Постанова

від 22.08.2023 по справі 559/1354/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2023 року

м. Рівне

Справа № 559/1354/23

Провадження № 22-ц/4815/919/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.

секретар судового засідання Мороз А. В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна

страхова компанія «Оранта»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

Селянське фермерське господарство «Серпанок»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 червня 2023 року у складі судді Панчука М. В., ухвалене в м. Дубно Рівненської області, повний текст рішення складено 15 червня 2023 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Фурманюка Сергія Валерійовича звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Селянське фермерське господарство «Серпанок», про стягнення страхового відшкодування. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 27.09.2022 серії ААД №344922, 27.06.2022 о 13:55 в м. Дубно по вул. Семидубська, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «КАМАЗ-55102», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з т/з марки «Renault Magnum», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу. В результаті ДТП т/з отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Згідно постанови Дубенського міськрайонного суду від 19.10.2022 провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_2 на час настання ДТП працював водієм у СФГ «Серпанок», т/з «Камаз-55102», д.н.з. НОМЕР_1 належить СФГ «Серпанок». Цивільно правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта». 03.08.2022 року потерпілий ОСОБА_1 подав заяву про виплату страхового відшкодування до ПАТ «НАСК «Оранта». 01.07.2022 року представником страховика було здійснено огляд т/з та проведено дослідження, згідно якого матеріальний збиток завданий власнику т/з «Renault Magnum» в результаті його пошкодження при ТП становить 405 707,67 грн, вартість металобрухту складає 31 806,67 грн. Проте, рішенням страховика від 04.11.2022 позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із відсутністю в діях страхувальника складу адміністративного правопорушення (відсутності вини). Вважаючи рішення ПАТ «НАСК «Оранта» про відмову у виплаті страхового відшкодування незаконним та необґрунтованим, просив суд стягнути на свою користь страхове відшкодування в розмірі 130000 грн., а також судові витрати у справі.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 червня 2023 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 130 000 гривень, а також сплачений судовий збір у розмірі 1 300 гривень. Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету судовий збір у розмірі 80 гривень, сплачений згідно квитанції №8РМ1-Р953-93В5-8742 від 25.04.2023. Виконання рішення у частині повернення судового збору з Державного бюджету в розмірі 80 грн доручено Дубенському управлінню Державної казначейської служби України Рівненської області.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає обов`язок страховика у разі настання страхового випадку у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодувати в оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, та обґрунтоване тим, що оскільки володільцем джерела підвищеної небезпеки, автомобіля ««КАМАЗ-55102», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , відповідальність якого була застрахована відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» була завдана шкода ОСОБА_1 , позивачу у справі, яка пов`язана із механічними пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, виник обв`язок страховика, який хоч і не завдав шкоди, виплатити страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ПАТ «НАСК «Оранта» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи та заперечує підстави стягнення страхового відшкодування. Пояснює, що поза увагою суду залишилися обставини скоєння ДТП, що мала місце 27.06.2022 року, зокрема той факт, що водій ОСОБА_2 в момент керування транспортним засобом втратив свідомість у зв`язку з тим, що у нього стався інсульт. Додає, що ця обставина, підтверджена належними медичними документами, стала підставою для закриття провадження за п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Доводить, що хоча ПАТ «НАСК «Оранта» і є відповідачем у справі, проте не є особою, яка завдала шкоди або володільцем джерела підвищеної небезпеки, відповідно на неї не можуть покладатися обов`язки щодо доведення непереборної сили чи умислу потерпілого під час скоєння ДТП. Вважає помилковим застосування судом до спірних правовідносин положень ч. 5 ст. 1187 ЦК України, оскільки вона не регулює відносин між водіями транспортних засобів, які зазнали шкоди внаслідок ДТП. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази вини в діях водія ОСОБА_2 , а відтак відсутні підстави для відшкодування шкоди, яка в цих правовідносинах мала б відшкодовуватися на загальних підставах, тобто за обов`язкової наявності таких складників, як: 1) шкода; 2) протиправність поведінки заподіювача шкоди; 3) причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; 4) вина заподіювача шкоди. Покликаючись на те, що страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «Renault Magnum», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

27.06.2022 о 13 год. 55 хв. по вул. Семидубська у м. Дубно Рівненської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю «Камаз-55102», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Renault Magnum», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_1 ..

В результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 жовтня 2022 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення Постанова набрала законної сили 01.11.2022 року (а.с. 6-8).

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , власником транспортного засобу «Камаз-55102», д.н.з. НОМЕР_1 , є СФГ «Серпанок», з яким відповідач ОСОБА_2 на час настання ДТП перебував у трудових правовідносинх, працюючи водієм автотранспортних засобів (а.с. 12).

Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/2677454 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Камаз-55102», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в страховій компанії «ПАТ «НАСК «Оранта» з лімітом за шкоду, завдану майну 130 000 грн, франшиза 0 (а.с. 11).

03 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування.

01.07.2022 року представником страховика було здійснено огляд транспортного засобу та проведено дослідження, згідно якого матеріальний збиток завданий власнику «Renault Magnum» в результаті його пошкодження при ДТП становить 405 707,67 грн, вартість металобрухту складає 31 806,67 грн (а.с. 17-27).

Із листа № 09-02-22/5849 від 04.11.2022 року вбачається, що рішенням страховика ПАТ «НАСК «Оранта» від 04.11.2022 року ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із відсутністю в діях страхувальника складу адміністративного правопорушення.

Вважаючи таке рішення ПАТ «НАСК «Оранта» необґрунтованим, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Зf загальним правилом, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Статтею 1187 ЦК України передбачено об`єктивну (безвинну) цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі.

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст.999ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст.3Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 цього Закону).

Згідно ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст.1187ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.

Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

Відповідачем не доведено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілого або непереборної сили, а тому володілець джерела підвищеної небезпеки за встановлених обставин зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.

Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (постанова КЦС ВС від 26.04.2022 року №184/1461/20-ц).

Наведені норми закону та стала судова практика спростовують покликання апеляційної скарги на безпідставність відшкодування шкоди ним як страховиком з огляду на відсутність вини у діях водія ОСОБА_2 ..

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Оцінюючи обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулюють, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та наявності підстав виплати ПАТ «НАСК «Оранта» страхового відшкодування ОСОБА_1 замість завдавача шкоди володільця джерела підвищеної небезпеки, автомобіля ««КАМАЗ-55102», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , відповідальність якого була застрахована.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» залишити без задоволення.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 червня 2023 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2023 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.