Рішення

від 25.08.2023 по справі 910/4415/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.08.2023Справа № 910/4415/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Подільський цемент»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 461970,50 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Акціонерне товариство «Подільський цемент» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 461970,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог зазначає, що внаслідок неналежного виконання з боку відповідача своїх обов`язків щодо збереження прийнятого до перевезення вантажу - вугілля кам`яного при перевезенні у вагонах №№63837546; 58063199; 56041031; 55329346; 62199567; 50064591; 61078242; 59955146; 62008321; 59955450; 54751003; 56299969; 61606323; 61017208, за накладними №01986, 01924, 01987, 02375, 01927, позивачу завдано збитки в розмірі вартості втраченого вугілля у розмірі 470660 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 14.04.2023, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 24.04.2023 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 04.05.2023. Визначено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 28.04.2023.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що причиною недостачі стало порушення технічних умов, які відправник міг бачити але не вжив заходів щодо запобігання втраті вантажу під час перевезення. Також відповідач зазначає, що позивачем не вірно визначено коефіцієнт вологості, оскільки оброблення вантажу реагентом проти замерзання свідчить про вологий стан зданого до перевезення вантажу. Крім того, відповідач вказав на те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Акціонерним товариством «Подільський цемент» (далі - Замовник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - Перевізник) укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №00293091/2020-0001 від 30.06.2020.

06.10.2021 між Акціонерним товариством «Подільський цемент» (далі - Покупець) та Lubelski Wegiel «Bogdanka» S.A. (далі - Продавець) укладено Договір №CW2312437/840/SW/RHR/2012, предметом якого є продаж та доставка енергетичного вугілля Продавцем Покупцю в асортименті, за класами та якісними параметрами, а також у кількості та на умовах, визначених у Договорі, в період з моменту укладення по 31.12.2022. (п.1. Договору №CW2312437/840/SW/RHR/2012 від 06.10.2021).

Як вбачається з матеріалів справі, на станції Замость-Бортатіче вантаж - вугілля кам`яне було перевантажено та передано для перевезення АТ «Українська залізниця», зокрема, у вагони №№63837546; 58063199; 56041031; 55329346; 62199567; 50064591; 61078242; 59955146; 62008321; 59955450; 54751003; 56299969; 61606323; 61017208 за накладними №01986, 01924, 01987, 02375, 01927.

У графах 15 та 17 вказаних накладних зазначено «Вугілля кам`яне фракції 0-22мм, що змерзається (оброблене реагентом проти змерзання), насипом».

Як вбачається з наявних у матеріалах справи комерційних актів №360004/7 від 28.09.2022 недостача у вагоні №63837546 складає 7600 кг; №350002/30 від 22.05.2022 недостача у вагоні №58063199 складає 18000 кг; №350002/31 від 22.05.2022 недостача у вагоні №56041031 складає 7350 кг; №350002/32 від 22.05.2022 недостача у вагоні №55329346 складає 20400 кг; №360004/6 від 24.05.2022 недостача у вагоні №62008321 складає 7000 кг, у вагоні№59955450 складає 10750 кг, у вагоні №59955146 складає 6950 кг, у вагоні №61078242 складає 5650 кг, у вагоні №50064591 складає 12850 кг, у вагоні №62199567 складає 3050 кг; №360004/16 від 21.12.2021 недостача у вагоні №54751003 складає 6250 кг; №350002/33 від 22.05.2022 недостача у вагоні №56299969 складає 3550 кг; №350002/34 від 22.05.2022 недостача у вагоні №61606323 складає 5800 кг; №333007/3 від 21.06.2022 недостача у вагоні №61017208 складає 4300 кг.

Так, з урахуванням вищевикладеного та враховуючи інвойс №FEX/189/z/22 від 19.05.2022; лист цін від 19.05.2022; сертифікат якості №045.KD.4611.13-19.2022.3504 від 23.05.2022; коригуючий інвойс №FEX/K/141/z/22 від 24.05.2022; інвойс №FEX/186/z/22 від 17.05.2022; прайс лист від 17.05.2022;? сертифікат якості №045 KD.4611.13-13.2022 від 19.05.2022; коригуючий інвойс №FEX/K/138/z/22 від 19.05.2022; інвойс №FEX/189/z/22 від 19.05.2022; прайс лист від 19.05.2022; сертифікат якості №045KD.4611.13-19.2022.3504 від 23.05.2022; коригуючий інвойс №FEX/K/141/z/22 від 24.05.2022; інвойс №FEX/408/z/21 від 11.12.2021; прайс лист від 11.12.2021; сертифікат якості №045.KD.4611.36-6.2021.7295 від 14.12.2021; коригуючий інвойс №FEX/K/316/z/21 від 14.12.2021; інвойс №FEX/187/z/22 від 17.05.2022; прайс лист від 17.05.2022; сертифікат якості №045.KD.4611.13-15.2022.3409 від 19.05.2022; коригуючий інвойс №FEX/K/139/z/22 від 19.05.2022 загальна вартість недостачі у спірних вагонах становить 55127,74 польських злотих, що еквівалентно 482676,44 грн.

Отже, спір у даній справі виник внаслідок часткової втрати вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про таке.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір №00293091/2020-0001 від 30.06.2020 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір №00293091/2020-0001 від 30.06.2020 є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання, зокрема, глави 64 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України, положень Закону України «Про залізничний транспорт».

Частиною першою статті 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом статті 307 ГК України та статті 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Матеріалами справи підтверджується прийняття вантажу до перевезення АТ «Українська залізниця» (перевізник) від Lubelski Wegiel «Bogdanka» S.A. (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції перевантаження - Замость-Бортатичі до станції призначення, одержувач - АТ «Подільський цемент».

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до частини другої статті 23 Законом України «Про залізничний транспорт» за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Частиною 1 ст. 110 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У ст. 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Статтею 113 Статуту залізниць України передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом.

Факт нестачі вантажу у кількості визначеній позивачем підтверджується вищезазначеними комерційними актами.

При цьому, суд наголошує, що дійсна вартість та кількість втраченого вантажу, не охоплюються предметом даного спору, у зв`язку з чим не підлягають доказуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст.ст. 113, 114 Статуту залізниць України).

Частиною 1 ст. 31 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Згідно із ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Відповідно до § 1, 2 статті 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення в накладній повинно міститися обов`язкові відомості: найменування відправника та його адресу; найменування одержувача та його адресу; спосіб визначення маси вантажу; найменування залізниці і станції відправлення; найменування залізниці і станції призначення; найменування прикордонних станцій переходів; найменування вантажу і його код; номер відправки; рід упаковки; кількість місць вантажу; маса вантажу; номер вагона (контейнера), ким надано вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником) перелік супровідних документів, прикладених відправником до накладної; про оплату провізних платежів; кількість і знаки пломб; спосіб визначення маси вантажу; дата укладення договору. У накладній крім відомостей, зазначених у § 1 цієї стаття, у разі необхідності повинні міститися такі відомості: найменування наступних перевізників; заяви відправника, що стосуються вантажу; припортові залізничні станції і порти передачі на водний транспорт; інші відомості, передбачені Правилами перевезення вантажів ( далі - Правила).

Відповідно до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. (§ 1 ст. 14 УМВС)

Згідно з § 1 ст. 23 УМВС, перевізник має право перевірити, чи дотримані відправником умови перевезення і чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником в накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством.

Перевізник несе відповідальність перед відправником або отримувачем, що витікає виключно з договору перевезення, в порядку і межах, встановлених цією Угодою. Перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення до моменту його видачі. Обставини, які є підставою для виникнення відповідальності перевізника за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу, засвідчуються комерційним актом (§ 1, § 2 ст. 37 УМВС).

У відповідності до § 1 ст. 42 УМВС, розмір відшкодування при втраті або недостачі вантажу визначається виходячи з вартості вантажу.

Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача вартість недостачі вантажу в розмірі 470660 грн.

Доводи відповідача про те, що причиною недостачі стало порушення технічних умов, які відправник міг бачити але не вжив заходів щодо запобігання втраті вантажу під час перевезення, а тому залізниця звільняється від відповідальності за недостачу вантажу, судом відхиляються, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Згідно з § 1 ст. 23 УМВС, перевізник має право перевірити, чи дотримані відправником умови перевезення і чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником в накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством

Відповідно до п.12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. №411 (зі змінами), забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

Так, за приписами п.2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.

Відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно із п.28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (ст.24 Статуту Залізниць України).

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано сторонами, вантажовідправником та перевізником після перевантаження та під час перевезеннях на території України не було зроблено зауважень, щодо непридатності вагону (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу. Не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження, оскільки такі вагони були прийняті залізницею до перевезення.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення та параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів, після перевантаження кам`яного вугілля на відкритому рухомому складі, зазначені у спірних накладних вагони мали бути перевірені працівниками залізниці.

Норми Статуту передбачають, що в разі завантаження вантажу у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник був зобов`язаний відмовитись від приймання вантажу до перевезення.

На переконання суду, відповідач після проставлення відповідної відмітки в залізничній накладній, взяв на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердив, що саме він несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

Твердження відповідача про те, що позивачем не вірно визначено коефіцієнт вологості, оскільки оброблення вантажу реагентом проти замерзання свідчить про вологий стан зданого до перевезення вантажу, судом відхиляються, оскільки матеріали справи не містять доказів, що вантаж перевозився у вологому стані, зокрема про таку характеристику вантажу не зазначено у залізничних накладних.

До того ж у графі 15 накладних вказано про здійснення заходів проти змерзання вантажу, а саме «оброблення вантажу реагентом проти змерзання та у графі 3 накладних зазначено про те, що вантаж пересипано вапном, що також не може свідчити про однозначне перевезення вантажу у вологому стані та перевищення граничного показнику вологості.

Щодо заявленого позивач клопотання про застосування строків позовної давності в частині стягнення збитків за накладною №02375, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 47 УМВС право пред`явлення претензії та позову виникає про відшкодування за нестачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення терміну доставки - з дня видачі вантажу одержувачу.

За змістом параграфів 1 - 3 статті 48 УМВС позови до перевізника на підставі цієї Угоди про перевищення строку доставки вантажу пред`являються протягом 2 місяців, з інших підстав - протягом 9 місяців. Вказані в параграфі 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права на пред`явлення позову, встановленого в параграфі 2 статті 47 Угоди "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" даної Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається. Пред`явлення претензії, оформленої у відповідності зі статтею 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг терміну давності, передбаченого в параграфі 1 цієї статті. Перебіг строку давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претенденту про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення строку, установленого в параграфі 7 статті 46 цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді. Повторне пред`явлення претензії з тих самих підстав не зупиняє перебіг строків давності, передбачених в параграфі 1 цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд зазначає, що вантаж за спірною накладною було видано позивачу 29.12.2021, про що свідчить календарний штемпель на комерційному акті №360004/16.

Позивачем було пред`явлено претензію №16-176 від 16.08.2022 за даною накладною - 17.08.2022, у зв`язку з чим було зупинено перебіг строків давності.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2023 відповідачем було надано відповідь на претензію, внаслідок чого перебіг строку позовної давності продовжився.

За таких обставин, оскільки на момент подачі позову (17.08.2023) встановлений п.2 §1 ст.48 УМВС строк позовної давності не сплив, у суду відсутні правові підстави для задоволення відповідної заяви відповідача про застосування позовної давності.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Акціонерного товариства «Подільський цемент» (32325, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, с. Гуменці, вул. Хмельницьке Шосе, 1-А; ідентифікаційний код 00293091) вартість недостачі вантажу в розмірі 470660 (чотириста сімдесят тисяч шістсот шістдесят) грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 7059 (сім тисяч п`ятдесят дев`ять) грн 90 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 25.08.2023

Суддя Я.В. Маринченко