Рішення

від 17.08.2023 по справі 120/2055/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 серпня 2023 р. Справа № 120/2055/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Поліщук І.М.,

за участі секретаря судового засідання: Зданевич Н.Ю.

представника позивача: Мусіровського О.А., Дишканта В.М.

представника відповідача: Тиховського М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Фермерського господарства "Пума"

до: Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління Держгеокадатру у Вінницькій області

про: визнання протиправним та нечинним рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фермерського господарства "Пума" до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та нечинним рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем рішення Липовецької міської ради від 28.12.2012 №473 "Про затвердження технічної документації з нормативно - грошової оцінки земель міста Липовець".

Ухвалою від 29.03.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі призначено на 27.04.2023.

Судове засідання 27.04.2023 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 23.05.2023.

Ухвалою від 23.05.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадатру у Вінницькій області. Даною ухвалою також встановлено третій особі строк для надання письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог.

З метою повідомлення третьої особи про розгляд даної справи, судовий розгляд справи відкладено до 12.06.2023.

Ухвалою від 12.06.2023 відкладено судовий розгляд справи до 03.07.2023, за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою від 03.07.2023, постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.08.2023.

Ухвалою від 02.08.2023 відкладено судовий розгляд справи до 09.08.2023, за клопотанням представника позивача.

В судовому засіданні 09.08.2023 оголошено перерву до 17.08.2023 з метою надання сторонам часу для підготовки до судових дебатів.

В судовому засіданні 17.08.2023 представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити. Зокрема зазначили, що в рішенні Липовецької міської ради від 28.12.2012 №473 «Про затвердження технічної документації з нормативно - грошової оцінки земель міста Липовець» відсутні посилання на норми Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Також вказали, що технічна документація з нормативно - грошової оцінки земель міста Липовець не містить аналізу регуляторного впливу, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту, примірника газети про опублікування проекту регуляторного акту. Представники позивача також зазначили, що згідно із положеннями ст. 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу, проект регуляторного акту не був оприлюднений, що підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 8 травня 2018 року по справі № 461/8220/13-а. Зазначили, що відсутність оприлюднення повідомлення про опублікування проекту регуляторного акту від 28.12.2012 №473 «Про затвердження технічної документації з нормативно - грошової оцінки земель міста Липовець», самого проекту рішення та прийнятого рішення у друкованому засобі інформації міської ради є порушенням вимог ст. 9, 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та свідчить про незаконність, нечинність оскаржуваного рішення. При цьому, обґрунтовуючи порушення прав позивача оскаржуваним рішенням, представник позивача зазначив, що у власності ФГ «Пума» перебуває нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 0522210100:01:002:1508. В подальшому, на підставі акту комісії щодо визначення та відшкодування розміру збитків власникам землі та землекористувачам від 08.11.2022, нанесених при використанні ФГ «Пума» в особі голови Дишканта В.М. земельної ділянки з кадастровим номером 0522210100:01:002:1508 з порушенням законодавства без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2021 по 30.09.2022 включно у сумі 376561,25 грн., винесено проект рішення виконавчого комітету Липовецької міської ради щодо погодження вказаного акту. При цьому, розрахунок збитків здійснювався, в тому числі, на підставі коефіцієнтів нормативно - грошової оцінки, затвердженої оскаржуваним рішенням від 28.12.2012 №473 «Про затвердження технічної документації з нормативно - грошової оцінки земель міста Липовець». Зазначив, що оскаржуване рішення впливає на охоронювані законом інтереси позивача, оскільки розмір орендної плати за користування земельними ділянками за кадастровими 0522210100:01:001:1247, 0522210100:03:000:0236, 0522210100:03:000:0237 також розрахований на підставі та згідно коефіцієнтів, визначених з урахуванням рішення від 28.12.2012 №473.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення даного адміністративного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до статей 12, 196. 201 Земельного кодексу України, Закону України «Про оцінку земель» та Закону України «Про місцеве самоврядування в України», на підставі позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 21 грудня 2012 року № 1392 і містить норми, якими: затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Липовець, розроблену Вінницьким науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою, якою визначено оціночні райони, економіко - планувальні зони та середню (базову) вартість 1 м. кв. земель міста; вирішені питання щодо зберігання, використання даних технічної документації з нормативної грошової оцінки та способу опублікування вказаного рішення. Рішення Липовецької міської ради від 28 грудня 2012 року № 473 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Липовець» було оприлюднено в районній газеті «Липовецькі вісті» у номері №47 (1333) за 19 червня 2013 року. Також зазначив, що оскаржуване рішення Липовецької міської ради від 28 грудня 2012 року № 473 дійсно стосується невизначеного кола осіб (оскільки затверджує технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, але виключно тільки щодо користувачів землі), однак вказане рішення застосовується одноразово, оскільки саме рішення вичерпується впровадженням відповідної нормативної грошової оцінки з визначенням базової вартості 1 кв. м. землі в грошовому еквіваленті, шо в даному випадку і було здійснено шляхом прийняття оскаржуваного рішення. Представник відповідача вказав на те, що оскаржуване рішення Липовецької міської ради є нормативно-правовим актом, але ознак регуляторного акту не має, оскільки не встановлює, змінює чи скасовує норми права, так як в результаті його прийняття жодний нормативно-правовий акт не зазнав змін і ним не урегульовуються конкретні правовідносини. Також представник відповідача звернув увагу на те, що результати нормативно- грошової оцінки земель міста Липовець були погоджені відділом Держземагенства у Липовецькому районі (висновок від 17.12.2012 №01-07/1940), а технічна документація про нормативну грошову оцінку земель міста Липовець пройшла державну експертизу, про що у технічній документації міститься позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 21 грудня 2012 року. З огляду на викладене, представник відповідача зазначив, що ФГ «Пума» просить визнати нечинним оскаржуване рішення із формальних підстав. Враховуючи вище наведене, представник відповідача вказав на відсутність підстав для задоволення даного позову.

