Рішення

від 16.08.2023 по справі 157/1846/19

КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 157/1846/19

Провадження №2/157/5/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Гамули Б.С.,

з участю: секретаря судового засідання Данилюк Ю.О.,

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідачів ОСОБА_4 ,

представника органу опіки та піклування

Камінь-Каширської райдержадміністрації Голубчук Т.П.,

представника Камінь-Каширської

міської ради Остапук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом релігійної організації «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області, Камінь-Каширська міська рада Волинської області, про усунення перешкод у користуванні майном,

встановив:

Релігійна організація «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області, Раковоліська сільська рада Камінь-Каширського району Волинської області, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття з реєстрації та виселення з нежитлового приміщення.

Ухвалою суду від 07 грудня 2021 року до участі у справі залучено Камінь-Каширську міську раду Волинської області як правонаступника Раковоліської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області.

Позов обґрунтовано тим, що позивач володіє на праві постійного користування земельною ділянкою в АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: 03.04 «Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій».

Згідно з розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації №173 від 29 березня 2019 року «Про передачу культових будівель» релігійній організації «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» передано в постійне безоплатне користування для релігійних потреб культову споруду пам`ятку архітектури місцевого значення в с. Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області, яка розташована на вказаній вище земельній ділянці.

Згідно з довідкою про склад сім`ї, виданою Раковоліською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області 16 грудня 2019 року під №481/02-05/2-19, за адресою: АДРЕСА_1 23 квітня 2015 року зареєстровані громадяни: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за вищевказаною адресою відсутні житлові об`єкти нерухомості. Отже відсутність за адресою АДРЕСА_1 житлового будинку виключає законну можливість будь-якої особи зареєструвати своє місце проживання.

Факт реєстрації відповідачів порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, переданим у постійне користування державою. Тому усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном шляхом зняття з реєстрації та виселення з нежитлового приміщення є належним способом захисту порушених прав позивача.

Посилаючись на викладені вище обставини, позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації за цією адресою та виселення з нежитлового приміщення відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

У відзиві на позов відповідачі зазначили, що позовні вимоги не визнають, вважають їх необґрунтованими, безпідставними, непідтвердженими жодними належними, допустимими та достатніми доказами, а викладені в позовній заяві обставини не відповідають фактичним обставинам справи, в заяві неправильно застосовано норми матеріального права. Позивач не навів жодного факту та не надав жодного доказу порушення відповідачами його законних прав та інтересів.

Волинська обласна державна адміністрація 07 березня 2019 року прийняла розпорядження №123 «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції», відповідно до підпункту 1 пункту 1 якого зареєстровано зміни до статуту «Свято-Благовіщенської релігійної громади Української православної церкви с. Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» у новій редакції за новою назвою Релігійна організація «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України с. Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області». Таким чином, позивач зареєстрував статут у новій редакції, змінивши його, в тому числі й у частині назви. Сам позивач був зареєстрований рішенням обласного виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 24 грудня 1991 року та внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02 грудня 2008 року. Тому позивач пропустив строк позовної давності для звернення із вказаною позовною заявою до суду.

Просять відмовити релігійній організації «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» в задоволенні цього позову в зв`язку з безпідставністю позовних вимог, їх недоведеністю та у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що був призначений настоятелем храму в с. Раків Ліс Камінь-Каширського району в 1992 році. В той час спірний будинок був малою спорудою, яка використовувалася як недільна школа. У 1993 році до будинку за кошти парафіян була добудована веранда. Документів і, відповідно, окремої адреси будинок не має, існують лише документи на земельну ділянку, на якій розташований храм і належні до нього допоміжні будівлі. Також йому відомо, що церква в с. Раків Ліс Камінь-Каширського району відкрилася в 1983 році, тоді ж був побудований спірний будинок, який використовувався як недільна школа. Відповідач ОСОБА_3 був призначений другим кліриком і разом зі своєю сім`єю вселився до вказаного будинку в 2016 році та почав використовували його як житло, при цьому дозволу на вселення йому ніхто не давав. Наразі відповідачі проживають у власному новозбудованому житловому будинку, проте спірний будинок не звільняють, чим штучно чинять парафіянам перешкоди в користуванні своїм майном. Просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з викладених у позові підстав. Крім того, пояснила, що заява представника відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності є безпідставною, оскільки релігійна громада в 2019 році змінила свою конфесійну приналежність і в зв`язку з цим запропонувала відповідачам звільнити займане ними приміщення, а тому строк позовної давності слід відраховувати саме від цієї події.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що в 2014 році отримав указ на право здійснювати богослужіння в церкві села Раків Ліс Камінь-Каширського району як другий священик. Житла в с. Раків Ліс у нього не було, тому був змушений спочатку орендувати помешкання, а пізніше відремонтував будинок, який знаходиться на території храму, та вселився до нього зі своєю сім`єю, де веде господарство до цього часу. Також повідомив, що має дві земельні ділянки, на одній із яких будує власний житловий будинок. Настоятель храму в с. Раків Ліс ОСОБА_2 будь-яких претензій йому не пред`являв.

Відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися.

Представник відповідачів ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, що викладені у відзиві на позов. Також пояснив, що представники позивача ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не вказали в чому полягає порушення права позивача на вільне володіння спірним нерухомим майном. Вважає, що вимоги про усунення перешкод у користуванні майном може заявляти лише власник майна, а позивач у справі є лише його користувачем, а тому не має права вимоги за цим позовом.

Представник органу опіки та піклування Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області Голубчук Т.П. у судовому засіданні пояснила, що підтримує висновок спільної комісії органів опіки та піклування Камінь-Каширської районної державної адміністрації та Камінь-Каширської міської ради про можливість виселення неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 із займаного приміщення по АДРЕСА_1 .

Представник Камінь-Каширської міської ради Волинської області Остапук С.В. у судовому засіданні щодо позову заперечила, посилаючись на те, що виселення неповнолітніх дітей приведе до порушення їх права на житло.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що перебував на посаді Раковоліського сільського голови. Відповідача ОСОБА_3 було призначено другим священиком у церкві с. Раків Ліс Камінь-Каширського району. ОСОБА_3 прибув з іншого населеного пункту, власного помешкання не мав, а тому його поселили в будинку, що розташований поруч із церквою. Раковоліська сільська рада не володіє документами, що підтверджують право власності на спірний будинок, дозволу на вселення до цього будинку відповідачам не надавалося. Відомості про голову господарства по АДРЕСА_1 до побудинкової книги були внесені на підставі документів про реєстрацію місця проживання відповідачів, які були видані районним відділом Державної міграційної служби України. Не може стверджувати чи на цей час відповідачі проживають за адресою АДРЕСА_1 , оскільки йому відомо, що ОСОБА_3 збудував житловий будинок у м. Камені-Каширському, однак часто бачить автомобіль відповідача біля спірного будинку.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показала, що обіймає посаду старости Раковоліського старостинського округу Камінь-Каширської міської ради. До того займала посаду секретаря Раковоліської сільської ради й відповідала за ведення погосподарського обліку по сільській раді. Погосподарські книги за 2011-2015, 2016-2020 роки закладала й вела також вона. Лист у книзі, де міститься розділ із записами про погосподарський номер за адресою: АДРЕСА_1 був додатково вклеєний, оскільки господарство за цією адресою було внесено до погосподарської книги вже після її заведення, а запис був зроблений 23 квітня 2015 року на підставі наданої відповідачем ОСОБА_3 будинкової книги, в якій містилися записи про його реєстрацію та реєстрацію його сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 , зроблені районним відділом Державної міграційної служби України. До того часу господарства за цією адресою не існувало, оскільки це територія місцевого храму. Правовстановлюючих документів на садибу чи документу про дозвіл на вселення в будинок ОСОБА_3 не надав, однак на той час відповідачі в цьому будинку проживали. Також вказала, що документів про віднесення спірного будинку до житлового фонду немає, відповідних рішень Раковоліська сільська рада не приймала.

Вислухавши пояснення сторін, представників третіх осіб, покази свідків, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що згідно з протоколом №1 загальних зборів релігійної організації «Свято-Благовіщенська релігійна громада Української православної церкви с. Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» від 17 лютого 2019 року за результатами голосування парафіяльні збори вирішили змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної організації «Свято-Благовіщенська релігійна громада Української православної церкви с. Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» та перейти до складу Православної церкви України під канонічне підпорядкування Управління Волинської єпархії Православної церкви України, змінивши при цьому назву на Релігійна організація «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області», та внести зміни до Статуту шляхом прийняття його в новій редакції зі зміною назви релігійної громади (т. 1 а.с. 249).

У відповідності до Статуту в новій редакції, затвердженим керуючим Волинською єпархією Православної церкви України Михаїлом Зінкевичем та зареєстрованим на підставі розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації Савченком О.І. від 07 березня 2019 року №123, релігійна організація «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» є первинною ланкою Православної церкви України і безпосередньо входить до складу Волинської єпархії ПЦУ, є юридичною особою та очолюється настоятелем. Місцезнаходження: вулиця Федори Денисюк, 2Б, с. Раків Ліс, Камінь-Каширський район, Волинська область, 44524 (т. 1 а.с. 252, 253).

Розпорядженням митрополита Луцького і Волинського Михаїла від 18 лютого 2019 року на підставі звернення і протоколу загальних зборів релігійної громади Благовіщення Пресвятої Богородиці с. Раків Ліс Камінь-Каширського деканату від 17 лютого 2019 року парафія прийнята в клір Волинської єпархії Православної церкви України (т. 1 а.с. 239).

Указом митрополита Луцького і Волинського Михаїла від 18 лютого 2019 року протоієрея ОСОБА_13 зараховано в клір Волинської єпархії та призначено настоятелем парафії Благовіщення Пресвятої Богородиці с. Раків Ліс Камінь-Каширського деканату (т. 1 а.с. 240).

З інформаційної довідки з Державного земельного кадастру встановлено, що Релігійна організація «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» на праві постійного користування володіє земельною ділянкою з кадастровим номером 0721486601:01:001:0615 та цільовим призначенням: «03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій» площею 0,31 га, яка розташована по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 7).

Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації Савченка О.І. від 29 березня 2019 року №173 «Про передачу культових будівель» позивачу передано в постійне безоплатне користування для релігійних потреб культову споруду пам`ятку архітектури місцевого значення в с. Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області (охоронний номер 161-м) (т.1 а.с. 9).

На підставі вказаного вище розпорядження 11 червня 2019 року за №29 між Волинської обласною державною адміністрацією в особі її голови Савченка О.І., з однієї сторони, та РО «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» в особі її настоятеля ОСОБА_2 , з другої сторони, був укладений договір про безоплатне користування релігійною громадою культовою будівлею, що є державною власністю та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 10).

Згідно з актом приймання-передачі від 11 червня 2019 року №39, який відповідно до пункту 3 розділу «Умови передачі і повернення майна» Договору про безоплатне користування релігійною громадою культовою будівлею є невід`ємною частиною цього договору, позивачу передано у безоплатне користування Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці (охоронний номер 161-м) за адресою: с. Раків Ліс Камінь-Каширського району (т. 1 а.с. 13).

З наведеного вище вбачається, що позивач у законний спосіб набув право постійного користування та правомірно володіє культовою будівлею Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці (охоронний номер 161-м) та призначеною для її будівництва й обслуговування земельною ділянкою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідками Раковоліської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області (нині ліквідована в зв`язку з утворенням об`єднаної територіальної громади Камінь-Каширська міська рада) від 16.12.2019 №481/02-05/2-19, від 24.12.2019 №489/02-05/2-19 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 10, 22).

Водночас, з довідки комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 16.09.2020 №3117 встановлено, що технічна інвентаризація на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 не проводилася (т. 1 а.с. 226). Така ж інформація міститься й у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 1 а.с. 230). З наведеного слідує, що за вказаною адресою відсутнє нерухоме майно, яке має статус житлового приміщення та у встановленому законом порядку віднесено до житлового фонду.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження пояснень відповідача ОСОБА_3 про використання ним та його сім`єю спірного приміщення як житла. Суд не бере до уваги акт обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 , складений комісією Камінь-Каширської міської ради 16 травня 2022 року, в якому вказано про задовільні умови проживання, наявність у дітей спальних місць та комп`ютерної техніки, оскільки факт постійно проживання відповідачів за вказаною адресою цим актом не підтверджується з огляду на те, що документ надає інформацію лише за один день, а не протягом певного часу. Не підтвердили беззаперечно цієї обставини й допитані в суді свідки.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

У відповідності до статті 13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно з частинами 1, 2, 3, 6, 7 статті 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим Уряду Республіки Крим. Культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. За відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору. Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель. Користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України. Земельні ділянки, що надаються релігійним організаціям у постійне користування для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, забороняється використовувати для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

У відповідності до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Системний аналіз зазначених вище норм матеріального права дає підстави вважати, що власник, а в даному випадку користувач, має право вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник чи користувач вважає прийнятним. Визначальним для захисту права є наявність у позивача права власності чи користування майном та встановлення судом наявності перешкод у володінні ним.

