Постанова

від 28.08.2023 по справі 480/6127/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 р. Справа № 480/6127/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Михайловка-АФК», Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2023, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, м. Суми, повний текст складено 25.01.23 по справі № 480/6127/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Михайловка-АФК»

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Михайловка-АФК" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "Михайловка-АФК") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2022 року № 140918280701 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Михайловка-АФК» грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 137 042,00 грн за основним платежем, 13 704,20 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на загальну суму 150 746,20 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2022 року № 141018280701 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Михайловка-АФК» грошового зобов`язання по адміністративному штрафу за несвоєчасне подання відомостей про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП на загальну суму 132 600,00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2022 року № 140918280701 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Михайловка-АФК» грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 150 746,20 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайловка-АФК" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області суму судового збору в розмірі 2 261,20 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ТОВ "Михайловка-АФК" оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, є необґрунтованим.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач наводить обставини справи та доводить, що норми Податкового кодексу України не встановлюють строки подання повідомлення за формою № 20-ОПП, що, в свою чергу, виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності на підставі пункту 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України. Зазначає про застосування податковим органом штрафної санкції за порушення вказаної норми Податкового кодексу України у значно більшому розмірі.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються приписами чинного законодавства. Вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині - без змін.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, ГУ ДПС у Сумській області також оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог апеляційної скарги через викладення тексту норм, покладених в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2022 року № 140918280701. Доводить, що неврахування судом першої інстанції обставин, установлених під час податкової перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача по ланцюгу постачання, свідчить про формальний підхід до з`ясування фактичних обставин справи.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Сумській області просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що в частині задоволення позовних вимог рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вважає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Сумській області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Михайловка-АФК» з питань дотримання вимог податкового законодавства, про що складено Акт від 19 січня 2022 року № 361/18-28-07-01-08/34236274/5 (далі акт перевірки, а.с. 9 39).

За результатами проведеної перевірки відповідач, зокрема, дійшов висновку про порушення ТОВ «Михайловка-АФК»:

- п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2018 року у сумі 137 042 грн та завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2021 року на суму 11 023 грн;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою № 20-ОПП.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Сумській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 21 лютого 2022 року № 140918280701 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 137042,00 грн за основним платежем, 13704,20 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на загальну суму 150 746,20 грн (а.с. 45, 46);

- від 21 лютого 2022 року № 141018280701 про визначення грошового зобов`язання по адміністративному штрафу на загальну суму 132 600,00 грн за несвоєчасне подання відомостей про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (а.с. 47 49).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Михайловка-АФК» направлено на адресу Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2022 року за № 140918280701 та № 141018280701. Рішенням Державної податкової служби України від 12 серпня 2022 року вих. № 9105/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 21 лютого 2022 року за № 140918280701 та № 141018280701 залишені без змін, а скарга на них - без задоволення (а.с.75 78).

Скориставшись правом на оскарження рішень Головного управління ДПС у Сумській області у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, дійшов висновку, що господарські операції позивача з визначеним контрагентом мають реальний характер, здійснені позивачем із дотриманням норм чинного законодавства, твердження відповідача про порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є безпідставним, а тому податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2022 року № 140918280701 є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, встановивши, що позивач несвоєчасно повідомив контролюючий орган про використання у господарській діяльності придбаного рухомого та орендованого нерухомого майна: транспортних засобів та сільськогосподарських земельних ділянок, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення рішення № 141018280701 від 21 лютого 2022 року, відтак у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовив.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та виходить з такого.

За приписами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 вказаної статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Відповідно до п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. Водночас платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 за N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року за № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас дослідженню підлягають всі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Проте для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Така позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.04.2019 у справі № 826/14331/13-а, від 10.04.2020 у справі № 823/1389/16, від 17 січня 2023 року у справі № 160/5341/20.

Отже відповідно до наведеного нормативного регулювання податкових правовідносин у цій справі суд апеляційної інстанції перевіряє реальність господарських правовідносин позивача з його контрагентом з урахуванням поданих сторонами доказів, щодо оцінки яких виник спір, протягом періоду, що перевірявся контролюючим органом.

Судом установлено, що у періоді, який перевірявся контролюючим органом, позивач придбав у ТОВ «Мобіл Енерджи» фракцію газейлово-гудронову широку у кількості 29900 л на загальну суму 822 250 грн, в т.ч. ПДВ 137041,67 грн.

На підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Мобіл Енерджи» та зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем по вказаним господарським операціям включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 137 041,67 грн (а.с. 56).

В процесі проведення перевірки позивачем на підтвердження господарської операції з придбання фракції газейлово-гудронової широкої у ТОВ «Мобіл Енерджи» надані такі документи: рахунок на оплату № 229 від 03 жовтня 2018 року (а.с. 51); банківську виписку про перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Мобіл Енерджи» за придбану фракцію газейлово-гудронову широку (а.с. 52); видаткову накладну № 258 від 05 жовтня 2018 року (а.с. 53); товарно-транспортну накладну № 258 від 05 жовтня 2018 року (а.с. 54); паспорт якості № 5 від 01 серпня 2018 року (а.с. 55); звіт про рух ПММ за жовтень 2018 року; звіт про рух ПММ за жовтень 2018 року (а.с. 57, 58); лімітно-заборні карти № 4 та №5 на відпуск ПММ (а.с. 59, 60); звіт про використання та запаси палива за жовтень 2018 року (форма № 4-мтп) (а.с. 61); звіт про використання та запаси палива за 2018 рік (форма № 4-мтп) річна (а.с. 62 64).

Усі первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначена господарська операція є реальною, факт реальності спірної господарської операції підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України. Первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону № 996-XIV, ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а тому є належними та допустимими доказами.

Доводів про те, що надані до перевірки первинні документи оформлені з порушеннями, контролюючим органом не наведено.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для невизнання контролюючим органом формування позивачем податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ «Мобіл Енерджи» слугував, зокрема, висновок про відсутність її реальності з огляду на непідтвердження таких належно оформленими документами, а саме - договором між ТОВ «Михайлівка - АФК» та ТОВ «Мобіл Енерджи» з додатками до нього, сертифікатами відповідності на товар, а також недоліки в заповненні ТТН).

Проте колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що саме по собі ненадання договору не є підставою для визнання такої господарської операції нереальною, за умови фактичного її здійснення та підтвердження первинними документами.

Податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, сертифікату відповідності на товар.

Сертифікати відповідності не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, а лише свідчать про те, що продукція відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, визначеного чинним законодавством, та не є обов`язковими при формуванні платником податку витрат та податкових зобов`язань, податкового кредиту з податку на додану вартість. Відсутність таких документів не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої покупцю продавцем товару.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 травня 2020 року у справі № 810/1068/16.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за № 363, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку витрат та податкового кредиту.

Доводи відповідача щодо недоліків товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних правовідносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.

Вказане відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1712/13-а та у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17.

Крім того, податковий кредит за спірною господарською операцією сформований ТОВ «Михайловка-АФК» за фактом придбання ТМЦ, а не транспортних послуг. Тому докази транспортування є додатковими (допоміжними) до підтвердження обставин реальності цих операцій, а товарно-транспортні документи в спірному випадку не є документами, на підставі яких формувався податковий кредит.

Відтак за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання його у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи сертифікат відповідності не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов`язково мають бути підтверджені витрати на послуги з перевезення вантажів, а не придбання товару.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.06.2019 у справі № 815/2968/15, від 19.02.2019 у справі № 825/1493/14, від 04.09.2018 у справі № 820/908/18, від 02.10.2018 у справі № 804/7239/15, а також у постановах від 11.09.2018 у справах № 804/4787/16, № 815/6105/17 та № 820/477/18.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Контролюючим органом зроблено відповідні висновки про нереальність господарської операції на підставі аналізу податкової інформації щодо контрагента позивача ТОВ «Мобіл Енерджи».

Проте колегія суддів зазначає, що згідно із підпунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Водночас такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

За таких обставин позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Наявність в Єдиному реєстрі податкової накладної, складеної та зареєстрованої ТОВ «Мобіл Енерджи», звільняє позивача від будь-якої відповідальності як платника ПДВ, за виключенням випадку вжиття взаємоузгоджених протиправних свідомих дій з неправомірного одержання податкової вигоди, тобто за своєю правовою суттю співучасті у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191, 205, 209, 212 Кримінального кодексу України.

Доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом, усупереч вимогам КАС України, надано не було.

Не подано ГУ ДПС у Сумській області і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «Михайловка-АФК» як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Михайловка-АФК» господарської операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірної господарської операції ТОВ «Михайловка-АФК» та його контрагент (ТОВ «Мобіл Енерджи») були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались, відповідних доказів до матеріалів справи податковим органом не надано.

Отже, враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість висновків акта перевірки у відповідній частині та, як наслідок, про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2022 року № 140918280701.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням від 21 лютого 2022 року № 140918280701 унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій, зазначених у такому повідомленні-рішенні.

Водночас щодо податкового повідомлення-рішення № 141018280701 від 21 лютого 2022 року, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 132 600,00 грн за несвоєчасне подання відомостей про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Згідно з висновками акта перевірки встановлено порушення, з-поміж іншого, пункту 63.3 статті 63 ПК України, а саме: за період з 01.07.2018 по 30.06.2021 позивачем не повідомлено/не своєчасно повідомлено контролюючий орган за основним місцем обліку у встановленому порядку про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані із оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП.

За змістом пред`явленого позову та апеляційної скарги позивач стверджує, що відповідальність за неподання «Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» за формою № 20-ОПП нормами ПК України, зокрема пунктом 117.1 статті 117 ПК України, не передбачена, оскільки вказана норма встановлює відповідальність за порушення строків, установлених саме цим Кодексом, проте строк подання форми № 20-ОПП встановлений іншим нормативним актом - Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим Наказом Мінфіну від 09 грудня 2011 року за № 1588 (надалі - Порядок № 1588).

Так, відповідно до пункту 1.4. Порядку № 1588 з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням визначено у розділі VIII Порядку № 1588, згідно з пунктом 8.1 якого платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Положеннями пункту 8.2 Порядку № 1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Повідомлення за формою № 20-ОПП повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи-підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми № 20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Згідно з пунктом 8.4 Порядку № 1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 10 до Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Тобто повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування. Довідник об`єктів оподаткування розміщено на офіційному сайті ДПС України.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 липня 2020 року у справі № 826/14197/17, від 20 травня 2021 року у справі № 560/3008/19, від 15 лютого 2022 року у справі № 160/2155/20, від 28 вересня 2022 року у справі № 160/3561/20, від 10 листопада 2022 року у справі № 640/23530/21.

Отже відповідно до наведених вище норм Порядку № 1588 платник податків зобов`язаний подавати повідомлення за формою № 20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Під час судового розгляду встановлено та позивачем не спростовано, що ТОВ «Михайловка-АФК» несвоєчасно повідомило про використання у господарській діяльності придбаного рухомого та орендованого нерухомого майна: транспортних засобів та сільськогосподарських земельних ділянок, перелік яких наведено на сторінках 55-57 акта перевірки у кількості 130 об`єктів (а.с. 36, 37).

Отже Головним управлінням ДПС у Сумській області правомірно застосовано до позивача штрафні санкції відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК України згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення № 141018280701 від 21 лютого 2022 року (а.с. 48, 49).

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 141018280701 від 21 лютого 2022 року та відмовою у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Доводи апеляційних скарг зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, а відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Суд першої інстанції надав оцінку всім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослідив всі аргументи сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Михайловка-АФК», Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2023 по справі № 480/6127/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк