Постанова

від 22.11.2023 по справі 924/568/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22 листопада 2023 року Справа № 924/568/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.

представники учасників справи не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бурди Наталії Павлівни на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.08.2023, повний текст якого складено 28.08.2023 у справі №924/568/23 (суддя Музика М.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Бурди Наталії Павлівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Лідер Груп»

про стягнення 30 490 грн 33 коп. основного боргу, пені, втрат від інфляції, річних та

50 000 грн 00 коп. моральної шкоди

В травні 2023 року Фізична особа-підприємець Бурда Наталія Павлівна (надалі в тексті - Підприємець) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Лідер Груп» (надалі в тексті - Товариство) 28496,67 грн основного боргу, 1346,76 грн пені, 485,29 грн збитків від інфляції, 161,61 грн -3% річних та 50 000,00 грн моральної шкоди.(арк.справи 1-12).

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 25.08.2023 у справі №924/568/23 відмовив у задоволенні позову Підприємця повністю. Суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази укладення сторонами договору надання послуг у березні 2023 року та отримання таких послуг Відповідачем на суму 28496,67 грн.(зокрема, погодження ФОП Бурдою Н.В. та ТзОВ «Глобал Лідер Груп» предмету договору, розміру та строків оплати послуг).

Місцевий господарський суд також за відсутні підстав для стягнення основного боргу дійшов висновку про відсутність підстав і для стягнення нарахованих додаткових вимог.

Крім того, судом першої інстанції не встановлено протиправності поведінки Відповідача в частині порушення умов договору щодо оплати наданих Позивачем послуг за період з 01.03.2023 по 10.03.2023. Зазначено також, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження душевних страждань ФОП Бурди Н.В., зниження її престижу чи довіри до діяльності у колег.(арк. справи 143-146).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Позивач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення господарського суду Хмель-ницької області від 25.08.2023 у даній справі в частині відмови про стягнення 28496,67 грн основного боргу, 485,29 грн інфляційних втрат, 161,61 грн -3% річних та 50000,00 грн моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задоволити. Також просить від-шкодувати витрати на оплату судового збору та витрати на отримання правової допомоги адвоката в суді першої та апеляційної інстанцій.(арк.справи 155-159).

Обґрунтовуючи скаргу, Апелянт зазначає, що оцінивши докази вибірково та поверхнево, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, яке ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

На переконання Скаржника, судом першої інстанції не враховано:

- відносини між сторонами є тривалими, а не разовими, що підтверджується Актом 022023/1 від 08.03.2023 за лютий 2023, рахунком на оплату 02/23 від 08.03.23, електронними повідомлен-нями від 10.03.2023 про припинення відносин, від 14.03.2023 про уточнення дати оплати за надані послуги у березні, від 13.03.2023 про отримання оплати за лютий 2023 року та прохання нарахувати за 10 днів березня 2023 року;

- відсутність підпису в Акті від 03.04.2023 не може бути безумовною підставою для заперечення реальності наданих послуг та розмір їх оплати;

- висновки Верховного Суду щодо застосування доктрини заборони суперечливої поведінки; вірогідності доказів; право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди та принципу змагальності сторін;

- достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди є сам факт порушення прав позивача;

- невірне тлумачення судом першої інстанції норм права щодо істотних умов договору про надання послуг в розумінні ст.638, 903, 905 ЦК України, на підставі чого зроблено невірний висновок щодо недосягнення сторонами згоди істотних умов договору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №924/568/23. Відповідачу встановлено строк для подання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Позивачу копії відзиву, а також ухвалено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.(арк.справи 168).

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль-ного права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом першої інстанції та стверджується матеріалами справи, між ФОП Бурдою Н.П.-виконавцем та ТзОВ «Глобал Лідер Груп»-замовником існували правовідносини щодо надання послуг консультування з питань комерційної діяльності й керування відділом продажів та дослідження кон`юнктури ринку, які були укладені у спрощений спосіб шляхом обміну електронними повідомленнями у месенджері Telegram.

Сторони не заперечують, що за усною домовленістю Позивач щомісяця надсилав Відпові-дачеві роздруківку вартості послуг електронними повідомленнями у месенджері Telegram, на підставі чого Відповідач формував акти приймання-передачі наданих послуг та рахунки на оплату та надсилав їх для підписання Позивачу через сервіс «Вчасно».

Матеріалами справи стверджено, що згідно виписки по рахунку Підприємця, відкритого у АТ «ПУМБ», 13.03.2023 Позивачу перераховано від Товариства 83430,00 грн за послуги з менеджменту за лютий 2023 року, згідно акту 022023/1 від 08.03.2023 року.(арк.справи 32).

Крім того, матеріали справи містять акти приймання-передавання наданих послуг:

- №122022 від 05.01.2023 за грудень 2022 року на суму 83430,00 грн (консультування з питань комерційної діяльності - 54830,00 грн та дослідження кон`юктури ринку - 28600,00 грн);

- №012023 від 10.02.2023 за січень 2023 року на суму 83430,00 грн, з яких 46830,00 грн - консультування з питань комерційної діяльності та 36600,00 грн - дослідження кон`юктури ринку;

- №022023/1 від 08.03.2023 за лютий 2023 року на суму 83430,00 грн, з яких 46830,00 грн - консультування з питань комерційної діяльності та 36600,00 грн - дослідження кон`юктури ринку. (арк.справи 46, 49, 53).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що Акти за грудень 2022 року, січень та лютий 2023 року обидві сторони підписали електронним цифровим підписом. (арк. справи 47, 50, 54). Спір між сторонами щодо розрахунків за даними актами відсутній.

За твердженням Позивача, 10.03.2023 Відповідач повідомив йому про припинення договір-них відносин, проте Товариство не сплатило Підприємцю 28496,67 грн коштів за період з 01.03.2023 по 10.03.2023 включно, суму яких розраховано відповідно до узгодженого із Відповідачем алгоритму: 80000,00 грн - винагорода за послуги, 1000,00 грн - оплата послуг бухгалтера та 2430,00 грн - 3% єдиного податку.

На підтвердження наданих послуг, Підприємець покликається на Акт №03/23 приймання-передачі наданих послуг за березень 2023 року (з 01 по 10 березня 2023 року включно) на оплату 28496,67 грн за консультування з питань комерційної діяльності й керування відділом продажів, а також рахунок на оплату №03/23 від 03.04.2023 на вказану суму, що надіслав Відповідачеві. (арк.справи 28, 30).

Крім того, Підприємець разом з позовною заявою надає знятки (скріншоти) з месенджеру Telegram надсилання електронних повідомлень на ім`я ОСОБА_1 з проханням оплатити надані послуги з 01.03.2023 по 10.03.2023.(арк.справи 26, 92).

У зв`язку з несплатою заявленої Позивачем суми, останній звернувся до Товариства з заявою-вимогою №4 від 03.04.2023, в якій вимагав негайно перерахувати заборгованість за надані послуги у розмірі 28496,67 грн за 10 днів березня 2023 року, а також підписати акт приймання-передачі наданих послуг за цей період.(арк.справи 21).

За твердженням Позивача, оскільки станом на 05.04.2023 Відповідач не відреагував на вимоги про оплату послуг, Підприємець 05.04.2023, з метою досудового врегулювання спору, надіслав Товариству електронною поштою претензію №1 про сплату 29 111 грн 48 коп.(арк. справи 38-39).

У відповідь Товариство листом №1/04-23 від 21.04.2023 повідомило Підприємцю, що не направляло останньому жодного документу, який містить інформацію, яка за своїм змістом відповідає пропозиції укласти договір на визначених умовах або свідчить про вчинення дій, що підтверджують надсилання або прийняття такої пропозиції. Крім того зазначає, що Відповідач надіслав Позивачу лист про відмову від укладення між сторонами договору.(арк.справи 41).

З огляду на вищевикладене, Позивач звернулася з даним позовом до суду.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.08.2023 в задоволенні позову відмовлено.(арк.справи 143-146).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга необґрунтована та не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Предметом даного спору є заборгованість та штрафні санкції за договором надання послуг укладеним у спрощений спосіб.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.11 Цивільного Кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст.ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини першої статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно з частиною сьомою статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загаль-ним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсо-грамами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно із статтею 5 зазначеного Закону електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворе-ний електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом статей 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Таким чином, незалежно від того чи документ викладений на папері чи в електронному документі, він повинен бути підписаний.

Поруч з тим, можливість придбати товари та послуги на підставі усного правочину передбачена і для юридичної особи. У такому разі їй обов`язково видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч.2 ст.206 ЦК України). Зважаючи на ст.51 ЦК України, можна виснувати, що положення цієї норми поширюються й на діяльність фізичних осіб - підприємців.

Листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронного листування як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).

Верховний суд у постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі №442/3516/20 визнав надані сторонами скріншоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка. А у постановах від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 ВС дійшов висновку, що листування у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що електронні докази повинні оцінюватися так само, як і інші види доказів, зокрема, щодо їх прийнятності, автентичності, точності та цілісності. Обробка електронних доказів не повинна бути невигідною для сторін або надавати несправедливу вигоду одній із них.

З наданих Позивачем актів, що підписані електронним цифровим підписом сторін у справі - 122022 приймання-передачі наданих послуг від 05.01.2023, 012023 від 10.02.2023, 022023/1 від 08.03.2023, а також випискою по банківському рахунку Підприємця з доказами сплати 83430,00 грн Товариством за послуги з менеджменту за лютий 2023 року, вбачається факт надання Позивачем послуг у грудні 2022 року, січні 2023 року, лютому 2023 року та їх прийняття Відпові-дачем.

Натомість доказів прийняття послуг Відповідачем від Позивача у березні 2023 року матеріали справи не містять.