Позивач обґрунтовує позов неможливістю в повній мірі володіти переданим йому в постійне користування майном, а саме допоміжною спорудою, що належить до культової будівлі храму, в зв`язку з тим, що споруду займають відповідачі, використовуючи її як житло. Натомість відповідач ОСОБА_3 не пред`явив суду документів про дозвіл на вселення до спірного будинку (ордер, договір найму тощо), а отже не надав доказів, що підтверджують його право користування спірним майном, у тому числі як житлом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України, норми якої згідно з положеннями ст. 396 ЦК України застосовуються й до правовідносин щодо користування чужим майном, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суб`єктом вимог про усунення перешкод у здійсненні ним права користування майном може бути особа, яка правомірно користується та володіє цим майном, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з існуванням перешкод зі сторони відповідача.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі, крім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

З дослідженого судом спільного висновку Камінь-Каширської райдержадміністрації та Камінь-Каширської міської ради, як органів опіки та піклування, встановлено, що відповідачам належить новозбудований житловий будинок по АДРЕСА_2 . Як повідомив спільній комісії відповідач ОСОБА_3 цей будинок недобудований, однак відмовився надати доступ до нього для проведення обстеження, а також не з`явився на жодне із засідань спільної комісії органів опіки та піклування Камінь-Каширської райдержадміністрації та Камінь-Каширської міської ради. З огляду на викладене спільна комісія не заперечила щодо виселення неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 зі спірного будинку.

Наведені обставини суд оцінює як недобросовісне користування стороною відповідача своїми процесуальними правами, що виразилося в перешкоджанні суду встановити дійсні обставини справи, та вважає встановленою ту обставину, що спірний будинок не є єдиним помешканням відповідачів, у зв`язку з чим не буде порушено їх право на житло у випадку задоволення позову, що виключає застосування положень статті 8 Конвенції до спірних правовідносин.

Таким чином, суду надано достатньо належних і допустимих доказів, які підтверджують обґрунтованість вимоги про зобов`язання відповідачів звільнити займане ними приміщення, оскільки позивач довів, що є законним користувачем цього майна, а спірний будинок є допоміжною будівлею храму, а не житлом. Натомість відповідачі не довели, що вони є законними володільцями вказаного майна, доказів на підтвердження того, що вони правомірно вселилися до спірного будинку не надано.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що усунення перешкод у користуванні позивачем належним йому нерухомим майном шляхом виселення з нього відповідачів буде належним і ефективним способом захисту його майнових прав та буде відповідати загальним принципам діючого законодавства щодо непорушності права власності.

Суд не вбачає підстав для застосування наслідків позовної давності до заявлених позовних вимог, оскільки спір щодо користування нерухомим майном виник між сторонами в 2019 році в зв`язку зі зміною позивачем конфесійної приналежності та виникнення необхідності цільового використання майна для власних потреб. Своєю відмовою звільнити займане приміщення відповідачі порушили право позивача на вільне володіння переданим йому в користування майном, а тому саме від цієї події слід відраховувати строк позовної давності, який у цьому випадку не минув.

Щодо вимоги позивача про зняття відповідачів з реєстраційного обліку суд зазначає таке.

Відносини у сфері реєстрації місця проживання фізичних осіб регулює Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 24 цього Закону орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, враховуючи, що зняття з реєстрації місця проживання особи відбувається на підставі відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, його порядок чітко врегульований нормами діючого законодавства, тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині припинення реєстрації місця проживання відповідачів, оскільки в цьому випадку права позивача ще не порушені.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, задовольняючи позов, суд стягує з відповідачів на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору в сумі 13447 гривень.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 391, 395, 396, 398 ЦК України, статтями 7, 13, 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди релігійній організації «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» в користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_7 на користь релігійної організації «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області» з кожного окремо по 6 723 (шість тисяч сімсот двадцять три) гривні 50 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування, ім`я, місцезнаходження, місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серія паспорта сторін: позивач релігійна організація «Релігійна громада Благовіщення Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області», вулиця Федори Денисюк, 2Б, с. Раків Ліс Камінь-Каширський район, Волинська область, 44524, код ЄДРЮОФОПГФ 21737147; відповідач ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_1 ; ОСОБА_7 , АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_2 ; ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 ; ОСОБА_6 , АДРЕСА_3 ; ОСОБА_8 , АДРЕСА_3 ; ОСОБА_9 , АДРЕСА_3 ; ОСОБА_10 , АДРЕСА_3 .

Повне рішення суду складено 25 серпня 2023 року.

Головуючий: Б. С. Гамула