будь-яка правова допомога.

Відтак, на даний час, перебуваючи в зоні бойових дій, відповідач не має змоги отримати належну правову допомогу з метою захисту інтересів Фермерського господарства.

Прокурором не подано доказів, які б спростовували дане твердження.

Відповідно до пункту 3 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку встановленому пунктом 3 частини першої статті 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до частини 1, 2 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 № 23436/03).

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 вказаної Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (Рішення у справі "Рябих проти Росії").

Отже, у зв`язку із тим, що Фермерське господарство ЗАЛУЖАНИ не може належним чином реалізувати свої права як учасника справи, оскільки єдиним засновником та головою Фермерського господарства ЗАЛУЖАНИ є ОСОБА_1, з метою забезпечення належного доступу до правосуддя відповідачу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо зупинення провадження у справі № 914/59/23.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В силу положень ст. 129, 130 ГПК України судовий збір покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 86,129,236,254,269,270,275,276,281,282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури за № 15/1-428 вих-23 від 06.04.2023 (вх. № 01-05/1091/23 від 10.04.2023) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.03.2023 у справі № 914/59/23 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в параграфі 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя Н.А. Галушко

Суддя Г.В. Орищин