Належним чином повідомлений представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в судове засідання не прибув. Натомість, його позиція з приводу заявлених позовних вимог викладена у наданих ним письмових поясненнях, в яких останній зазначив, що при вирішенні даного спору він покладається на розсуд суду. Крім того, додатково зазначив, що затверджена нормативна грошова оцінка визначає базові розрахункові показники, які є обов`язковими для застосування у окремих відносинах між органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарської діяльності, вона може застосовуватися неодноразово і стосуватися невизначеного кола суб`єктів, тому рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земель є регуляторним актом. Також вказав, що законодавство безпосередньо пов`язує набрання чинності актом нормативно-правового характеру органу місцевого самоврядування з моментом його офіційного оприлюднення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

28.12.2012 Липовецькою міською радою прийнято рішення №473 "Про затвердження технічної документації з нормативно - грошової оцінки земель міста Липовець".

При цьому, як слідує із матеріалів справи, ФГ "Пума" є власником нежитлової будівлі загальною площею 202,5 м.кв., яка розташована за адресою: м. Липовець, вул. Копитка В., будинок 64.

Державна реєстрація права власності проведена 04.08.2020, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.08.2020 (номер витягу 219465437) (а.с. 16).

Відповідна нежитлова будівля розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 0522210100:01:002:1508, площею 2,5468 га.

Як зазначає позивач у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, на підставі акту комісії щодо визначення та відшкодування розміру збитків власникам землі та землекористувачам від 08 листопада 2022 року, нанесених при використанні ФГ «Пума» в особі голови Дишканта Володимира Михайловича земельної ділянки площею 2,5468 га, кадастровий номер: 0522210100:01:002:1508, яка розташована по вул. В. Копитки, 64 в м. Липовець, з порушенням законодавства без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2021 по 30.09.2022 визначено шкоду, заподіяну місцевому бюджету в сумі 376561,25 грн. (а.с. 15)

Крім того, як видно із матеріалів справи, в оренді ФГ "Пума" перебувають наступні земельні ділянки:

- з кадастровим номером 0522210100:01:001:1247, площею 0,008 га. Дата державної реєстрації права оренди за ФГ "Пума" 30.10.2019, номер запису 11629601, що підтверджується інформацією з ДЗК (а.с. 36).

- з кадастровим номером 0522210100:03:000:0236, площею 0,9491 га. Дата державної реєстрації права оренди за ФГ "Пума" 13.12.2017, номер запису 23989463, що підтверджується інформацією з ДЗК (а.с. 38).

- з кадастровим номером 0522210100:03:000:0237, площею 2,1164 га. Дата державної реєстрації права оренди за ФГ "Пума" 13.12.2017, номер запису 23989959, що підтверджується інформацією з ДЗК (а.с. 39).

При цьому, як зазначив позивач у позовній заяві, розрахунок збитків та визначення розміру орендної плати за користування наведеними вище земельними ділянками здійснювався з урахуванням коефіцієнтів нормативно-грошової оцінки, затвердженої рішенням Липовецької міської ради від 28.12.2012 №473.

Втім, рішення Липовецької міської ради від 28.12.2012 №473 "Про затвердження технічної документації з нормативно - грошової оцінки земель міста Липовець", на переконання позивача, є протиправним, адже воно прийняте із порушенням процедури його прийняття.

Таким чином, не погоджуючись із рішенням Липовецької міської ради від 28.12.2012 №473 "Про затвердження технічної документації з нормативно - грошової оцінки земель міста Липовець", позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначений перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, до яких, зокрема, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Положенням статті 201 Земельного кодексу України визначено, що грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі.

Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із положеннями статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Відповідно до Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

Згідно зі до ст. 28 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" замовники державної експертизи зобов`язані у тому числі: виконувати вимоги висновків державної експертизи.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" у разі якщо об`єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об`єкта державної експертизи.

Як було встановлено судом вище, 28.12.2012 Липовецькою міською радою прийнято рішення №473 "Про затвердження технічної документації з нормативно - грошової оцінки земель міста Липовець", яким вирішено затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Липовець Липовецької міської ради Вінницької області станом на 01.01.2012, виготовлену ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», визначивши, що:

1.1. в місті Липовець виділено 31 оціночний район, які об`єднано в 3 економіко-планувальні зони;

1.2. середня базова вартість 1 кв. м. земель міста Липовець складає 85,74 грн.

При цьому, як видно технічної документації, результати нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Липовець були погодженні Відділом Держземагенства у Липовецькому район та були рекомендовані до затвердження на черговій сесії міської ради, що підтверджується висновком від 17.12.2012 №01-07-1940.

Крім того, технічна документація про нормативну грошову оцінку земель міста Липовець пройшла державну експертизу, що підтверджується висновком Головного управління Держземагенства у Вінницькій області №1392 від 21.12.2012. Як видно із відповідного висновку, документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується при умові врахування та виправлення зауважень, зазначених у розділі 10 висновку.

Втім, обґрунтовуючи протиправність рішення Липовецької міської ради від 28.12.2012 №473 "Про затвердження технічної документації з нормативно - грошової оцінки земель міста Липовець" представник позивача зазначає, що відсутність оприлюднення повідомлення про опублікування проекту регуляторного акту, самого проекту рішення та прийнятого рішення №437 від 28.12.2012 у друкованому засобі інформації міської ради є порушенням вимог ст. 9, 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та свідчить про незаконність, нечинність оскаржуваного рішення. Крім того, зазначив, що технічна документація з нормативно - грошової оцінки земель міста Липовець не містить аналізу регуляторного впливу.

Відповідні обставини, на переконання представника позивача, свідчать про порушення процедури прийняття регуляторного акту, що, на його думку, є підставлю для визнання його нечинним.

В свою чергу, представник відповідача заперечує наявність в оскаржуваного рішення ознак регуляторного акту, а тому його прийняття не потребувало реалізації процедур передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Надаючи оцінку наведеним вище твердження представників сторін, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

При цьому, варто зазначити, що подібні акти органів місцевого самоврядування неодноразово були предметом спору у справах, які розглядались у Верховному Суді й статус таких актів саме як регуляторних, а отже і поширення на них вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не ставився під сумнів.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу №461/8220/13-а (Провадження №11-241апп18), де предметом спору також визначено рішення органу місцевого самоврядування (ухвала міської ради), яким затверджено грошову оцінку земель, у постанові від 08.05.2018 дійшла висновку, що така ухвала міської ради є нормативно-правовим регуляторним актом, оскільки прийнята уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, змінює норми права, скасовує інший правовий акт, поширюється на невизначене коло осіб (платників податку з плати за землю, коло яких не є конкретно визначеним, оскільки ухвала лише визначає коло суб`єктів, на які поширюється її дія, однак жодним чином не персоніфікує їх) та спрямована на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання (стаття 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»).

З урахуванням зазначеного, твердження представника відповідача стосовно того, що спірне рішення не має ознак регуляторного акту, а отже його прийняття не потребувало реалізації процедур передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» є помилковими.

При цьому, положеннями Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», поміж іншого, встановлено обов`язок регуляторних органів із планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, підготовки аналізу регуляторного впливу та оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій.

Так, згідно зі ст. 21 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом.

Для погодження до уповноваженого органу разом з проектом регуляторного акта подаються аналіз регуляторного впливу цього проекту та копія оприлюдненого повідомлення про оприлюднення проекту з метою одержання зауважень і пропозицій.

Тривалість погодження проекту регуляторного акта не може перевищувати одного місяця з дня одержання проекту уповноваженим органом.

Уповноважений орган розглядає проект регуляторного акта та документи, що додаються до нього, і приймає рішення про погодження цього проекту або рішення про відмову в його погодженні. Це рішення не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття подається до органу, який розробив проект регуляторного акта.

При цьому, згідно ст. 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: 1) відсутній аналіз регуляторного впливу; 2) проект регуляторного акта не був оприлюднений.

В даному ж випадку, як уже було зазначено судом вище, обґрунтовуючи протиправність рішення Липовецької міської ради від 28.12.2012 №473 "Про затвердження технічної документації з нормативно - грошової оцінки земель міста Липовець", представник позивача посилається виключено на відсутність аналізу регуляторного впливу, а також на те, що проект регуляторного акта не був оприлюднений. Підтверджуючи свою позицію представник позивача посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 08 травня 2018 року по справі № 461/8220/13-а.

Окрім того, обґрунтовуючи протиправність спірного рішення, представник позивача зазначив, що воно не було опубліковане у друкованому засобі інформації міської ради, однак, такі твердження суд оцінює критично, адже як видно із матеріалів справи, оскаржуване рішення було оприлюднено в районній газеті «Липовецькі вісті» у номері №47 (1333) за 19.06.2013.

В той же час, надаючи оцінку решті твердженням представника позивача, суд вважає за необхідне зазначити, що за усталеною практикою Верховного Суду порушення процедури прийняття рішення суб`єкта владних повноважень може бути підставою для скасування такого рішення лише, якщо таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Правові висновки аналогічного змісту були відображені у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18, від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, від 13.10.2020 у справі №815/2503/16, від 17.02.2021 у справі №804/1190/18, від 16.12.2021 у справі №640/11468/20.

В даному ж випадку, обґрунтовуючи порушення оскаржуваним рішення прав позивача, представник позивача зазначив, що ФГ "Пума" є власником нежитлової будівлі загальною площею 202,5 м.кв., яка розташована за адресою: м. Липовець, вул. Копитка В., будинок 64.

Відповідна нежитлова будівля розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 0522210100:01:002:1508, площею 2,5468 га.

Як зазначає позивач у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, на підставі акту комісії щодо визначення та відшкодування розміру збитків власникам землі та землекористувачам від 08 листопада 2022 року, нанесених при використанні ФГ «Пума» в особі голови Дишканта Володимира Михайловича земельної ділянки площею 2,5468 га, кадастровий номер: 0522210100:01:002:1508, яка розташована по вул. В. Копитки, 64 в м. Липовець, з порушенням законодавства без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2021 по 30.09.2022 визначено шкоду заподіяну місцевому бюджету в сумі 376561,25 грн. (а.с. 15)

Крім того, як зазначає представник позивача, в оренді ФГ "Пума" перебувають наступні земельні ділянки:

- з кадастровим номером 0522210100:01:001:1247, площею 0,008 га. Дата державної реєстрації права оренди за ФГ "Пума" 30.10.2019, номер запису 11629601, що підтверджується інформацією з ДЗК (а.с. 36).

- з кадастровим номером 0522210100:03:000:0236, площею 0,9491 га. Дата державної реєстрації права оренди за ФГ "Пума" 13.12.2017, номер запису 23989463, що підтверджується інформацією з ДЗК (а.с. 38).

- з кадастровим номером 0522210100:03:000:0237, площею 2,1164 га. Дата державної реєстрації права оренди за ФГ "Пума" 13.12.2017, номер запису 23989959, що підтверджується інформацією з ДЗК (а.с. 39).

При цьому, як зазначають представники позивача, розрахунок збитків та визначення розміру орендної плати за користування наведеними вище земельними ділянками здійснювався з урахуванням коефіцієнтів нормативно-грошової оцінки, затвердженої рішенням Липовецької міської ради від 28.12.2012 №473.

Разом із тим, в ході судового розгляду даної справи, представники позивача, окрім як констатації факту застосування під час розрахунку збитків та визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянки коефіцієнтів нормативно-грошової оцінки, затвердженої рішенням Липовецької міської ради від 28.12.2012 №473, не обґрунтовують яким саме чином зазначені вище обставини вплинули на визначення розміру таких коефіцієнтів та в чому саме полягає їх невідповідність положенням чинного законодавства.

Крім того, представник позивача також жодним чином не обґрунтовує обставин того, яким чином відсутність аналізу регуляторного впливу, а також не опублікування проекту оскаржуваного рішення порушило його права та які саме права були порушенні.

При цьому, саме лише посилання на застосування коефіцієнтів нормативно-грошової оцінки, затвердженої рішенням Липовецької міської ради від 28.12.2012 №473, за відсутності заперечень до їх змісту, на переконання суду, не може свідчити про протиправність самого рішення, яким такі коефіцієнти були затвердженні.

До того ж, варто звернути увагу на те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0522210100:03:000:0236 та 0522210100:03:000:0237, взагалі перебувають за межами міста Липовець, а тому коефіцієнти, затвердженні спірним рішенням, взагалі не впливають на розмір орендної плати за користування відповідними земельними ділянками.

Суд звертає увагу на те, що частина 2 статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на судовий захист закріплено й статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 1 якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

До таких висновків щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 року у справі №288/1557/16-а.

Скасування ж оскаржуваного рішення у судовому порядку, у цьому конкретному випадку, не призведе до зміни обсягу прав та обов`язків позивача, не вплине на правову регламентацію спірних правовідносин, а отже не забезпечить ефективний захист його прав та інтересів. У такому випадку не буде досягнуто виконання завдання адміністративного судочинства.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 07.10.2021 року у справі №160/17179/20 та від 01.02.2022 року у справі №160/1936/21.

Що ж до посилань представника позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 08 травня 2018 року по справі № 461/8220/13-а, то суд вважає за необхідне зазначити, що подібність правовідносин, за висновками Великої Палати Верховного Суду, означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

В даному ж випадку, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року по справі № 461/8220/13-а, містить висновки щодо застосування норм права, зокрема, Законів України: «Про місцеве самоврядування в Україні»; «Про оцінку земель»; «Про землеустрій», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»; Земельного кодексу України й стверджує про належність рішень органів місцевого самоврядування стосовно затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок певної територіально-адміністративної одиниці, викладених, у тому числі, у формі ухвал, до нормативно - правових актів регуляторного характеру.

Разом з тим, фактичні обставини справи, що розглядається, і справи, на яку здійснюється посилання представником позивача, не дають підстав стверджувати про їх однаковість, аналогічний, тотожний характер.

Таким чином, враховуючи те, що оскаржуючи рішення Липовецької міської ради від 28.12.2012 №473 "Про затвердження технічної документації з нормативно - грошової оцінки земель міста Липовець", представник позивача не вказує про існування у позивача будь-яких зауважень до самої нормативно - грошової оцінки земель міста Липовець, а лише вказує на процедурні порушення підчас її затвердження, не обґрунтовуючи при цьому, яким чином це порушило його права, суд приходить до висновку, що виходячи із викладених у позовній заяві мотивів, вимоги даного позову задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фермерське господарство "Пума" (вул. В. Липківського, 13, м. Липовець, Вінницька область, код ЄДРПОУ 20102530)

Відповідач: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04325957)

Третя особа: Головне управління Держгеокадатру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39767547)

Повний текст рішення складено 28.08.2023.

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна