Рішення

від 29.08.2023 по справі 922/1941/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2023м. ХарківСправа № 922/1941/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд", м. Харків до Фізичної особи-підприємця Капленко Олександра Володимировича, м. Куп`янськ про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Капленко Олександра Володимировича, відповідач, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки №02/02-21-МО від 02.02.2021 у розмірі 745 996,10 грн. та штрафні санкції у розмірі 169 944,04 грн., що загалом становить 915 940,14 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару за вказаним договором. Судові витрати позивач просив суд стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 16.05.2023 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, відділом документального забезпечення та контролю (канцелярія) були складні акти про неможливість відправки кореспонденції у зв`язку з призупиненням АТ "Укрпошта" приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та регіонів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв`язку у зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України - до поштового відділення 63701.

На виконання ст. 12-1 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України", про дату, час та місце розгляду справи, відповідач повідомлявся через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Крім того, судом була здійснена спроба повідомити відповідача про дату, час та місце розгляду справи за допомогою телефонограми , проте, оператором зв`язку повідомлено, що абонент не може прийняти дзвінок.

Відповідно до ст. 12-1 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України", з опублікуванням оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

21.08.2023 до суду від представника позивача надійшла заява в якій він просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе вказану заяву задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов`язком, а обов`язковість явки в судове засідання представника позивача судом не визнавалась.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, а тому, враховуючи сплив процесуального строку встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

02.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (постачальник за договором, позивач) та ФОП Капленко О.В. (покупець за договором, відповідач) був укладений договір поставки №02/02-21-МО, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується протягом терміну дії цього договору постачати у власність відповідача нафтопродукти (далі - товар), а покупець зобов`язується приймати у власність та оплачувати товар згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 1.2 договору, право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент підписання товарної та/або видаткової накладної уповноваженої особи покупця.

Асортимент, кількість, вартість поставки кожної окремої партії товару відображається у видаткових накладних на відвантаження товару (пункт 1.3. договору).

Відповідно до пункту 2.3. договору, загальна сума договору складається із вартості окремих партій товару (вартість кожної окремої партії відображена у рахунку - фактурі, видаткових накладних та податкових накладних) на кожну окрему партію товару.

Згідно пункту 4.0. договору, за взаємною згодою сторін товар може поставлятись як на умовах попередньої оплати за товар, так і з відстроченням розрахунків. У разі відстрочення розрахунків день сплати за поставлений товар наступає на десятий робочий день з дня поставки товару.

Отримання товару покупцем за товарною та/або видатковою накладною є доказом того, що він одночасно отримав вимогу про оплату поставленого товару у строки передбачені договором (пункту 4.3. договору).

Відповідно до п. 10.8 договору, термін дії договору до 31.12.2021, але у любому випадку до повного виконання сторонами свого зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2022 на підставі укладеного договору поставки №02/02-21-МО від 02.02.2021 позивачем було поставлено відповідачу паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО на суму з ПДВ 445 575,20 грн., про що складено видаткову накладну №73 від 17.02.2022, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № 73 від 17.02.2022 та податкову накладну № 18 від 17.02.2022 та паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО на суму з ПДВ 300 420,90 грн., про що складено видаткову накладну № 74 від 17.02.2022, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № 74 від 17.02.2022 та податкову накладну № 19 від 17.02.2022.

16.02.2022 року позивачем було виставлено відповідачу рахунки № 56 на суму 445 575,20 грн. та № 55 на суму 300 420,90 грн.

Проте, відповідач поставлений товар не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 745 996,10 грн.

Відповідно до п.8.2 договору, у разі невиконання однією із сторін обов`язків за цим договором, сторони домовились не застосовувати засоби досудового врегулювання, а вирішувати спір у господарському суду згідно чинного законодавства України.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, позивачем відповідачу нараховані штрафні санкції у загальному розмірі 169 944,04 грн., з яких: 132 644,24 грн. пеня та 37 299,80 грн. штраф.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 745 996,10 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 132 644,24 грн. пені та 37 299,80 грн. штрафу, нарахованих відповідачу за порушення зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому суд зазначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із принципом свободи договору, встановленим статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а в силу статей 217, 230 ГК України штраф та пеня визначені як види штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Відтак, в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі №911/1351/17).

Відповідно до п. 6.3 за порушення умов договору щодо строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недооплаченої партії товару за кожен день прострочення поставки та штраф у розмірі 5% від суми простроченого зобов`язання по оплаті товару.

Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем господарського зобов`язання, свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку штрафу та пені судом встановлено, що останній виконано арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610-612, 714 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Капленко Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, код ЄДРПОУ 36624196) - 745 996,10 грн. основного боргу, 132 644,24 грн. пені, 37 299,80 грн. штрафу та 13 739,11 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, код ЄДРПОУ 36624196).

Відповідач - фізична особа-підприємець Капленко Олександр Володимирович ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Рішення підписано 29 серпня 2023 року.

Суддя О.В. Погорелова