Рішення

від 29.08.2023 по справі 139/500/23

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/500/23

Провадження № 2/139/159/23

РІШЕННЯ

іменем України

29 серпня 2023 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої судді Тучинської Н.В.

з участю:

прокурора Яровик І.В.,

секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «Курилівці Агро», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду від 12 серпня 2016 року за громадянином російської федерації ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку на території колишньої Вербовецької сільської ради колишнього Мурованокуриловецького району Вінницької області загальною площею 4,0279 га (державний акт серії ЯА №815261) кадастровий номер 0522880800:04:002:0010, в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Державна реєстрація права власності проведена 26 липня 2017 року. 02 листопада 2017 року зареєстроване право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 02 серпня 2017 року між ТОВ «Агрофірма Рубанський» (на даний час - ТОВ «Курилівці Агро») на строк 15 років з правом пролонгації та передачі в суборенду.

18 липня 2023 року представник Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Предметом позову є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0522880800:04:002:0010. Підставою для позову названо факт набуття права власності на цю земельну ділянку громадянином російської федерації ОСОБА_1 в порядку спадкування та невиконання ОСОБА_1 вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України про необхідність відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року після прийняття у спадщину.

На відповідний запит, 20 липня 2023 року отримано інформацію з підтвердженням факту реєстрації місця проживання відповідача в Україні з 2016 року в с. Роздолівка Мурованокуриловецької селищної ради (а.с. 30).

Ухвалою від 25 липня 2023 року (а.с. 31-32) позов прийнято до розгляду суду і призначено підготовче провадження.

28 липня 2023 року судом отримано пояснення юридичної особи, в інтересах якої подано позов, з відповідними доказами (а.с. 34-47). Цими поясненнями позов прокурора підтримано.

Ухвалою суду від 14 серпня 2023 року (а.с. 58) підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Скоцька А.Е. (повноваження на а.с. 46-47) 14.08.2023 надіслала на електронну адресу суду заяву (а.с. 59), в якій просила про розгляд справи без її участі, позов прокурора підтримала.

Відповідач та представник третьої особи ТОВ «Курилівці Агро» до судового засідання не з`явилися, хоча про місце дату та час судового засідання були повідомлені належним чином (а.с. 60, 61), про причину неявки суд не повідомили.

З врахуванням положень ч. 3 ст. 211 та п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України судом постановлено ухвалу про розгляд справи без участі учасників, які не з`явилися.

У судовому засіданні прокурор Яровик Ірина Віталіївна позов підтримала та просила його задовольнити зазначивши, що відповідач, який є громадянином російської федерації і який набув у власність в порядку спадкування на території України земельну ділянку сільськогосподарського призначення, не виконав свого обов`язку щодо відчуження земельної ділянки протягом року з моменту такого набуття. У разі невиконання такого обов`язку настають наслідки, передбачені ч.ч. 2 і 4 ст. 145 ЗК України, - земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України, конфіскація є однією з підстав припинення права власності.

Із оголошених в судовому засіданні пояснень особи, в інтересах якої подано позов до суду (а.с. 34-37), слідує, що позов прокурора є підставним, вимоги ґрунтуються на вимога міжнародного права та цивільного і земельного законодавства України.

Розглянувши справу в судовому засіданні, оцінивши подані позивачем докази в їх сукупності та проаналізувавши відповідне законодавство, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 12 серпня 2016 року, яке набрало законної сили 23 серпня 2016 року (а.с. 19-20), в порядку спадкування набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522880800:04:002:0010 площею 4,0279 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території колишньої Вербовецької сільської ради колишнього Мурованокуриловецького (тепер Могилів-Подільського) району Вінницької області. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 339246584 від 14.07.2023 (а.с. 8-9) право власності зареєстровано за ОСОБА_1 26 липня 2017 року. В Державному реєстрі речових прав також міститься актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права права оренди цієї земельної ділянки. Так, відповідно до цих відомостей, 02 листопада 2017 року зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522880800:04:002:0010 на підставі договору оренди від 02 серпня 2017 року без номера між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Рубанський».

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01 березня 2023 року ТОВ «Агрофірма Рубанський» змінила найменування на ТОВ «Курилівці Агро» (а.с. 23).

Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області № 0501.5-2910/05.3-23 від 24.04.2023 (а.с. 15), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має громадянство російської федерації і документований посвідкою на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 від 23.06.2016.

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319 і 321 ЦК України кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться. Згідно ч. 1 ст. 39 даного Закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

За приписами ч. 1 ст. 181 ЦК України земельні ділянки належать до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість).

Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться на території України, то на неї поширюється дія права України.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 374 ЦК України до суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) віднесено, в тому числі, іноземців та осіб без громадянства. Так, відповідно до частин 2 і 4 цієї норми, іноземці можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону; права та обов`язки таких суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Так, за приписами п. «в» ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки у разі прийняття спадщини.

Однак, ч. 4 ст. 81 ЗК України встановлено обмеження для права володіння іноземцями та особами без громадянства таким нерухомим майном як землі сільськогосподарського призначення: прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, землі сільськогосподарського призначення протягом року підлягають відчуженню.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа N 6-92 цс 13), зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Необхідність позбавлення відповідача права власності на вказану земельну ділянку (шляхом її конфіскації) виникла у чітко передбаченому Законом випадку, - приписами ч. 4 ст. 81 ЗК України.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особо має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно п. «е» ч. 1 ст. 140 ЗК України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

В разі невиконання вимог закону про невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк настають наслідки, передбачені ч. 2 ст. 145 ЗК України, а саме: у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522880800:04:002:0010 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 липня 2017 року, номер відомостей про право власності 21615855. Отже, в строк до 26 липня 2018 року у відповідності до вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України ОСОБА_1 зобов`язаний був відчужити вказану земельну ділянку. Однак, як слідує із актуальних відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 продовжує володіти, і на сьогоднішній день вона перебуває в оренді на підставі підписаного ним договору.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 , будучи громадянином рф, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужив її, вказана земельна ділянка підлягає конфіскації у власність держави в порядку ст. 145 ЗК України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України, конфіскація є однією з підстав припинення права власності.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Відповідно до частини 4 статті 145 Земельного кодексу України, позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

Наказом Держгеокадастру № 603 від 23.12.2021 (у редакції наказу Держгеокадастру № 85 від 08.03.2023) затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (а.с. 40-45). Підпунктом 27 п. 4 Положення передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання земельного законодавства щодо використання та охорони земель за: додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановлення порядку набуття і реалізації прав на землю. Підпунктом 34 п. 4 Положення встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Як слідує із інформації ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.6-1977/2-23 від 28.04.2023 (а.с. 12), через відсутність фінансування витрат ГУ по сплаті судового збору ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області не може належним чином здійснити повноваження щодо подання позовів про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власників, яким такі земельні ділянки не можуть належати, а тому клопоче про представництво держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області саме прокуратурою.

Таким чином, обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами.

Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України,). Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору за подачу позову до суду (а.с. 26).

Керуючись ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 181, 319, 321, 346, 374 ЦК України, ст.ст. 78, 81, 125, 140, 145, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Припинити право власності громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , посвідка на постійне проживання серія НОМЕР_1 від 23.06.2016, видана УДМС України у Вінницькій області, на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0522880800:04:002:0010, площею 4,0279 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , посвідка на постійне проживання серія НОМЕР_1 від 23.06.2016, видана УДМС України у Вінницькій області, на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909938, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 29 серпня 2023 року.

Позивач: Могилів-Подільська окружна прокуратура Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, юридична адреса: вул. Келецька, 63 в м. Вінниці, код ЄДРПОУ: 39767547.

Відповідач: ОСОБА_1 ,посвідкана постійнепроживання серіята номер: НОМЕР_1 від 23.06.2016,виданого УДМСУкраїни уВінницькій області,громадянин російськоїфедерації, остання відома зареєстрована адреса проживання в Україні: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: ТОВ «Курилівці Агро», юридична адреса: смт Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області, вул. Соборна, 151, код ЄДРПОУ: 35353973.

Суддя: