Постанова

від 16.08.2023 по справі 680/793/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 680/793/22

Провадження № 22-ц/4820/1434/23

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю прокурора Рибачук О.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 680/793/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , що подана її представником ОСОБА_2 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 17 травня 2023 року (суддя Яцина О.І., повний текст судового рішення складено 18 травня 2023 року) у справі за позовом заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельних ділянок.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом заступник керівникаКам`янець-Подільськоїокружної прокуратури вказував, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтв про право на спадщину набула право власності на: земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 6823380500:05:005:0724, площею 0,2175 га, на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 6823380500:05:001:0051, площею 1,2999 га; на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6823380500:01:001:0185, площею 0,2693 га; на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6823380500:01:001:0184, площею 0,4511 га, що знаходяться за адресою: Новоушицький район, Борсуківська сільська рада. 10.07.2018 ОСОБА_1 зареєструвала право приватної власності на ці об`єкти.

Прокурор вказує, що при використанні відповідачкою вказаних земельних ділянок виявлено порушення статей 13,14,41 Конституції України і статей 80,81,145 ЗК України.

Враховуючи вищезазначене, прокуратура просила:

конфіскувати у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку ОСОБА_1 , кадастровий номер 6823380500:05:005:0724, площею 0,2175 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (номер запису на право власності 26977263, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595120168233), яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, Борсуківська сільська рада. Новоушицький район;

конфіскувати у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку ОСОБА_1 , кадастровий номер 6823380500:05:001:0051, площею 1,2999 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (номер запису на право власності 26976565, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595084668233), яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, Новоушицький район, Борсуківська сільська рада;

конфіскувати у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку ОСОБА_1 , кадастровий номер 6823380500:01:001:0185, площею 0,2693 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (номер запису на право власності 26974780, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 840907468233), яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, Новоушицький район, с. Борсуки;

конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), кадастровий номер 6823380500:01:001:0184, площею 0,4511 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (номер запису на право власності 26973806, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 840824568233), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 17 травня 2023 року позов задоволено. Конфісковано у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку ОСОБА_1 кадастровий номер 6823380500:05:005:0724, площею 0,2175 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (номер запису на право власності 26977263, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1595120168233), яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, Новоушицький район, Борсуківська сільська рада.

Конфісковано у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку ОСОБА_1 кадастровий номер 6823380500:05:001:0051, площею 1,2999 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (номер запису на право власності 26976565, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1595084668233), яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, Новоушицький район, Борсуківська сільська рада.

Конфісковано у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку ОСОБА_1 кадастровий номер 6823380500:01:001:0185, площею 0,2693 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (номер запису на право власності 26974780, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 840907468233), яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, Новоушицький район, с. Борсуки.

Конфісковано у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку ОСОБА_1 кадастровий номер 6823380500:01:001:0184, площею 0,4511 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (номер запису на право власності 26973806, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 840824568233), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Свіжого О.В., оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянтки, суд першої інстанції не врахував, що вона саме в порядку спадкування набула права власності на земельні ділянки кадастрові номери 6823380500:05:005:0724, 6823380500:05:001:0051, 6823380500:01:001:0185, 6823380500:01:001:0184 і як іноземний громадянин, неодноразово вживала заходи щодо їх відчуження, проте отримувала відмову приватного нотаріуса у посвідченні договору купівлі-продажу з підстав наявності мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення. Апелянтка зазначає, що постійно цікавилась відкриттям ринку землі в Україні з метою реалізації свого права на відчуження нерухомого майна, оскільки має посвідку на постійне проживання в Україні з 01.07.2015, а сама перебуває у Латвії на заробітках.

ОСОБА_1 посилається на те, що була позбавлена можливості реалізувати своє право на відчуження належних їй земельних ділянок та пропустила строк для їх відчуження земельних ділянок з поважних причин і просить поновити їй строк на відчуження земельних ділянок.

Також, апелянта вказує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, адже районний суд необґрунтовано відхилив клопотання представника відповідачки про відкладення розгляду справи від 17.05.2023.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просила скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзиві заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури зазначав, що вимоги апеляційної скарги вважає незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Вказує, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації та є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення кадастрові номери: 6823380500:05:001:0724, 6823380500:05:001:0051, 6823380500:01:001:0185 на підставі свідоцтв про право на спадщину, виданих 10.07.2018. На підставі норм Земельного кодексу України ОСОБА_1 зобов`язана була відчужити вищезгадані земельні ділянки протягом річного строку з часу набуття їх у власність. Разом з тим, відповідачка та її представник не надали доказів звернення до приватного нотаріуса з приводу посвідчення договорів про продаж земельних ділянок та відмови нотаріуса у посвідчені таких договорів. А тому, твердження сторони відповідача фактично є припущення, які обґрунтовано судом першої інстанції у відповідності до ст. 81 ЦПК України не можуть бути враховані при прийнятті оскаржуваного рішення. Посилання в апеляційній скарзі на заборону відчуження земель сільськогосподарського призначення є необґрунтованою і не може вважатись як поважна причина пропуску строку на відчуження земельних ділянок.

У відповіді на відзив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначав, що відзив на апеляційну скаргу є необґрунтованим, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

У судовому засіданні прокурор Рибачук О.Г. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

16 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 надіслав до суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його перебуванням на лікуванні.

Протокольною ухвалою від 16.08.2023 апеляційним судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки про відкладення розгляду справи виходячи з того, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Та враховуючи належне повідомлення сторони відповідачки про день і час розгляду справи, викладення представником відповідачки у апеляційній скарзі своєї позиції щодо оскаржуваного судового рішення та направлення представником відповідачки відповіді на відзив заступника керівника Кам`янець Подільської окружної прокуратури, колегія суддів прийшла до висновку про те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.35-38).

Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 успадкувала земельні ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: кадастровий номер 6823380500:05:005:0724, площею 0,2175 га, кадастровий номер 6823380500:05:001:0051, площею 1,2999 га, що знаходяться за адресою: Новоушицький район, Борсуківська сільська рада; земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6823380500:01:001:0185, площею 0,2693 га, що знаходиться за адресою: Новоушицький район, с. Борсуки; земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6823380500:01:001:0184, площею 0,4511 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєструвавши своє право власності на зазначене нерухоме майно відповідно 10.07.2018 (а.с. 13-20; 23-25).

Згідно із наданою інформацією Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Борсуки Новоушицького району Хмельницької області, документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 01.07.2015 терміном дії «безстроково» (орган, що видав - 6801) на підставі наданого Управлінням 12.02.2015 дозволу на імміграцію в Україні відповідно до пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію», зареєстрована за адресом: АДРЕСА_1 . Зазначені в заяві-анкеті: паспорт громадянина рф 72 №3356640 від 02.03.2013 терміном дії до 02.03.2023 (орган, що видав - ФМС 89003), місце проживання на території рф: АДРЕСА_2 , контактний телефон - відсутній (а.с.26-29).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 на момент успадкування зазначених спірних земельних ділянок була громадянкою іноземної держави і так як спірне нерухоме майно знаходиться на території України, тому на спірні правовідносини поширюються дія права України. І враховуючи положення ст. 13 Конституції України, ст. 22, 81, 143, 145 ЗК України та ст. 319, 321, 374, 378 ЦК України районний суд прийшов до висновку, що хоча відповідачка, як іноземець, й набула у власність шляхом спадкування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, однак протягом року з часу державної реєстрації свого права на землю не відчужила ці земельні ділянки і свій обов`язок щодо відчуження зазначеного спадкового майна станом на дату подачі позову 29.12.2022 не виконала, тому наявні підстави для припинення права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки шляхом їх конфіскації на користь держави.

Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.

В силу статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воносуспільний,публічнийінтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволеннясуспільного, «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватисязначною свободою (полем) розсуду.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Згідност. 13 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст.41 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексомУкраїни (далі -ЗК України).

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст.1ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.22ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

За змістом ч. ч. 3-4 ст.81ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно ч. «е» ст.140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. в ст.143ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: конфіскації земельної ділянки.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.145ЗК України визначено, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Апеляційний суд констатує, що врахувавши вищенаведені норми матеріального права, оцінивши у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України надані сторонами та їх представниками докази і встановивши, що ОСОБА_1 , як іноземець, набувши 10.07.2018 право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, не відчужила їх протягом строку, встановленого статтею 81 ЗК України, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що спірні земельні ділянки підлягають конфіскації за рішенням суду на підставі статті 145 ЗК України.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного судового рішення через порушення норм матеріального права, судова колегія вважає їх голослівними, адже судом при постановленні судового рішення були застосовані положення ст. 13 Конституції України, ст. 22, 81, 143, 145 ЗК України, ст. 319, 321, 374, 378 ЦК України та ст. 38, 39 Закону України «Про міжнародне приватне право», на які посилається апелянтка. Однак, твердження останньої про те, що оскільки відсутня норма прямої дії, яка б регулювала порядок поновлення судом передбаченого ч. 4 ст. 81 ЗК України строку, тому суд у відповідності до вимог ч. 2 ст. 8 ЦК України може за аналогією закону застосувати положення ст. 251 та ч. 3 ст. 1273 ЦК України, відхиляються апеляційним судом, адже виходячи із принципу диспозитивності цивільного процесу та враховуючи предмет і підстави позову прокурора, відсутні підстави для застосування саме до спірних правовідносин зазначених норм матеріального права.

Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_1 , скориставшись своїми правами на власний розсуд, 02.02.2023 звернулася до Новоушицького районного суду із позовною заявою до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з позовом про поновлення строку для відчуження земельних ділянок з посиланням, крім іншого, на зазначені норми матеріального права.

Також судова колегія констатує недоведеність доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 після набуття права власності на спірні земельні ділянки неодноразово вживала заходи щодо їх відчуження, звертаючись протягом 2018 2019 років до приватного нотаріуса з приводу продажу земельних ділянок.

Посилання ОСОБА_1 на те,що вонапостійно цікавиласявідкриттям ринкуземлі вУкраїні зметою реалізаціїсвого правана відчуженнянерухомості єголослівним,адже з 01.07.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення», що скасував мораторій на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Але і після 01.07.2021 відповідачка не відчужила спірні земельні ділянки.

Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо порушення районним судом норм процесуального права через необґрунтоване відхилення клопотання представника апелянтки про відкладення розгляду справи.

Апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 222 ЦПК України розглянув клопотання представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи та врахувавши визначені нормами цивільного процесуального законодавства строки розгляду справи, факт попереднього узгодження з представником відповідачки дату судового засідання - 17.05.2023 і неодноразові заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, що була призначена на 15.03.2023, на 19.04.2023, на 17.05.2023 (а.с. 87-88, 100-101, 116-120) районний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні вказаного клопотання.

Зважаючи на вищенаведене, судова колегія вважає, що вирішуючи спір на підставі наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,що поданаїї представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 17 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 серпня 2023 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай