Постанова

від 16.08.2023 по справі 914/2549/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2023 р. Справа №914/2549/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Желік М.Б.

суддів Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Gospodarstwo Rolne Kubiak Grzegorz б/н від 17.07.2023 (вх.ЗАГС. №01-05/2323/23 від 18.07.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2023 (повний текст складено 26.06.2023, суддя Запотічняк О.Д.)

у справі №914/2549/22

за позовом Приватне підприємство Фруктторг, м. Львів

до відповідача: Gospodarstwo Rolne Kubiak Grzegorz, Polska, 64-360 Zbaszyn, ul. Perzyny, 71,

про: стягнення 25899,20 євро суми попередньої оплати

за участю представників:

від апелянта (відповідача): Когут І.Ю. - представник

від позивача: Петролюк А.М. - представник

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.06.2023 у справі №914/2549/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Gospodarstwo Rolne Kubiak Grzegorz на користь Приватного підприємства Фруктторг - 25899,20 Євро, 14016,65 грн. судового збору та 29 705,00 грн. відшкодування витрат, пов`язаних з залученням перекладача.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2023 у справі №914/2549/22 провадження у справі закрити, судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023 справу №914/2549/22 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), члени колегії Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строк (з урахуванням ухвали Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2023 про виправлення описки) для надання відзиву на апеляційну скаргу до 14.08.2023 та призначено розгляд справи на 16.08.2023.

В судовому засіданні 16.08.2023 представник апелянта надала суду пояснення щодо фактичних обставин спору, вимоги апеляційної скарги підтримала, просила оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі.

Представник позивача надав суду пояснення щодо фактичних обставин спору, проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, а у разі якщо суд схилятиметься до скасування оскарженого рішення направити справу до арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті у місті Києві.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід скасувати та закрити провадження у справі, з огляду на наступне.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

Приватне підприємство «Фруктторг», м.Львів-Винники, Україна, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Gospodarstwo Rolne Kubiak Grzegorz (Господарство Рольне Кубяк Гжегож), м. Збоншинь, Республіка Польща, про стягнення 25899,20 євро суми попередньої оплати за контрактом поставки товару.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами було укладено контракт №18/09 від 18.09.2020 на поставку товару. Згідно з умовами цього контракту відповідач зобов`язувався поставити позивачу товар, а останній прийняти такий і оплатити його вартість. Умовами контракту також передбачено можливість попередньої оплати в розмірі 100%, з умовою: якщо в 30-денний строк товар не поступить на склад покупця, передоплата повертається на розрахунковий рахунок покупця. Позивач стверджував, що здійснив передоплату у розмірі 241599,20 Євро, а відповідач здійснив поставку товару на суму 215700,00 Євро. На решту суми попередньої оплати поставка здійснена не була, передоплата не повернута.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, як зазначено у позові, складається з судового збору та витрат на правову допомогу. Також, 14.03.2023 позивачем подано заяву про понесення судових витрат на перекладача у розмірі 20955,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.10.2022 позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання; з урахуванням того, що відповідач є нерезидентом України, провадження у справі №914/2549/22 було зупинено для звернення до Центрального органу Польщі з проханням про вручення за кордоном судових документів відповідачу (ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками).

28.02.2022 на адресу суду повернулись документи з відміткою про вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.03.2023 поновлено провадження у справі.

24.03.2023 представник відповідача звернувся до Господарського суду Львівської області із клопотанням про закриття провадження у справі (вх. №7436/23).

В судовому засіданні 11.04.2023 протокольною ухвалою Господарський суд Львівської області відмовив в задоволенні клопотання вх. №7436/23 від 24.03.2023 відповідача про закриття провадження у справі.

14.04.2023 представник відповідача звернувся до Господарського суду Львівської області із клопотанням про залишення позову без розгляду (вх. №9337/23).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 залишено без розгляду клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував, що укладений сторонами контракт не передбачає строку поставки товару, тому посилання позивача на ч.2 ст.693 ЦК України є необґрунтованим. Окрім того, умовами контракту не конкретизовано, яка саме подія є початком 30-денного строку, визначеного абз. 2 розділу 7 контракту (можлива передоплата в розмірі 100%, з умовою: якщо в 30-денний строк товар не поступить на склад покупця, передоплата повертається на розрахунковий рахунок покупця). Оскільки початок 30 денного строку з настанням певної події у контракті не обумовлено, тому і немає підстав стверджувати, що відповідний строк для повернення передоплати сплив. Також відповідач зазначав, що контракт укладено на строк з 18.09.2020 по 31.12.2021, в подальшому його дію продовжено до 31.12.2022, отже, оскільки позивач повідомлень про відмову від контракту не надавав, як і вимоги про повернення суми передоплати, відповідач вважає, що станом на дату звернення до суду із даним позовом відсутній обов`язок з повернення коштів передоплати.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, дійшов наступних висновків:

- господарські зобов`язання між Фірмою Gospodarstwo Rolne Kubiak Grzegorz та ПП «Фруктторг» виникли на підставі Контракту № 18/09 від 18.09.2020, спірний контракт укладено у м. Львів-Винники за місцезнаходженням оферента, тобто особи, яка ініціювала укладення договору і погодила його остаточні умови після прийняття акцепту;

- у разі сплати покупцем авансу та неналежного виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати, у даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару;

- спірний контракт припинив свою дію 31.12.2022 з огляду на умови абз. 2 розділу 12 контракту та відсутність доказів звернення сторін однієї сторони до іншої;

- право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, і відповідно з усталеною судовою практикою особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, на підставі ч.1 та ч.2 ст.1212 ЦК України;

- обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна;

- у позивача наявне право на отримання від відповідача грошових коштів у розмірі 25 899,20 євро внесеного авансу на поставку товару, який з незалежних від позивача причин не поставлено;

- суд не погодився із запереченнями відповідача, адже: 1) згідно з умовами укладеного контракту для виникнення права/обов`язку повернення передоплати непотрібно встановлювати умов про строк поставки; 2) абз. 2 розділу 7 контракту чітко передбачено: Можлива передоплата …, з умовою: якщо у 30-денний термін товар не надійде на склад покупця, передоплата повертається …; у другому випадку, умова контракту імперативна: передоплата 30-днів немає поставки повернення передоплати.

Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та позивача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

На підтвердження наявності порушення норм процесуального права скаржник наводить наступні доводи:

- мало місце порушення визначених законодавством правил підсудності справ за участю іноземних осіб (міжнародної підсудності), що призвело до розгляду спору некомпетентним судом;

- в судовому засіданні 11.04.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у зв`язку з тим, що спір не підсудний національним судам України, однак, не навів жодних підстав для такої відмови, а також не навів такого обґрунтування в оскарженому рішенні;

- в оскарженому рішенні суд навів норму ч.1 ст.33 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних судах, ратифікованого постановою ВР від 04.02.1994 №3941-ХІІ, яка регулює правило вибору законодавства, що застосовується до правовідносин сторін, натомість правило визначення компетентного суду врегульоване у ч.2 ст.33 Договору;

- суд першої інстанції не встановив та не вказав жодної з обставин, передбачених у ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», для прийняття судом до свого провадження справи з іноземним елементом;

- підставою звернення з позовом є неповернення здійсненої за контрактом передоплати, тобто дія або подія, що стала підставою для подання позову, не мала місце території України, що виключає також можливість застосування п.7 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», на який покликався позивач у запереченні на клопотання про закриття провадження у справі;

- суд не врахував встановленої у ст.11 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України, а також не врахував відповідної правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.11.2020 у справі №916/364/20;

- визначена у розділі 9 контракту домовленість сторін про юрисдикцію арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті не може трактуватись як угода про визначення підсудності спору національним судам України чи Республіки Польщі;

- з огляду на вимоги п.2 ст.33 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних судах, та місцезнаходження відповідача у м.Збоншинь, Республіка Польща, предмет спору чи майно відповідача на території України не знаходяться, погодження сторін про підсудність спору господарським судам України відсутнє, відтак судом, що має компетенцію розглядати відповідний спір, є суд за місцезнаходженням відповідача S№d Rejonowy w Nowym Tomyslu, Plаc Niepodleglosci 31 64-300, Nowy Tomysl;

- оскільки підсудність даного спору компетентному суду Республіки Польща, означає виведення спору з-під компетенції національних судів, відтак спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, що згідно з п.1 ч.1 ст.231 ГПК України є підставою для закриття провадження у справі;

- дотримання вимог щодо розгляду спору компетентним судом є необхідною умовою для визнання та виконання судового рішення на території іншої договірної сторони;

- текст контракту №18/19 від 18.09.2020 не містить жодних вказівок на місце його укладення, а факт, на який вказує суд в оскарженому рішенні що місцем укладення контракту є м.Львів-Винники, не відповідає положенням ст.647 ЦК України, адже оферентом у спірних правовідносинах є саме продавець який запропонував постачання ним товару на вказаних ним умовах, натомість електронний лист, в якому містився непідписаний проект договору поставки, не можна вважати пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні ст.641 ЦК України, відтак місцем укладення контракту є м.Збоншинь, Польща;

- відповідно до ч.2 ст.33 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином, а відповідно до п.1. ч.1 ст.44 вказаного Закону у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу.

Щодо помилкового застосування судом норм матеріального права скаржник наводить наступні аргументи:

- висновок про стягнення з відповідача 31 069,02 євро попередньої оплати суд зробив, керуючись ч.2 ст.693 ЦК України та ст.1212 ЦК України, при цьому позивач як підставу позову заявляв лише ч.2 ст.693 ЦК України;

- суд не врахував, що умови контракту не передбачають строку поставки товару, а відтак відсутня обставина, визначена як підстава для застосування ч.2 ст.693 ЦК України, окрім того, сторонами контракту не конкретизовано, яка саме подія є початком 30-денного строку, визначеного абз.2 розділу 7 контракту, суд не взяв до уваги доводів відповідача про те, що по поставці кожної партії товару мало передувати погодження сторонами асортименту і вартості товару, оскільки у контракті ці умови не визначені;

- застосування ст.1212 ЦК України до спірних правовідносин є помилковим, оскільки зобов`язання відповідача поставити товар, а позивача оплатити його вартість, як і обов`язок продавця повернути перераховані кошти, мають договірний характер, адже виникли на підставі контракту №18/19 від 18.09.2020.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався.

Фактичні обставини спору.

18.09.2020 Фірма «Gospodarstwo Rolne Kubiak Grzegorz» (продавець) та ПП Фруктторг (Україна), (покупець) уклали контракт №18/09, за умовами якого продавець продав, а покупець придбав овочі/фрукти, квіткову продукцію, саджанці (розділ 1 контракту).

У розділі 2 контракту передбачено, що ціни на товари встановлюються в Євро або Доларах США, включно з вартістю тари та упаковки. Ціни на товар та умови поставки у кожній партії, що постачається узгоджуються в інвойсі або в специфікації на цю партію та є невід`ємною частиною даного контракту. Загальна сума даного контракту необмежена та дорівнює сумі інвойсів. Ціни на товар варіюються залежно від пори року та ін. комерційних умов.

Умови постачання DDU Львів. Датою постачання вважається дата надходження товару на митну територію України після митного оформлення (р. 3 контракту).

Згідно з розділом 7 контракту, розрахунки за товар, що постачається проводиться в Євро або в доларах США. Протягом 90 днів після надходження товару на територію України після завершення митного оформлення банківським перерахунком. Можлива передоплата у розмірі 100%, з умовою: якщо у 30-денний термін товар не надійде на склад Покупця, передоплата повертається на розрахунковий рахунок Покупця.

У розділі 9 контракту сторони узгодили, що усі суперечки та розбіжності, котрі можуть виникати з даного контракту або у зв`язку з ним, підлягають розгляду, з виключенням звернення сторін у загальні суди, у арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті відповідно з правилами провадження справ у цьому суді, рішення кого є остаточними та обов`язковими для обох сторін.

Відповідно до розділу 11 контракт та інші документи, підписані шляхом факсимільного зв`язку, мають юридичну силу та вважаються оригінальними.

У розділі 12 контракту передбачено, що контракт дійсний з 18 вересня 2020 року по 31 грудня 2021 року. Якщо жодна із сторін не виявить свого бажання про припинення даного контракту, тоді контракт продовжується ще на один календарний рік.

Апеляційний суд звертає увагу, що оригінал контракту складено російською мовою (а.с. 8-10), наданий позивачем переклад на українську мову зроблений перекладачем Синицькою Іванною та містить засвідчення правильності перекладу фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності Дячук Н.О. Нотаріальне засвідчення перекладу чи підпису перекладача у відповідності до вимог ст.79 Закону України «Про нотаріат» поданий позивачем документ не містить. Разом з цим, як вбачається з письмових заяв по суті спору відповідач не заперечує змісту вказаного перекладу контракту.

До позовної заяви додано скріншот з екрану комп`ютера, на якому розміщено копію електронного листа, адресованого користувачу @кubiakgrzegorz. Лист викладено польською мовою, перекладу позивач не надав.

На підтвердження здійснення передоплати в загальному розмірі 241599,20 євро позивач надав суду копії платіжних доручень в іноземній валюті: №21 від 17.01.2022 на суму 32 200,00 євро, №17 від 18.10.2021 на суму 22899,60 євро, №51 від 12.10.2021 на суму 14 000,00 євро, №14 від 05.10.2021 на суму 20 000,00 євро, №15 від 24.09.2021 на суму 13 800,00 євро, №14 від 14.09.2021 на суму 11 550,00 євро, №7 від 05.03.2021 на суму 30 000,00 євро, №5 від 16.02.2021 на суму 21 999,60 євро, №4 від 01.02.2021 на суму 25 100,00 євро, №2 від 20.01.2021 на суму 14 550,00 євро, №18 від 24.12.2020 на суму 11 000,00 євро, №17 від 21.12.2020 на суму 11 000,00 євро, №6 від 13.10.2020 на суму 7 000,00 євро, №3 від 06.10.2020 на суму 6 500,00 євро у яких вказано у призначенні платежу kontrakt 18/09 z 18.09.2020) (т. 1 а.с. 16-29).

Відповідач, на виконання взятих на себе зобов`язань, поставив позивачу товар на загальну суму 215 700,00 євро, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними деклараціями, рахунками-фактури, сертифікатами, долученими до матеріалів справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом спору у даній справі є стягнення з продавця здійсненої покупцем передоплати за контрактом №18/19 від 18.09.2020, укладеним між Фірмою «Gospodarstwo Rolne Kubiak Grzegorz» (продавець) та ПП «Фрукттор (покупець).

У контракті не визначено місця укладення договору.

Відповідно до умов контракту місцезнаходженням відповідача є наступна адреса в Республіці Польща: Perzyny 71, 64-360, Zbaszyn.

Відповідно до ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ч.2 ст.11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи в спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи в спорах, що виникають при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

За загальним правилом, наведеним у ч.1 ст.27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до статті 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, визначено Законом України «Про міжнародне приватне право».

У статті 76 вказаного Закону унормовано підстави визначення підсудності справ судам України.

Так, відповідно до ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (пункт 1); якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи відповідача (пункт 2); дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України (пункт 7); в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України (пункт 12).

Стаття 77 вказаного Закону визначає правила виключної підсудності справ судам України.

З огляду на характер спірних правовідносин, колегія суддів констатує, що в силу прямих вказівок Закону України «Про міжнародне приватне право» не випливає компетенція судів України із розгляду відповідного спору.

В свою чергу, Закон містить відсильне положення до умов угоди сторін про підсудність справи.

Відповідно до ст.33 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993:

- зобов`язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству (пункт 1);

- у справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача (пункт 2);

- компетенція, про яку йде мова в пункті 2, може бути змінена за згодою учасників договірних відносин (пункт 3).

Відповідно до розділу 9 контракту №18/19 від 18.09.2020 сторонами передбачено наступні умови щодо арбітражу: усі суперечки та розбіжності, котрі можуть виникати з даного контракту або у зв`язку з ним, підлягають розгляду, з виключенням звернення сторін у загальні суди, у арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті відповідно з правилами провадження справ у цьому суді, рішення кого є остаточними та обов`язковими для обох сторін.

Відповідно до ст.39 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (доступний для ознайомлення на офіційному сайті https://icac.org.ua/), місцем арбітражу є м. Київ, Україна (ч.1). Сторони можуть домовитися про проведення слухань поза місцезнаходженням МКАС. У такому разі усі додаткові витрати, пов`язані з проведенням слухань, покладаються на сторони (ч.2).

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що з розділу 9 контракту №18/19 від 18.09.2020 не вбачається чітко визначеного арбітражного застереження, що дало б змогу встановити узгодження сторонами вирішення суперечок щодо правовідносин, які виникли на підставі контракту, саме в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, як зазначав в судовому засіданні 16.08.2023 позивач.

Натомість, сторони зазначили «з виключенням звернення сторін у загальні суди, у арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті», тобто не вказали конкретного суду, на розгляд якого вони бажають передати спір у разі його виникнення.

Також, у контракті сторони не узгодили окремих правил визначення підсудності спорів національним судам України чи Республіки Польщі.

Відтак у цьому випадку застосуванню підлягають загальні правила визначення підсудності, встановлені у п.2 ст.33 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993, тобто, судом, що має компетенцію розглядати відповідний спір є суд за місцезнаходженням відповідача.

Проте, суд першої інстанції, відмовивши протокольною ухвалою від 11.04.2023 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, не врахував наведених вище положень законодавства та не навів мотивованого обґрунтування відхилення аргументів відповідача в оскарженому рішенні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України ухвала про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не може бути оскаржена окремо від рішення суду, водночас, в силу положень ч.3 ст.255 ГПК України заперечення на таку ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

З огляду на встановлені обставини спору, а також те, що доводи апелянта в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час здійснення апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржене рішення слід скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів не надає оцінки доводам апелянта щодо розгляду спору по суті, оскільки суд, що постановив оскаржене рішення у цьому випадку не є судом, до юрисдикції якого віднесено розгляд спору.

Також, відповідно до вимог абз. 1 ч.2 ст.231 ГПК України апеляційний суд роз`яснює позивачеві, що судом, що має компетенцію розглядати відповідний спір є суд за місцезнаходженням відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 231, 269, 270, 275, 277, 278, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Gospodarstwo Rolne Kubiak Grzegorz б/н від 17.07.2023 (вх.ЗАГС. №01-05/2323/23 від 18.07.2023) задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2023 у справі №914/2549/22 скасувати та закрити провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 28.08.2023.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.