Рішення

від 28.08.2023 по справі 922/2446/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2023м. ХарківСправа № 922/2446/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н. А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу № 922/2446/23

за позовом Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (ідентифікаційний код юридичної особи - 42206328, юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/ адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10)

до Обслуговуючого кооперативу «КОМСОМОЛЕЦЬ 36» (ідентифікаційний код юридичної особи - 38633321, юридична адреса: 61051, м. Харків, вул. Букова, буд. 36-А)

про стягнення 330549,72 грн. за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 026392, -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ Харківенергозбут (позивач по справі) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу «КОМСОМОЛЕЦЬ 36» (відповідач по справі), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 330549,72 грн. за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 026392, а саме: пеню за період березень 2022 року - березень 2023 року в сумі 234396,80 грн.; 3% річних за період березень 2022 року - березень 2023 року в сумі 15574,79 грн. та інфляційні за період травень 2022 року - березень 2023 року в сумі 80578,13 грн., а також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 4958,25 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 026392 в частині своєчасної сплати за спожиту електричну енергію за період з березня 2022 року по березень 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.06.2023 по справі № 922/2446/23 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а позивачу - п`ятиденний строк для подання відповіді на відзив з дня отримання відзиву.

19.06.2023 (вх. № 15584) на адресу Господарського суду Харківської області надійшло клопотання Обслуговуючого кооперативу «КОМСОМОЛЕЦЬ 36» про розгляд справи в порядку загального провадження, в якому відповідач з посиланням на п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України зазначає про те, що ціна позову у справі № 922/2446/23 становить 330549,72 грн., тобто значно перебільшує встановлений законом граничний розмір (100 прожиткових мінімумів), отже вказана справа не може бути розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначна, в зв`язку з чим просить розглядати вказану справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.06.2023 в задоволенні клопотання відповідача - Обслуговуючого кооперативу «КОМСОМОЛЕЦЬ 36» - про розгляд справи в порядку загального провадження (вх. № 15584 від 19.06.2023) у справі № 922/2446/23 відмовлено.

27.06.2023 (вх. № 16581) на адресу Господарського суду Харківської області надійшов відзив Обслуговуючого кооперативу «КОМСОМОЛЕЦЬ 36» на позовну заяву ПрАТ Харківенергозбут, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд залишити позов позивача без задоволення. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 026392 сплачена в повному обсязі. При цьому заперечуючи проти стягнення пені, 3 % річних та індексу інфляції за період березень (травень) 2022 року - березень 2023 року посилається на: приписи Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 щодо заборони до кінця дії військового стану в Україні нараховувати на заборгованість на комунальні послуги неустойки, інфляційних та річних відсотків; лист ТПП України № 2024/02.70-7.1 від 28.02.2022 року щодо форс-мажорних обставин; ч. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення від відповідальності, визначеною ст. 625 ЦК України, в період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення/скасування.

Позивач копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримав 19.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102271269950. Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі не отримав, ухвала повернулась на адресу суду з відміткою віділення пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», разом із тим своїм правом на захист скористався, подавши господарському суду відзив на позовну заяву з відповідними запереченнями проти позову.

Таким чином, судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення сторін про розгляд даної справи з наданням їм можливості висловити свою позицію по справі і звернутись до суду із відповідними заявами по суті справи, іншими заявами чи клопотаннями з процесуальних питань, а в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані сторонами документальні докази та пояснення на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 026392 від 01.01.2019 року Обслуговуючий кооператив «КОМСОМОЛЕЦЬ 36» (відповідач, споживач) є споживачем електричної енергії, яку постачає Приватне акціонерне товариство Харківенергозбут (позивач, товариство).

Так, в зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017, з 01.01.2019 ПрАТ Харківенергозбут є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (постанова НКРЕКП) від 26.10.2018 № 1268.

Відповідно до статті 4 вказаного закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

ПрАТ Харківенергозбут, як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, та на умовах Договору постачання універсальних послуг.

На виконання вимог закону під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника ПрАТ Харківенергозбут, а АТ Харківобленерго виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.

Частиною 1 статті 63 наведеного закону встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Договір про постачання універсальних послуг є публічним Договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового Договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує Договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону).

Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов Договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Також згідно з п. 7 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Разом з тим, у відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Публічний Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ Харківенергозбут: zbutenergo.kharkov.ua.

Враховуючи те, що ОК «КОМСОМОЛЕЦЬ 36» було фактично спожито електричну енергію, оплачені рахунки за спожиту електричну енергію, Договір вважається укладеним на умовах Договору № 026392 від 01.01.2019 на умовах Комерційної пропозиції № 9 для установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення.

01.01.2019 між ПрАТ Харківенергозбут та ОК «КОМСОМОЛЕЦЬ 36» було укладено Додаткову угоду до Договору про постачання електричної енергії щодо домовленості здійснення електронного документообігу через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів (Система ЕДО). Дані про Споживача передані від попереднього постачальника АТ Харківобленерго.

Згідно з пп. 4.12, 4.13 розділу IV Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов Договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (ККОЕЕ) обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку (АТ Харківобленерго) та затверджуються Регулятором.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію відповідачу проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ Харківобленерго.

Порядок розрахунків за Договором № 026392 від 01.01.2019 визначається відповідно до Комерційної пропозиції № 9, яка є невід`ємним додатком до Договору.

Згідно п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 5.9 та п. 5.13 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника, Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через Постачальника. Відповідно до п. 5.10 Договору оплата рахунку Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в Комерційній пропозиції, яка є додатком № 3 до цього Договору.

За умовами п. 3 Комерційної пропозиції № 9, розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначається сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті Призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

У разі змінення тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується Споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.

Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції № 9, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду; рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем; рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком; у такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.

Відповідно до пункту 7 Комерційної пропозиції № 9, у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;

- 3% річних з простроченої суми.

Згідно з переданими даними від АТ Харківобленерго відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію. Станом на 01.04.2023 сума заборгованості за спожиту електричну енергію по Договору № 026392 від 01.01.2019 сплачена в повному обсязі.

Водночас, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за вказаним Договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору).

Таким чином, ПрАТ Харківенергозбут, як постачальник, виконав свої зобов`язання по вказаному договору у повному обсязі, проте відповідачем умови договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені договором строки не виконано, в зв`язку із чим відповідачем нараховано позивачу пеню, 3% річних та індекс інфляції: 234 396,80 грн. пеня, 15 574,79 грн. 3% річних та 80 578,13 грн. індекс інфляції.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені.

Згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже пеня за своєю правовою природою є штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період березень 2022 - березень 2023 у сумі 234 396,80 грн.

В той же час, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було в подальшому неодноразово продовжено.

Таким чином, сума пені нарахована позивачем в період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до пункту 16 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" НКРЕКП на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 2 наведеного закону встановлено, що регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" Регулятор має право, зокрема, видавати обов`язкові для виконання учасниками ринку рішення.

Згідно з абзацом 3 частини 5 статті 14 Закону про НКРЕКП рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Таким чином, положення Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", якими НКРЕКП в межах наданих повноважень, тимчасово зупинила нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії, у тому числі ПрАТ "Харківенергозбут", відповідно до статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Аналогічна правова позиція щодо обов`язковості настанов, викладених у постановах НКРЕКП, викладена в постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21.

Враховуючи викладене, здійснення позивачем під час дії в Україні воєнного стану нарахування штрафних санкцій у вигляді пені суперечить обов`язковому для виконання рішенню НКРЕКП, а тому є неправомірним, в зв`язку з чим у задоволенні вимоги про стягнення пені за період березень 2022 - березень 2023 у сумі 234 396 грн. 80 коп. слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з відповідача.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання та є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки носять компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином суд зауважує, що інфляційні втрати на суму боргу та проценти річних не є штрафними санкціями, а тому на них не поширюється дія настанов, викладених в п.16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану".

З урахуванням викладеного суд дійшов до переконливого висновку про те, позивач правомірно здійснив нарахування 3% річних за період березень 2022 - березень 2023 у сумі 15 574 грн. 79 коп. та індекс інфляції за період травень 2022 - березень 2023 у сумі 80 578 грн. 13 коп.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в зазначеній частині 3% річних та індексу інфляції підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, відповідно до якого ТПП України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Проте, даний лист не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань із оплати вартості наданих послуг, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту даного листа, введення воєнного стану в Україні є форс-мажорною обставиною для суб`єктів господарської діяльності лише у випадку, якщо виконання договірного зобов`язання стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких обставин.

Між тим, відповідачем не надано доказів того, що внаслідок введення воєнного стану він був об`єктивно був позбавлений можливості виконати своє зобов`язання щодо оплати електроенергії, спожитої за Договором.

Також, відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Отже, саме сертифікат ТПП України є належним доказом, що засвідчує форс-мажорні обставини.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Даний лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання відповідачем свого зобов`язання за Договором.

Вищенаведені обставини свідчать про відсутність у відповідача обґрунтованих підстав для невиконання взятих на себе зобов`язань за Договором внаслідок вищевказаних обставин.

У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Відтак, посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді воєнного стану, є необґрунтованими.

Відносно посилань відповідача на постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.ст. 2, 3, 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Відтак суд зазначає, що посилання Обслуговуючого кооперативу «КОМСОМОЛЕЦЬ 36» (юридичної особи, створеної з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю) в обґрунтування заперечень проти позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних на постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» господарський суд не приймає, оскільки п. 1 цієї постанови охоплює лише певну конкретно визначену законом категорію - населення - та не стосується належного виконання взятих на себе за договором зобов`язань юридичними особами.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача повністю не спростовано.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи документальними доказами та підлягають частковому задоволенню.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Щодо судових витрат.

В силу приписів п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на вказані приписи чинного законодавства та враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені частково на загальну суму 96 152,92 грн. (3% річних у сумі 15 574,79 грн. та індекс інфляції у сумі 80 578,13 грн.), відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн. пропорційно розміру задоволених господарським судом позовних вимог (судовий збір не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Водночас, враховуючи відпустку судді Новікової Н. А., господарський суд був вимушений вийти за межі строку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, який встановлений нормою ст. 248 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «КОМСОМОЛЕЦЬ 36» (ідентифікаційний код юридичної особи - 38633321, юридична адреса: 61051, м. Харків, вул. Букова, буд. 36-А) на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (ідентифікаційний код юридичної особи - 42206328, юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/ адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10) 3% річних у сумі 15 574,79 грн., індекс інфляції у сумі 80 578,13 грн. та 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2023.

СуддяН.А. Новікова