Ухвала

від 28.08.2023 по справі 910/20475/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/20475/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В.(головуючий), Бакуліної С. В. і Чумака Ю.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Банк)

на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.02.2023 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023

за скаргами Банку

на дії державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі

за позовом Банку

до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімімпекс";

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехвуглець"

3) товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбінні технології"

4) товариства з обмеженою відповідальністю "Гармоніка"

про звернення стягнення на предмет застави в розмірі 906 243 890,17 грн,-

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ",

ВСТАНОВИВ:

Банк 09.08.2023 (згідно з відміткою на конверті) направив на адресу Касаційного господарського суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 07.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 зі справи № 910/20475/13 та ухвалити нове рішення, яким скарги Банку на дії державних виконавців задовольнити. Водночас до касаційної скарги скаржником додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 07.06.2023 (повний текст підписаний 15.06.2023), а тому строк на її оскарження закінчився 05.07.2023.

Касаційну скаргу ж було подано скаржником до Верховного Суду 09.08.2023, підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надсилалася на адресу Суду, тобто з пропуском строку (понад 30 днів) на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 07.06.2023.

Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на подання касаційної скарги, Банк посилається на те, що останнє не отримувало копію оскаржуваної постанови засобами поштового зв`язку, а ознайомився з оскаржуваною постановою в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 04.08.2023, а тому вважає, що строк для подання касаційної скарги підлягає поновленню.

Однак Суд, розглянувши наведені доводи скаржника щодо поважності причин пропуску строку на звернення з касаційною скаргою відхиляє їх як необґрунтовані, оскільки скаржником у клопотанні не наведено аргументів стосовно того, що саме позбавило останнього можливості ознайомитися з текстом судового рішення раніше, ніж 04.08.2023, адже назване судове рішення було опубліковане в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.06.2023.

Разом з тим суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи, що Банк був скаржником у суді апеляційної інстанції, а його представник Кур`ята В.В. був присутній в судовому засіданні під час оголошення оскаржуваної постанови від 07.06.2023, то скаржник не був позбавлений можливості відстежувати хід розгляду його ж апеляційної скарги та в розумні інтервали часу вжити всіх необхідних заходів (зокрема, ознайомитись з матеріалами справи) для звернення з касаційною скаргою в межах строків, визначених ГПК України.

Тобто, наведене свідчить, що скаржник безумовно був обізнаний про наявність оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду від 07.06.2023, а звернення з касаційною скаргою лише 09.08.2023 (з пропуском двадцятиденного строку навіть після її опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень) є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що підстави, наведені Банком у клопотанні, є неповажними, оскільки останнім не наведено належних обґрунтувань щодо наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України.

Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Окрім того, відповідно до приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, предметом касаційного оскарження є ухвала господарського суду міста Києва від 07.02.2023, залишена без змін постаново Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023, якою у задоволенні скарг Банку на дії державних виконавців відмовлено повністю.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Натомість у поданій касаційній скарзі скаржник хоча зазначає про неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, яких припустилися суди попередніх інстанції, проте скарга взагалі не містить посилання на підставу подання касаційної скарги, яка визначена відповідним абзацом статті 287 ГПК України, як для оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 частини першої цієї ж норми, а Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.

З огляду на викладене скаржнику необхідно обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права з посиланням на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет касаційного оскарження.

Враховуючи, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладеного у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Банку необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- навести Суду інші підстави, за їх наявності, та надати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження;

- зазначити підставу касаційного оскарження судового рішення з посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України (як для оскарження судового рішення, передбаченого пунктами 2, 3 частини першої статті 287 названого Кодексу) з урахуванням предмета касаційного оскарження.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названого недоліку протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України або відмову у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 зі справи № 910/20475/13 залишити без руху.

2. Надати акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

4. Роз`яснити акціонерному товариству "Державний ощадний банк України", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто або відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя С. Бакуліна

Суддя Ю. Чумак