Рішення

від 22.08.2023 по справі 902/539/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2023 р. Cправа № 902/539/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури (24000, Вінницька обл., місто Могилів-Подільський, вулиця Покровська, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909)

в інтересах держави в особі:

позивача - Відділу культури, туризму та релігії Ямпільської міської ради (24500, Вінницька обл., Ямпільський р-н, місто Ямпіль(з), вулиця Свободи, будинок 136/48, ідентифікаційний код юридичної особи 44060624)

до відповідача - Фізичної особи - підприємця Пасілецького Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про розірвання договору оренди, зобов`язання повернути приміщення

за участю:

прокурора - Рудніцька І.В., згідно службового посвідчення

відповідача - Пасілецький О.М.

представник позивача - не з`явився

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 20.04.2023 року надійшла позовна заява № 53-1868вих-23 від 14.04.2023 (вх. № 532/23 від 20.04.2023) керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу культури, туризму та релігії Ямпільської міської ради до Фізичної особи - підприємця Пасілецького Олександра Миколайовича, у якій прокурор просить:

- стягнути з відповідача на користь позивача орендну плату у розмірі 167 376,03 гривень;

- розірвати договір оренди індивідуально визначеного майна від 05.07.2016, укладений між Відділом культури і туризму Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області та фізичною особою-підприємцем Пасілецьким Олександром Миколайовичем;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу приміщення загальною площею 235,23 кв. м., розміщене за адресою: м. Ямпіль, вул. Свободи, будинок № 134.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 25.04.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/539/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 25 травня 2023 року о 10:00 год.

22.05.2023 на електронну адресу суду від прокурора надійшов лист № 53-2479вих-23 від 19.05.2023 (вх. № 01-34/4858/23 від 22.05.2023) з додатками на виконання вимог суду. Ідентичний лист надійшов на поштову адресу суду 24.05.2023 (вх. № 01-34/4965/23 від 24.05.2023).

У судовому засіданні 25.05.2023 року суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/539/23 на 15.06.2023 об 11:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

13.06.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення № б/н від13.06.2023 (вх. № 01-34/5532/23 від 13.06.2023) щодо заявлених позовних вимог.

15.06.2023 до суду від прокурора надійшов супровідний лист № 53-2867вих-23 від 15.06.2023 (вх. № 01-34/5633/23 від 15.06.2023) з додатками на виконання вимог суду.

15.06.2023 на електронну адресу суду від прокурора надійшла заява № 53-2860вих-23 від 15.06.2023 (вх. № 01-34/5641/23 від 15.06.2023) про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 167 376,03 гривень орендної плати.

У судовому засіданні 15.06.2023 року відповідач подав клопотання про долучення доказів сплати заборгованості по орендній платі до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.06.2023 року суд постановив ухвали про задоволення клопотання учасників судового засідання про продовження підготовчого провадження на 30 днів, відкладення розгляду клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 167 376,03 гривень орендної плати та про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/539/23 до 06.07.2023 о 15:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

19.06.2023 до суду від прокурора надійшов лист № 53-2867вих-23 від 15.06.2023 (вх. № 01-34/5715/23 від 19.06.2023) з поясненнями та додатками на виконання вимог суду.

19.06.2023 до суду від прокурора надійшла заява № 53-2860вих-23 від 15.06.2023 (вх. № 01-34/5717/23 від 19.06.2023) про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 167 376,03 гривень орендної плати у паперовому варіанті. У вказаній заяві прокурор зазначив про сплату відповідачем заявлених до стягнення 167 376,03 гривень орендної плати у добровільному порядку та просив закрити провадження у справі № 902/539/23 в частині заявлених вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати у розмірі 167 376,03 гривень у зв`язку з відсутністю предмету спору, вирішити питання про повернення Вінницькій обласній прокуратурі з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору та стягнути з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури іншої частини (50 відсотків) сплаченого при поданні позову судового збору. На підтвердження здійсненої відповідачем оплати до заяви додано копії виписок по рахунку.

04.07.2023 на електронну адресу суду від прокурора надійшла відповідь на відзив № 53-3156вих-23 від 03.07.2023 (вх. № 01-34/6177/23 від 04.07.2023).

05.07.2023 на електронну адресу суду від прокурора надійшов лист № 53-3206вих-23 від 05.07.2023 (вх. № 01-34/6224/23 від 05.07.2023) з поясненнями та додатками на виконання вимог суду.

