Рішення

від 22.08.2023 по справі 380/3851/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року

справа №380/3851/23

провадження № П/380/3888/23

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

представника позивача Раб М.О.,

представника відповідача Флис Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВАКО ТРЕЙД 10» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості та картки відмови у митному оформленні,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАКО ТРЕЙД 10» (79044, м. Львів, вул. Княгині Ольги, будинок 5В; код ЄДРПОУ 43679881) до Львівської митниці Державної митної служби України (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343), з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/100074/2 від 30.12.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2022/000883.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. На думку позивача Львівською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмови у прийнятті митної декларації. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у спірному рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Ухвалою суду від 06.03.2023 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 20.03.2023 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 05.04.2023 за вх.№23646 та 06.04.2023 за вх.№23683 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що оскільки в документах, які надані позивачем до Львівської митниці, існують невідповідності та відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, стали підставами для невизнання заявленої митної вартості та прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Також Львівська митниця вказала, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову.

Ухвалою суду від 09.05.2023 вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 25.05.2023 о 10:20 год.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 25.05.2023. Заяв щодо іншого порядку розгляду справи або про відкладення судового розгляду до суду не надійшло.

24.05.2023 за вх.№11141ел від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом клопотання представника позивача задоволено, відкладено розгляд справи на 08.06.2023 об 11:00 год.

В засіданні суду, яке відбулось 08.06.2023, судом ухвалено відкласти розгляд справи на 27.06.2023 о 10:30 год для долучення додаткових доказів за клопотанням представника позивача.

27.06.2023 за вх.№14008ел від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечення явки.

Суд ухвалив відкласти розгляд справи на 22 .08.2023 о 10:30 год.

В засіданні суду, яке відбулось 22.08.2023 представником позивача подано клопотання про долучення додаткових доказів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію викладену у письмовому відзиві та просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджує у засіданні суду, що позивачем документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні. До митного оформлення не подано повного пакету документів. Також, відповідач вважає, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларантові, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Суд, заслухавши думку представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАКО ТРЕЙД 10» (ідентифікаційний код 43679881) зареєстроване 25.06.2020, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису: 14151020000050579).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАКО ТРЕЙД 10» здійснює роздрібну торгівлю продовольчими товарами, продуктами харчування та іншими товарами побутового призначення через мережу супермаркетів. Зазначені товари Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАКО ТРЕЙД 10» закуповує в українських та європейських постачальників.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основні види діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАКО ТРЕЙД 10»: 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 47.81Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.24Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.23Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах; 46.17Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.21 Роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; 46.38Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами; 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами.

30.06.2022 товариство з обмеженою відповідальністю «ВАКО ТРЕЙД 10», від імені якого діяв Вороновський А.В. (покупець) та Компанією FEDO GmbH (Німеччина (продавець) в особі генерального директора Федотова В. , укладено контракт на поставку товару №98, за умовами якого продавець зобов`язується продати покупець купити товар відповідно до інвойсів.

У пункті 2.1 контракту вказано, що ціна товару встановлюється в Євро, п.2.3 загальна вартість контракту складає 500000,00Євро.

Пунктом 3.1 контракту зазначено, що покупець оплачує товар на умовах передоплати. Відповідно до пункту 3.3 умови поставки СРТ (Ковель), п.3.4 конкретна адреса доставки товару і його отримувач визначаються в інвойсі на поставку конкретної партії товару або через імейл.

У пункті 4.1 контракту вказано, що продавець передає товар покупцю на території свого складу, згідно умов п.3.3 контракту.

Пунктом 5.1 контракту визначено, що якість товару повинна відповідати встановленим для цього товару нормам. Якщо поставленому товарі буде віднайдений брак, що міг виникнути лише при виробництві товару, ці недоліки будуть піддані рекламації відповідно до цього договору.

Згідно п.6.1 контракту товар може постачатися в ящиках заводського пакування на євро піддонах. Тара входить у вартість товару.

03.11.2022 продавець відвантажив на адресу покупця товар, мийні засоби для чищення, розфасовані для роздрібної торгівлі (не в аерозольній упаковці), а саме: рідкий туалетний - освіжувач з блоком TESKO 55мл - 4800шт.; торговельна марка TESKO Країна виробника: Henken AG Co, KGaA засіб для чищення ванної кімнати W5 Badreiniger-750мл -2400шт.; молочко для очищення W5 Scheuermilch Limon750 ml -768шт.; засіб для миття скла W5 Glasreiniger 1л -1200шт.; засіб для миття унітазу W5-WC Reiniger 1000мл - 7200шт.; засіб для миття по догляду за підлогою W5-Bodenpflege 1000мл -1800шт.; засіб для чищення душової кабіни W5-Duschkabinen Reiniger 750мл -1800шт.; торговельна марка: W5 Країна виробництва : EU Виробник : WIN Cosmetic GmbH Co, KG Миючий засіб для кухні-ванної кімнати-душової кабіни Putzmeister 1л - 552шт.; торговельна марка: Putzmeister Країна виробництва: EU Виробник: Thum Germany GmbH, універсальний креми для догляду за шкірою, не в аерозольній упаковці: Крем зволожувальний для догляду за шкірою класичний Cien - Hautpflegecreme classic/soft - 250мл -2340шт.; торговельна марка: Сіеn Країна виробництва: EU Виробник: WIN Cosmetic GmbH Co. KG кондиціонер веганський 300мл- 258шт, веганський шампунь 300мл-2058шт.; Ombia Dushgel/ гель для душу різні види 300мл -2352шт. на загальну суму 16344,60Євро відповідно до інвойсу №98 від 03.11.2022 до контракту №98 від 30.06.2022 .

Відповідно до інвойсу, вартість товару становила 16344,60Євро (інвойс №98 від 03.11.2022).

Також, 03.11.2022 продавцем FEDO GmbH було виставлено рахунок-фактуру на оплату партії товару (засобів гігієни) загальною вартістю 16344,60Євро, яка була оплачена позивачем 13.12.2022, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції в іноземній валюті.

На підставі договору про надання транспортно-експедиторських послуг №0085/2022/С від 22.12.2022 ТзОВ «ВАКО ТРЕЙД 10» залучило перевізника ПП «Болеро Трейд» для транспортування придбаних товарів.

З метою митного оформлення імпортованого товару товариству з обмеженою відповідальністю ««ВАКО ТРЕЙД 10» до Львівської митниці була подана митна декларація від 30.12.2022 №22UA209230027243U0 (в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод) у сумі 16344,60 Євро) разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема:

- контракт №98 від 30.06.2022;

- рахунок-фактуру (Rechnung) від 03.11.2022;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті (SWIFT) від 13.12.2022;

- транспортну заявку №12205 до договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 0085/2022/С від 22.12.2022;

- автотранспортну накладну (CRM) від 23.12.2022;

- копію митної декларації країни відправлення 22DE295694490051E7 від 05.12.2022;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № А485164 від 05.12.2022;

- пакувальний лист від 02.12.2022;

- сертифікат якості від 23.12.2022.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

-у графі 70 платіжного доручення від 13.12.2022 №7 йде посилання лише на зовнішньоекономічний контракт від 30.06.2022 № 98. Разом з тим, інформація стосовно вартості товару та суми коштів, яка підлягає оплаті у зовнішньоекономічному контракті відсутня, що унеможливлює перевірку повноти перерахування коштів за отриманий товар, а відповідно числового значення рівня заявленої декларантом митної вартості товару;

- надане декларантом платіжне доручення від 13.12.2022 № 7 не містить ніяких штампів та печаток уповноваженого банку, що викликає сумніви у його достовірності;

- ні одним пунктом зовнішньоекономічного контракту від 30.06.2022 № 98 не оговорено ціну товару, який постачається, також відсутні додатки до контракту, яким узгоджено між контрагентами цінові характеристики товару, немає й посилання щодо цін, які наведені у рахунках фактурах.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

9) виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст.254 МК України.

На вимогу митного органу декларантом було надано наступні додаткові документи:

1) інвойс №2022000232 від 03.11.2022;

2) пакувальний лист № 98 від 02.12.2022;

3) автотранспортну накладну б/н від 23.12.2022;

4) сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR-1 №А4 85164 від 16.12.2022;

5) контракт № 98 від 30.06.2022;

6) експортну декларацію країни відправлення № 22DE295694490051E7 від 05.12.2022;

7) прас-лист продавця товару;

8) банківський платіжний документ, що стосується товару №7 від 13-12-2022;

9) рахунок проформа № 2022000232 від 03.11.2022;

10) витяг цінової інформації з інтернет ресурсу.

За результатами розгляду електронної митної декларації №23UA209130000493U3 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/100074/2 від 30.12.2022.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/100074/2 від 30.12.2022, в графі 33 зазначено наступне: «Відповідно до п.1 ч.4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI ( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 та 3статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: - у графі 70 платіжного доручення від 13.12.2022 №7 йде посилання лише на зовнішньоекономічний контракт від 30.06.2022 №98. Разом з тим інформація стосовно вартості товару та суми коштів, яка підлягає оплаті у зовнішньоекономічному контракті відсутня, що унеможливлює перевірку (повноти перерахування коштів за отриманий товар, а відповідно числове значення рівня заявленої декларантом митної вартості товару; - надане декларантом платіжного доручення від 13.12.2022 №7 не містить ніяких штампів та печаток уповноваженого банку, що викликає сумніви у його достовірності; - ні одним пунктом зовнішньоекономічного контракту від 30.06.2022 №98 не оговорено ціну товару який постачається, також відсутні будь-які додатки до контракту яким узгоджено між контрагентами цінові характеристики товару, не має й посилання щодо цін які наведені у рахунках фактурах. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України декларанту направлена вимога стосовно надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом надіслано наступні документи: прайс - лист продавця товару, враховуючи що продавець не являється виробником товару, а згідно ст. 53 необхідно подання саме прайс - листа виробника товару, прайс надісланий декларантом не є документом який підтверджує числове значення рівня митної вартості товару; - банківський платіжний документ наданий декларантом на вимогу митного органу не може розглядатися митним органом як такий що підтверджує числове значення митної вартості у зв`язку з відсутністю будь-яких печаток уповноваженого банку (що було зазначено вище); - митна декларація країни відправлення, надана декларантом на вимогу не підтверджує заявлену митну вартість у зв`язку відсутністю будь-якої вартісної інформації; витяг з мережі Інтернет митний орган не запитував. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2- 4 статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ (Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 2 слугувала МД UA 209230/2022/26966 від 27.12.2022 де вартість такого товару становить 1,21 дол.США за кг (даного виду товару). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 4 слугувала МД UA 100060/2022/159434 від 28.10.2022 де вартість такого товару становить 17,02 дол .США за кг (даного виду товару). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2022/000883.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/100074/2 від 30.12.2022.

Позивач, не погоджуючись із вище вказаними рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Суд зауважує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з наступного.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена рахунку-фактурі (інвойсі) №2022000232 від 03.11.2022.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме контракт №98 від 30.06.2022 представником позивача було подано до митного офомрлення: рахунок-фактуру (Rechnung) від 03.11.2022; платіжну інструкцію в іноземній валюті (SWIFT) від 13.12.2022; транспортну заявку №12205 до договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 0085/2022/С від 22.12.2022; автотранспортну накладну (CRM) від 23.12.2022; копію митної декларації країни відправлення 22DE295694490051E7 від 05.12.2022; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № А485164 від 05.12.2022; пакувальний лист від 02.12.2022; сертифікат якості від 23.12.2022.

Крім того, на вимогу митного органу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості декларант надав наступні документи: інвойс №2022000232 від 03.11.2022; пакувальний лист № 98 від 02.12.2022; автотранспортну накладну б/н від 23.12.2022; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR-1 №А4 85164 від 16.12.2022; контракт № 98 від 30.06.2022; експортну декларацію країни відправлення № 22DE295694490051E7 від 05.12.2022; прас-лист продавця товару; банківський платіжний документ, що стосується товару №7 від 13-12-2022; рахунок проформа № 2022000232 від 03.11.2022; витяг цінової інформації з інтернет ресурсу.

З наведеного суд висновує, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо аргументу митного органу: «… у графі 70 платіжного доручення від 13.12.2022 №7 йде посилання лише на зовнішньоекономічний контракт від 30.06.2022 №98. Разом з тим інформація стосовно вартості товару та суми коштів яка підлягає оплаті у зовнішньоекономічному контракті відсутня, що унеможливлює перевірку (повноти перерахування коштів за отриманий товар, а відповідно числове значення рівня заявленої декларантом митної вартості товару; - надане декларантом платіжного доручення від 13.12.2022 №7 не містить ніяких штампів та печаток уповноваженого банку, що викликає сумніви у його достовірності; - ні одним пунктом зовнішньоекономічного контракту від 30.06.2022 №98 не оговорено ціну товару який постачається, також відсутні будь-які додатки до контракту яким узгоджено між контрагентами цінові характеристики товару, не має й посилання щодо цін які наведені у рахунках фактурах…», суд зазначає наступне.

Відповідно до контракту №98 від 30.06.2022, укладеного між ТзОВ «ВАКО ТРЕЙД 10» (покупець) та FEDO GmbH (продавець), сторони узгодили, що загальна вартість контракту складає 500 тис. Євро.

Відповідно до п. 4.3 контракту, сторони узгодили, що продавець супроводжує кожну партію товару наступними документами: рахунок (на англ. Мові) - 5 примірників; автотранспортна накладна - 6 примірників; сертифікат походження EUR.1 - 1 прим; сертифікат відповідності і протокол досліджень (на англ. Мові) - 1 примірник.

Відповідно до п. 4.5 контракту, кількість і асортимент товару повинні відповідати товаросупровідним документам та інвойсу.

Як встановлено ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим.

Отже, суд зазначає, що на момент митного оформлення товару декларант не був зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару.

Однак, суд зауважує, представником позивача в засіданні суду було подано заключну виписку за період з 01.12.2022 по 31.12.2022, якою підтверджується здійснення оплати 13.12.2022 ТзОВ «ВАКО ТРЕЙД 10» компанії FEDO GmbH у розмірі 16344,60 EUR на підставі контракту №98 від 30.06.2022.

Суд зазначає, що з огляду на засади свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів). Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі № К/9901/2542/18.

Законодавством не передбачено встановленої форми та обов`язкових реквізитів до прайс-листа. Законодавчої дефініції «прайс-лист» у законодавстві не існує, а відтак вимог до його оформлення також немає. Суд погоджується з твердженням позивача про те, що у вимозі митного органу не зазначається чи ця комерційна пропозиція повинна стосуватися необмеженого кола осіб, чи покупця. У спірному випадку контрагент направив позивачу прайс-лист, який містить усю необхідну інформацію щодо ціни на товар за власним зразком, і до митного контролю була подана саме та, що отримана від продавця. Вказана обставина не може слугувати підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості. Більше того, прайс-лист не є обов`язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу України визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не вказав ні конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви (а сумніви не були обґрунтованими, в розумінні хоча б одної із трьох підстав, визначених законодавством), ні причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ні документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі № 815/3976/16, в якій зазначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа № 21-591а15) та в подальшому відображена в інших постановах з цього питання вже Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду, зокрема у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021 року, №1.380.2019.002016 від 04.11.2021 № 480/3558/19 від 17.11. 2021.

Суд встановив, що відповідач витребував у позивача документи, визначені частиною 3 статті 53 МК України, проте не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржувані рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.

За позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Щодо обов`язковості чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14.08.2018 по справі №821/1617/17. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що також письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічна правова позиція викладена в у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 по справі №815/1670/17.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 2 слугувала МД UA 209230/2022/26966 від 27.12.2022 де вартість такого товару становить 1,21 дол.США за кг (даного виду товару) та товару № 4 слугувала МД UA 100060/2022/159434 від 28.10.2022 де вартість такого товару становить 17,02 дол .США за кг (даного виду товару). Такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються укладеного контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/100074/2 від 30.12.2022 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2022/000883 від 30.12.2022 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо інших зауважень митного органу, про які зазначено, зокрема, у відзиві на позовну заяву та наданих під час судових засідань представником відповідача, суд зазначає наступне.

Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб`єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб`єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції.

Згідно пункту 27 висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.03.2017 дослідження судом обставин, які не були досліджені органом доходів та зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість органів доходів та зборів, а тому суперечить частині 1 статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад. Суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином досліджуючи обставин, які не були досліджені відповідачем при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів (та не знайшли свого відображення у тексті рішення про корегування митної вартості), суд виконує функції митного контролю замість митного органу, що суперечить частині першій статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влади.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 14 липня 2021 року в справі № 520/11590/19, відповідно до якої адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії»[ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорваті» (Lelas v. Croatia), заява N 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і`Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява N 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що "принцип юридичної визначеності" означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, в силу положень ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

З огляду на все викладене вище та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

З огляду на те що, позивачем сплачений судовий збір, слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВАКО ТРЕЙД 10» (79044, м. Львів, вул. Княгині Ольги, будинок 5В; код ЄДРПОУ 43679881) до Львівської митниці Державної митної служби України (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості та картки відмови у митному оформленні - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/100074/2 від 30.12.2022.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2022/000883 від 30.12.2022.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВАКО ТРЕЙД 10» судовий збір в сумі 10497,39 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.08.2023.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна