Рішення

від 14.08.2023 по справі 464/613/23

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 464/613/23 Провадження № 2/450/956/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2023 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

з участю: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Левицького І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради

про (предмет позову):

позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно синів ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 про що Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 05 липня 2019 року, реєстровий №891, і ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 про що Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 05 липня 2019 року, реєстровий №892,

підстава позову (позиція позивача): 24 жовтня 2017 року між нею і відповідачем зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 25.09.2020 року. Від шлюбу сторони мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею і перебувають на її утриманні. Відповідач не цікавиться дітьми, ухиляється від виконання покладених на нього батьківських обов`язків, не приймає будь-якої участі в їх вихованні і матеріальному забезпеченні. З огляду на вказане, просила позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Левицького І.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив такі задовольнити.

позиція відповідача: на виклики суду не з`явився.

позиція третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради: будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності або про відкладення судового розгляду не подав.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

07.04.2023 року ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 25.09.2020 року (справа № 463/4573/20) між ними розірвано.

Від шлюбу у них народилися діти: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 05.07.2019 року, актовий запис № 891; син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 05.07.2019 року, актовий запис № 892.

В даний час діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом із матір`ю, що підтверджується витягом з реєстру Львівської територіальної громади за № 2023/000488492 від 19.01.2023 року.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 06 лютого 2020 року по справі № 466/6006/19 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 06 листопада 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 21.01.2023 року, проведеного державним виконавцем Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа № 464/6006/19 від 18.08.2020 року, виданого Сихівським районним судом м. Львова, боржнику нарахована заборгованість зі сплати аліментів станом на 31.12.2022 року в сумі 119935,70 грн., сплачено 113158,05 грн. Заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 31.12.2022 року становила 6777,65 грн.

Відповідно до ч.1 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч.1 ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст.155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою, та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків (абз.2 п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України).

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Аналізуючи доводи позивачки, якими вона обґрунтовує свою вимогу про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд приходить до висновку про їх недоведеність. Доказів того, що відповідач ухиляється від виконання свої батьківських обов`язків стосовно синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідомо нехтує ними позивачем не надано. Також, наявність заборгованості відповідача по сплаті аліментів не може слугувати єдиною підставою для позбавлення його батьківських прав стосовно синів.

Позивач не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення батька по відношенню до дітей батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дітей, а також, що неналежне виконання ОСОБА_2 його батьківських обов`язків створює загрозу життю дітей, про що суду не надано жодного доказу.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також в матеріалах справи відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів поліції, накладення адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача стосовно дітей є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дітей.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

При цьому суд бере до уваги те, що згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 20.01.2023 року, згідно якого боржнику нарахована заборгованість зі сплати аліментів станом на 31.12.2022 року в сумі 119935,70 грн., сплачено 113158,05 грн., і цей факт свідчить про його інтерес до дитини.

Верховний Суд у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі № 465/3694/14-ц виклав правову позицію, згідно з якою посилання на існування заборгованості по аліментах та невідвідування відповідачем навчального закладу дитини протягом одного навчального року у повній мірі не може свідчити про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків.

Також слід зауважити, що частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

За ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Водночас, будь-яких письмових висновків від третьої особи органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради щодо розв`язання спору між батьками до суду не подано.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, оскільки це остаточно розірве зв`язок синів з батьком, з урахуванням того, що позивачем не доведено перед судом необхідність позбавлення батьківських прав відповідача, а тому вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення відповідача батьківських прав, відмовити.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Виходячи із вищенаведеного та зазначених у ст. 3 ЦК України засад розумності, справедливості і добросовісності цивільного законодавства, інтересів дитини, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовної заяви, а наведені в ній доводи спростовуються тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Питання судових витрат підлягає вирішенню у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про (предмет позову):

позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно синів ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 про що Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 05 липня 2019 року, реєстровий №891, і ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 про що Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 05 липня 2019 року, реєстровий №892, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 22.08.2023 року.

Учасники справи: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ; Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, м. Львів, проспект Червоної Калини, 66.

СуддяЄ. О. Данилів