Постанова

від 28.03.2024 по справі 464/613/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/613/23 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/811/2695/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року м.Львів

Справа № 464/613/23

Провадження № 22ц/811/2695/23

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області, ухвалене у м.Пустомити 14 серпня 2023 року у складі судді Даниліва Є.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи: Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

6 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову посилається на те, що 24 жовтня 2017 року між нею і відповідачем зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 25 вересня 2020 року. Вказує, що вони (сторони) є батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Зазначає, що діти проживають з нею (позивачем) та перебувають на її утриманні. Відповідач не цікавиться дітьми, ухиляється від виконання покладених на нього батьківських обов`язків, не приймає участі в їх вихованні і матеріальному забезпеченні. Просить позов задовольнити.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 серпня 2023 року в позові відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилися двоє синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Зазначає, що відповідач відмовився забирати дітей з пологового будинку, при тому, що вони народилися недоношеними і майже два місяці перебували у Львівській обласній клінічній лікарні у відділенні патології недоношених новонароджених дітей. Відповідач знаючи, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи і їй важко за станом здоров`я підіймати двох дітей, ні разу з моменту виписки дітей з лікарні додому не приїхав і не допоміг доглядати дітей. Відповідач від догляду і виховання двох дітей відмовився. На підставі цього вона (позивач) була змушена звернутися за послугами до приватної няні. Це призвело до погіршення її матеріального становища, оскільки можливості працювати і заробляти гроші в неї не було, бо вона знаходилася у відпустці по догляду за двома дітьми. Стверджує, що вона (позивач) з відповідачем разом не проживають, спільного господарства не ведуть, спільним побутом не пов`язані. Зазначає, що відповідач відмовляється матеріально підтримувати своїх дітей. На підставі цього, вона ( ОСОБА_1 ) вимушена була звертатися за захистом своїх дітей до Сихівського районного суду м.Львова з приводу стягнення аліментів з відповідача. У зв`язку з систематичною невиплатою аліментів вона (позивач) зверталася до Сихівського районного суду м.Львова, рішенням якого від 15 липня 2021 року вирішено стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів на дітей в розмірі 34 807,58 грн., а також пеню за прострочення сплати аліментів на її ( ОСОБА_1 ) утримання в розмірі 11 069 грн., згідно розрахунку заборгованості по ВП НОМЕР_3, та ВП НОМЕР_4, які до теперішнього часу відповідачем також не сплачено. Іншої матеріальної допомоги на утримання дітей відповідач не надавав і не надає по цей час. Вказує, що відповідач не бачив дітей жодного разу, не піклується про фізичний і духовний розвиток синів, не спілкується з дітьми, не забезпечує необхідного харчування та лікування дітей.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу, яку просять задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 25 вересня 2020 року шлюб між сторонами розірвано.

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , виданим Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 5 липня 2019 року, актовий запис № 891; та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , виданим Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 5 липня 2019 року, актовий запис № 892.

Відповідно до витягу з реєстру Львівської територіальної громади за № 2023/000488492 від 19 січня 2023 року діти сторін проживають разом із позивачем.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 6 лютого 2020 року ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 6 листопада 2019 року, і до досягнення дітьми повноліття.

З розрахунку заборгованості по аліментах від 21 січня 2023 року, проведеного державним виконавцем Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа № 464/6006/19 від 18 серпня 2020 року, виданого Сихівським районним судом м. Львова, вбачається, що ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів станом на 31 грудня 2022 року в розмірі 119 935,70 грн., сплачено 113 158,05 грн. Заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів станом на цей час становила 6 777,65 грн.

З повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 9 лютого 2024 року вбачається, що ОСОБА_3 7 лютого 2024 року призваний на військову службу до Збройних Сил України за мобілізацією.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою, та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позивачем не надано суду доказів того,що відповідач ухиляється від виконання свої батьківських обов`язків щодо дітей.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

При вирішенні цього спору належить виходити з інтересів дітей сторін, положень та принципів Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Конвенції ООН про права дитини, прийнятої та відкритої для підписання, ратифікації та приєднання 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року, Європейської соціальної хартії, яка вступила в силу 1 липня 1999 року, Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України, згідно з якими дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, особливої уваги, має право на особливий захист і допомогу для її благополуччя та гармонійного розвитку. Кожна дитина має право на піклування батьків.

Вирішуючи спір, необхідно з`ясувати: які правовідносини сторін випливають з установлених обставин, які безпосередні докази свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, у чому полягає винна поведінка відповідача у свідомому нехтуванні своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Відповідно до ч.1 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч.1 ст.152 цього Кодексу право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно із ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ч.1 ст. 164 цього Кодексу батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Наявність заборгованості відповідача по сплаті аліментів не може слугувати єдиною підставою для позбавлення його батьківських прав стосовно синів.

Позивач не довела суду, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення батька по відношенню до дітей батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне злісне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно дітей.

Судом не встановлено, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

В матеріалах справи відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу з боку уповноважених на виконання цих функцій органів, зокрема, застосування заходів за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав у передбаченому п. 2. ч.1 ст. 164 СК України порядку можливе лише за наявності винної поведінки особи, злісного та свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Такі докази умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача щодо дітей в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 15 постанови Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, на згоду передати дитину на усиновлення та інших прав, які ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своїх дітей. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дітей. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя та праці. Виховання дітей має спрямовуватися на розвиток їх особистості, поваги до прав, свобод людини.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

У справі «Мамчур проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Згідно із постановою Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на дитину, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 20 січня 2023 року, ОСОБА_3 нарахована заборгованість зі сплати аліментів станом на 31 грудня 2022 року в сумі 119 935,70 грн., ним сплачено 113 158,05 грн., що свідчить про інтерес відповідача до дітей.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 465/3694/14-ц посилання на існування заборгованості по аліментах та невідвідування відповідачем навчального закладу дитини протягом одного навчального року у повній мірі не може свідчити про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків.

Згідно із 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 7 грудня 2023 року витребувано від органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради висновок щодо вирішення цього спору.

З висновку органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 14 лютого 2024 року вбачається, що орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Підстави для незгоди із цим висновком не встановлені.

Висновки суду першої інстанції не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені.

Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 2 квітня 2024 року.

Головуючий-

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк