Рішення

від 22.08.2023 по справі 904/1622/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2023м. ДніпроСправа № 904/1622/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Іванченко Юлії Сергіївни, м. Дніпро

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Філюк Іван Антонович, смт. Ратне, Ратнівський район, Волинська область

Третя особа -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард Транс", м. Дніпро

про стягнення збитків в розмірі 29 000,00 доларів США за договором про надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні

Представники:

Від позивача: Гурський В.С., ордер серії АЕ № 1189976 від 30.03.2023, адвокат

Від позивача: Свирида Д.К., ордер серії АЕ № 1196586 від 01.05.2023, адвокат

Від відповідача: Шеретова О.В., ордер серії АН № 1155694 від 26.04.2023, адвокат

Від третьої особи-1: не з`явився

Від третьої особи-2: Довженко О.В., ордер серії АЕ № 1205027 від 08.06.2023, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" звернулось до Господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Іванченко Юлії Сергіївни про стягнення збитків в розмірі 29 000,00 доларів США за договором про надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 1702/23 від 17.02.2023.

Ухвалою від 03.04.2023 позовну заяву залишено без руху.

06.04.2023 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 10.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02.05.2023.

02.05.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач та третя особа в підготовче засідання не з`явилися, направили клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою від 02.05.2023 відкладено підготовче засідання на 29.05.2023.

22.05.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард Транс".

24.05.2023 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 25.05.2023 задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Філюка Івана Антоновича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

29.05.2023 позивач в підготовчому засіданні надав відповідь на відзив, підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив, надав клопотання про залучення до матеріалів справи доказів повторного направлення відзиву на позов третій особі.

Клопотання про залучення третьої особи підтримав.

Третя особа заявила клопотання про надання додаткового строку для подання письмових пояснень та продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою від 29.05.2023 клопотання Фізичної особи-підприємця Іванченко Юлії Сергіївни про залучення третьої особи задоволено. Залучено в якості третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард Транс" (49124, м. Дніпро, вул. Іларіонівська, буд. 27, кв. 13, ідентифікаційний код 38678226). Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 09.07.2023. Відкладено підготовче засідання на 12.06.2023.

12.06.2023, у зв`язку з перебуванням судді Назаренко Н.Г. з 09.06.2023 по 23.06.2023 у відпустці, підготовче засідання не відбулося.

19.06.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 26.06.2023 призначено підготовче засідання на 10.07.2023.

07.07.2023 від третьої особи-1 надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

10.07.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив.

Третя особа-1 в підготовче засідання не з`явилася.

Третя особа-2 надала письмові пояснення по справі.

Ухвалою від 10.07.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 08.08.2023.

08.08.2023 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.

Суд заслухав вступне слово позивача, відповідача та третьої особи-2.

Третя особа-1 в судове засідання не з`явилася.

Ухвалою від 08.08.2023 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті позовних вимог на 22.08.2023.

22.08.2023 в судовому засіданні продовжено розгляд справи по суті позовних вимог.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив.

Третя особа-2 надала пояснення.

Третя особа-1 в судове засідання не з`явилася.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

22.08.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані спричиненням позивачу збитків внаслідок неналежного перевезення товару за договором про надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 1702/23 від 17.02.2023 внаслідок втрати вантажу.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що в спірних правовідносинах Договір на надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №1702/23 від 17.02.2023, укладений між ТОВ «ВО "ДНІПРОШКІРГАЛАНТЕРЕЯ (Замовник) та ФОП Іванченко Ю.С. (Експедитор) має організаційний характер та передбачає, що відповідач, залучаючи перевізника (інший суб`єкт діяльності), діє в інтересах та рахунок позивача.

З метою виконання Договору, Експедитором ФОП Іванченко Ю.С. було залучено експедитора ТОВ «АВАНГАРД ТРАНС» шляхом укладання Договору транспортного експедирування №0102/1 від 01.02.2023.

У відповідності до Договору №0102/1 від 01.02.2023 експедиторами було складено Заявку №04 від 16.02.2023 (погоджено 20.02.2023) щодо перевезення Вантажу позивача за визначеним замовником ТОВ ВО "ДНІПРОШКІРГАЛАНТЕРЕЯ" маршрутом.

В свою чергу, Експедитор ТОВ «АВАНГАРД ТРАНС», діючи в інтересах та за рахунок Замовника ТОВ "ВО "ДНІПРОШКІРГАЛАНТЕРЕЯ", залучив перевізника - Фізичну особу - підприємця Філюк Івана Антоновича, уклавши з ним Договір №СО 1602/1 д 16.02.2023 та заявку до даного договору за №СО 1602/3 від 16.02.2023.

Згідно міжнародної транспортної накладної (CMR) №818624 від 21.02.2023 вантаж «Відходи бавовнопрядіння. Очіс гребінний» в кількості 20222,50кг (89 кіп) заявленою вартістю 29000 доларів США прийнято перевізником ОСОБА_1 зокрема, автомобілем Volvo р.н. НОМЕР_1 та напівпричіп Krone держ. номер НОМЕР_2 під керуванням Зложевець О.

Листом за вих.№1 від 26.02.2023 перевізник ФОП Філюк І.А. повідомив експедитора ТОВ «АВАНГАРД ТРАНС», що 26.02.2023 в Республіці Казахстан на відрізку дороги між населеними пунктами Байнеу та Актау зі слів водія сталося займання вантажу внаслідок чого зайнявся і напівпричіп та є вірогідність вважати, що вантаж та напівпричіп були знищені.

На підставі отриманої інформації, відповідач листом за вих.№27/02 від 27.02.2023 повідомила аналогічну інформацію позивачу.

Після підтвердження компетентними органами Казахстану факту втрати вантажу позивач та відповідач в досудовому порядку намагались врегулювати спір шляхом переговорів.

Листом від 07.03.2023 за вих.№ 07/03-1 позивач пред`явив відповідачу вимогу щодо відшкодування збитків внаслідок втраті вантажу.

20.04.2023 відповідач звернулась до ФОП Філюк І.А. з письмовою вимогою про негайне відшкодування шкоди позивачу (вих.№20/04-4 від 20.04.2023). Вимогу отримано ФОП Філюк І.А. особисто 26.04.2023, що підтверджується відомостями офіційного сайту AT «Укрпошта».

Листом від 20.04.2023 за вих.№20/04-5 відповідач також звернулась до ТОВ «АВАНГАРД ТРАНС» з проханням вжити заходи щодо відшкодування перевізником вартості втраченого вантажу. Копія листа та доказів її направлення додаються.

У відповідь ТОВ «АВАНГАРД ТРАНС» листом від 25.04.2023 за вих.№23/04-25 поінформувало про раніше вжиті ним заходи, а також про надсилання повторної вимоги до ФОП Філюк І.А. за вих.№23/04-24 від 24.04.2023, надало відповідні документи.

ФОП Філюк І. А. не надано будь-якої відповіді на вищевказані вимоги, кошти на відшкодування шкоди за втрачений вантаж не надходили, інформації про відшкодування збитків позивачу - не має.

Відповідач вважає, що за договором перевезення №01/23 від 01.01.2023р., на який посилається позивач, заявка на перевезення не погоджувалась та перевезення не здійснювалось.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач вважає свої розрахунки штрафних санкцій вірними, оскільки рахунки на оплату надавались відповідачу разом з актами приймання-передачі наданих послуг, що й стало причиною укладення додаткової угоди № 1 від 01.06.2020.

Проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення позивач заперечив, зазначив, що заборгованість виникла ще в 2020 році. Доказів же виникнення надзвичайних подій, які зашкодили б відповідачу сплатити заборгованість в 2020 році, останній не надав.

Відповідач наполягає, що, згідно п. 6.6. договору №1702/23 від 17.02.2023 Перевізник несе матеріальну відповідальність за цілісність вантажу з менту його прийняття до перевезення до моменту передачі вантажоодержувачу в розмірі повної вартості вантажу, визначеної відповідно до товаротранспортної документації, що, на її думку, також відображено в заявці №3 від 20.02.2023.

Таким чином, відповідач вважає, що сторони в результаті досягнення домовленостей обмежили і відповідальність експедитора за цілісність та збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення перевізником (завантаження) та до моменту вивантаження, прямо визначивши, що саме перевізник безпосередньо є відповідальним в повному обсязі за збереження вантажу.

Отже, відповідач вважає, що, з укладенням Договору на надання транспортно- експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №1702/23 від 17.02.2023, сторони відступили від загальних положень щодо відповідальності експедитора (відповідача) перед замовником (позивачем), в тому числі щодо відповідальності за дії та недогляд перевізника (третя особа-1), шляхом прямої вказівки у п.6.6. Договору та Заявці №3 від 20.02.2023 про безпосередню відповідальність перевізника у повному обсязі за цілісність та збереження вантажу під час його перевезення перевізником (з моменту завантаження та до моменту вивантаження).

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач вважає надані відповідачем Договір між ФОП «Іванченко Ю.С. та ТОВ «АВАНГАРД ТРАСНС», між ТОВ «АВАНГАРД ТРАСНС» та ФОП Філюк І.А, слід не враховувати, як такі що мають сумнівне походження та не стосуються предмету доказування.

Позивач зазначає, що відповідальність експедитора за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, покладається виключно на експедитора, що підтверджується ч.3 ст. 14 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Щодо положень п. 6.6. договору №1702/23 від 17.02.2023 позивач зазначив, що сторони жодним чином не відмовились від імперативних положень діючого законодавства про відповідальність експедитора за втрату вантажу. Зворотного в договорі не визначено.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА НА ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Відповідач зазначила, що для ідентифікації приналежності Договору №01/23 від 01.01.2023 до господарської операції з перевезення вантажу позивача визначальним є наявність погодженої та прийнятої перевізником до виконання заявки, в якій погоджено всі істотні умови перевезення.

Сам по собі факт наявності договору без погодження істотних умов перевезення вантажу позивача не вказує, що саме за цим договором здійснювалось перевезення вантажу.

Крім того, відповідач не заперечує факт залучення перевізника для перевезення вантажу позивача, проте, для встановлення істини у справі та реальних правовідносин відповідачем надано документи, на підставі яких був залучений перевізник.

Крім того, відповідач наполягає на відповідальності перевізника за збереження під час перевезення вантажу та зазначає, що позивач не навів, чому саме сторони не можуть відступити від цих положень ст.14 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність, ст.932 ЦК України щодо відповідальності експедитора, та не вказав, в якому акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка на неможливість такого відступу, нікчемний характер такої угоди, або така неможливість виражатися за допомогою інших правових засобів.

ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-2.

Третя особа-2 вважає, що в спірних правовідносинах відповідальність за втрату вантажу покладається саме на перевізника, яким є Третя особа-1, а не на експедиторів - Відповідача та Третю особу-2.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є наявність або відсутність підстав для визнання наявності збитків під час виконання Договору на надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №1702/23 від 17.02.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як зазначає позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" (покупець) ІП ТОВ «Osborn Textile» (Узбекистан) (продавець), було укладено Контракт № EX-2022-21-UA, за умовами якого продавець зобов`язався здійснювати продаж товару позивачу. Умови поставки за Контрактом визначено - FCA - МСГ Іскандар, Бостанликський район, Ташкентська область, Республіка Узбекистан.

15.02.2023 за вказаним Контрактом позивач придбав у ІП ТОВ «Osborn Textile» гребінний очіс у кількості 20 000,00 кг на загальну суму 29 000,00 доларів США, що підтверджується зокрема Інвойсом на оплату та Банківською квитанцією від 15.02.2023.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" (Замовник, позивач) та Фізичною особою- підприємцем Іванченко Юлією Сергіївною (Експедитор, відповідач) було укладено Договір на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №1702/23 (Договір) від 17.02.2023, відповідно до п.1.1 якого Експедитор зобов`язується від свого імені і за рахунок замовника здійснювати організацію доставки вантажів в міжнародних перевезеннях.

Згідно п. 1.2. Договору, організовуючи перевезення вантажів, сторони керуються цим Договором і Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПК), ООН, Женева 1956 р.

Підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками вантажовідправника, замовника, одержувача вантажу і митних органів (п.2.4. Договору).

Пунктом 4.2.1. договору встановлено, що експедитор зобов`язаний здійснювати перевезення по заявці замовника строго дотримуючись обумовлених умов.

