Рішення

від 18.05.2023 по справі 911/151/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/151/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства «Агенство з ідентифікації і реєстрації тварин»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моріон»

про визнання укладеним договору

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Коновал В.І.

відповідача: Шелудько Ю.В. та Білик Л.М.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Державного підприємства «Агенство з ідентифікації і реєстрації тварин» (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моріон» (надалі відповідач) про визнання укладеним договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2023 року відкрито провадження у справі № 911/151/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.03.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 23.01.2023 року від відповідача надійшов відзив б/н від 21.01.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 14.02.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 14.02.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 20.02.2023 року від відповідача надійшло клопотання б/н від 18.02.2023 року про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2023 року підготовче засідання відкладено на 30.03.2023 року.

У підготовчому засіданні 30.03.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача проти задоволення позову заперечували.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 30.03.2023 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 20.04.2023 року.

В судовому засіданні 20.04.2023 року оголошувалась перерва на 18.05.2023 року.

В судовому засіданні 18.05.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача проти позову заперечували.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 18.05.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Державне підприємства «Агенство з ідентифікації і реєстрації тварин» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моріон» про визнання укладеним Договору про відшкодування невідокремлюваних поліпшень орендованого майна між Державним підприємством «Агенство з ідентифікації і реєстрації тварин» (як Орендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моріон» (як Орендодавцем) в наведеній позивачем редакції, на наступних умовах:

- предметом Договору є компенсацію Орендодавцем Орендарю вартості невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, яке знаходяться за адресою: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, буд. № 33;

- зміст невідокремлюваних поліпшень за цим Договором становить здійснені Орендарем у приміщенні орендованого майна, зазначеного у п. 1.1 Договору, електромонтажних робіт за Договором підряду № 03/04/2019-ЕМ від 03.04.2019 року, виконаних протягом строку дії Договору оренди нерухомого майна № 01/11/2018-0 від 01.11.2018 року;

- до невідокремлюваних поліпшень належать також товари (предмети, матеріали, обладнання, пристрої), придбані Орендарем та/або третіми особами для виконання електромонтажних робіт, які є їх невід`ємною частиною виконаних електромонтажних робіт;

- зміст та сума виконаних робіт Орендарем щодо майна Орендодавця свідчать про утворення поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди;

- Орендодавець зобов`язаний компенсувати Орендарю кошти у межах суми виконаних Орендарем та/або із залученням третіх осіб електромонтажних робіт орендованому майну Орендодавця;

- Вартість невідокремлюваних поліпшень орендованого майна становить 194 489,27 грн. (сто дев`яносто чотири тисячі чотириста вісімдесят дев`ять гривень двадцять сім копійок);

- Орендодавець зобов`язується компенсувати Орендарю вартість невідокремлюваних поліпшень протягом 10 (десяти) календарних днів з дня підписання цього Договору. Відшкодування Орендодавцем вартості невідокремлюваних поліпшень забезпечується шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок Орендаря, що зазначений у цьому Договорі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Моріон» (Орендодавцем) та Державним підприємством «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» (Орендарем) був укладений Договір оренди нерухомого майна № 01/11/2018-0 (далі Договір оренди), дія якого неодноразово Сторонами продовжувалася. Станом на момент звернення до суду дія Договору оренди припинилась.

Однак, за період дії Договору оренди позивачем були здійснені поліпшення, які неможливо відокремити від майна Орендодавця без його пошкодження.

Згідно з п. 7.7 цього Договору оренди № 01/11/2018-0 умови, обсяги і строки відшкодування Орендареві (позивачу) витрат за проведені ним поліпшення повинні були визначатись окремою угодою Сторін.

Проте, незважаючи на припинення дії Договору оренди нерухомого майна № 01/11/2018-0 від 01.11.2018 року, Сторони не досягли домовленості щодо відшкодування Орендарю (позивачу) витрат за проведені ним поліпшення, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом з метою захисту майнових прав та законних інтересів позивача.

Позивач зазначає, що 04.02.2019 року звертався до ТОВ «МОРІОН» із листом № 143/8-11 від 04.02.2019 року за отриманням дозволу Орендодавця на встановлення електропроводки в орендованому приміщенні.

У відповідь на лист позивача відповідач у листі № 2 від 11.02.2019 року надав згоду на проведення поліпшень, а саме встановлення електропроводки за адресою: вул. Завокзальна, буд. № 33, м. Бориспіль, Київська область.

Позивач зазначає, що отримавши згоду Орендодавця, він, як Орендар, оголосив процедуру закупівель послуг підряду (виконання робіт код ДК 021:2015:45310000 - 3 - Електромонтажні роботи в приміщенні за адресою: вул. Завокзальна, буд. № 33, м. Бориспіль, Київська область).

За результатом процедури закупівель із переможцем ТОВ «Д20 Електрік» було укладено Договір підряду № 03/04/2019-ЕМ від 03.04.2019 року.

Загальна вартість виконаних електромонтажних робіт з урахуванням ПДВ складала 194 512,55 грн. Фактично роботи були виконані на суму 194 489,27 грн.

Факт виконання робіт підтверджується підписаними з підрядником ТОВ «Д20 Електрік»: Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2019 року, Розрахунком загальновиробничих витрат до Акту КБ-2В, Актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року, Актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, Підсумковою відомістю ресурсів. Платіжними дорученнями № 1531 від 11.05.2019 року та № 1089 від 05.04.2019 року позивач розрахувалося з підрядником.

Позивач зазначає, що про суму виконаних робіт Орендодавець був поінформований заздалегідь, протягом дії Договору оренди жодних заперечень до вартості здійснених позивачем поліпшень до орендованого майна не мав.

Однак, після припинення дії Договору оренди відповідач (Орендодавець) відмовився відшкодувати Орендарю (позивачу) вартість виконаних невід`ємних поліпшень орендованого майна, зокрема, у листах № 19/4 від 19.04.2022 року, № 19/7 від 19.07.2022 року, №22/8 від 21.08.2022 року.

Враховуючи, що згода між Сторонами у частині укладення Додаткової угоди до Договору оренди № 01/11/2018-0 від 01.11.2018 року щодо відшкодування невідокремлюваних поліпшень досягнута не була, позивач цінним листом з описом вкладення № 1293/8-11 від 01.12.2022 року надіслав відповідачу у 2-ох примірниках проект Договору про відшкодування невідокремлюваних поліпшень орендованого майна зі строком на відповідь протягом 10 календарних днів.

У відповіді 26/12 від 26.12.2022 року відповідач відмовився підписати Договір про відшкодування невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, посилаючись на те, що проект Договору не містить кошторисних витрат на проведення поточного ремонту та не підтверджує здійснення невід`ємних поліпшень саме у зазначеному розмірі; до невідокремлюваних поліпшень віднесені товари (предмети, матеріали, обладнання, пристрої), придбані Орендарем та/або третіми особами для виконання електромонтажних робіт, які не були погоджені Орендодавцем; розмір витрат Орендаря на проведення капітального ремонту, реконструкції не є тотожним поняттю розміру поліпшень орендованого майна. Відповідне положення міститься у Постанові КГС ВС від 24.02.2021 року у справі № 905/435/19. Визначення вартості невідокремлювальних поліпшень потребує спеціальних знань, а, отже, має бути визначено на підставі експертизи; Підприємство пропонує підписати проект Договору про відшкодування невідокремлюваних поліпшень орендованого майна «заднім числом», вказуючи дату 30.11.2022 року, при цьому сам лист з відповідним проектом датований 01.12.2022 року, що є неприпустим.

Позивач вважає наведені аргументи відповідача надуманими, відмову від підписання Договору відшкодування необґрунтованою та неправомірною.

Позивач зазначає, що передача вирішення договірних розбіжностей на розгляд суду ґрунтується на домовленості сторін, викладеній у п. 7.7 Договору оренди.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, визнав факт укладення 01.11.2018 року Договору оренди нерухомого майна №01/11/2018-0 з позивачем.

Зазначив, що відповідно до п.6.2.1 Договору за погодженням усіх робіт з Орендодавцем Орендар має право самостійно і за власний рахунок здійснювати поточний ремонт (поліпшення) Приміщення протягом строку дії даного Договору.

У відповідь на лист позивача №143/8-11 від 04.02.2019 року відповідач надав згоду саме на проведення ремонту (поліпшення), зокрема, встановлення нової електропроводки, світильників, автоматів (вимикачі, розетки) в орендованому приміщенні (лист №2 від 11.02.2019 року).

При цьому, відповідач стверджує, що прокладення нової електропроводки в орендованому Приміщенні фактично є ремонтними роботами, проведеними позивачем за власним бажанням для підвищення власного комфорту та підтримання приміщення у робочому стані, що є прямим обов`язком Орендаря. Зокрема, відбулась заміна старої електропроводки на нову, без створення додаткових елементів, які не можливо відокремити без пошкодження майна.

Також відповідач наголошує, що наведені у спірному проекті Договору відшкодування умови не були погоджені сторонами до початку робіт, відповідні роботи в частині їх обсягу та вартості були виконані позивачем на власний розсуд без узгодження з відповідачем, тому відсутні підстави для покладення на відповідача відповідних зобов`язань заднім числом.

За твердженням відповідача, виконання поліпшень Орендарем без попереднього узгодження вартості та об`єму робіт є нав`язуванням Орендарю, як власнику майна, зайвих витрат, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо гарантій мирного володіння своїм майном та суперечить ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, яка передбачає здійснення права власності за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідач також зауважує, що позивач приймав приміщення за Актом прийому-передачі і повністю погодився зі станом майна та засвідчив, що об`єкт оренди є придатним для здійснення ним господарської діяльності, що також свідчить про відсутність об`єктивної необхідності в прокладенні нової електропроводки.

Крім того, відповідно до Акту приймання-передачі орендованого майна від 12.05.2022 року (повернення з оренди) будь-яких зауважень, застережень чи вимог з приводу відшкодування поліпшень при передачі об`єкта з боку позивача не було, в Акті не зафіксовано майно позивача, яке залишилось в приміщенні, що також може свідчити про демонтаж позивачем відповідного майна (електрообладнання повністю чи частково).

Щодо обраного позивачем способу захисту права, відповідач зауважив, що відповідним Договором про відшкодування позивач виявив намір не вступити у зобов`язальні правовідносини з відповідачем, а примусити відповідача прийняти визначені позивачем зобов`язання, що є безпідставним.

Примушування до укладення договору не допускається, за винятком випадків, коли обов`язок укласти договір передбачений законом або добровільно прийнятим зобов`язанням. Відповідач наголошує, що правовідносини з укладання господарських договорів у примусовому порядку за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 648 Цивільного кодексу України, які визначають, що на розгляд суду можуть передаватись переддоговірні спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

У зв`язку з чим, відповідач зазначає, що з огляду на чинні норми законодавства, на розгляд суду можуть бути передані переддоговірні спори:

- спори з приводу договору за державним замовленням (ст.ст. 183, 187 Господарського кодексу України).

- спори з приводу договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону. Мова йде про укладення публічних договорів (ч.4 ст.633 Цивільного кодексу України), договорів із енергопостачання та постачання інших ресурсів згідно з вимогами спеціального законодавства, укладення договорів суб' єктами, що визнані монополістами на певному ринку товарів (робіт, послуг), укладення договорів залізницею, укладення договорів із особами, що взяли таке право за результатами торгів, аукціону, конкурсу, тендеру.

- у інших випадках, прямо встановлених законом. Наприклад, ч. 1 ст. 649 Цивільного кодексу України передбачає, що судом вирішуються розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування.

- якщо між сторонами спору було укладено попередній договір і одна зі сторін ухиляється від укладення основного договору (ст.ст. 182, 187 Господарського кодексу України).

- якщо між сторонами укладено угоду про передачу переддоговірного спору на вирішення суду (ст.187 Господарського кодексу України).

Таким чином, відповідач вважає, що у нього не існує прямого обов`язку укласти з позивачем, пропонований ним Договір, а також відсутні інші підстави, які б могли примусити його укласти договір, який суперечить інтересам однієї сторони.

Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати: по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Позивач у відповіді на відзив навів пояснення щодо аргументів відповідача, які здебільшого стосувались визначення понять «ремонту» та «поліпшень», стверджує, що за умовами укладеного між сторонами Договору оренди відповідні поняття є тотожними. При цьому, позивач також наполягає на тому, що електромонтажні роботи не є ремонтом, оскільки передбачають установлення електропроводки та електроарматури.

Позивач також зазначив, що в момент отримання Приміщення в оренду не перевірив його технічного стану, однак в ході експлуатації виявилась потреба в заміні електропроводки. Оскільки, було отримано погодження Орендодавця на здійснення ремонту (поліпшень), і такі поліпшення підлягають відшкодуванню, умови такого відшкодування мають бути погоджені сторонами в додатковій угоді (Договорі відшкодування), про укладення якої і подано позов.

В ході розгляду спору судом заслухано пояснення сторін, досліджено надані ними докази та встановлено наступні обставини.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України врегульовано загальний порядок укладення господарських договорів та передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно зі ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно зі ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно зі ст. 643 Цивільного кодексу України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

З огляду на наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з пропозицією укладсти Договір про відшкодування невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, визначивши у відповідному проекті Договору умови відшкодування.

Зокрема, позивач цінним листом з описом вкладення № 1293/8-11 від 01.12.2022 року надіслав відповідачу у 2-ох примірниках проект Договору про відшкодування невідокремлюваних поліпшень орендованого майна зі строком на відповідь протягом 10 календарних днів.

Таким чином, має місце пропозиція позивача укласти договір, в якій вказаний строк для відповіді.

Відповідач надав відповідь 26/12 від 26.12.2022 року, в якій відмовився підписати Договір про відшкодування невідокремлюваних поліпшень орендованого майна.

Таким чином, відповідь на пропозицію позивача надана поза межами строку для відповіді і свідчить про неприйняття пропозиції позивача.

З огляду на викладене, сторони не досягли домовленостей щодо укладення Договору про відшкодування невідокремлюваних поліпшень орендованого майна.

Статтею 179 Господарського кодексу України визначено загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, частиною 3 наведеної статті передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 649 Цивільного кодексу України передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Також ст. 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Однак, спірний Договір про відшкодування невідокремлюваних поліпшень орендованого майна не пов`язаний з укладенням договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону.

Позивачем також не обґрунтовано на підставі якої норми закону чи визначеного законом випадку випливає обов`язковість укладення спірного Договору.

В обґрунтування передачі на вирішення суду неврегульованих сторонами розбіжностей щодо укладення Договору про відшкодування невідокремлюваних поліпшень орендованого майна позивач зазначає про існування домовленості сторін про укладення відповідного Договору.

Зокрема, позивач зазначає, що згідно з п. 7.7 Договору оренди № 01/11/2018-0 умови, обсяги і строки відшкодування Орендареві (позивачу) витрат за проведені ним поліпшення повинні були визначатись окремою угодою Сторін, тому стверджує про обов`язковість для сторін укладення спірного Договору.

З огляду на умови Договору оренди № 01/11/2018-0, сторони погодили передачу відповідачем позивачу Приміщення в оренду для ведення господарської діяльності.

Згідно з п. 1.3. Договору визначено, що склад технічний стан, площа приміщення визначається в Акті прийому-передачі приміщення.

Сторонами у розділі 5 Договору врегульовано розмір та порядок сплати орендних платежів станом на момент укладення Договору.

Умовами Договору оренди серед обов`язків Орендаря визначено, зокрема, обов`язок утримувати приміщення в повній справності і належному санітарному стані, забезпечувати пожежну і електричну безпеку (п.п. 6.1.2.); за власний рахунок усувати несправності та поломки комунікацій приміщення (п.п. 6.1.6.).

Також п. 6.2.1. Договору оренди визначено, що за погодження усіх робіт з Орендодавцем Орендар може самостійно і за власний рахунок здійснювати поточний ремонт (поліпшення) приміщення протягом строку дії Договору.

В свою чергу, п.п. 6.3.3. Договору серед обов`язків Орендодавця визначено обов`язок відшкодувати Орендарю вартість поліпшень, які не можна відокремити від майна без пошкодження і які зроблені ним зі згоди Орендодавця, за умови попереднього письмового погодження з боку Орендодавця.

Дослідивши зміст умов п.п. 6.2.1. та п.п. 6.3.3. Договору оренди в сукупності, суд зазначає, що в п.п. 6.3.3. Договору оренди мова йде про необхідність попереднього письмового погодження з боку Орендодавця саме відшкодування Орендарю вартості поліпшень, а не їх здійснення.

Тобто, обов`язок Орендодавця відшкодувати Орендарю вартість поліпшень, які не можна відокремити від майна без пошкодження виникає за дотримання двох умов, наведених у п.п. 6.3.3. Договору, зокрема, в разі, якщо поліпшення зроблені зі згоди Орендодавця і відшкодування попередньо письмово погоджено з боку Орендодавця.

Відповідні висновки суду ґрунтуються на логічному тлумаченні змісту п.п. 6.3.3. Договору, який чітко визначає необхідність згоди Орендодавця на здійснення невідокремлюваних поліпшень і одночасно передбачає необхідність отримання попереднього письмового погодження з боку Орендодавця в питанні, про яке йде мова у відповідному п.п. 6.3.3. Договору - відшкодування Орендарю вартості поліпшень. Також, зміст п. 6.2.1. Договору оренди, який передбачає право Орендаря самостійно і за власний рахунок здійснювати поточний ремонт (поліпшення), додатково підтверджує необхідність окремого поперднього погодження випадків, коли вартість поліпшень відбувається за рахунок Орендодавця.

До тогож, як вбачається з листа позивача від 04.02.2019 року № 143/8-11, позивач просив дозволу відповідача (Орендодавця) на встановлення нової електропроводки, світильників, автоматів орендованому приміщенні з посиланням саме на п.п. 6.2.1. п. 6.2. Договору, який передбачає право Орендаря за погодженням усіх робіт з орендодавцем Орендар самостійно і за власний рахунок здійснювати поточний ремонт (поліпшення) приміщення протягом строку дії Договору. При цьому, позивачем не було окреслено та попередньо погоджено з відповідачем ні обсяг відповідних робіт, ні їх вартість. Доказів звернення позивача до відповідача на підставі п.п. 6.3.3. Договору за погодженням саме питань відшкодування Орендарю вартості невідокремлюваних поліпшень, позивачем також не надано.

При цьому, виходячи зі змісту наведених листів сторін, відповідач даючи згоду керувався саме умовою п. 6.2.1. п. 6.2. Договору, тобто погоджував позивачу здійснення поточного ремонту (поліпшення) Приміщення самостійно і за власний рахунок.

Таким чином, в листі відповідача від 11.02.2019 року № 2 мова йде про згоду на проведення ремонту (поліпшення) встановлення нової електропроводки, світильників та автоматів саме в розумінні п.п. 6.2.1. п. 6.2. Договору, тобто самостійно Орендарем і за власний рахунок. При цьому, не має значення чи це ремонт чи поліпшення.

Крім того, як вбачається з Акту від 01.11.2018 року прийому-передачі приміщення в оренду за Договором, Орендар засвідчив, що приміщення перебуває у нормальному стані, що відповідає вимогам та умовам Договору.

Суд також враховує, що зі змісту листів позивача не вбачається нагальної необхідності в заміні електропроводки, позивачем не надано доказів звернення до Орендодавця про необхідність заміни електропроводки у зв`язку з її неналежним станом. Таким чином, заміна електропроводки відбувалась за бажанням позивача для власної зручності в порівнянні зі станом приміщення, на яке позивач погоджувався в момент його отримання в оренду.

Твердження позивача, що Орендодавець був поінформований заздалегідь про суму виконаних робіт не підтверджені жодними доказами. Також позивачем не надано доказів передачі відповідачу та прийняття останнім виконаних робіт саме в заявлених обсязі та вартості ні в момент завершення робіт, ні в момент повернення приміщення з оренди.

Крім того, спірним є твердження позивача, що прокладення нової електропроводки є поліпшенням речі, оскільки така електропроводка прокладалась на заміну існуючої в Приміщенні, стан якого задовольняв позивача на момент отримання приміщення в оренду (позивач міг і мав перевірити стан проводки).

Оскільки позивач не повідомив та не погодив з відповідачем об`єм та вартість робіт, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідних зобов`язань з їх відшкодування шляхом зобов`язання укласти Договір про відшкодування, та ще й після виконання робіт. Відповідне питання мало бути вирішене і погоджене з відповідачем у визначеному Договором оренди порядку шляхом оформлення домовленостей додатковою угодою до виконання відповідних поліпшень. Здійснивши попередній розрахунок та усвідомлюючи обсяги та вартість робіт, позивач не надав доказів звернення до відповідача за попереднім погодженням відповідного питання, в тому числі на підставі п. 7.7. Договору оренди, тому позивач є таким, що почав виконання робіт на власний розсуд і ризик.

Дослідивши зміст п. 7.7 Договору оренди № 01/11/2018-0 судом встановлено, що відповідною умовою Договору оренди сторонами погоджено, що поліпшення стану орендованого Приміщення, проведені Орендарем за письмовою згодою із Орендодавцем, підлягають відшкодуванню, крім поліпшень які не можливо відокремити від майна без пошкодження. Умови, обсяги і строки відшкодування Орендареві витрат за проведені ним поліпшення визначаються окремою угодою Сторін.

При цьому, зміст п 7.7. Договору оренди не містить обов`язку сторін щодо укладення окремої угоди про умови, обсяги і строки відшкодування, а лише додатково до змісту п.п. 6.3.3. Договору вказує на необхідність отримання попереднього письмового погодження з боку Орендодавця та врегулювання з ним відповідних умов.

Позивачем не надано доказів попереднього погодження з Орендодавцем здійснення невідокремлюваних поліпшень в розумінні п.п. 6.3.3. та 7.7. Договору, зокрема, позивач зробив нову електропроводку для власної зручності, попередньо не погодивши з відповідачем ні обсягів ні вартості відповідних робіт, не узгодив потреби відповідача саме в таких поліпшеннях та не погодив умов відшкодування.

Позивач, зробивши на власний розсуд необхідні йому поліпшення для власної зручності, попередньо не погодивши їх обсяг та вартість з Орендодавцем, після виконання таких робіт та тривалого користування їх результатом, враховуючи можливість демонтажу, фактично нав`язує відповідачу поліпшення, потребу в яких з відповідачем не узгоджено, і перекладає їх на рахунок відповідача.

Здійснення Орендарем поліпшень орендованого майна передбачає застосування наслідків ст. 778 Цивільного кодексу України, якою врегульовано питання відшкодування.

Статтею 778 Цивільного кодексу України визначено наступне:

1. Наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

2. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

3. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за найм речі.

4. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

5. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

При цьому, відповідна умова п. 7.7. Договору оренди про врегулювання порядку відшкодування поліпшень у додатковій угоді стосується виключно порядку відшкодування і не передбачає жодних погоджень та домовленостей про передачу відповідного переддоговірного спору на вирішення суду. Зміст відповідної умови п. 7.7. Договору оренди передбачає вільне волевиявлення та взаємне погодження сторін.

Таким чином, відповідний спір щодо укладення Договору відшкодування поліпшень не підлягає передачі на вирішення суду.

Крім того, порядок відшкодування поліпшень врегульований законодавчо і не містить об`єктивної необхідності в додатковому вирішенні переддоговірного спору щодо погодження порядку відшкодування.

Також суд зауважує, що запропонований позивачем проект Договору відшкодування свідчить не про намір позивача вступити у зобов`язаньні відносини з відповідачем, а про покладення саме на відповідача необхідних позивачу зобов`язань, які з огляду на ст. 778 Цивільного кодексу України врегульовані законом і передбачають доведення факту та розміру витрат безпосередньо при вирішенні питання по суті, а не в переддоговірному спорі.

Згідно зі ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

За наслідками розгляду спору судом не встановлено наявності у відповідача зобов`язання укласти з позивачем Договір про відшкодування поліпшень, відповідний Договір підлягає укладенню на основі відльного волевиявлення сторін, чого не досягнуто, однак відповідач не може бути примушений до укладення такого договору.

Таким чином, позовні вимоги не обґрунтовані та безпідставні, відповідачем заперечені та спростовані, тому не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, суд вважає за доцільне послатися на норми процесуального законодавства, які, серед іншого, передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Агенство з ідентифікації і реєстрації тварин» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моріон» про визнання укладеним договору відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 29.08.2023 року