Рішення

від 28.08.2023 по справі 910/9733/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2023Справа № 910/9733/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміс Агро» (25004, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Родимцева Генерала, буд. 102; ідентифікаційний код: 44026206)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41, літ. А, офіс 310; ідентифікаційний код: 36716311)

про стягнення 165291,43 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміс Агро» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» про стягнення 165291,43 грн, з яких 139411,67 грн основного боргу, 4491,73 грн 3% річних та 21388,03 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки сільськогосподарської продукції №400-05/22С від 03.05.2022 не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 139411,67 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 4491,73 грн 3% річних та 21388,03 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 відкрито провадження у справі №910/9733/23 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

11.07.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на неможливість виконання своїх зобов`язань у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оміс Агро» (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №400-05/22С, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме соняшник урожаю 2021 року в кількості, у строки і на умовах, передбаченими цим договором.

У п. 2.1 Договору поставки сільськогосподарської продукції №400-05/22С від 03.05.2022 визначено, що кількість товару становить 600,000 тонн (+/-10%), вартість - 954000108,00 грн (*/-10%).

Згідно з п. 11.1 Договору поставки сільськогосподарської продукції №400-05/22С від 03.05.2022 договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки сільськогосподарської продукції №400-05/22С від 03.05.2022 не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 139411,67 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 4491,73 грн 3% річних та 21388,03 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки сільськогосподарської продукції №400-05/22С від 03.05.2022 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7765324,61 грн., що підтверджується видатковою накладною №57 від 09.05.2022 на суму 2086958,18 грн, видатковою накладною №58 від 11.05.2022 на суму 1611395,36 грн, видатковою накладною №59 від 13.05.2022 на суму 1620957,62 грн, видатковою накладною №60 від 18.05.2022 на суму 816903,97 грн, видатковою накладною №61 від 19.05.2022 на суму 833191,93 грн, видатковою накладною №62 від 23.05.2022 на суму 795917,55 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 Договору поставки сільськогосподарської продукції №400-05/22С від 03.05.2022 у випадку порушення постачальником вимог пункту 5.1 цього договору покупець має право притримати оплату товару у розмірі 10% до моменту усунення постачальником такого порушення, без застосування до покупця будь-яких санкцій.

У випадку порушення постачальником вимог пункту 5.4 договору покупець має право притримати оплату товару у розмірі 10% від його загальної вартості до моменту усунення постачальником такого порушення без застосування до покупця будь-яких штрафних санкцій (п. 4.3 Договору поставки сільськогосподарської продукції №400-05/22С від 03.05.2022).

Доказів на підтвердження існування обставин, передбачених у п.п. 4.2 та 4.3 Договору поставки сільськогосподарської продукції №400-05/22С від 03.05.2022, відповідачем суду не надано.

У п. 4.1 Договору поставки сільськогосподарської продукції №400-05/22С від 03.05.2022 сторонами погоджено, що 86% вартості кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору; 14% вартості партії товару протягом 2 банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника.

Суд зазначає, що умова договору про те, що 14% вартості партії товару здійснюється протягом 2 банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника, не встановлює строку виконання зобов`язання та не є відкладальною умовою.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору стосовно того, що 14% вартості партії товару здійснюється протягом 2 банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника, не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Крім того, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Однак, суд наголошує на тому, що вказівка у договорі, що відповідач здійснює оплату 14% вартості партії товару протягом 2 банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника, не може бути відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки відкладальною є та обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та, яка обумовлює настання чи зміну і прав і обов`язків, при чому для обох сторін правочину, тобто сторони в момент укладення договору можуть визначити обставину, у випадку настання якої виникне зобов`язання між сторонами, тобто права і обов`язки у обох сторін.

Таким чином, відкладальна обставина повинна мати вірогідний характер, однак сторонам завчасно невідомо, чи матиме місце така обставина; при цьому сторони не можуть впливати на настання такої обставини. Обумовлення сторонами виникнення між ними певного господарсько-правового зобов`язання настанням певної обставини може здійснюватись саме на етапі укладення договору, тобто сторони визначають, що при умові настання погодженої умови між сторонами виникнуть відповідні правовідносини за договором. Однак, настання такої умови впливає на настання прав і обов`язків у обох сторін договору.

Отже, оскільки сторонами не було встановлено строку оплати відповідачем 14% вартості товару, суд дійшов висновку, що підлягають застосуванню норми ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на користь позивача були сплачені грошові кошти у загальному розмірі 2600481,71 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

Крім того, судом встановлено, що відповідач повернув позивачу товар на суму 2342483,88 грн за накладною №2 від 04.07.2022, товар на суму 2327431,25 грн за накладною №3 від 07.07.2022, товар на суму 355516,10 грн за накладною №4 від 15.07.2022.

Таким чином, враховуючи, що позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 7765324,61 грн, а відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 2600481,71 грн та повернуто товар на суму 5025431,23 грн, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 139411,67 грн., доказів сплати якої станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» за Договором поставки сільськогосподарської продукції №400-05/22С від 03.05.2022 у сумі 139411,67 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміс Агро» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» суми основного боргу у розмірі 139411,67 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заперечень відповідача про існування обставин форс-мажору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.1 Договору поставки сільськогосподарської продукції №400-05/22С від 03.05.2022 сторони не несуть відповідальність за невиконання своїх зобов`язань по цьому договору, причиною яких стали фактори, які не підлягають контролю сторін - стихійні лиха, пожежі, воєнні дії, громадські безпорядки, заборони державного рівня і т.д. Достатнім підтвердженням обставин непереборної сили буде відповідний акт, виданий ТПП України.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів існування обставин форс-мажору у правовідносинах між сторонами, які виникли при виконанні Договору поставки сільськогосподарської продукції №400-05/22С від 03.05.2022, зокрема, відповідного Сертифікату ТПП України.

Крім того, Договір поставки сільськогосподарської продукції №400-05/22С було укладено між сторонами вже в воєнний період (03.05.2022), з огляду на що суд відхиляє посилання відповідача на військову агресію росії як на форс-мажору обставину.

До того ж, відповідно до п. 7.2 Договору поставки сільськогосподарської продукції №400-05/22С від 03.05.2022 сторона, яка підпала під дію обставин непереборної сили, зобов`язана негайно письмово повідомити про це іншу сторону. Неповідомлення позбавляє сторону посилатись на обставини форс-мажору як на підставу звільнення від відповідальності.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, про які вказує відповідач у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин, суд вважає необгрунтованими заперечення відповідача, наведені останнім у відзиві на позовну заяву.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4491,73 грн за період з 24.05.2022 по 19.06.2023 та інфляційні втрати у розмірі 21388,03 грн за період з червня 2022 року по травень 2023 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміс Агро» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» 3% річних у розмірі 4491,73 грн та інфляційних втрат у розмірі 21388,03 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41, літ. А, офіс 310; ідентифікаційний код: 36716311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміс Агро» (25004, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Родимцева Генерала, буд. 102; ідентифікаційний код: 44026206) суму основного боргу у розмірі 139411 (сто тридцять дев`ять тисяч чотириста одинадцять) грн 67 коп., 3% річних у розмірі 4491 (чотири тисячі чотириста дев`яносто одна) грн 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 21388 (двадцять одна тисяча триста вісімдесят вісім) грн 03 коп. та судовий збір у розмірі 2479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев`ять) грн 37 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак