Рішення

від 28.08.2023 по справі 380/10263/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/10263/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області, у якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області від 16.01.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини;

-зобов`язати Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області призначити та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини у розмірі згідно з Законом України Про державну допомогу сім`ям з дітьми.

Ухвалою від 12.05.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10.01.2023 позивачка подала до Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області заяву про призначення державної допомоги при народження дитини ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Листом відповідача від 16.01.2023 вих. № 61-02/7 повідомлено про відмову у призначенні державної допомоги при народженні дитини. Відмова обґрунтована положеннями статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», оскільки позивачем пропущено дванадцятимісячний строк звернення за призначенням вказаної державної допомоги. Дійсно позивачем заява про призначення державної допомоги при народженні дитини подана пізніше дванадцяти місяців від дати народження дитини. Заява була подана 10.01.2023, а дитина ( ОСОБА_2 ) народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, пропуск позивачем строку звернення з заявою про призначення допомоги при народженні дитини зумовлений об`єктивними, незалежними від волі позивача обставинами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, що підтверджується звітом про доставку електронного листа надісланого на офіційну електронну адресу. У зазначений в ухвалі строк відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі своїми синами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з січня 2023 року перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи в Управлінні соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.01.2023 № 1325-5002478542; від 02.01.2023 № 1325-5002478577 та від 02.01.2023 № 1325-5002478681.

Сокальський районний суд Львівської області рішенням від 06.05.2022 у справі № 454/892/22 встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбі, дитини чоловічої статі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого в м. Донецьк Донецької області, Україна.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23.06.2022 Сокальським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначена ОСОБА_1 , батьком ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області з заявою про призначення державної допомоги при народження дитини.

Листом віл 16.01.2023 № 61-02/7 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 не призначена допомога при народженні дитини, так як, згідно статті 11 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 5, ст.21) допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У ході опрацювання звернення встановлено, що дата народження дитини, ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Враховуючи зазначене, підстави для призначення допомоги при народженні дитини відсутні.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-ХІІ) громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Пунктом 2 частини першої статті 3, частиною першою статті 10 Закону № 2811-ХІІ передбачено, що відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми: допомога при народженні дитини. Допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

За приписами частин першої, другої, четвертої, сьомої статті 11 Закону № 2811-ХІІ допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Аналогічні норми містить і Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (далі - Порядок № 1751).

З аналізу змісту наведених правових норм слідує, що до умов призначення допомоги при народженні дитини віднесено лише подання в межах дванадцяти місяців з дня народження дитини до уповноваженого органу необхідних документів при наявності у заявника права на отримання такого виду допомоги. Законом № 2811-ХІІ та Порядком № 1751 не визначено інших обмежень для реалізації цього права.

Суд встановив, що рішення відповідача, яким позивачеві відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини, не містить мотивів для його прийняття, пов`язаних із недоліками або неповнотою поданих документів.

Підставою для відмови за матеріалами справи є лише пропуск строку звернення за допомогою.

Відповідно до документів, долучених до позовної заяви, суд встановив, що син позивачки народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з заявою про призначення допомоги при народженні дитини позивачка звернулася до відповідача 10.01.2023, тобто після закінчення встановленого законодавством строку.

Разом з тим судом також встановлено, що пропуск позивачкою визначеного законодавством строку на звернення за отриманням допомоги при народженні дитини обумовлено тим, що син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Донецьк Донецької області, Україна, яке відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», відноситься до населеного пункту, на території якого органи державної влади тимчасового не здійснюють свої повноваження.

Тобто позивачка не могла вчасно отримати свідоцтво про народження дитини.

Крім того суд встановив, що позивачка з об`єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з відповідною заявою, оскільки всупереч своїй волі перебувала у місцях несвободи на окупованій території та отримала статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми (рішення Нацсоцслужби від 31.01.2023 № 3 ), відповідно до довідки від 27.02.2023.

Як встановив суд, свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане Сокальським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 23.06.2022.

Позивачка та її син ОСОБА_2 лише 02.01.2023 отримали довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Тому суд бере до уваги посилання позивачки про те, що вона з об`єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача у встановлені строки з відповідною заявою.

Суд звертає увагу на те, що соціальний захист є конституційною гарантією громадян України відповідно до статті 46 Конституції України.

Згідно з преамбулою Закону України № 1207-VII від 15.04.2014 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон № 1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, вони є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року.

Згідно з частини першої статті 5 Закону № 1207-VII Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Приписами частини першої та другої статті 18 Закону № 1207-VII визначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до частини другої, третьої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Таким чином, право позивачки на отримання спірної допомоги є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що позивачкою заявлені вимоги фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до вимог частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 760/183158/16-а.

Враховуючи викладене, відмову відповідача у виплаті позивачу допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропуском 12 місячного строку звернення з відповідною заявою, за умови, що пропуск такого строку відбувся з об`єктивних, незалежних від волі позивача причин, не можна визнати обґрунтованою.

Отже, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, яка є громадянином України, і перед якою держава Україна має певні зобов`язання, враховуючи ту обставину, що позивачка перебувала на тимчасово окупованій території України, де і народила дитину, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскарженого рішення, і зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини в розмірі, що встановлений статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області (вул. Героїв УПА, м. Сокаль, Червоноградський район, Львівська область, 80001, ЄДРПОУ 44275592) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області від 16.01.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини в розмірі, що встановлений статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Стягнути з Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1073,60 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 28.08.2023.

Суддя Кедик М.В.