Постанова

від 09.01.2024 по справі 280/4248/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4248/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Прокопчук Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕСТ-С»

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.08.2023, (суддя суду першої інстанції Садовий І.В.), прийняте в порядку спрощеного провадження в місті Запоріжжі, в адміністративній справі № 280/4248/23 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕСТ-С» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

У С Т А Н О В И В :

09 червня 2023 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у розмірі 63 911,35 грн.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період складала 14 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого Законом України № 875-ХІІ у ТОВ ТРЕСТ-С повинна складати 1 особу. Водночас наголошено, що середньооблікова кількість осіб з інвалідністю у роботодавця склала 0 осіб, а тому відповідно до статті 20 Закону України № 875-ХІІ відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 61 077,47грн. Крім того зазначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка згідно із Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці від 15.05.2007 №223, починає нараховуватись з наступного дня граничного строку сплати. Зауважено, що пеня за невиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у поданій до суду позовній заяві розрахована на дату її подання та становить 2 833,88грн. На підставі викладеного, а також враховуючи, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства суми адміністративно-господарських санкцій та пені у добровільному порядку не сплачено, позивач просить стягнути з ТОВ ТРЕСТ-С заборгованість у розмірі 63 911,35 грн.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 28.08.2023 задовольнив адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕСТ-С (просп. Соборний, буд. 158, оф.319, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 38664119) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (просп. Соборний, буд. 75, оф. 226, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 20508338) суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 61 077,47 грн. (шістдесят одна тисяча сімдесят сім гривень 47 копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 2 833,88 (дві тисячі вісімсот тридцять три гривні 88 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у зв`язку з руйнуваннями виробничих потужностей відповідача, останній призупинив господарську діяльність, відтак не мав потреби у працівниках, в тому числі у працівниках з інвалідністю. Також, відповідач зазначає, що в період з березня 2022 м. Оріхів перебувало у зоні ведення активних бойових дій, тому можливості подавати звіти за формою №3-ПН до базового центру зайнятості не було можливим. Також, відповідач зазначає, що позивачем було неправильно обраховано середньооблікову кількість працівників для визначення кількості осіб з інвалідністю, яких необхідно працевлаштувати. При цьому, за обрахунком позивача кількість осіб з інвалідністю, що повинні бути працевлаштовані відповідачем становить менше 1 особи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році по ТОВ ТРЕСТ-С:

середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 14 осіб;

середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 0 осіб;

норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1 особа;

фонд оплати праці штатних працівників 1 710 169,21грн.;

середня річна заробітна плата штатного працівника 122 154,94грн.;

кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, 0.00 робочих місць;

сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 61 077,47грн.

Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік направлений через електронний кабінет ТОВ ТРЕСТ-С на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, що підтверджується квитанцією від 17.04.2023 (а.с.5 зворотній бік).

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкції та пені за їх несвоєчасну сплату в загальному розмірі 63 911,35грн.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для осіб з інвалідність, відтак з нього мають бути стягнуті адміністративно-господарські санкції.

Суд апеляційної інстанції вирішуючи спір між сторонами виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їх рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 № 875-ХІІ.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю (частина 3 статті 17 Закону України №875-XII).

Відповідно до положень частини 1 статті 18 Закону України №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 Закону України №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з частиною 6 статті 19 Закону №875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частинами 11 та 12 статті 19 Закону України №875-XII передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно з частинами 1-2 статті 20 Закону України №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частин 4, 5 статті 20 Закону України №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді (частина 10 статті 20 Закону України №875-XII).

З аналізу норм Закону України №875-XII вбачається, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначених у статті 18 Закону України №875-XII.

При цьому, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, та враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Згідно з частиною 1 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону України № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання вищевказаної норми Закону № 5067-VI, наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Порядок №316), який був чинний до 12.04.2022.

Пунктом 2.1 Порядку № 316 встановлено, що інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу пункту 2.1 Порядку № 316 вбачається, що звітність за формою №3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто, лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 №827-22 Про затвердження форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання (чинний з 07.07.2022), затверджено форму звітності та інструкцію щодо її заповнення, де передбачено звітування по вакансіям для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі- Наказ №827-22).

Вказані норми діяли у 2022 році.

Відповідно до пункту 1.5 розділу І Наказу №827-22, форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником

Отже, якщо роботодавець подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у вказаний строк, то вважається, що він виконав обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього, передбачений законодавством, захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено, що в 2022 році позивач не подавав звітності до центрів зайнятості ні в паперовій, ні в електронній формі.

Як зазначає відповідач, основні виробничі потужності підприємства, а саме: млин, будівля складу борошна, пожежна водойма, зерноочисне обладнання, механічна майстерня гараж, Ємкість та інші допоміжні споруди, розташовані в м. Оріхів, на підтвердження чого надано копії таких документів: довідку ТОВ «ТРЕСТ-С» про наявність виробничих потужностей в м. Оріхів вул. Йохана Баха, 48А, договір купівлі -продажу нерухомого майна від 31.07.2014, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію їх обтяжень про оренду земельної ділянки.

У період з березня 2022 м. Оріхів визнане територією ведення активних бойових дій, поштові відділення на вказаній території тимчасово не працювали, що підтверджується інформацією з сайту АТ «Укрпошта», у зв`язку з чим, не було можливості подати звітність форми 3-ПН у письмовій формі до Оріхівського відділення центру зайнятості.

З липня 2022 року Порядком №827-22 визначено можливість подання звітності в електронній формі, водночас, відповідно до наказу ТОВ «ТРЕСТ-С» від 28.02.2022 №4-02 «Про тимчасове зупинення господарської діяльності та запровадження дистанційної роботи працівників ТОВ «ТРЕСТ-С»» тимчасово зупинено господарську діяльність товариства до вирішення питання щодо можливості подальшої роботи.

Згідно з наказом №2-05 від 30.05.2022 «Про графік роботи підприємства на 2023» у зв`язку з руйнуваннями внаслідок постійних обстрілів під час воєнного стану призупинено роботи на млині м. Оріхів до припинення обстрілів та можливості ліквідації руйнувань.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації внесений запис про руйнацію об`єкта нерухомості (будівлі промислові, нежитлові) за адресою Пологівській район, м. Оріхів, вул. Янцена Баха, 48А.

У відповідності до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.09.2023 (номер кримінального провадження 220230080000001558) внесено інформацію про знищення та пошкодження обладнання, приміщення та іншого майна підприємства «Млин», що належить ТОВ «ТРЕСТ-С», яке розташоване в м. Оріхів, вул. Йохана Баха, 48А.

Сертифікатом ТПП від 27.09.2023 засвідчено форс-мажорні обставини, а саме: внаслідок військової агресії РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану, знищені та пошкоджені обладнання та приміщення підприємства, що розташовані за адресою: вул. Йохана Баха, 48А, м. Оріхів Запорізької області.

Як зазначає відповідач станом на жовтень та листопад 2022 року були здійснені повторні руйнування потужностей відповідача в м. Оріхів.

Отже, з 07.07.2022 відповідач набув можливість направляти звітність № 3-ПН до центру зайнятості в електронній формі, однак з урахуванням того, що основні потужності підприємства були зруйновані чи значним чином пошкоджені, діяльність млина та самого підприємства була зупинена, частина працівників звільнена, інша частина працювала дистанційно, а на території, де розташовані потужності потужності відповідача протягом 2022 року велись активні бойові дії, ТОВ «ТРЕСТ-С» фактично не могло здійснювати набір співробітників із інвалідністю на підприємство та забезпечувати створення відповідних робочих місць.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

На думку колегії суддів, в даному випадку ТОВ «ТРЕСТ-С» не виконало нормативу робочих місць за 2022 рік саме внаслідок настання обставин дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, які зробили таке виконання неможливим та навіть недоцільним.

Настання зазначених обставин, виключає можливість застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій.

Вищевикладене, залишилось поза увагою суду першої інстанції, внаслідок чого судом неправильно вирішено позовні вимоги та стягнуто з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як видно з матеріалів справи відповідач при поданні апеляційної скарги платив судовий збір у розмірі 4026 грн, відтак вказані суми підлягають відшкодуванню останньому за рахунок бюджетних асигнувань позивача.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕСТ С» - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.08.2023 в адміністративній справі № 280/4248/23 скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити Запорізькому обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕСТ-С» суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4026 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддяО.О. Круговий

суддяА.В. Шлай

суддяТ.С. Прокопчук