Рішення

від 25.08.2023 по справі 911/1610/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2023Справа № 911/1610/23Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙ ФЛООР УКРАЇНА» (58000, Чернівецька обл., місто Чернівці, ВУЛИЦЯ ГОЛОВНА, будинок 178, квартира 11, Ідентифікаційний код юридичної особи 40665310) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «СТАР РЕАЛТІ» (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, село Щасливе, ВУЛИЦЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 14, Ідентифікаційний код юридичної особи 42668748) відшкодування шкоди розмірі 30 690 грн. 60 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙ ФЛООР УКРАЇНА» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР РЕАЛТІ» (надалі також - «Відповідач») про відшкодування шкоди розмірі 30 690 грн. 60 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для відшкодування шкоди.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2023 року матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙ ФЛООР УКРАЇНА» та додані до не ї документи передані за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу №911/1610/23 передано до розгляду у складі судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1610/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.06.2023 була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 04.07.2023 року, 05.07.2023 року поштових відправлень уповноваженим особам Сторін.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентінвест 3000" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙ ФЛООР УКРАЇНА» (суборендар) укладено Договір суборенди №30-РІ, згідно умов якого орендар передає суборендареві за плату на певний строк у користування частину майнового комплексу, що розміщений за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6 для здійснення суборендарем своєї господарської діяльності. (а.с.15-18)

Згідно з п. 1.2 Договору за цим договором суборендар вступає у користування нежитловим приміщенням, що належить орендареві на праві користування. Об`єктом суборенди для цілей цього договору є: приміщення площею 219,1 кв.м.

Відповідно до п. 1.3 Договору строк суборенди за договором починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта та закінчується 31.03.2019 (останній день суборенди).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що об`єкт суборенди повинен бути переданий позивачем та прийнятий відповідачем протягом двох діб з моменту укладення договору за актом приймання-передачі (додаток №2 до договору, який є його невід`ємною частиною), в якому сторони вказують площу об`єкта суборенди, склад та технічні характеристики об`єкта суборенди, перелік майна та обладнання, що передаються разом із об`єктом суборенди.

За змістом п. 5.1 Договору за згодою сторін щомісячна суборендна плата за користування об`єктом суборенди за договором встановлюється у розмірі 17 361,00 грн.

Відповідно до п. 5.3 Договору суборендна плата нараховується на щомісячній основі, починаючи з дати прийняття об`єкту суборенди суборендарем за актом приймання-передачі, по дату фактичного повернення об`єкта суборенди від суборендаря до орендаря за відповідним актом приймання-передачі. Суборендна плата сплачується на підставі рахунків орендаря в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 10 числа кожного місяця суборенди.

Пунктами 5.8, 5.9 Договору визначено, що рахунки на компенсацію вартості комунальних послуг за кожен наступний за звітним місяць суборенди виставляються орендарем з розрахунку 100% вартості комунальних послуг, спожитих суборендарем у поточному місяці, не пізніше 15 числа кожного місяця дії договору. Оплата вищевказаних рахунків здійснюється суборендарем не пізніше 18 числа кожного поточного місяця дії договору. Відсутність рахунку не звільняє суборендаря від обов`язку компенсувати вартість комунальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору суборенди №30-РІ від 01.04.2018 року Орендар передав, а Суборендар в свою чергу прийняв у тимчасове володіння та користування за адресою: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, складське приміщення площею 137,40 кв.м. в будівлі корпусу літ. «В1», офісне приміщення, площею 81,70 кв.м., розташоване в будівлі корпусу літ. «А», четвертий поверх, що підтверджується Актом приймання - передачі приміщення від 01.04.2018 року. (а.с.18 зворотній бік)

Додатковою угодою №2 від 01.03.2019 сторонами погоджено змінити щомісячну орендну плату, яка встановлюється у розмірі 33 999,00 грн. (а.с.14)

Крім того, на виконання умов Договору суборенди №30-РІ від 01.04.2018 року Орендар передав, а Суборендар в свою чергу прийняв у тимчасове володіння та користування за адресою: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, складське приміщення площею 66,7 кв.м. в будівлі корпусу літ. «В1», що підтверджується Актом приймання - передачі приміщення від 0103.2019 року. (а.с.14 зворотній бік)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 року по справі №910/12683/21, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентінвест 3000" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Флоор Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентінвест 3000" заборгованість у розмірі 306 906 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 4 603 грн. 59 коп. (а.с.11-13)

28.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентінвест 3000" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЦЕСТ - ПЛЮС» (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги №1/ВПВ, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає, а Новий Кредитор приймає на себе право вимоги, належне Первісному Кредиторові, і стає Кредитором за зобов?язанням Боржника перед Первісним кредитором. (а.с.20)

Згідно з п.1.2 Договору про відступлення Новий Кредитор отримує право замість Первісного Кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в розмірі 306906,00 грн. Зобов`язання Боржника зі сплати Первісному Кредитору грошової суми, в розмірі, визначеному в п. 2.1 цього Договору, яке відступається Новому Кредитору за цим Договором, виникло на підставі Господарського договору суборенди No30-PI від 01.04.2018 року за період з жовтня 2020 року по червень 2021 року. Грошова сума в розмірі 306906,00 грн. стягнена з Боржника на користь Первісного Кредитора рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 року у справі №910/12683/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 року у справі №910/12683/21.

10.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЦЕСТ - ПЛЮС» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙ ФЛООР УКРАЇНА» (Боржник) було укладено Договір про реструктуризацію заборгованості, за яким Кредитор та Боржник домовилися про реструктуризацію заборгованості, що виникла у Боржника перед Кредитором на підставі Договору про відступлення права вимоги №1/ВПВ від 28.02.2023 року шляхом розстрочення на 10 календарних місяців. (а.с.28-29)

В свою чергу, 01.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙ ФЛООР УКРАЇНА» (Суборендар) та Товариством з обмеженого відповідальністю «СТАР РЕАЛТІ» (Орендар) було укладено Договір суборенди №36-01/01/21, відповідно до умов якого Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування частину приміщення будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, загальною площею 285,80 кв.м. (а.с.37-39)

Орендар передає приміщення в Суборенду на підставі згоди, наданої власником Об?єкту суборенди - ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» (надалі - Власник). Згодою розуміється Договір оренди №09/05/1 1/2020/1 від 05 листопада 2020 року, укладений між Власником та Орендарем. Приміщення надається Суборендарю з метою розміщення складських та офісних. приміщень. (п.1.2 Договору)

Згідно з п.2.1 Договору Суборендар має право користуватися приміщенням після підписання Акту приймання-передачі приміщення, який підписується Сторонами протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладання цього Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору за користування визначеним у п.1.1. Договору приміщенням Суборендар зобов?язаний сплачувати Орендарю протягом терміну Договору плату за користування приміщенням (надалі - Орендна плата), як визначено нижче: Сторони домовились, що у період з дати підписання Акту приймання-передачі приміщення, а саме: з 01.01.2021 року по 31.01.2021 Суборендар не сплачує орендну плату за користування приміщенням. З 01.02.2021 року по 28.02.2021 Суборендар сплачує орендну плату за користування приміщенням в розмірі 135966 грн. 00 коп. з ПДВ, з 01.03.2021 року по 31.12.2021 року Суборендар сплачує орендну плату за користування приміщенням в розмірі 33 999 грн. 00 коп. з ПДВ

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року Орендар передав, а Суборендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування частину приміщення будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, загальною площею 285,80 кв.м., а саме: складське приміщення корп. Літ. «В1» площею 137,40 кв.м., складське приміщення корп. Літ. «В1», площею 66,70 кв.м., офісне приміщення літ. «А», площею 81,70 кв.м., що підтверджується Актом приймання - передачі приміщення в оренду від 01.01.2021 року. (а.с.39 зворотній бік)

Додатковою угодою №1 від 31.12.2021 року до Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року Сторони виклали п.3.1.1 договору в новій редакції та продовжили дію договору на один календарний рік. (а.с.19)

За актом повернення приміщення від 01.08.2022 року до Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року Суборендар повернув, а Орендар в свою чергу прийняв частину приміщення будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, а саме складське приміщення корп. Літ. «В1», площею 66,70 кв.м. (а.с.10)

За актом повернення приміщення від 01.10.2022 року до Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року Суборендар повернув, а Орендар в свою чергу прийняв частину приміщення будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, а саме: складське приміщення корп. Літ. «В1» площею 137,40 кв.м., офісне приміщення літ. «А», площею 81,70 кв.м. (а.с.10 зворотній бік)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що одне й те ж саме майно за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6 було передано йому на підставі двох договорів: Договору суборенди №30-РІ від 01.04.2018 року та Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року. У рішенні Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 року по справі №910/9669/21 встановлено, що спрямовані в даному випадку на набуття правомочностей власника спірного майнового комплексу дії, а саме, проведення 05.10.2020 та 15.10.2020 приватним нотаріусом Юдіним М.А. державної реєстрації в Державному реєстрі прав іпотеки, обтяження спірного майнового комплексу іпотекою та права власності ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на спірний майновий комплекс, є нікчемними, адже є наслідком протиправних дій, вчинених всупереч публічному порядку (зокрема, внаслідок нехтування обов`язковістю судових рішень, які набрали законної сили, та встановлених ними обтяжень спірного майна) за відсутності жодних доказів на підтвердження втрати чинності такими арештами чи наявності пріоритету зареєстрованих прав над встановленими судовими рішеннями обтяженнями спірного майна. Отже, станом на дату укладання Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року Товариство з обмеженого відповідальністю «СТАР РЕАЛТІ» та за період з жовтня 2020 року по червень 2021 року власником майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6 було ТОВ «ГАНСО КОМПАНІ», а не ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" й не могло передавати в оренду спірне майно, а Відповідач у справі не зміг отримати згоди на укладення договору суборенди. Проте, Товариство з обмеженого відповідальністю «СТАР РЕАЛТІ» неправомірно передало в суборенду приміщення Позивачу за Договором суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року, а Позивач в свою чергу сплачував орендні платежі у 2021 році за одні й ті ж самі приміщення та за однаковий період, заборгованість за яким було стягнуто рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 року по справі №910/12683/21. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР РЕАЛТІ» шкоду у розмірі 30 690 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙ ФЛООР УКРАЇНА» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року Орендар передав, а Суборендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування частину приміщення будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, загальною площею 285,80 кв.м., а саме: складське приміщення корп. Літ. «В1» площею 137,40 кв.м., складське приміщення корп. Літ. «В1», площею 66,70 кв.м., офісне приміщення літ. «А», площею 81,70 кв.м., що підтверджується Актом приймання - передачі приміщення в оренду від 01.01.2021 року. (а.с.39 зворотній бік)

Додатковою угодою №1 від 31.12.2021 року до Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року Сторони виклали п.3.1.1 договору в новій редакції та продовжили дію договору на один календарний рік. (а.с.19)

При укладенні Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року у п.1.2 Договору було зазначено, що Орендар передає приміщення в Суборенду на підставі згоди, наданої власником Об?єкту суборенди - ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» (надалі - Власник). Згодою розуміється Договір оренди №09/05/1 1/2020/1 від 05 листопада 2020 року, укладений між Власником та Орендарем. Приміщення надається Суборендарю з метою розміщення складських та офісних. приміщень.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/9669/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАНСО КОМПАНІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, у якому просив:

1) витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАНСО КОМПАНІ" нерухоме майно - майновий комплекс, що розташований в місті Києві, по вулиці Будіндустрії, будинок 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1552597580000), загальною площею 28223,10 кв.м, до складу якого входять: адміністративно-побутовий корпус (літ. А) загальною площею 1643,7 кв.м., цех баштових кранів (літ. Б) загальною площею 3833,7 кв.м., механо-складальний цех, заготовчий цех, цех ремонту екскаваторів, адміністративно-господарські приміщення (літ. В) загальною площею 11361,00 кв.м., виробничий корпус (літ. Г) загальною площею 9805,8 кв.м., киснева станція, приміщення балонів кисневої рампи, навіс кисневої станції (літ. Д) загальною площею 81,4 кв.м., будинок РОУ (літ. Е) загальною площею 125,5 кв.м., очисні споруди, споруди для зливних і виробничих каналізацій (літ. З) загальною площею 26,7 кв.м., блок-пост заводської готовності (літ. И) загальною площею 3,10 кв.м., заготовче відділення, столярний цех, склад матеріалів (літ. К) загальною площею 1227,2 кв.м., склад шихти, блок кімната (літ. Л) загальною площею 115,00 кв.м;

2) скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, а саме:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54421899 від 05.10.2020 17:10:55;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54422313 від 05.10.2020 17:30:04;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54423577 від 05.10.2020 19:12:42.

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54599126 від 15.10.2020 22:25:04;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54599147 від 15.10.2020 22:49:37;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54599162 від 15.10.2020 23:10:42.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем-1 відсутні будь-які договірні відносини, що передбачають перехід права власності на спірний майновий комплекс, а також відповідач-1 не набув статусу іпотекодержателя за іпотечним договором № 949 та до нього не перейшло право вимоги за вказаним договором. Відтак, внаслідок укладення договорів про відступлення права вимоги та купівлі-продажу майнових прав, майновий комплекс безпідставно вибув з власності позивача. Враховуючи викладене, позивач просить витребувати від відповідача-1 нерухоме майно. Разом із віндикаційним позовом, позивачем заявлено вимоги про скасування рішень відповідача-2 про реєстрацію іпотеки, про реєстрацію обтяження майнового комплексу та про реєстрацію за ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" права власності на майновий комплекс.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 року по справі №910/9669/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 та постановою Верховного Суду від 21.09.2022, позов задоволено повністю. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАНСО КОМПАНІ" нерухоме майно - майновий комплекс, що розташований в місті Києві, по вулиці Будіндустрії, будинок 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1552597580000), загальною площею 28223,1 кв.м, до складу якого входять: адміністративно-побутовий корпус (літ. А) загальною площею 1643,7 кв.м., цех баштових кранів (літ. Б) загальною площею 3833,7 кв.м., механо-складальний цех, заготовчий цех, цех ремонту екскаваторів, адміністративно-господарські приміщення (літ. В) загальною площею 11361,00 кв.м., виробничий корпус (літ. Г) загальною площею 9805,8 кв.м., киснева станція, приміщення балонів кисневої рампи, навіс кисневої станції (літ. Д) загальною площею 81,4 кв.м., будинок РОУ (літ. Е) загальною площею 125,5 кв.м., очисні споруди, споруди для зливних і виробничих каналізацій (літ. З) загальною площею 26,7 кв.м., блок-пост заводської готовності (літ. И) загальною площею 3,10 кв.м., заготовче відділення, столярний цех, склад матеріалів (літ. К) загальною площею 1227,2 кв.м., склад шихти, блок кімната (літ. Л) загальною площею 115,00 кв.м.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54421899 від 05.10.2020 17:10:55, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54422313 від 05.10.2020 17:30:04, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54423577 від 05.10.2020 19:12:42, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54599126 від 15.10.2020 22:25:04, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54599147 від 15.10.2020 22:49:37, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54599162 від 15.10.2020 23:10:42, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАНСО КОМПАНІ" 808 120, 00 грн. судового збору. (а.с.21-27)

У вказаному рішенні встановлено, що спрямовані в даному випадку на набуття правомочностей власника спірного майнового комплексу дії, а саме, проведення 05.10.2020 та 15.10.2020 приватним нотаріусом Юдіним М.А. державної реєстрації в Державному реєстрі прав іпотеки, обтяження спірного майнового комплексу іпотекою та права власності ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на спірний майновий комплекс, є нікчемними, адже є наслідком протиправних дій, вчинених всупереч публічному порядку (зокрема, внаслідок нехтування обов`язковістю судових рішень, які набрали законної сили, та встановлених ними обтяжень спірного майна) за відсутності жодних доказів на підтвердження втрати чинності такими арештами чи наявності пріоритету зареєстрованих прав над встановленими судовими рішеннями обтяженнями спірного майна.

Таким чином, здійснення реєстрації за відповідачем-1 права власності на спірний майновий комплекс всупереч встановленої заборони вчинення таких дій, відбулось за умови обізнаності відповідача-1 про наявність відповідних арештів в силу публічності наявної в Державному реєстрі прав інформації про такі арешти.

Отже, зазначені обставини реєстрації ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" за собою права власності на спірний майновий комплекс є підтвердженням його недобросовісної поведінки.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

У пункті 9.10 постанови від 16.11.2022 у справі №910/6355/20 Велика Плата Верховного Суду зазначила, що попереднє рішення суду може бути враховано під час розгляду такого спору та слугувати підставою для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин з урахуванням передбачених статтею 75 ГПК України правил, зокрема, що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, установленим судовими рішеннями, серед яких можна виокремити обставини (факти) того, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною.

Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/554/19).

Таким чином, Суд зазначає, що у справі №910/9669/21 судами надана правова оцінка діям ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" в частині реєстрації за собою права власності на нерухоме майно - майновий комплекс, що розташований в місті Києві, по вулиці Будіндустрії, будинок 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1552597580000), загальною площею 28223,1 кв.м, а тому вказані обставини не становлять преюдицію при розгляді даної справи відповідно до вимог частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙ ФЛООР УКРАЇНА» не було учасником у справі №910/9669/21 й щодо нього не встановлювались обставини надання згоди ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на укладення договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року й правомірності укладення такого договору.

Також Суд звертає увагу, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 року по справі №910/9669/21, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 та постановою Верховного Суду від 21.09.2022, набрало законної сили 21.06.2022 року відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Проте, Договір суборенди №36-01/01/21 був укладений 01.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙ ФЛООР УКРАЇНА» та Товариством з обмеженого відповідальністю «СТАР РЕАЛТІ», а тому Суд не приймає до уваги посилання Позивача на вказане рішення суду.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, майновий комплекс, що розташований в місті Києві, по вулиці Будіндустрії, будинок 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1552597580000), загальною площею 28223,1 кв.м, 02.09.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. проведено державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАНСО КОМПАНІ", у графі «додаткові відомості» зазначено дату державної реєстрації права власності 17.05.2018 року. (а.с.30)

Згідно зі ст. ст. 759, 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Статтею 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Отже, з аналізу положень ст. ст. 761, 774 ЦК України випливає, що договір піднайму є похідним від договору найму (оренди) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору найму (оренди). У разі втрати чинності договором найму (оренди) припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в піднайм (суборенду).

Схожий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2019 у справі №909/500/18.

В матеріалах справи відсутні жодні належні, допустимі та достовірні докази в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження припинення дії договору оренди №09/05/1 1/2020/1 від 05 листопада 2020 року, укладеного між Власником та Орендарем, оскільки Договір суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року є похідним від основного договору, на підставі якого він укладався, а дія договору піднайму поза межами договору найму суперечить природі договору піднайму.

Поряд з цим, Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Враховуючи наведене вище, Суд зазначає, що проведення 02.09.2022 року державної реєстрації права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАНСО КОМПАНІ" на майновий комплекс, що розташований в місті Києві, по вулиці Будіндустрії, будинок 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1552597580000), загальною площею 28223,1 кв.м., які виступають об`єктом оренди, є підставою для переходу до нового власника прав орендодавця, і такий перехід не припиняє автоматично права Суборендаря на користування приміщенням за договором суборенди.

Судом враховано, що за актом повернення приміщення від 01.08.2022 року до Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року Суборендар повернув, а Орендар в свою чергу прийняв частину приміщення будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, а саме складське приміщення корп. Літ. «В1», площею 66,70 кв.м. (а.с.10)

За актом повернення приміщення від 01.10.2022 року до Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року Суборендар повернув, а Орендар в свою чергу прийняв частину приміщення будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, а саме: складське приміщення корп. Літ. «В1» площею 137,40 кв.м., офісне приміщення літ. «А», площею 81,70 кв.м. (а.с.10 зворотній бік)

Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, з моменту укладення Сторонами актів повернення приміщення від 01.08.2022 року, від 01.10.2022 року, переданих на підставі Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року, договір припинив свою дію, внаслідок чого Орендар втратив право на користування об`єктом оренди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що обов`язок Суборендаря по сплаті орендної плати Товариству з обмеженою відповідальністю «СТАР РЕАЛТІ», що визначений нормами чинного законодавства України та умовами Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року, виник з моменту передачі за відповідними актами приймання - передачі приміщення до моменту припинення такого договору. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження відсутності такого обов`язку у Позивача, зокрема, визнання недійсним вказаного договору, а тому Позивачем було правомірно сплачено оренду плату, визначену умовами Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач зазначав, що одне й те ж саме майно за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6 було передано йому на підставі двох договорів: Договору суборенди №30-РІ від 01.04.2018 року та Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року. Проте, Товариство з обмеженого відповідальністю «СТАР РЕАЛТІ» неправомірно передало в суборенду приміщення Позивачу за Договором суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року, а Позивач в свою чергу сплачував орендні платежі у 2021 році за одні й ті ж самі приміщення та за однаковий період, заборгованість за яким було стягнуто рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 року по справі №910/12683/21. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР РЕАЛТІ» шкоду у розмірі 30 690 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В спірних деліктних правовідносинах саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної виконавчої служби та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Дії (бездіяльність) Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР РЕАЛТІ», внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України).

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження неправомірності дій Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР РЕАЛТІ» щодо передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «МАЙ ФЛООР УКРАЇНА» частини приміщення будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, загальною площею 285,80 кв.м., а саме: складського приміщення корп. Літ. «В1» площею 137,40 кв.м., складського приміщення корп. Літ. «В1», площею 66,70 кв.м., офісного приміщення літ. «А», площею 81,70 кв.м. на виконання умов Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року, зокрема, у рішенні Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 року по справі №910/9669/21 надавалась правова оцінка діям ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", а не Відповідача у даній справі.

Крім того, укладення Позивачем Договору суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року за наявності Договору суборенди №30-РІ від 01.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентінвест 3000" та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙ ФЛООР УКРАЇНА», за яким рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 року по справі №910/12683/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Флоор Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентінвест 3000" заборгованість у розмірі 306 906 грн. 00 коп., свідчить про суперечливість самої поведінки Позивача, а не Відповідача у даній справі.

За таких обставин, Суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв`язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди. Так, Суд зазначає, що Договір суборенди №36-01/01/21 від 01.01.2021 року й Договір суборенди №30-РІ від 01.04.2018 року не були визнані недійсними у встановленому законом порядку, а тому є правомірними на час розгляду даної справи й є обов`язковими до виконання його Сторонами.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙ ФЛООР УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР РЕАЛТІ» про відшкодування шкоди розмірі 30 690 грн. 60 коп. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙ ФЛООР УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР РЕАЛТІ» про відшкодування шкоди розмірі 30 690 грн. 60 коп. - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25 серпня 2023 року.

Суддя О.В. Чинчин