Рішення

від 28.08.2023 по справі 910/9488/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2023Справа № 910/9488/23

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторчермет»

до Акціонерного товариства «Київський завод радар»

про стягнення 81 229,04 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторчермет» (надалі - ТОВ «Вторчермет») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства «Київський завод радар» (надалі - АТ «Київський завод радар») про стягнення 81 229,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання із передачі оплаченого товару на підставі договору №03.10.20 від 06.10.2020, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 69 053,67 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 6 905,37 грн. та зайво сплачених грошових коштів у розмірі 5 270,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Вказана ухвала отримана відповідачем 23.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105494679805, а відтак відзив на позов мав бути поданий відповідачем не пізніше 10.07.2023.

29.06.2023 через канцелярію суду від ТОВ «Вторчермет» надійшла заява, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

10.07.2023 до Господарського суду міста Києва від АТ «Київський завод радар» надійшла заява про продовження процесуального строку, в якій відповідач просить суд продовжити процесуальний строк для подання відзиву на позов з огляду на те, що заперечення щодо заявлених у позові вимог потребують ретельного обґрунтування та збирання доказової бази, зокрема проведення звірки поставленого товару з наявною на підприємстві первинною документацією, а отже відповідачу потрібно більше часу для підготовки відзиву, оформлення та надання відповідних доказів на підтвердження своїх заперечень.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від АТ «Київський завод радар» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що позивачем порушено встановлені строки вивезення товару, а відповідно до п. 6.2.2 договору №03.10.20 від 06.10.2020 продавець має право не передавати товар у випадках невиконання або неналежного виконання покупцем умов договору, в тому числі порушення строків оплати. Крім того, відповідач стверджує, що сума у розмірі 5 270,00 грн. не може вважатись безпідставно отриманою оскільки була сплачена на підставі договору №03.10.20 від 06.10.2020.

Стосовно строків подачі відповідачем відзиву на позов суд зазначає наступне.

За змістом ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою - четвертою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Суд відзначає, що заява про продовження процесуального строку подана в строк передбачений ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, а враховуючи зміст приписів статей 86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов`язок всебічно та повно з`ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті, з метою виконання завдань господарського судочинства та дотримання його основних засад, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача, продовження процесуального строку та прийняття відзиву на позов до розгляду.

10.08.2023 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Вторчермет» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав додаткові пояснення по суті спору з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

18.08.2023 через канцелярію суду від АТ «Київський завод радар» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач надав додаткові пояснення по суті спору з урахуванням заперечень позивача, викладених у відповіді на відзив, заперечив проти прозову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

06.10.2020 між АТ «Київський завод радар» (продавець) та ТОВ «Вторчермет» (покупець) був укладений договір №03.10.20 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим договором продавець зобов`язується передати за результатами аукціону, номер якого зазначено у специфікації, що є невід`ємною частиною договору (додаток №1), у власність покупця наявний металобрухт чорних металів вид 500., а покупець зобов`язується належним чином прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна товару визначається за результатами електронного аукціону та становить 253 650,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 4.1 Договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом здійснення попередньої оплати у розмірі 80% ціни товару протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту повідомлення покупця (усно шляхом телефонного зв`язку, письмово електронною поштою або факсом) про готовність товару до відвантаження та отримання покупцем оригіналу належним чином оформленого рахунку від продавця.

Відповідно до п. 4.3 Договору після приймання-передачі товару та підписання акта приймання-передачі товару, покупець протягом 5-ти календарних днів здійснює остаточний розрахунок за товар шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 20% вартості товару на рахунок продавця вказаний у договорі.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що відвантаження металобрухту здійснюється на умовах поставки EXW - склад продавця за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 35 та м. Київ, вул. Плещеєва, 10, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс, в редакції 2010 року. Відвантаження товару з місця його розміщення проводиться транспортом та за рахунок покупця, включаючи всі витрати, пов`язані з транспортуванням металобрухту, розвантаженням, зважуванням, а також будь-які інші витрати, пов`язані з виконанням покупцем своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 5.2 Договору продавець зобов`язаний забезпечити наявність товару для відвантаження, а покупець зобов`язаний вивезти товар протягом п`яти календарних днів після здійснення попередньої оплати та підписання акту прийому передачі товару. У випадку, якщо товар не може бути відвантажений за один раз, допускається відвантаження товару декількома партіями. При цьому, покупець зобов`язаний вивезти весь обсяг товару у строк, що не перевищує 20 календарних днів.

Відповідно до специфікації №1 від 06.10.2020 до Договору сторони дійшли згоди щодо передачі відповідачем позивачу товару на загальну суму 253 650,00 грн. та встановили термін його вивезення - до 30.11.2020.

Відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру №620012 від 06.10.2020 на суму 253 650,00 грн., а позивачем сплачено відповідачу 258 920,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №438 від 15.10.2020 на суму 202 920,00 грн. та №690 від 22.04.2021 на суму 56 000,00 грн.

На виконання умов Договору, відповідачем передано позивачу товар на загальну суму 184 596,33 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних, актів приймання металів чорних (вторинних), товарно-транспортних накладних та відомостями про вантах, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання із передачі оплаченого товару на підставі Договору, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 69 053,67 грн., а також зазначає про безпідставне володіння відповідачем грошовими коштами позивача у розмірі 5 270,00 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжні інструкції №438 від 15.10.2020 та №690 від 22.04.2021) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів за товар у розмірі 258 920,00 грн. на підставі Договору.

В свою чергу, відповідачем передано позивачу товар на загальну суму 184 596,33 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних, актів приймання металів чорних (вторинних), товарно-транспортних накладних та відомостями про вантах, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

11.04.2023 позивач направив відповідачу претензією від 10.04.2023, в якій просив АТ «Київський завод радар» протягом 7 днів з моменту отримання претензії повернути ТОВ «Вторчермет» безпідставно набуті кошти у розмірі 5 270,00 грн. та суму авансу у розмірі 69 053,67 грн.

За твердженням відповідача, вказана претензія не була задоволена останнім, як така, що не створює правових наслідків, оскільки підписана не уповноваженим представником позивача.

Обґрунтовуючи вказані твердження, відповідач звертає увагу на, що до претензії був доданий ордер серії СЕ №1032868 від 21.02.2022, який оформлений не у відповідності до норм діючого законодавства, адже не містив конкретну назву органу в якому надається правова допомога, а відтак не є належним доказом на підтвердження наявності у особи, яка підписала претензію, повноважень діяти від імені та в інтересах позивача.

02.08.2023 позивач повторно направив відповідачу претензією, в якій просив АТ «Київський завод радар» протягом 7 днів з моменту отримання претензії повернути ТОВ «Вторчермет» безпідставно набуті кошти у розмірі 5 270,00 грн. та суму авансу у розмірі 69 053,67 грн.

При цьому, зазначена претензія була направлена на адресу місцезнаходження, а також на офіційну електронну адресу АТ «Київський завод радар», а до претензії додано ордер серії СЕ №1061569 від 10.04.2023, який підтверджує повноваження адвоката Кирилюк Т.А., яка підписала претензію, представляти інтереси позивача без обмежень.

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується факту того, що відповідачем було передано позивачу товар на загальну суму 184 596,33 грн., в той час як позивачем було сплачено відповідачу 258 920,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, сплачена позивачем відповідачу передоплата на підставі Договору у заявленому розмірі 69 053,67 грн. підлягає поверненню ТОВ «Вторчермет» на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, а строк виконання такого грошового зобов`язання на момент розгляду справи по суті настав.

Щодо твердження позивача про безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 5 270,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Так само, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №904/5844/17.

Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 24.09.2016 у справі № 6-122цс14).

Судом встановлено, що позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 258 920,00 грн. згідно платіжних інструкцій №438 від 15.10.2020 та №690 від 22.04.2021, відповідно до призначення платежу яких вказані кошти були перераховані в якості попередньої оплати за металобрухт згідно Договору.

Тобто, вказані платіжні доручення містять посилання на Договір, на підставі умов якого грошові кошти і були перераховані позивачем відповідачу, що є підставою для висновку про наявність правової підстави для володіння відповідачем відповідної суми грошових коштів.

В той же час, в умовах Договору сторони закріпили конкретну ціну товару та дійшли згоди, що вона становить 253 650,00 грн. за весь товар, що свідчить про те, що правова підстава для набуття відповідачем грошових коштів існувала лише на суму 253 650,00 грн., проте позивачем було перераховано відповідачу 258 920,00 грн., що на 5 270,00 грн. більше, ніж передбачено домовленістю сторін.

Суд відзначає, що в матеріалах справи не міститься доказів існування будь-яких правочинів укладених між позивачем і відповідачем на виконання яких у позивача наявне зобов`язання з перерахування відповідачу заявлених в якості безпідставно перерахованих грошових коштів у розмірі 5 270,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 69 053,67 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Крім того, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у розмірі 5 270,00 грн., суд дійшов висновку, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а відтак відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 5 270,00 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 6 905,37 грн. за порушення строків відвантаження товару.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 7.5 Договору за порушення продавцем строків відвантаження товару, продавець на вимогу покупця сплачує штраф у розмірі 10% ціни невідвантаженого товару, окрім випадків невиконання покупцем пунктів 4.1 та/або 4.3 цього договору.

Згідно із ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

В даному випадку, умовами Договору сторони погодили, що відвантаження товару здійснюється із складу продавця, а специфікацією №1 від 06.10.2020 до Договору визначили термін вивезення до 30.11.2020, тобто саме позивач мав з`явитись до відповідача за товаром та забезпечити його вивезти до 30.11.2020.

Разом з тим, із доданих до позовної заяви копій накладних, актів приймання металів чорних (вторинних), товарно-транспортних накладних та відомостей про вантаж вбачається, що відвантаження частини товару відбувалось вже після спливу обумовленого сторонами строку, а саме 04.12.2020, 09.12.2020, 24.12.2020, 29.12.2020 та 01.02.2021.

При цьому, належних та допустимих доказів в підтвердження перешкоджання відповідачем позивачу в отриманні товару у визначений Договором строк в матеріалах справи не міститься.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи та стверджується сторонами, відповідач звертався до позивача із претензією №374 від 29.04.2021, в якій просив сплатити штраф за порушення строків вивезення товару на підставі п. 7.4 Договору, який повністю було сплачено ТОВ «Вторчермет», що підтверджується платіжною інструкцією №959 від 28.10.2021.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що саме ТОВ «Вторчермет» було порушено строки вивезення товару і підстави для стягнення з АТ «Київський завод радар» штрафу у 6 905,37 грн. за порушення продавцем строків відвантаження товару відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача передоплати у розмірі 69 053,67 грн. та безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 5 270,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог (штраф у розмірі 6 905,37 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на те, що факт надання правової допомоги позивачу підтверджується договором про надання юридичної (правової) допомоги №02/21 від 01.01.2021, укладеним з Адвокатським об`єднанням «Кирилюк і партнери», замовленням від 10.04.2023, додатковою угодою від 12.06.2023 до договору про надання юридичної (правової) допомоги №02/21 від 01.01.2021, звітом від 14.06.2023 до договору про надання юридичної (правової) допомоги №02/21 від 01.01.2021 та платіжною інструкцією №1387 від 15.06.2023.

Судом встановлено, що 01.01.2021 між ТОВ «Вторчермет» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Кирилюк і партнери» (адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання юридичної (правової) допомоги №02/21, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, додатками до нього, та відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору адвокатське об`єднання на підставі окремого замовлення на певну послугу, яке надається клієнтом в письмовій або електронній формі, так само як і в усній формі із наступним занесенням до форми замовлення, приймає на себе зобов`язання з надання певного виду юридичної (правової) допомоги.

На підтвердження виконання робіт на підставі вказаного договору, ТОВ «Вторчермет» та Адвокатським об`єднанням «Кирилюк і партнери» було складено та підписано звіт до договору про надання юридичної (правової) допомоги №02/21 від 01.01.2021 (акт про надані послуги) від 14.06.2023.

Згідно вказаного звіту, позивачу були надані наступні послуги: аналіз документів щодо стягнення заборгованості з АТ «Київський завод «Радар», підготовка вимоги до АТ «Київський завод «Радар» щодо повернення грошових коштів, підготовка, завірення додатків та направлення поштою вимоги до АТ «Київський завод «Радар» щодо повернення грошових коштів, підготовка позовної заяви до АТ «Київський завод «Радар» щодо стягнення заборгованості, підготовка та завірення додатків до АТ «Київський завод «Радар» щодо стягнення заборгованості, направлення позову до суду. При цьому, сторонами закріплена загальна вартість вказаних послуг, яка становить 8 000,00 грн., які повністю були сплачені позивачем Адвокатському об`єднанню «Кирилюк і партнери» на підставі платіжної інструкції №1387 від 15.06.2023.

Повноваження адвоката Кирилюк Т.А. підтвердженні ордером серії СЕ №1061585 від 07.06.2023 та договором про надання юридичної (правової) допомоги №02/21 від 01.01.2021.

Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням «Кирилюк і партнери» професійної правничої допомоги ТОВ «Вторчермет» в межах даної справи на суму 8 000,00 грн.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторчермет» задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Київський завод радар» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 35; ідентифікаційний код 14307274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторчермет» (03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, будинок 6; ідентифікаційний код 37148102) заборгованість у розмірі 69 053 (шістдесят дев`ять тисяч п`ятдесят три) грн. 67 коп., безпідставно отримані кошти у розмірі 5 270 (п`ять тисяч двісті сімдесят) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 455 (дві тисячі чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 83 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 319 (сім тисяч триста дев`ятнадцять) грн. 91 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий