Постанова

від 23.08.2023 по справі 440/10246/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 р.Справа № 440/10246/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

представника позивача - Кузьменко В.О.,

представника відповідача - Хорішко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2023, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 10.03.23 по справі № 440/10246/22

за позовом Комунального підприємства "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради"

до Північно-східного офісу Держаудитслужби , Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області

про визнання дій протиправними, скасування наказу, акту, вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області , Північно-східного офісу Держаудитслужби , у якому просило:

- визнати дії посадових осіб Північно-східного офісу Держаудитслужби щодо порушення строків затвердження Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2022 року затвердженого наказом Північно-східного офісу Держаудитслужби від 07 липня 2022 р. № 148;

- визнати протиправним та скасувати наказ Північно-східного офісу Держаудитслужби від 07 липня 2022 р. № 148 внаслідок порушення порядку затвердження Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2022 року;

- скасувати направлення на проведення ревізії від 11.07.2022 року №№ 250, 251 та від 25.07.2022 року № 273;

- визнати дії посадових осіб Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області з встановлення правопорушення та винних в ньому осіб згідно картки порушення № 5.1.20813 акту ревізії № 201604-22/4 від 19.08.2022 року щодо списання вакцини КОМІРНАТІ в кількості 552 дози загальною справедливою вартістю 97036,08 грн. - необґрунтованими та протиправними;

- визнати дії посадових осіб Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області з встановлення правопорушення та винних в ньому осіб згідно картки порушення № 6.1.20625 акту ревізії № 201604-22/4 від 19.08.2022 року щодо списання лікарських засобів (препарат Скафо) в кількості 104 флакони на суму 950784,25 грн. - необґрунтованими та протиправними;

- визнати протиправними та необґрунтованими висновки в акті ревізії № 201604-22/4 від 19.08.2022 року;

- скасувати акт ревізії № 201604-22/4 від 19.08.2022 року;

- визнати протиправним лист-вимогу № 201604-14/2337-2022 від 29.08.2022 року Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області про усунення виявлених порушень;

-скасувати пункти 2-3 листа-вимоги № 201604-14/2337-2022 від 29.08.2022 Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області про усунення виявлених порушень.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, Комунальне підприємство "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року по справі № 440/10246/22 скасувати, та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Відповідачі, Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області , Північно-східного офісу Держаудитслужби, подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких наполягали на законності судового рішення та просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Комунальне підприємство "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради" є закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу будь - яким особам в порядку та на умовах, встановленим чинним законодавством України, вживає заходів із профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров`я. Підприємство засноване на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ, і міст Полтавської області, передане в управління Департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації, та є юридичною особою.

07.07.2022 року Північно - східним офісом Держаудитслужби прийнято наказ № 148 "Про затвердження Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно - східного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2022 року", пунктом 3.2.2.1 якого передбачена ревізія окремих питань фінансово - господарської діяльності Комунального підприємства "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради" у період липень - вересень 2022 року.

Управлінням Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області відповідно до пункту 3.2.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно - східного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2022 року на підставі направлень від 11.07.2022 № 250, 251, від 25.07.2022 року № 273 з 21.07.2022 року по 19.08.2022 року проведено ревізію Комунального підприємства "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради", за результатами якої складений акт № 201604-22/4 від 19.08.2022 року.

29.08.2022 року Управлінням Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області на адресу Комунального підприємства "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради" сформовано та направлено вимогу від №201604-14/2337-2022:

1) опрацювати матеріали ревізії та розглянути питання про притягнення працівників, винних у порушеннях, до встановленої законодавством відповідальності;

2) забезпечити відшкодування безпідставно списаних лікарських засобів (препарат "Скафо") на суму 950784,25 грн. відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України та статті 22 Цивільного кодексу України;

3) забезпечити відшкодування списаних лікарських засобів (вакцини КОМІРНАТІ) на суму 97036,08 грн. відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України та статті 22 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із наказом Північно-східного офісу Держаудитслужби від 07 липня 2022 р. №148, направленнями на ревізію від 11.07.2022 № 250, 251, від 25.07.2022 року № 273, висновками акту ревізії № 201604-22/4 від 19.08.2022 року, пунктами 2-3 листа-вимоги № 201604-14/2337-2022 від 29.08.2022 року позивач звернувся до суду зданим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідач діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII (далі - Закон №2939-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до статті 4 Закону № 2939-ХП, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у: - документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, - яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону №2939-ХІІ плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Колегія суддів зазначає, що ревізія окремих питань фінансово - господарської діяльності Комунального некомерційного підприємтсва "Полтавський обласний клінічний шкірно - венерологічний диспансер Полтавської обласної ради" за період з 01.01.2022 року по 30.06.2022 року включена до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно - східного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2022 року.

Так, механізм складання і затвердження планів проведення заходів державного фінансового контролю органів державного фінансового контролю визначається Порядком планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2001 р. N 955 (далі - Порядок №955).

Згідно пункту 6 Порядку № 955 строки підготовки та порядок затвердження планів проведення заходів державного фінансового контролю визначаються Держаудитслужбою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України (далі - Положення №43).

Згідно з нунктом 1 Положення №43 Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпунктів 23-1, 27 пункту 11 Положення № 43 голова Держаудитслужби, зокрема, забезпечує виконання наказів Мінфіну та доручень Міністра фінансів з питань, що належать до компетенції Держаудитслужби та дає в межах повноважень, передбачених законом, доручення, обов`язкові для виконання державними службовцями і працівниками апарату Держаудитслужби та її міжрегіональних територіальних органів.

Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції з планування діяльності органів державного фінансового контролю, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26 жовтня 2005 р. № 319 (далі - Інструкція № 319), до плану ДФК офісу Держаудитслужби включаються: централізовані завдання Держаудитслужби щодо проведення ревізій; ревізії відповідно до підстав, визначених Порядком № 955; ревізії місцевих бюджетів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 561 від 07.05.2022 року "Деякі питання здійснення державного фінансового контролю в умовах воєнного стану" Державна аудиторська служба та її міжрегіональні територіальні органи під час воєнного стану та протягом місяця після його припинення або скасування виконують свої повноваження з урахуванням таких особливостей, зокрема: здійснюють заходи державного фінансового контролю з урахуванням воєнного стану.

Судом встановлено, що листом Держаудитслужби № 002200-18/4258-2022 від 15.06.2022 року надано доручення переглянути проекти планів проведення заходів державного фінансового контролю на ІІІ квартал 2022 року, які були надіслані на розгляд Держаудитслужби, та за результатами опрацювання Пріоритетних напрямів діяльності Державної аудиторської служби України на 2022 рік з урахуванням потреб воєнного та післявоєнного періодів, затверджених 10 червня 2022 року Міністром фінансів України, надати до 22 червня 2022 року оновлений проект плану із пропозиціями щодо включення заходів державного фінансового контролю, які відповідають Пріоритетним напрямам.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що Держаудитслужбою визначено строк для подання проєкту плану проведення заходів державного фінансового контролю на ІІІ квартал 2022 року до 22 червня 2022 року.

Судовим розглядом встановлено, що в рамках вказаного строку Північно - східним офісом Держаудитслужби направлено та Держаудитслужбою погоджено проект плану проведення заходів державного фінансового контролю на ІІІ квартал 2022 року, що підтверджується листом Держаудитслужби № 000200-18/4881-2022 від 06.07.2022 року.

Вказаним листом Держаудитслужби надано доручення затвердити плани наказом та надіслати до Держаудитслужби не пізніше 08.07.2022 року.

07.07.2022 року у визначені Держаудитслужбою строки затверджено План проведення заходів державного фінансового контролю Північно - східного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2022 року наказом № 148.

Стосовно доводів представника позивача про порушенням відповідачем строків затвердження плану проведення заходів державного фінансового контролю як підстави для скасування наказу Північно - східного офісу Держаудитслужби № 148 від 07.07.2022 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Щодо процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Судова колегія зазначає, що Інструкція № 319 визначає строки підготовки та порядок затвердження планів роботи Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби, а також планів проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби, тобто порядок взаємодії Держаудитслужби та її структурних підрозділів під час здійснення відповідних заходів. А тому недодержання дисципліни під час вчинення відповідних дій (допущення бездіяльності) може бути підставою для притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, проте не призводить до відсутності правових підстав для затвердження плану роботи відповідної установи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольної установи пов`язується не з датою затвердження відповідного плану, а з включенням такої ревізії до плану та своєчасним направленням повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення проведення ревізії.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 2939-ХП право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про початок ревізії згідно листа управління № 201604-14/1730-2022 від 07.07.2022 року отримано позивачем 08.07.2022 року, тобто за 10 календарних днів до початку ревізії.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Північно-східного офісу Держаудитслужби від 07 липня 2022 р. № 148.

Так, відповідно до статті 8 Закону №2939-XII орган державного фінансового контролю, зокрема, здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно з пунктами 7, 10, 13 статті 10 Закону №2939-XII органу державного фінансового контролю надається право: - пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; - звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону №2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Так, відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення №43 Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з пунктом 6 Положення №43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 16); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їхній розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 23).

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (далі - Порядок №550), акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Колегія суддів зазнача, що з аналізу вищенаведених норм вбачається, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та, у разі виявлення порушень законодавства, пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

У разі виявлення збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їхній розмір в установленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її відповідно до вимог законодавства є обов`язковою до виконання.

Судова колегія зазначає, що стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їхню наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Так, з аналізу вищенаведеного вбачається, що в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Законність і правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про їхнє стягнення, а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Колегія суддів наголошує, що пункти (частини) вимоги, які не вказують на стягнення збитків, можуть бути перевірені судом у справі за відповідним позовом підконтрольної установи у випадку їхнього оскарження. Водночас наявність збитків, правильність їхнього обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Даний висновокузгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, неодноразово висловленою у постановах, зокрема, від 07 жовтня 2014 року в справі №21-368а14, від 14 жовтня 2014 року в справі №21-453а14, від 18 листопада 2014 року в справі №21-461а14, від 20 січня 2015 року в справі №21-601а14, від 27 січня 2015 року в справі № 21-436а14, від 10 лютого 2015 року в справі №21-632а14, від 15 квітня 2014 року в справах №№ 21-40а14, 21-63а14), від 29 травня 2017 року в справі №826/6304/16, від 23 лютого 2016 року в справі №818/1857/14.

Цю ж правову позицію послідовно підтримав Верховний Суд у постановах від 08 серпня 2019 року у справі №804/9577/13-а, від 11 грудня 2019 року №160/641/19, від 08 квітня 2020 року в справі №809/504/17, від 07 квітня 2020 року в справі №813/1984/18, від 31 березня 2020 року в справі №817/650/18, від 20 березня 2020 року в справі №814/380/17, від 12 березня 2021 року у справі №640/3186/19, від 27 травня 2021 року у справі №160/8621/19, від 17 червня 2021 року у справі №0440/6907/18, від 31 серпня 2021 року у справі №160/5323/20, від 14 грудня 2021 року у справ №811/1203/18 та інших.

Судовим розглядом встановлено, що з оскаржуваної вимоги вбачається, що в ній відповідачем указано на факт заподіяння збитків, зазначено їх розмір та зобов`язано вчинити дії, спрямовані на їх відшкодування згідно статей 130-136 Кодексу законів про працю України та статті 22 Цивільного кодексу України.

Так, з огляду на те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, а правильність їх обчислення має перевірятись судом, який розглядає такий позов, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога в оскаржуваній частині не породжує обов`язки, що негативно впливають на права позивача, а їх захист не може бути здійснений шляхом визнання відповідної вимоги протиправною та її скасування.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень законодавства, не є рішенням суб`єкт владних повноважень, який безпосередньо породжує правові наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин і носить обов`язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків.

Крім того, обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Колегія суддів погоджується з висновком суду перої інстанції про те, що направлення на проведення ревізії від 11.07.2022 року №№ 250, 251, від 25.07.2022 року № 273 та акт ревізії № 201604-22/4 від 19.08.2022 року не є рішеннями суб`єкта владних повноважень та не зумовлюють виникнення будь - яких прав та обов`язків позивача, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання їх протиправними та скасування.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд першої інстанції дійшов вірного дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року по справі № 440/10246/22 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 по справі № 440/10246/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 28.08.2023 року