Рішення

від 25.08.2023 по справі 924/568/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2023 р. Справа № 924/568/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця Бурди Наталії Павлівни, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Лідер Груп", м. Хмельницький

про стягнення 28 496,67 грн. основного боргу, 161,61 грн. 3% річних, 485,29 грн. збитків від інфляції, 1346,76 грн. пені та 50 000,00 грн. моральної шкоди,

представники сторін:

позивача: Світлицька З.О. - згідно ордеру від 25.05.2023 року;

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 28 496,67 грн. основного боргу, 161,61 грн. 3% річних, 485,29 грн. збитків від інфляції, 1346,76 грн. пені та 50 000,00 грн. моральної шкоди. Вимоги мотивує тим, що з липня 2022 року по 10.03.2023 року між сторонами у справі існували договірні відносини щодо надання послуг з консультування з питань комерційної діяльності, керування відділом продажів та дослідження кон`юктури ринку. При цьому, між сторонами був укладений договір про надання послуг у спрощений спосіб шляхом обміну електронними повідомленнями у месенджері Telegram, позаяк позивач з початку війни в Україні перебуває у Канаді. Так, за усною домовленістю позивач щомісяця надсилала відповідачу роздруківку вартості послуг електронними повідомленнями у месенджері Telegram, на підставі чого відповідач формував акти приймання-передачі наданих послуг та рахунки на оплату, та надсилав їх на підпис позивачу через сервіс «Вчасно»; усталеною практикою була оплата відповідачем наданих позивачем послуг протягом 10-15 числа кожного місяця.

В подальшому, 10.03.2023 року відповідач повідомив позивача про припинення договірних відносин, проте, всупереч зверненням останньої, товариство не здійснило сплату коштів ФОП Бурді Н.В. за період з 01.03.2023 року по 10.03.2023 року включно, що становить 28496,67 грн., що розраховано відповідно до узгодженого із відповідачем алгоритму: 80000,00 грн. - винагорода за послуги, 1000,00 грн. - оплата послуг бухгалтера та 2430,00 грн. - 3% єдиного податку.

Відтак позивач вважає, що у відповідача виник обов`язок з 18.03.2023 року (протягом 7 днів з моменту отримання вимоги) сплатити позивачу за надані останньою послуги за період з 01.03.2023 року по 10.03.2023 року. Додатково просить стягнути нараховані 3% річних, втрати від інфляції та пеню, а також 50000,00 грн. моральної шкоди, оскільки ТОВ «Глобал Лідер Груп» своєю поведінкою знизив престиж позивача, підірвав довіру до її діяльності в очах колег. Окрім того, ФОП Бурда Н.П. витратила багато часу та енергії, намагаючись врегулювати спір у досудовому порядку, у зв`язку з чим не могла проводити час із сім`єю, що завдало їй та членам сім`ї додаткового стресу.

Ухвалою суду від 29.05.2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 02.08.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, наполягає на його задоволенні.

Відповідач не скористався правом участі свого представника під час судового розгляду спору, у заяві від 18.08.2023 року просить розглянути справу за відсутності представника відповідача. У заяві від 31.07.2023 року та від 18.08.2023 року позовні вимоги не визнає в повному обсязі, зазначає про відсутність будь-яких договірних відносин із ФОП Бурдою Н.П., також повідомляє про відсутність будь-яких документів, витребуваних ухвалою суду у даній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно виписки по рахунку ФОП Бурди Н.П., відкритого у АТ «ПУМБ», 13.03.2023 року позивачу перераховано від ТОВ «Глобал Лідер Груп» 83430,00 грн. за послуги з менеджменту за лютий 2023 року, згідно акту 022023/1 від 08.03.2023 року.

Матеріали справи містять акти приймання-передавання наданих послуг: 122022 від 05.01.2023 року за грудень на суму 83430,00 грн. (консультування з питань комерційної діяльності - 54830,00 грн. та дослідження кон`юктури ринку - 28600,00 грн.); 012023 від 10.02.2023 року за січень на суму 83430,00 грн., з яких 46830,00 грн. - консультування з питань комерційної діяльності та 36600,00 грн. - дослідження кон`юктури ринку; 022023/1 від 08.03.2023 року за лютий 2023 року на суму 83430,00 грн., з яких 46830,00 грн. - консультування з питань комерційної діяльності та 36600,00 грн. - дослідження кон`юктури ринку; 03/23 приймання-передачі наданих послуг за березень 2023 року (з 01 по 10 березня 2023 року включно) на оплату 28496,67 грн. за консультування з питань комерційної діяльності й керування відділом продажів, а також рахунок на плату №03/23 від 03.04.2023 року на вказану суму. Акти за грудень 2022 року, січень та лютий 2023 року підписано електронним цифровим підписом ТОВ «Глобал Лідер Груп».

Позивачем надано фото екрану із відкритою сторінкою у месенджері Telegram із перепискою із контактом на ім`я « ОСОБА_1 ». У повідомленнях міститься інформація наступного змісту: «У тебе з якого числа буду працювати» та відповідь від особи із ім`ям « ОСОБА_1 » - «Давай з 10-го» (повідомлення від 02.06.2022 року); «інформую, що отримала документи ФОП, зв`язалась з бухгалтером. Сума переказів за місяць буде виглядати так: 80000 +10000 (за бухгалтера) = 81000 + 3% (податки та переведення в готівку) = 83430. Що менше для компанії на 2170, ніж у минулому місяці. Лист бухгалтеру відправила» (повідомлення від 28.10.2022 року); «Прошу нарахувати за лютий: Бурда Наталія 81000 + 3% = 83430 грн …» (повідомлення від 07.03.); повідомлення від 08.03. щодо виплат та підписання угоди, на що позивачем повідомлено про відсутність договору з компанією та підписання угоди після консультацій з юристом; від 14.03. з повідомленням від позивача :"Коли буде нарахування за березень?"; та відповідь від «ОСОБА_1»: «Уточню в бухгалтера та скажу»; від 20.03. з повідомленням від позивача щодо неоплачених послуг за 10 днів березня в розмірі 28496,67 грн.;

із повідомленнями: «Національний Директор з продажів (Бурда Н). 73875 (2500$) чистими, після відрахування податків або 2000$ + 0,5% від продажів. Оплата мобільного зв`язку (пакет безлімітний). 1000000,00 грн. від продажів - 3000$ (курс на момент перегляду). Бонус при виконанні плану (квартальний)»; анонс презентації можливостей бізнесу на 16 год. 00 хв. 07 березня з інформацією про присутність на ній Національного директора з продажів Наталії Бурди; анонс ефіру на 16 год. 00 хв. 08 березня за участю спікера Бурди Н., Національного директора;

із відкритою сторінкою у месенджері Telegram із повідомленнями із груп: сайт Dr.Clinic, Dr.Clinic Team за березень;

із відкритою сторінкою у месенджері Telegram із повідомленнями від особи «ОСОБА_2» від 02.03 та 09.03 щодо dr.Clinic;

із відкритою сторінкою у месенджері Telegram із повідомленнями від особи «ОСОБА_3» від 02.03. та 03.03. щодо запланованої конференції ZOOM.

Відповідач у відповідь на претензію позивача №1 від 16.04.2023 року у листі №1/04-23 від 21.04.2023 року повідомив про відсутність підстав для сплати коштів за березень 2023 року, позаяк договір у вказаний період з позивачем не укладався, та у березні 2023 року відповідачем не направлено жодного документа, який би містив інформацію, яка за своїм змістом відповідала б пропозиції укласти договір на визначених умовах.

З вищевикладеного позивач звернулася з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

В силу частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Порядок укладення господарських договорів врегульовано нормами цивільного права та господарського законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як стверджується із позовної заяви, позивач як на підставу позову посилається на укладення між сторонами договору надання послуг у спрощений спосіб.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною 1 статті 639 Цивільною кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується статтею 218 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо- відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами. телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом піл твердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За вимогами ч.ч. 2,3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним. якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частина 4 ст. 180 Господарського кодексу України передбачає, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Згідно із частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

На підтвердження факту укладення договору між сторонами позивачем надано скріншоти телефону із переписками, а також електронні документи, зокрема, акти приймання-передачі наданих послуг.

Так, скріншот (англ. screenshot) це знімок екрана - зображення, отримане комп`ютером, що зображує дійсно те, що бачить користувач на екрані монітора. Це зображення створене із запису видимих елементів екрана комп`ютера або іншого візуального пристрою виведення інформації. Як правило, це цифрове зображення створюється операційною системою або спеціальним програмним забезпеченням, хоча може також бути зроблене за допомогою фотокамери або іншого приладу для перехоплення сигналу відео з виходу комп`ютера.

ВС неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).

У постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі №442/3516/20 надані сторонами скріншоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка. А у постановах від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 ВС дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

Електронні докази повинні оцінюватися так само, як і інші види доказів, зокрема, щодо їх прийнятності, автентичності, точності та цілісності. Обробка електронних доказів не повинна бути невигідною для сторін або надавати несправедливу вигоду одній із них.

Під час дослідження електронних доказів має відбуватись належна ідентифікація таких доказів. Це означає, зокрема, що будь-яка технологія, яка підтверджує автентичність, точність і цілісність даних, повинна бути прийнята.

Як зазначалося вище, укладення договору послуг у спрощений спосіб може мати місце, якщо сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору, які характерні для даного виду договорів, зокрема, предмет договору ( ст. 638 ЦК України), розмір, строк та в порядок здійснення оплати (ст. 903 ЦК України), а також строк договору (ст. 905 ЦК України).

Із наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, підписаних електронним цифровим підписом сторін у справі актів 122022 приймання-передачі наданих послуг від 05.01.2023 року, 012023 від 10.02.2023 року, 022023/1 від 08.03.2023 року, а також випискою по банківському рахунку позивача з доказами сплати 83430,00 грн. ТОВ «Глобал Лідер Груп» за послуги з менеджменту за лютий 2023 року, вбачається факт надання послуг ФОП Бурдою Н.В. відповідачу у грудні 2022 року, січні 2023 року та лютому 2023 року та їх прийняття відповідачем.

Доказів прийняття послуг відповідачем від позивача у березні 2023 року матеріали справи не містять. При цьому, судом критично оцінюються доводи ФОП Бурди Н.В. щодо існування триваючого укладеного у липні 2022 року та до 10.03.2023 року договору надання послуг, позаяк існування вказаної домовленості не підтверджено наявними доказами, в тому числі, наданими скріншотами. Аналогічно не вбачається домовленість щодо сталої щомісячної оплати праці в розмірі 83 430,00 грн. та строків її сплати.

Так, у повідомленні від 23.06.2023 року не визначено чіткої суми оплати, у повідомленні від 28.10.2022 року йдеться про зміну її розміру. Натомість, із переписок, зокрема, від 28.10.2022 року, від 07.03, а також із надісланих по закінченню календарних місяців актів приймання - передачі наданих послуг вбачається визначення суми оплати послуг ФОП Бурдою Н.В. (про що остання повідомляла відповідача, напр., повідомлення від 07.03.), подальше її погодження ТОВ "Глобал лідер Груп" шляхом накладення цифрового електронного підпису та перерахування коштів із вказівкою на оплату наданих послуг за окремий місяць. До того ж, у наявних в матеріалах справи актів за грудень 2022 року та січень-лютий 2023 року зазначена різна вартість послуг за дослідження кон`юктури ринку та консультування з питань комерційної діяльності, що також підтверджує формування розміру оплати наданих послуг лише за результатами щомісячної діяльності та її подальшого погодження відповідачем.

З приводу твердження позивача про погодження відповідачем оплати праці за березень 2023 року, судом враховується відсутність підписаного зі сторони ТОВ « Глобал Лідер Груп» акту приймання-передачі наданих послуг. Таке погодження не простежується також із переписок із контактом «ОСОБА_1», зокрема, із повідомлення від 14.03. щодо уточнення в бухгалтера про нарахування за березень. Натомість, ТОВ «Лідер Глобал Груп» заперечує існування договірних відносин із позивачем у березні 2023 року.

Із наданих позивачем скріншотів переписок також не є можливим для суду самостійне встановлення обсягу та характеру наданих відповідачем послуг, а також визначення розміру їх оплати, оскільки відповідні критерії не були погоджені сторонами.

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

З викладених вище обставин та наявних в матеріалах справи доказів суд приходить до висновку, що вони не підтверджують факт укладення між сторонами договору надання послуг у березні 2023 року та прийняття таких послуг відповідачем на суму 28 496,67 грн. (зокрема, погодження ФОП Бурдою Н.В. та ТОВ "Глобал Лідер Груп" предмету договору, розміру та строків оплати послуг). Вказане має наслідком відмову в задоволенні позову в частині стягнення вартості наданих послуг.

Оскільки відсутні підстави для стягнення суми основного боргу, відсутні підстави і для стягнення нарахованих на нього 3% річних та втрат від інфляції, пені.

Додатково щодо пені суд зазначає, що за змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

В контексті викладеного не є обґрунтованим посилання позивача в позовній заяві на таку підставу для нарахування пені як ст. 231 ГК України.

З приводу вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно пункту 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом не встановлено протиправності поведінки відповідача в частині порушення умов договору щодо оплати наданих позивачем послуг за період з 01.03.2023 року по 10.03.2023 року. Окрім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження душевних страждань ФОП Бурди Н.В., зниження її престижу чи довіри до діяльності у колег.

Відтак, вимога про стягнення 50 000,00 грн. моральної шкоди також не підлягає задоволенню.

З усього вищевикладеного, в позові фізичної особи-підприємця Бурди Наталії Павлівни, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Лідер Груп", м. Хмельницький про стягнення 28 496,67 грн. основного боргу, 161,61 грн. 3% річних, 485,29 грн. збитків від інфляції, 1346,76 грн. пені та 50 000,00 грн. моральної шкоди, суд відмовляє в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

в позові фізичної особи-підприємця Бурди Наталії Павлівни, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Лідер Груп", м. Хмельницький про стягнення 28 496,67 грн. основного боргу, 161,61 грн. 3% річних, 485,29 грн. збитків від інфляції, 1346,76 грн. пені та 50 000,00 грн. моральної шкоди, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28.08.2023 року

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 2 прим.: 1 - до справи; позивачу в ел. кабінет; 2 - відповідачу (29017, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 13; ел. пошта: dr.clinic.ua@gmail.com; office@drclinic.com.ua) - рек. з пов. про вручення