06.07.2023 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив № 53-3156вих-23 від 03.07.2023 (вх. № 01-34/6177/23 від 04.07.2023) у паперовому вигляді.

Ухвалою від 06.07.2023 року судом задоволено заяву прокурора та закрито провадження у справі № 902/539/23 в частині стягнення 167 376,03 гривень орендної плати на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

З урахуванням закриття судом провадження в частині вимог про стягнення 167 376,03 гривень орендної плати, предметом розгляду є вимоги про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна від 05.07.2016, укладеного між Відділом культури і туризму Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області та фізичною особою-підприємцем Пасілецьким Олександром Миколайовичем та про зобов`язання відповідача повернути позивачу приміщення загальною площею 235,23 кв. м., розміщене за адресою: м. Ямпіль, вул. Свободи, будинок № 134.

Ухвалою від 06.07.2023 року судом закрито підготовче провадження у справі № 902/539/23, призначено справу № 902/539/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 03.08.2023 о 14:00 год.

У судовому засіданні 03.08.2023 року суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/539/23 по суті на 22.08.2023 о 12:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату 22.08.2023 у судове засідання з`явився прокурор та відповідач. Представник позивача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання позивач повідомлений ухвалою суду від 03.08.2023, яку було надіслано на повідомлену суду електронну адресу учасника справи та за адресою місцезнаходження позивача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Про отримання ухвали позивачем свідчить довідка про доставку електронного листа (ухвали суду від 03.08.2023) до електронної скриньки позивача 04.08.2023 року та повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу 08.08.2023 за № 2101804152375.

Положеннями пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що учасники справи повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 22.08.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення учасники справи не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частини рішення долучена до матеріалів справи без його проголошення.

Суть спору:

Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Вінницької осбласті в інтересах держави в особі Відділу культури, туризму та релігії Ямпільської міської ради з позовом до Фізичної особи - підприємця Пасілецького Олександра Миколайовича, у якому прокурор просив:

- стягнути з відповідача на користь позивача орендну плату у розмірі 167 376,03 гривень;

- розірвати договір оренди індивідуально визначеного майна від 05.07.2016, укладений між Відділом культури і туризму Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області та фізичною особою-підприємцем Пасілецьким Олександром Миколайовичем;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу приміщення загальною площею 235,23 кв. м., розміщене за адресою: м. Ямпіль, вул. Свободи, будинок № 134.

В ході розгляду справи у зв`язку зі сплатою відповідачем заборгованості з орендної плати судом було закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 167 376,03 гривень орендної плати, а тому предметом розгляду є вимоги про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна від 05.07.2016, укладеного між Відділом культури і туризму Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області та фізичною особою-підприємцем Пасілецьким Олександром Миколайовичем та про зобов`язання відповідача повернути позивачу приміщення загальною площею 235,23 кв. м., розміщене за адресою: м. Ямпіль, вул. Свободи, будинок № 134.

В обґрунтування фактичних та правових підстав позову прокурор посилається на те, що на підставі рішення Ямпільської районної державної адміністрації між Відділом культури і туризму Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області та фізичною особою-підприємцем Пасілецьким Олександром Миколайовичем 05.07.2016 укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності.

Як зазначено прокурором, оскільки плата за оренду майна є однією з основних вимог договору оренди, тому несплата чи несвоєчасне виконання такого зобов`язання з огляду на вимоги частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, є істотним порушенням договору орендарем.

З огляду на викладене та несплату відповідачем орендної плати за договором, що слугує підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку прокурор просить розірвати укладений договір оренди та повернути орендоване майно орендодавцю.

Відповідач у поданих до суду запереченнях проти позову заперечив та зазначив, що надане у оренду приміщення є нічним клубом, графік роботи, якого був визначеним із 22:00 до 03:00 год. Із початком повномаштабного вторгнення приміщення за комерційним призначенням не використовувалось. Також відповідач зауважує на наявність форс-мажорних обставин у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні та зазначає, що станом на 12.06.2023р ФОП Пасілецький О.М., починаючи із 11.03.2023р до Відділу культури і туризму Ямпільськоі міської ради перераховано кошти, що були предметом спору.

Прокурор у відповіді на відзив щодо невикористання нежитлового приміщення Ямпільського районного будинку культури площею 235,23 кв.м. за комерційним призначенням зазначив, що актом обстеження орендованої частини приміщення Ямпільського міського центру культури та дозвілля встановлено, що орендована ФОП Пасілецьким О.М. частина приміщення Ямпільського міського центру культури та дозвілля станом на 10.03.2023 використовувалась орендарем.

Щодо наявності форс-мажорних обставин зазначив про недоведеність вказаних обставин належними доказами, незвернення до позивача щодо вказаних обставин.

Також прокурор зауважив, що сплата відповідачем заборгованості у повному обсязі після звернення прокурора до суду з відповідною позовною заявою не виключає наявні підстави для розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна у зв`язку з істотним порушення умов договору.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05 липня 2016 року між Відділом культури і туризму Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Пасілецьким Олександром Миколайовичем (далі - орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності (далі - договір), який посвідчено державним нотаріусом Бешинською Г.А. 05.07.2016 та зареєстровано у реєстрі за № 1006.

Згідно пункту 1.1 договору орендодавець, на підставі розпорядження голови Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області №226 від 02 червня 2016 року, передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне окреме індивідуально визначене майно: частину нежитлового приміщення Ямпільського районного будинку культури (вбудовані приміщення кафе у цокольному поверсі двоповерхової будівлі будинку культури, літ "А"), загальною площею 235,23 кв. м., розміщене за адресою: м. Ямпіль, вул. Свободи, будинок № 134, власником якого є Ямпільська районна рада Вінницької області, що підтверджується рішенням 5 сесії 6 скликання № 47 Ямпільської районної ради Вінницької області від 19.05.2011 року право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.06.2016 року Антонюк Ліною Петрівною, державним реєстратором Ямпільської районної державної адміністрації, номер запису про право власності: 15099077, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 955220905256.

За умовами пункту 9.6 договору при невиконанні або порушенні однією зі сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Цей договір укладено строком на 25 років, що діє з 05.07.2016 до 04.07.2041 року включно (п. 10.1. договору) (т. 1 а.с.13-18).

Як вбачається із інформаційної довідки № 338011023 від 05.07.2023 року 05.07.2016 року щодо Пасілецького Олександра Миколайовича як орендаря згідно договору оренди від 05.07.2016 державним нотаріусом внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право оренди частини нежитлового приміщення Ямпільського районного будинку культури (вбудовані приміщення кафе у цокольному поверсі двоповерхової будівлі будинку культури, літ. «А») загальною площею 235,23 кв.м. Номер запису про інше речове право № 15324709 (т. 1 а.с. 163-166).

Пунктом 11 рішення Ямпільської районної ради № 471 від 22.10.2020 "Про передачу об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, міст Ямпільського району у власність міської територіальної громади" передано із спільної власності територіальних громад сіл, міста Ямпільського району до комунальної власності Ямпільської міської ради майновий комплекс - Ямпільський районний будинок культури Вінницької області, який знаходиться за адресою: вул. Свободи, 134, м. Ямпіль та закріплене за ним на праві оперативного управління майно до комунальної власності Ямпільської міської ради (т. 1 а.с. 47-52).

На підставі рішення Ямпільської міської ради № 1371 від 30.10.2020 "Про прийняття в комунальну власність Ямпільської міської територіальної громади в особі Ямпільської міської ради майновий комплекс - Ямпільський районний будинок культури Вінницької області" прийнято у комунальну власність Ямпільської міської територіальної громади в особі Ямпільської міської ради майновий комплекс - Ямпільський районний будинок культури Вінницької області, який знаходиться за адресою: вул. Свободи, 134, м. Ямпіль (т. 1 а.с. 53).

Згідно розпорядження Ямпільського міського голови № 37 від 15.02.2021 "Про передачу закладів культури" на балансі відділу культури, туризму та релігії Ямпільської міської ради закріплено будівлі (матеріали та запаси) закладів культури Ямпільської міської територіальної громади, серед яких "Будинок культури", який знаходиться за адресою: вул. Свободи, 134, м. Ямпіль (т.1 а.с. 41-46).

Рішенням Ямпільської міської ради № 238 від 25.02.2021 "Про визначення уповноваженого органу управління у сфері орендних відносин щодо майна комунальної власності Ямпільської міської територіальної громади", а саме п. 3 встановлено, що підприємства, установи, заклади, організації, яким передано комунальне майно та закріплене за ними на праві оперативного управління або господарського відання (надалі - балансоутримувачі), є орендодавцями щодо нерухомого майна комунальної власності, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що обліковується на їх балансі, у випадках та порядку, встановлених чинним законодавством України (т. 1 а.с. 119-121).

Як вбачається із відомостей щодо заборгованості ФОП Пасілецький О.М. станом на 01.02.2023 (т. 1 а.с. 33, 34) на виконання вимог договору Відділом культури, туризму та релігії Ямпільської міської ради щомісячно орендарю нараховувалась орендна плата, яку останній сплачував, однак починаючи з грудня 2021 року зобов`язання щодо сплати орендної плати орендарем не виконав, внаслідок чого у ФОП Пасілецького О.М. виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 167 376,03 гривень, яку відповідачем сплачено після подання позову до суду, що підтверджується виписками з рахунку (т. 1 а.с. 94), платіжними інструкціями (т. 1 а.с. 102-105).

З огляду на несплату відповідачем орендної плати прокурор звернувся до суду з позовом щодо розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна від 05.07.2016, укладеного між Відділом культури і туризму Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області та фізичною особою-підприємцем Пасілецьким Олександром Миколайовичем та зобов`язання відповідача повернути позивачу приміщення загальною площею 235,23 кв.м., розміщене за адресою: м. Ямпіль, вул. Свободи, будинок № 134.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Предметом позову в цій справі є вимога прокурора до відповідача про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна від 05.07.2016, укладеного між Відділом культури і туризму Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області та фізичною особою-підприємцем Пасілецьким Олександром Миколайовичем та зобов`язання відповідача повернути позивачу приміщення загальною площею 235,23 кв. м., розміщене за адресою: м. Ямпіль, вул. Свободи, будинок № 134.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18, відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Зважаючи на докази, подані прокурором щодо підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача, суд вважає обґрунтованими підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Відділу культури, туризму та релігії Ямпільської міської ради у цій справі.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин та розгляду спору по суті судом враховано таке.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі змісту позовної заяви та встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, щодо оренди комунального майна.

Підставою виникнення правовідносин між сторонами є Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 1006 від 05.07.2016 року.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 180 частини 2, 3 ГК України встановлює, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частин 1, 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу приписів частини 3 статті 283 ГК України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується та учасниками справи не заперечується факт отримання нерухомого майна (частини нежитлового приміщення Ямпільського районного будинку культури (вбудовані приміщення кафе у цокольному поверсі двоповерхової будівлі будинку культури, літ "А"), загальною площею 235,23 кв. м., розміщене за адресою: м. Ямпіль, вул. Свободи, будинок № 134), що належить до комунальної власності Ямпільської міської територіальної громади та знаходиться на балансі Відділу культури, туризму та релігії Ямпільської міської ради (балансоутримувач; орендодавець згідно рішення Ямпільської міської ради № 238 від 25.02.2021).

Сторонами досягнуто всіх істотних умов договору, у тому числі щодо сплати орендної плати.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.5 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786, становить без ПДВ за перший місяць розрахунку 3690,18 гривень. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць і нараховується після 10 числа, наступного за звітним. Визначена орендна плата (відшкодування за комунальні послуги та експлуатаційні витрати) перераховуються орендарем орендодавцю у повному обсязі щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, (плату за комунальні послуги та експлуатаційні витрати).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку орендної плати за період лютий 2021 - січень 2023 заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.02.2023 складала 167 376,03 гривень (т. 1 а.с. 33, 34). Вказана сума заборгованості сплачена відповідачем після подання позову до суду, що підтверджується копіями виписок з рахунку за 24.05.2023 на суму 130 000,00 гривень та за 12.06.2023 на суму 50 000,00 гривень та листом позивача про зарахування вказаних грошових сум у рахунок оплати заборгованості по орендній платі за спірним договором.

Відтак судом встановлено прострочення виконання зобов`язання з оплати орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 1006 від 05.07.2016 року.

Відповідно до пункту 10.1. договору, строк оренди визначається з 05.07.2016 до 04.07.2041 включно.

Прокурором подано позов про розірвання договору до припинення його дії - 17.04.2023 року.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 ГК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом пунктів 1, 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 статті 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Наголошуючи на наявності підстав для розірвання спірного договору оренди нерухомого майна, прокурор у позовній заяві посилається на обставину порушення відповідачем істотної умови договору, а саме систематичної несплати орендних платежів.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п.2 ч. 1 ст. 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

При цьому істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 07.05.2020 у справі № 910/5027/19.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не сплачував орендної плати у строки та у розмірах, встановлених договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 1006 від 05.07.2016. Заборгованість у розмірі 167 376,03 гривень існувала протягом трьох місяців підряд.

Орендодавець, вступаючи у договірні відносини розраховував, зокрема, на належне і своєчасне виконання умов договору оренди, у тому числі в частині внесення орендної плати, відтак суттєве порушення фінансової дисципліни орендарем є істотним порушенням та підставою для розірвання такого договору в судовому порядку.

Доводи відповідача щодо невикористання ним орендованого майна, сплати ним заборгованості з орендної плати, а відтак відсутності підстави для розірвання договору оренди до уваги судом не береться, так як факт систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Доказів повернення орендованого майна позивачу матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин судом відхиляються, оскільки суд звертає увагу на те, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин та саме лише посилання на наявність форс-мажорних обставин не ставить у пряму залежність неможливість виконання відповідачем зобов`язання за договором.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідні висновки також було викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 по справі № 922/2394/21.

У постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 Верховним Судом зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Крім того, судом враховано, що сам лише факт ведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу в Україні автоматично не звільняє сторону від виконання будь-яких зобов`язань та від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Отже, форс-мажор (в даному випадку військова агресія російської федерації) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності. Відповідач, який посилається на вищезгадані обставини, повинен довести, що саме військова агресія призвела до унеможливлення виконання конкретного зобов`язання за договором.

13.05.2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 за кожним зобов`язанням окремо.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача із поданням відповідного сертифікату ТПП України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання зобов`язання за укладеним сторонами договором оренди внаслідок непереборної сили, а також не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що обставини, на які останній посилається, були форс-мажорними саме в межах виконання зобов`язання за договором № 1006 від 05.07.2016 року.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до вимог статті 218 ГК України, статті 617 ЦК України у разі настання обставин непереборної сили боржника може бути звільнено від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від виконання взятого на себе за договором зобов`язання.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували об`єктивні перешкоди для належного виконання зобов`язання за спірним договором відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність належними доказами факту існування наявності зобов`язальних відносин між сторонами та заборгованості у відповідача з орендних платежів, яка утворилась внаслідок систематичної несплати відповідачем орендної плати на момент звернення прокурора із позовом до суду.

Зважаючи на наведене вище, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 1006 від 05.07.2016 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про повернення об`єкта оренди судом встановлено таке.

Відповідно до пункту 5.15 договору орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди у разі припинення чи розірвання договору.

Згідно із частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

З огляду на вказане позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом як обґрунтовані та правомірні.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При зверненні з позовом до суду Вінницькою обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 8 052,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 575 від 29.03.2023 року, з яких 2684,00 гривень за позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення 167 376,03 гривень орендної плати та 5 368,00 за позовні вимоги немайнового характеру щодо вимог про розірвання договору та повернення орендованого майна.

Питання щодо розподілу судових витрат за вимоги майнового характеру вирішено судом під час постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги немайнового характеру задоволені у повному об`ємі, витрати по сплаті судового збору у сумі 5 368,00 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 1006 від 05.07.2016, укладений між Відділом культури і туризму Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області та фізичною особою-підприємцем Пасілецьким Олександром Миколайовичем.

3. Зобов`язати Фізичну особу - підприємця Пасілецького Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Відділу культури, туризму та релігії Ямпільської міської ради (24500, Вінницька обл., Ямпільський р-н, місто Ямпіль(з), вулиця Свободи, будинок 136/48, ідентифікаційний код юридичної особи 44060624) приміщення загальною площею 235,23 кв.м., розміщене за адресою: м. Ямпіль, вул. Свободи, будинок № 134.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Пасілецького Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, код ЄДРПОУ: 02909909, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UA568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач Вінницька обласна прокуратура) 5 368,00 гривень (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень) витрат на сплату судового збору.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: Могилів-Подільської окружної прокуратури - mohyliv-podilskyi@vin.gp.gov.ua; позивача - yamkult@gmail.com; відповідача - pas-s@ukr.net; Вінницької обласної прокуратури - sekretariat@vin.gp.gov.ua, vinnoblprok02@gmail.com.

Повний текст рішення складено та підписано 28 серпня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Могилів-Подільській окружній прокуратурі, 24000, Вінницька обл., місто Могилів-Подільський, вулиця Покровська, будинок 5; mohyliv-podilskyi@vin.gp.gov.ua; sekretariat@vin.gp.gov.ua, vinnoblprok02@gmail.com;

3 - позивачу, 24500, Вінницька обл., Ямпільський р-н, місто Ямпіль(з), вулиця Свободи, будинок 136/48, yamkult@gmail.com;

4 - відповідачу, 24513, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, село Добрянка, вулиця Сонячна (Калініна), будинок 6, pas-s@ukr.net.