Твердження Скаржника про існування між сторонами тривалих договірних відносин відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, якщо зміст правочину, волю сторін зафіксовано в одному або кількох документах (у тому числі, електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.

Намір юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, вважати себе зобов'-язаною в разі її прийняття, може виражатися лише за умови підписання проєкту договору й направлення його іншій стороні. Без підписання такого паперового документа власноруч чи при складенні електронного документа без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов`язання в разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові КГС ВС від 19.01.2022 у справі №922/1246/21.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів підписання сторонами Договору надання послуг в письмовій чи електронній формі. Разом з тим, надані Позивачем скріншоти не підтверджують існування сталої домовленості щомісячної оплати праці в розмірі 83430,00 грн та строків її оплати.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що у повідомленні від 23.06.2023 не визначено конкретної суми оплати, а у повідомленні від 28.10.2022 йдеться про зміну її розміру.

Натомість, з листування, зокрема, від 28.10.2022, від 07.03, а також із надісланих по закінченню календарних місяців актів приймання-передачі наданих послуг вбачається визначення суми оплати послуг ФОП Бурдою Н.В. (про що остання повідомляла Товариство, наприклад, повідомлення від 07.03.), подальше її погодження ТзОВ «Глобал лідер Груп» шляхом накладення цифрового електронного підпису та перерахування коштів із вказівкою на оплату наданих послуг за окремий місяць. До того ж, у наявних в матеріалах справи актах за грудень 2022 року та січень-лютий 2023 року зазначено різна вартість послуг за дослідження кон`юктури ринку та консульту-вання з питань комерційної діяльності, що також підтверджує формування розміру оплати наданих послуг лише за результатами щомісячної діяльності та її подальшого погодження Від-повідачем.

Щодо наданих послуг за березень 2023 року, то із наданих Позивачем доказів листування - знятків екрана телефона (скріншотів) неможливо встановити обсягу та характеру послуг, наданих Відповідачеві, не вбачається можливим також визначити їх вартість, оскільки відповідні критерії не були погоджені сторонами.

Апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи містять непідписаний Товариством акт приймання-передачі наданих послуг за 10 днів березня 2023 року, факт надання послуг за яким останній заперечує.

Оскільки, відносини між сторонами погоджувалися за підсумками місяця окремими актами наданих послуг, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що надані Позивачем докази не підтверджують факту укладення сторонами договору надання послуг у березні 2023 року та прийняття таких послуг Відповідачем на суму 28 496,67 грн (зокрема, відсутні докази погодження Підприємцем та Товариством предмету договору, розміру та строків оплати послуг), а тому колегія суддів погоджується, що позов в частині стягнення вартості наданих послуг є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Також, оскільки суд не вбачає підстав для стягнення основного боргу, то правильною є відмова у стягненні нарахованих на основну суму боргу пені, втрат від інфляції та 3% річних.

Щодо твердження Скаржника про відшкодування моральної шкоди на підставі самого факту порушення прав Позивача, то колегія суддів зазначає наступне.

У статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина 1). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2).

За змістом частин 3, 4 статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душев-них страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодову-ється незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, в силу частини 1 статті 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині 2 зазначеної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незакон-ного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 № 925/1196/18, відповідно до якої порушення особою зобов`язань призводить до приниження її ділової репутації, що обґрунтовує заподіяння моральної шкоди.

Поруч з тим, Позивач зазначає, що достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди є сам факт порушення прав Позивача. Однак, судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено протиправності поведінки Відповідача, порушення ним умов договору в частині оплати послуг, наданих Позивачем протягом 01.03.2023 - 10.03.2023, як і не доведено завдання шкоди діловій репутації Позивача.

Щодо посилань Позивача на завдання йому моральних страждань, як фізичній особі, оскільки Скаржник витратив дуже багато часу та енергії, а тому не міг проводити час з сім`єю, що завдало йому і членам його сім`ї додаткового стресу, шукати роботу, що призвело до фінансових проблем - суд зауважує на наступному.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.(ст.51 ЦК України).

Чинне законодавство не містить визначення поняття ділової репутації юридичної особи, оскільки воно є морально-етичною категорією й одночасно особистим немайновим благом, якому закон надає значення самостійного об`єкта судового захисту.(ст.201 ЦК України).

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Разом із тим, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди юридичній особі, завданої органами державної влади саме позивач має довести на підставі належних і допустимих доказів, які втрати немайнового характеру настали у юридичної особи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 910/11621/16.

Відтак, Позивачем не доведено завдання шкоди його діловій репутації Відповідачем, а твердження про втрату Позивачем великої кількості часу й енергії та завдання останньому додаткового стресу не приймається апеляційним судом до уваги, оскільки такі категорії притаманні лише фізичній особі.

Всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушених прав Позивача, рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про безпідставність заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсько-го суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,270,275,276,282,284,287 Господарського процесу-ального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бурди Наталії Павлівни на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.08.2023 у справі №924/568/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верхов-ного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №924/568/23 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.