Відповідно до п.4.2.6. Договору транспортного експедирування, експедитор зобов`язаний доставити ввірений Замовником вантаж в зазначений пункт призначення і здати його уповноваженій особі в цілості й схоронності, згідно товарно-транспортної накладної та переданим на місці навантаження і митного оформлення документами.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що відповідальність експедитора і замовника визначається умовами Конвенції КДПВ. Однак експедитор і замовник на додаток до Конвенції КДПВ в добровільному порядку приймають на себе обов`язки і зобов`язуються сплатити штрафні санкції, передбачені цим договором або умовами конкретної заявки.

Перевізник несе матеріальну відповідальність за цілісність вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту передачі вантажоодержувачу в розмірі повної вартості вантажу, визначеної відповідно до товаротранспортної документації (п. 6.6. договору).

Згідно п.7.1. Договору транспортного експедирування, при виникненні спорів сторони будуть прагнути до їх врегулювання шляхом переговорів. Якщо сторони не зможуть прийти до обопільної згоди, то справа передається до Господарського суду за місцезнаходженням Експедитора.

Цей договір є безстроковим і вступає в силу з моменту його підписання. У випадках, що не врегульовані даним договором, сторони керуються чинним законодавством України. (п. 9.1. договору).

20.02.2023 позивач та відповідач склали Заявку №3 до Договору №1702/23 від 17.02.2023 (далі - Заявка), за умовами якої обумовили конкретні умови, кількість і рід вантажу, маршрути вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, суми перевезення, а саме:

1) Замовник - ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ДНІПРОШКІРГАЛАНТЕРЕЯ";

2) Експедитор - ФОН Іванченко Юлія Сергіївна;

3) Маршрут - Ташкент (Узбекистан) - Дніпро (Україна);

4) Найменування вантажу - Гребінний очіс (КОД TH ЗЕД 5202100000);

5) Оголошена вартість вантажу 29 000,00 доларів США;

6) Дата і час завантаження - 20.02.2023 р. о 08:00;

7) Дата і час доставки 24.03.2023 р.;

8) Відправник - III ТОВ «Osborn Textile»;

9) Адреса завантаження ІП TOB «Osborn Textile», Республіка Узбекистан, 110709, Ташкентська область, Бостанликський район, «Іскандар», вул. Бозорсой №43;

10) Одержувач ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ДНІПРОШКІРГАЛАНТЕРЕЯ";

11) Вартість послуг: 8000,00 дол. США;

12) Термін оплати б/н по факту вивантаження по скан копіям документів;

13) Марка автомобіля: Volvo, держ. Номер НОМЕР_3 / НОМЕР_2 , ПІБ Положевець Олександр.

Перевезення зазначеного вантажу здійснювалось ФОН Філюк ТА. за Договором №01/23 про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і міжміському сполученні, укладеним між ФОН «Іванченко Ю.С. та ФОП Філюк І.А.

З метою виконання Договору, Експедитором ФОП Іванченко Ю.С. було залучено експедитора ТОВ «АВАНГАРД ТРАНС» шляхом укладання Договору транспортного експедирування №0102/1 від 01.02.2023.

У відповідності до Договору №0102/1 від 01.02.2023 експедиторами було складено Заявку №04 від 16.02.2023 (погоджено 20.02.2023) щодо перевезення Вантажу позивача за визначеним замовником ТОВ ВО "ДНІПРОШКІРГАЛАНТЕРЕЯ" маршрутом.

В свою чергу, Експедитор ТОВ «АВАНГАРД ТРАНС», діючи в інтересах та за рахунок Замовника ТОВ "ВО "ДНІПРОШКІРГАЛАНТЕРЕЯ", залучив перевізника - Фізичну особу - підприємця Філюк Івана Антоновича, уклавши з ним Договір №СО 1602/1 д 16.02.2023 та заявку до даного договору за №СО 1602/3 від 16.02.2023.

Згідно міжнародної транспортної накладної (CMR) №818624 від 21.02.2023 вантаж «Відходи бавовнопрядіння. Очіс гребінний» в кількості 20222,50кг (89 кіп) заявленою ватістю 29000 доларів США прийнято перевізником ОСОБА_1 зокрема, автомобілем Volvo згрж номер НОМЕР_1 та напівпричіп Krone держ номер НОМЕР_2 під керуванням Зложевець О.

26.02.2023 р., в процесі перевезення вантажу в Республіці Казахстан на відрізку дороги між населеними пунктами Байнеу та Актау сталося займання причепу марки «KRONE» держ.н. НОМЕР_2 , в якому перевозився вищезазначений вантаж.

Листом за вих.№1 від 26.02.2023 перевізник ФОП Філюк І.А. повідомив експедитора ТОВ «АВАНГАРД ТРАНС», що 26.02.2023 в Республіці Казахстан на відрізку дороги між -вселеними пунктами Байнеу та Актау зі слів водія сталося займання вантажу внаслідок чого зайнявся і напівпричіп та є вірогідність вважати, що вантаж та напівпричіп були знищені.

Згідно висновку спеціаліста №5 від 02.03.2023 р. причиною пожежі міг бути: малокалорійне джерело теплоти або тліюча сигарета.

Листом від 07.03.2023 за вих.№ 07/03-1 позивач пред`явив відповідачу вимогу щодо відшкодування збитків внаслідок втраті вантажу.

20.04.2023 відповідач звернулась до ФОП Філюк І.А. з письмовою вимогою про відшкодування шкоди позивачу (вих.№20/04-4 від 20.04.2023).

Листом від 20.04.2023 за вих.№20/04-5 відповідач також звернулась до ТОВ «АВАНГАРД ТРАНС» з проханням вжити заходи щодо відшкодування перевізником вартості втраченого вантажу.

У відповідь ТОВ «АВАНГАРД ТРАНС» листом від 25.04.2023 за вих.№23/04-25 поінформувало про раніше вжиті ним заходи, а також про надсилання повторної вимоги до ФОП Філюк І.А. за вих.№23/04-24 від 24.04.2023, надало відповідні документи.

ФОП Філюк І. А. не надано будь-якої відповіді на вищевказані вимоги, кошти на відшкодування шкоди за втрачений вантаж не надходили, інформації про відшкодування збитків позивачу - не має.

Таким чином, вантаж було втрачено, чим спричинено прямі збитки позивачу.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про задоволення позову, на підставі наступного.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання договору перевезення вантажів, зокрема обов`язку перевізника забезпечити збереження вантажу під час його доставки.

Відповідно до частини першої статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до частини першої, другої статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

За наведеними вище визначенням сторонами договору перевезення вантажу є перевізник, відправник (вантажовідправник) і одержувач (вантажоодержувач), а зміст такого договору становить певна сукупність прав та обов`язків сторін, які є істотною умовою цього договору.

Таким чином, істотною умовою договору є умова про предмет, яким є послуги щодо доставки ввірених перевізникові матеріальних цінностей (вантажу) до пункту призначення. До таких послуг відносять не лише саме переміщення вантажу, а й інші дії, зокрема, збереження, видача вантажу одержувачеві, завантаження та вивантаження тощо.

Статтею 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Письмова форма договору транспортного експедирування передбачена ст. 930 ЦК України.

Згідно ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (частина перша статті 314 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 314 Господарського кодексу України у разі втрати вантажу перевізник відповідає перед замовником в розмірі вартості втраченого вантажу

Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

У даному спорі перевезення вантажу здійснювалося в міжнародному сполученні (Узбекистан - Україна), тому до даних правовідносин також повинні бути застосовані норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що також передбачено Договором укладеним між позивачем та відповідачем.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева (далі - Конвенція).

Згідно ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ця конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Частиною 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Згідно ч. 1 ст. 23 Конвенції якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Перевізник, який сплатив компенсацію за збитки згідно з положеннями цієї Конвенції, має право отримати відшкодування такої компенсації разом з відсотками на неї і всіма витратами, понесеними внаслідок позову, від інших перевізників, які брали участь у перевезенні (ст. 37 Конвенції).

Таким чином, Конвенція закріплює презумпцію вини перевізника у випадку повної чи часткової втрати вантажу, його пошкодження чи прострочення доставки. Цей принцип, закріплений також і в законодавстві України, зокрема, у ч. 2 ст. 924 ЦК України.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Зі змісту ст. 224 Господарського кодексу України, що кореспондується із ст. 22 Цивільного кодексу України, вбачається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, у відповідності до частини першої ст. 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 (провадження№ 12-199гс18) зроблено висновок, що «збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача».

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона

доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За правилами ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, слід зазначити, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Відповідачем не надано доказів на спростування наявності вини у втраті вантажу.

Розміром збитків в даному випадку є оголошена вартість вантажу.

Причинний зв`язок між порушенням відповідачем зобов`язання, що випливає з договору та збитками полягає у тому, що за умови дотримання відповідачем умов Договору в частині збереження вантажу та його передачі позивачу, збитки позивачу не було б завдано.

Суд не приймає заперечення відповідача та Третьої особи-2 щодо звернення позивача до неналежного відповідача з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 909 ЦК України та статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

За змістом частини 2 статті 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 ГК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Статтею 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування, експедитор відповідає перед клієнтом, відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 618 ЦК України, яка вміщена у главу 51 цього Кодексу, передбачено, що боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавця.

Умови зазначеної статті є загальними для застосування у зобов`язальних відносинах, тому при вирішенні цього спору, суд враховує насамперед приписи ст. 13 Конвенції, якою передбачено, що одержувач вантажу може пред`явити вимоги перевізнику від свого імені лише у разі, якщо останні основані на праві, що витікає з договору перевезення.

Якщо з договору не випливає, що експедитор повинен виконати свої обов`язки особисто, експедитор має право залучити до виконання обов`язків інших осіб. Покладення обов`язку на третю особу не звільнить експедитора від відповідальності.

Однак, в даному випадку вантажоодержувач не укладав з Перевізником договору перевезення. Враховуючи ту обставину, що Перевізник не є також стороною Договору експедирування, ст. 618 ЦК України застосовується виключно відносно Експедитора, що додатково закріплює норма ч. 3 ст. 14 Закону, який є спеціальним у спірних правовідносинах.

Посилання відповідача на ч.1 ст. 14 Закону України ««Про транспортно-експедиційну діяльність» як на одну з підстав для відмови в задоволенні позову також відхиляється судом з тих підстав, що її дія розповсюджується на відповідальність експедитора перед клієнтом за кількість місць, вагу, та належність упаковки.

Питання ж відповідальності експедитора за втрату вантажу встановлені ч. 3 зазначеної статті.

Відповідальність експедитора за дії третіх осіб, які беруть участь у виконанні договорів в силу закону або за дорученням боржників, випливає із суті договірних відносин.

Договір є підставою для виникнення зобов`язальних відносин між сторонами, і юридично тільки вони самі можуть або «виконувати», або «не виконувати» договір.

Боржник хоч і може, якщо інше не передбачено в договорі, залучити до фактичного виконання таких договорів третіх осіб, але юридично і виконавцем, і відповідальною особою, залишається він сам, тому за вину цих осіб він відповідає як за власну, і посилання на відсутність вини з його сторони за наявності третіх осіб не може бути підставою для звільнення його від відповідальності.

Як наслідок, необхідно зробити висновок про те, що виконання зобов`язання хоч і було в договорі на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №1702/23 від 17.02.2023 покладено на третю особу, тим не менше, у безпосередніх правовідносинах із позивачем (замовником) перебуває саме відповідач (експедитор), тому, у разі порушення третьою особою покладеного на неї обов`язку, це, передусім, буде відповідальність відповідача як за свої дії (бездіяльність) та вину.

Таким чином, відповідно до ст. 932 ЦК України, ч. 3 ст. 14 Закону «Про транспортно-експедиційну діяльність» на експедитора, як на особу, що відповідає перед клієнтом, покладається відповідальність за ті аспекти, які входять до переліку відповідальності перевізника. От же за втрату вантажу відповідальним перед клієнтом лишається експедитор, який в подальшому має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням обов`язків іншою особою, а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та іншою особою або цивільним законодавством. (Постанова КГС ВС від 16.10.18 у справі № 906/1219/16)

Крім того, законодавством не передбачено покладення в договорі обов`язку на третю особу без її згоди.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позов підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача збитки за втрату вантажу в розмірі 29 000,00 доларів США.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 73, 74-80, 86, 91, 129, 194, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" до Фізичної особи-підприємця Іванченко Юлії Сергіївни, Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Філюк Іван Антонович, Третя особа -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард Транс" про стягнення збитків в розмірі 29 000,00 доларів США за договором про надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іванченко Юлії Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Дніпрошкіргалантерея" (49083, м. Дніпро, вул. Новоселівська, буд. 42, ідентифікаційний код: 35268422) збитки за втрату вантажу в розмірі 29 000,00 доларів США, судовий збір у розмірі 15 903,61 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням чинності.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко