Рішення

від 28.08.2023 по справі 280/4248/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року Справа № 280/4248/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (просп. Соборний, буд. 75, оф. 226, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 20508338)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕСТ-С» (просп. Соборний, буд. 158, оф.319, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 38664119)

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач, ТОВ «ТРЕСТ-С») до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕСТ-С» (далі відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у розмірі 63 911,35грн.

Ухвалою суду від 20.06.2023 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.06.2023 відкрито провадження у справі №280/4248/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику сторін.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві від 14.06.2023 (вх.№25275 від 19.06.2023). Зокрема, з посиланням на приписи частини 8 статті 69 Господарського кодексу України, Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі Закон України № 875-ХІІ), Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 «Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» (далі Постанова №70) зазначено, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період складала 14 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого Законом України № 875-ХІІ у ТОВ «ТРЕСТ-С» повинна складати 1 особа. Водночас наголошено, що середньооблікова кількість осіб з інвалідністю у роботодавця склала 0 осіб, а тому відповідно до статті 20 Закону України № 875-ХІІ відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 61 077,47грн. Крім того зазначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка згідно із Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці від 15.05.2007 №223, починає нараховуватись з наступного дня граничного строку сплати. Зауважено, що пеня за невиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у поданій до суду позовній заяві розрахована на дату її подання та становить 2 833,88грн. На підставі викладеного, а також враховуючи, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства суми адміністративно-господарських санкцій та пені у добровільному порядку не сплачено позивач просить стягнути з ТОВ «ТРЕСТ-С» заборгованість у розмірі 63 911,35 грн.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 24.07.2023 (вх.№31703 від 24.07.2023). Зокрема зазначено, що відповідно до інформації про потребу у працівниках та направлення на працевлаштування на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда №08841808170001001 від 17.08.2018, виданого Оріхівською районною філією Запорізького обласного центру зайнятості, ТОВ «ТРЕСТ-С» на посаду «адміністратор черговий» була працевлаштована особа з інвалідністю ОСОБА_1 , яка працювала до 01.03.2022. Зауважено, що згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» м. Оріхів, Оріхівської міської територіальної громади, з 04.02.2022 віднесено до території активних бойових дій, що в свою чергу унеможливило подальшу роботу ТОВ «ТРЕСТ-С». Разом з тим наголошено, що виробничі потужності відповідача (млин) зруйновані, у зв`язку із чим виробнича діяльність ТОВ «ТРЕСТ-С» була призупинена. Крім того зазначено, що станом на час розгляду даної справи, у ТОВ «ТРЕСТ-С» працює особа з інвалідністю, ОСОБА_2 , який внаслідок обстрілу м. Оріхів був травмований у жовтні 2022 та якому встановлена 3 група інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 12.04.2023. На підставі викладеного наголошено, що ТОВ «ТРЕСТ-С» у 2022 році в повному обсязі виконано норматив робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону України № 875-ХІІ, а тому підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні. Враховуючи викладене відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році по ТОВ «ТРЕСТ-С»:

середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 14 осіб;

середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 0 осіб;

норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1 особа;

фонд оплати праці штатних працівників 1710 169,21грн.;

середня річна заробітна плата штатного працівника 122 154,94грн.;

кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, 0.00 робочих місць;

сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 61 077,47грн.

Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік направлений через електронний кабінет ТОВ «ТРЕСТ-С» на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, що підтверджується квитанцією від 17.04.2023 (а.с.5 зворотній бік).

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкції та пені за їх несвоєчасну сплату в загальному розмірі 63 911,35грн.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їх рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю (частина 3 статті 17 Закону України №875-XII).

Відповідно до положень частини 1 статті 18 Закону України №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 Закону України №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з частиною 6 статті 19 Закону №875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частинами 11 та 12 статті 19 Закону України №875-XII передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Судом встановлено, що ТОВ «ТРЕСТ-С» є юридичною особою та відноситься до категорії суб`єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до статті 19 Закону України №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, який у відповідача повинен складати 1 робоче місце.

Проте, відповідно до наданого позивачем Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність у підприємства протягом 2022 року склала 0 осіб.

Так, з викладених у відзиві на позовну заяву пояснень відповідача зокрема вбачається, що на підставі направлення на працевлаштування на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда №08841808170001001 від 17.08.2018, виданого Оріхівською районною філією Запорізького обласного центру зайнятості, ТОВ «ТРЕСТ-С» на посаду «адміністратор черговий» була працевлаштована особа з інвалідністю ОСОБА_1 (а.с.34).

Відповідно до особистої зави про звільнення з займаної посади за угодою сторін та наказу №11-К від 01.03.2022, ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін згідно із пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України з 01.03.2022 (а.с.35).

Вищезазначене на думку суду не може свідчити про виконання ТОВ «ТРЕСТ-С» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки зазначена особа з інвалідністю у спірний період була працевлаштована лише 2 місяці.

Щодо посилань відповідача на введення Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 3), який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на момент розгляду цієї справи, суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» м. Оріхів, Оріхівської міської територіальної громади, з 04.02.2022 віднесено до території активних бойових дій.

Враховуючи активність бойових дій на території Оріхівської міської територіальної громади та у зв`язку із руйнуваннями, яких зазнало підприємство відповідача внаслідок обстрілів, наказом директора ТОВ «ТРЕСТ-С» №2-05 від 30.05.2022 «Про графік роботи підприємства на 2023р.» призупинено роботу підприємства та переведено у режим роботи по необхідності (45-49).

Разом з тим суд звертає увагу, що з наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, зокрема вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи ТОВ «ТРЕСТ-С» (код ЄДРПОУ 38664119) є: 69057, м. Запоріжжя, просп. Леніна, буд. 158, кімната 319 (а.с.29).

З долученого до матеріалів справи направлення на працевлаштування на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда №08841808170001001 від 17.08.2018, виданого Оріхівською районною філією Запорізького обласного центру зайнятості встановлено, що ОСОБА_1 направлено для працевлаштування у ТОВ «ТРЕСТ-С», яке розташоване за адресою 69057, Орджонікідзевський, просп. Леніна, буд. 158, кімната 319 (а.с.34).

Крім того, з наданих відповідачем копій наказів про звільнення №31-к від 15.11.2022, №26-к від 31.10.2022, №29-к від 31.10.2022, №27-к від 31.10.2022, №25-к від 31.10.2022, №28-к від 31.10.2022 та №30-к від 31.10.2022 вбачається, що такі були прийняті у місті Запоріжжя (а.с.36-42).

Таким чином, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів щодо перебування основних виробничих потужностей ТОВ «ТРЕСТ-С» у м. Оріхів, Оріхівської міської територіальної громади, Запорізької області.

Відтак, з огляду на те, що юридична адреса місцезнаходження ТОВ «ТРЕСТ-С» знаходиться у місті Запоріжжі, відсутність іншої інформації про місцезнахоження основних виробничих потужностей позивача, останній на думку суду був не позбавлений можливості здійснювати заходи спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році та відповідно виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, належних та допустимих доказів зворотного відповідачем не надано.

Згідно з частинами 1-2 статті 20 Закону України №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частин 4, 5 статті 20 Закону України №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

В силу положень статті 238 Господарського кодексу України до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин за статтею 218 цього Кодексу є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Так, відповідно до статті 18-1 Закону України № 875-XII особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємствам, установам, організаціям, у тому числі фізичним особам, які використовують найману працю, за працевлаштування осіб з інвалідністю за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, можуть надаватися компенсації, визначені Законом України «Про зайнятість населення».

З аналізу норм Закону України № 875-XII випливає, що обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю покладено як на суб`єктів господарювання так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.

Обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю. Водночас обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про, зокрема, попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 №827-22 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», затверджено форму звітності та інструкцію щодо її заповнення, де передбачено звітування по вакансіям для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі- Наказ №827-22).

Вказані норми діяли у 2022 році.

Відповідно до пункту 1.5 розділу І Наказу №827-22, форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником

Отже, якщо роботодавець подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у вказаний строк, то вважається, що він виконав обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього, передбачений законодавством, захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №806/1368/17.

Крім того суд зазначає, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 Закону України № 875-XII.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю, такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.06.2022 по справі №826/11977/18.

Таким чином, приписами чинного законодавства встановлено, що до обов`язків підприємства пов`язаних з працевлаштуванням осіб з інвалідністю входить не тільки створення робочих місць для осіб з інвалідністю, але і інформування держави про наявність таких місць.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком або збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до листа Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості №2175/03/04-14 від 19.07.2023 з грудня 2021 року по грудень 2022 року ТОВ «ТРЕСТ-С» до Запорізького міського центру зайнятості звіти за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для працевлаштування осіб з інвалідністю не надавало та спільних заходів у напрямку працевлаштування осіб з інвалідністю не проводило (а.с.53).

Доказів подання звітності за формою №3-ПН з відомостями про наявність у ТОВ «ТРЕСТ-С» вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році відповідач до суду не надав.

Враховуючи, що ТОВ «ТРЕСТ-С» відноситься до категорії суб`єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до статті 19 Закону України №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю який у відповідача повинен складати 1 робоче місце, а також з огляду на те, що відповідачем не доведено вжиття ним заходів щодо виділення та створення робочих місць для осіб з інвалідністю та надання такої інформації державній службі зайнятості, зокрема, не надано наказу по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіту форми №3-ПН, що подається у відповідності до вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 61077,47грн.

Разом з тим, посилання позивача щодо того, що станом на час розгляду даної справи у ТОВ «ТРЕСТ-С» працює особа з інвалідністю, ОСОБА_2 , який внаслідок обстрілу м. Оріхів був травмований у жовтні 2022 та якому встановлена 3 група інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 12.04.2023 не мають жодного впливу на правильність прийняття судом рішення за результатами розгляду даної справи, оскільки сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю розрахована за 2022 рік, в той час як інвалідність ОСОБА_2 встановлена у 2023 році. Проте, зазначена обставина навпаки підтверджує, що підприємство працює і намагається виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2023 році.

Водночас суд звертає увагу, що Пунктом 4 Постанови №70 визначено, що порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення. Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінсоцполітики.

Так, пункт 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за №552/13819, встановлює, що у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Термін прострочення на дату подання позовної заяви становив 58 днів, таким чином, сума пені (з врахуванням ставки НБУ) становить 2 833,88 грн.

У даному випадку Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю у розрахунку ціни позову визначив суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 61 077,47 грн. та пеню в сумі 2 833,88 грн. Загальна сума заборгованості склала 63911,35 грн.

На момент розгляду справи в суді вказана сума адміністративного-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році відповідачем не сплачена, заборгованість перед Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю не погашена, доказів протилежного відповідачем не надано у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «ТРЕСТ-С» на користь позивача суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у розмірі 63 911,35 грн.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, тому судові витрати у даному випадку з відповідача стягненню не підлягають.

Враховуючи відсутність доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (просп. Соборний, буд. 75, оф. 226, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕСТ-С» (просп. Соборний, буд. 158, оф.319, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 38664119) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕСТ-С» (просп. Соборний, буд. 158, оф.319, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 38664119) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (просп. Соборний, буд. 75, оф. 226, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 20508338) суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 61 077,47 грн. (шістдесят одна тисяча сімдесят сім гривень 47 копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 2 833,88 (дві тисячі вісімсот тридцять три гривні 88 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 28.08.2023.

Суддя І.В.Садовий