Постанова

від 06.02.2024 по справі 380/3851/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3851/23 пров. № А/857/16861/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року (головуючий суддя Сподарик Н.І., м. Львів) у справі № 380/3851/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАКО ТРЕЙД 10» до Львівської митниці про визнання дій та бездіяльності протиправними,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ВАКО ТРЕЙД 10» звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/100074/2 від 30.12.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2022/000883 від 30.12.2022.

Обґрунтовує позов тим, що контролюючому органу надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості задекларованих товарів, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та витрат на транспортування, а тому аргументи митного органу про наявність розбіжностей у поданих для митного оформлення разом із митною декларацією документах є безпідставними. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що митна вартість товару, який ввозився на митну територію України, не могла бути визнана за ціною договору у зв`язку з встановленими неточностями та ненаданням усіх додаткових документів. Зазначає, що не надано прайс-листа виробника товару, а надісланий прайс-лист покупця не є документом, який підтверджує числове значення рівня митної вартості товару. Звертає увагу, що у платіжному документі від 13.12.2022 відсутні печатки уповноваженого банку. Також зазначає, що митна декларація країни відправлення №22DE295694490051E7 від 05.12.2022, надана декларантом на вимогу, не підтверджує заявлену митну вартість у зв`язку з відсутністю будь-якої вартісної інформації.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що 30.06.2022 між ТОВ «ВАКО ТРЕЙД 10» та Компанією FEDO GmbH (Німеччина) укладено контракт на поставку товару №98, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець - купити товар відповідно до інвойсів.

У пункті 2.1 контракту вказано, що ціна товару встановлюється в євро, п.2.3 - загальна вартість контракту складає 500000 Євро.

Пунктом 3.1 контракту зазначено, що покупець оплачує товар на умовах передоплати. Відповідно до пункту 3.3 умови поставки СРТ (Ковель), п.3.4 - конкретна адреса доставки товару і його отримувач визначаються в інвойсі на поставку конкретної партії товару або через і-мейл.

У пункті 4.1 контракту вказано, що продавець передає товар покупцю на території свого складу згідно умов п.3.3 контракту.

Згідно п.6.1 контракту товар може постачатися в ящиках заводського пакування на європіддонах. Тара входить у вартість товару.

03.11.2022 продавець відвантажив на адресу покупця товар - мийні засоби для чищення, розфасовані для роздрібної торгівлі (не в аерозольній упаковці), а саме: рідкий туалетний освіжувач з блоком TESKO 55мл - 4800шт.; торговельна марка TESKO Країна виробника: Henken AG Co, KGaA засіб для чищення ванної кімнати W5 Badreiniger-750мл -2400шт.; молочко для очищення W5 Scheuermilch Limon750 ml -768шт.; засіб для миття скла W5 Glasreiniger 1л -1200шт.; засіб для миття унітазу W5-WC Reiniger 1000мл - 7200шт.; засіб для миття по догляду за підлогою W5-Bodenpflege 1000мл -1800шт.; засіб для чищення душової кабіни W5-Duschkabinen Reiniger 750мл -1800шт.; торговельна марка: W5 Країна виробництва : EU Виробник : WIN Cosmetic GmbH Co, KG Миючий засіб для кухні-ванної кімнати-душової кабіни Putzmeister 1л - 552шт.; торговельна марка: Putzmeister Країна виробництва: EU Виробник: Thum Germany GmbH, універсальний креми для догляду за шкірою, не в аерозольній упаковці: Крем зволожувальний для догляду за шкірою класичний Cien - Hautpflegecreme classic/soft - 250мл -2340шт.; торговельна марка: Сіеn Країна виробництва: EU Виробник: WIN Cosmetic GmbH Co. KG кондиціонер веганський 300мл- 258шт, веганський шампунь 300мл-2058шт.; Ombia Dushgel/ гель для душу різні види 300мл -2352шт. на загальну суму 16344,60Євро відповідно до інвойсу №98 від 03.11.2022 до контракту №98 від 30.06.2022 .

Відповідно до інвойсу, вартість товару становила 16344,60 Євро (інвойс №98 від 03.11.2022).

03.11.2022 продавцем FEDO GmbH виставлено рахунок-фактуру на оплату партії товару (засобів гігієни) загальною вартістю 16344,60 Євро, яка була оплачена позивачем 13.12.2022, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції в іноземній валюті.

На підставі договору про надання транспортно-експедиторських послуг №0085/2022/С від 22.12.2022 ТзОВ «ВАКО ТРЕЙД 10» залучило перевізника - ПП «Болеро Трейд» для транспортування придбаних товарів.

З метою митного оформлення імпортованого товару ТОВ «ВАКО ТРЕЙД 10» до Львівської митниці була подана митна декларація від 30.12.2022 №22UA209230027243U0 (в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод) у розмірі 16344,60 Євро) разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема: контракт №98 від 30.06.2022; рахунок-фактура (Rechnung) від 03.11.2022; платіжна інструкція в іноземній валюті (SWIFT) від 13.12.2022; транспортну заявку №12205 до договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 0085/2022/С від 22.12.2022; автотранспортну накладну (CRM) від 23.12.2022; копію митної декларації країни відправлення 22DE295694490051E7 від 05.12.2022; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № А485164 від 05.12.2022; пакувальний лист від 02.12.2022; сертифікат якості від 23.12.2022.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах: -у графі 70 платіжного доручення від 13.12.2022 №7 йде посилання лише на зовнішньоекономічний контракт від 30.06.2022 № 98. Разом з тим, інформація стосовно вартості товару та суми коштів, яка підлягає оплаті у зовнішньоекономічному контракті відсутня, що унеможливлює перевірку повноти перерахування коштів за отриманий товар та, відповідно, числового значення рівня заявленої декларантом митної вартості товару; - надане декларантом платіжне доручення від 13.12.2022 № 7 не містить ніяких штампів та печаток уповноваженого банку, що викликає сумніви у його достовірності;- ні одним пунктом зовнішньоекономічного контракту від 30.06.2022 № 98 не оговорено ціну товару, який постачається, також відсутні додатки до контракту, якими узгоджено між контрагентами цінові характеристики товару, немає й посилання щодо цін, які наведені у рахунках фактурах.

Відповідач з метою упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст.254 МК України.

На вимогу митного органу декларантом було надано наступні додаткові документи: 1) інвойс №2022000232 від 03.11.2022; 2) пакувальний лист № 98 від 02.12.2022; 3) автотранспортну накладну б/н від 23.12.2022; 4) сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR-1 №А4 85164 від 16.12.2022; 5) контракт № 98 від 30.06.2022; 6) експортну декларацію країни відправлення № 22DE295694490051E7 від 05.12.2022; 7) прайс-лист продавця товару; 8) банківський платіжний документ, що стосується товару №7 від 13-12-2022; 9) рахунок проформа № 2022000232 від 03.11.2022; 10) витяг цінової інформації з інтернет ресурсу.

За результатами розгляду електронної митної декларації №23UA209130000493U3 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/100074/2 від 30.12.2022.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/100074/2 від 30.12.2022, в графі 33, зазначено наступне: «Відповідно до п.1 ч.4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI ( далі- МКУ) за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 та 3статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: - у графі 70 платіжного доручення від 13.12.2022 №7 йде посилання лише на зовнішньоекономічний контракт від 30.06.2022 №98. Разом з тим інформація стосовно вартості товару та суми коштів, яка підлягає оплаті у зовнішньоекономічному контракті відсутня, що унеможливлює перевірку (повноти перерахування коштів за отриманий товар, а відповідно числове значення рівня заявленої декларантом митної вартості товару; - надане декларантом платіжне доручення від 13.12.2022 №7 не містить ніяких штампів та печаток уповноваженого банку, що викликає сумніви у його достовірності; - ні одним пунктом зовнішньоекономічного контракту від 30.06.2022 №98 не оговорено ціну товару який постачається, також відсутні будь-які додатки до контракту, якими узгоджено між контрагентами цінові характеристики товару, немає й посилання щодо цін, які наведені у рахунках фактурах. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України декларанту направлена вимога стосовно надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом надіслано наступні документи: прайс - лист продавця товару, враховуючи що продавець не являється виробником товару, а згідно ст. 53 необхідно подання саме прайс-листа виробника товару, прайс, надісланий декларантом, не є документом, який підтверджує числове значення рівня митної вартості товару; - банківський платіжний документ, наданий декларантом на вимогу митного органу, не може розглядатися митним органом як такий що підтверджує числове значення митної вартості у зв`язку з відсутністю будь-яких печаток уповноваженого банку (що було зазначено вище); - митна декларація країни відправлення, надана декларантом на вимогу, не підтверджує заявлену митну вартість у зв`язку відсутністю будь-якої вартісної інформації; витяг з мережі Інтернет митний орган не запитував. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2- 4 статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ (Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 2 слугувала МД UA 209230/2022/26966 від 27.12.2022, де вартість такого товару становить 1,21 дол. США за кг (даного виду товару). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 4 слугувала МД UA 100060/2022/159434 від 28.10.2022, де вартість такого товару становить 17,02 дол. США за кг (даного виду товару). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2022/000883.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/100074/2 від 30.12.2022.

Позивач, не погоджуючись із вище вказаними рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість, а відповідачем не надано доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржувані рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребовувати слід ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №2022000232 від 03.11.2022.

Для підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів декларант подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема, контракт №98 від 30.06.2022, рахунок-фактуру (Rechnung) від 03.11.2022; платіжну інструкцію в іноземній валюті (SWIFT) від 13.12.2022; транспортну заявку №12205 до договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 0085/2022/С від 22.12.2022; автотранспортну накладну (CRM) від 23.12.2022; копію митної декларації країни відправлення 22DE295694490051E7 від 05.12.2022; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № А485164 від 05.12.2022; пакувальний лист від 02.12.2022; сертифікат якості від 23.12.2022.

На вимогу відповідача позивач додав інвойс №2022000232 від 03.11.2022; пакувальний лист № 98 від 02.12.2022; автотранспортну накладну б/н від 23.12.2022; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR-1 №А4 85164 від 16.12.2022; контракт № 98 від 30.06.2022; експортну декларацію країни відправлення № 22DE295694490051E7 від 05.12.2022; прас-лист продавця товару; банківський платіжний документ, що стосується товару №7 від 13-12-2022; рахунок проформа № 2022000232 від 03.11.2022; витяг цінової інформації з інтернет ресурсу.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, воно обґрунтоване тим, що митниця мала підстави вважати, що документи, подані до митного оформлення не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем сумнівів в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до контракту №98 від 30.06.2022 загальна вартість контракту складає 500 тис. Євро.

Відповідно до п. 4.3 контракту, сторони узгодили, що продавець супроводжує кожну партію товару наступними документами: рахунок (на англ. Мові) - 5 примірників; автотранспортна накладна - 6 примірників; сертифікат походження EUR.1 - 1 прим; сертифікат відповідності і протокол досліджень (на англ. Мові) - 1 примірник. Відповідно до п. 4.5 контракту, кількість і асортимент товару повинні відповідати товаросупровідним документам та інвойсу.

Відповідно до інвойсу вартість товару становила 16344,60 Євро (інвойс №98 від 03.11.2022).

03.11.2022 продавцем FEDO GmbH було виставлено рахунок-фактуру на оплату партії товару (засобів гігієни) загальною вартістю 16344,60 Євро, яка була оплачена позивачем 13.12.2022, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції в іноземній валюті (а.с. 15).

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта про наявність сумнівів у правильності визначення ціни через відсутність у платіжному документі від 13.12.2022 печатки уповноваженого банку, оскільки відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є обов`язковим.

Водночас, позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції надано заключну виписку за період з 01.12.2022 по 31.12.2022, якою підтверджується здійснення оплати 13.12.2022 ТОВ «ВАКО ТРЕЙД 10» компанії FEDO GmbH у розмірі 16344,60 EUR на підставі контракту №98 від 30.06.2022.

Стосовно тверджень митного органу, що прайс-лист покупця не є документом, який підтверджує числове значення рівня митної вартості товару, то колегія суддів зазначає, що до переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити відомості про ціну товару.

Апеляційний суд зазначає, що дане твердження митного органу є формальним та не містить роз`яснення, чому без його усунення заявлена митна вартість не може бути визнана і як саме даний недолік впливає на неможливість застосування основного методу визначення митної вартості розмитнюваного товару.

Більш того, прайс-лист не є обов`язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару.

Апеляційний суд зауважує, що вартість товару, зазначена в електронній митній декларації, повністю відповідає вартості товару, яка зазначена в рахунку-фактурі від 03.11.2022.

У вказаному рахунку товар 2/1 міститься під наступними порядковими позиціями:1,9,4,3,7,8,10,2, загальна вартість становить 11178 Євро, що відповідає задекларованій. Товар 4/1 в рахунку-фактурі від 03.11.2022 відповідає порядковій позиції 11, його загальна вартість становить 1521 Євро. Ціна за одиницю кожного товару, зазначена в рахунку-фактурі від 03.11.2022, відповідає ціні цього товару, яка зазначена в прейскуранті продавця, що також підтверджує достовірність визначення позивачем митної вартості товару.

Зазначені обставини відповідачем не спростовані.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що у ньому зазначено номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 2, МД UA 209230/2022/26966 від 27.12.2022, де вартість такого товару становить 1,21 дол. США за кг (даного виду товару) та товару № 4 - МД UA 100060/2022/159434 від 28.10.2022, де вартість такого товару становить 17,02 дол. США за кг (даного виду товару).

Апеляційний суд зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару за такою декларацією дійсно було імпортовано до України.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та не скасоване судом.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом.

Водночас, митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару чи числові значення складових митної вартості товарів, відтак оскаржуване рішення від 30.12.2022 №UA209000/2022/100074/2 про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.12.2022 №UA209230/2022/000883 є протиправними і підлягають скасуванню.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року у справі № 380/3851/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар