Постанова

від 29.08.2023 по справі 804/3541/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року

м.Київ

справа №804/3541/17

адміністративне провадження № К/9901/54433/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року (головуючий суддя Шлай А.В., судді: Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільногірське скло» (далі - позивач, ТОВ «Вільногірське скло», Товариство) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників ДФС (далі - відповідач, скаржник, Управління) від 17 травня 2017 року №0003454609 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 945 651,00 грн. та №0003464609 щодо зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 54 779,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки №43/28-10-46-09-15/30809384 від 05 травня 2017 року, оскільки останні, на його думку, зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку й які, у свою чергу, підтверджують рух активів внаслідок господарських операцій, що відбулися у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виател» (далі - ТОВ «Виател»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Склопостач» (далі - ТОВ «Склопостач»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Піллет Енерго» (далі - ТОВ «Піллет Енерго»); водночас відповідач свою позицію ґрунтував виключно на відомостях з інформаційних баз даних ДФС України; крім того твердження відповідача про нереальність спірних господарських операцій суперечать принципам презумпції правомірності правочинів та індивідуальної відповідальності платника податків, який не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства з боку його контрагентів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган довів необґрунтованість отриманої платником податку податкової вигоди за наслідками відносин із ТОВ «Виател», ТОВ «Піллет-Енерго» та ТОВ «Склопостач», оскільки операції між ними не мали реального характеру й зобов`язання фактично не виконувались контрагентами, тому у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Вільногірське скло» задоволено; постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року скасовано; ухвалено у справі нове рішення, яким адміністративний позов ТОВ «Вільногірське скло» задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17 травня 2017 року №0003454609 та №0003464609.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції, надавши правову оцінку обставинам справи з урахуванням наявних в її матеріалах доказів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов переконання, що операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Виател», ТОВ «Склопостач», ТОВ «Піллет-Енерго») здійснювались у межах господарської діяльності Товариства, відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій; разом з тим відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про їх нереальний характер.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки та неправильне застосування цим судом норм матеріального права й порушення процесуальних норм, просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків суду попередньої інстанції та прийняття ним рішення без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про недоведення Товариством господарських відносин з контрагентами (ТОВ «Виател», ТОВ «Склопостач», ТОВ «Піллет-Енерго»), на підставі яких ним формувались дані податкового обліку, належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з наступного.

Судами з`ясовано, що ТОВ «Вільногірське скло» зареєстровано виконавчим комітетом Вільногірської міської ради 20 березня 2001 року та перебуває на податковому обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДФС як платник податків, в тому числі, ПДВ.

Основним видом діяльності позивача є виробництво порожнистого скла, а до неосновних видів діяльності відносяться виробництво гофрованого паперу та картону, виробництво та оброблення інших скляних виробів, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, вантажний автомобільний транспорт.

Посадовою особою відповідача в період з 26 квітня 2017 року по 28 квітня 2017 року на підставі наказу №852 від 24 квітня 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Виател» за лютий-квітень, червень 2014 року, ТОВ «Склопостач» за квітень-травень 2014 року та ТОВ «Піллет Енерго» за жовтень-грудень 2014 року, за результатами якої складено акт №43/28-10-46-09-15/30809384 від 05 травня 2017 року, яким, в свою чергу, встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 з урахуванням норм пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту у сумі 685 213,00 грн., у тому числі: за березень 2014 року - в сумі 6 557,00 грн., за квітень 2014 року - в сумі 358 697,00 грн., за травень 2014 року - в сумі 257 382,00 грн., за листопад 2014 року - в сумі 35 977,00 грн., за грудень 2014 року - в сумі 18 802,00 грн., та заниження податку на додану вартість у зазначеному розмірі.

До таких висновків контролюючий орган прийшов, вказуючи, що за наслідками аналізу баз даних ДФС України та податкової інформації щодо ТОВ «Виател», ТОВ «Піллет Енерго», ТОВ «Склопостач» виявлено відсутність будь-яких відомостей про наявні у них трудові ресурси, складські приміщення, автомобільний та інший транспорт і устаткування, необхідні для провадження господарської діяльності, а також непідтвердження по ланцюгу постачання придбання ними товарів, в подальшому поставлених Товариству; крім того зазначені контрагенти формували податковий кредит за податковими накладними, отриманими від суб`єктів господарювання з ознаками ризиковості.

Також Управління посилалось на неможливість здійснення транспортування товару по взаємовідносинам з ТОВ «Виател» з огляду на відстань між пунктами навантаження і розвантаження, число водіїв та транспортних засобів й технічні характеристики останніх; крім того в поданих товарно-транспортних накладних не відображено усіх відомостей, що передбачені формою цього документа, а також не надано сертифікатів якості на товар.

Крім того, як зазначено в акті перевірки, на підтвердження господарських взаємовідносин між ТОВ «Вільногірське скло» та ТОВ «Склопостач» не складено та не подано видаткових і товарно-транспортних накладних, актів передачі, звітів комісіонера тощо.

На підставі акту перевірки Управлінням 17 травня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0003464609 про зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 54 779,00 грн. та №003454609 щодо збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 945 651,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 630 434,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 315 217,00 грн.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Виходячи з приписів пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом підпункту 14.1.177 пункту 14.1 статті 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).

Як закріплено в частині 1 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зважаючи на зміст частин 1 та 2 статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже правові наслідки у виді виникнення права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди встановили, що 01 січня 2014 року між ТОВ «Вільногірське скло» (як покупцем) та ТОВ «Виател» (як продавцем) укладено договір купівлі-продажу №20114, предметом якого є товар (склобій змішаний чистий та склобій змішаний тарний), який згідно специфікацій №1 та №2 ТОВ «Виател» поставляло на адресу ТОВ «Вільногірське скло» протягом лютого - квітня 2014 року.

В підтвердження виконання умов договору Товариством надано: видаткові накладні №27/02 від 27 лютого 2014 року, №07/03 від 07 березня 2014 року, №07/03-1 від 07 березня 2014 року, №24/03-1 від 24 березня 2014 року, №27/03-1 від 27 березня 2014 року; податкові накладні №27/02 від 27 лютого 2014 року, №27/02-2 від 27 лютого 2014 року, №27/02-2 від 27 лютого 2014 року, №27/03-1 від 27 березня 2014 року, №27/03-1 від 27 березня 2014 року, №27/03-2 від 27 березня 2014 року, №07/03-1 від 07 березня 2014 року, №07/03-4 від 07 березня 2014 року, №07/03-3 від 07 березня 2014 року, №24/03-1 від 24 березня 2014 року, №24/03-2 від 24 березня 2014 року, №24/03-1 від 24 березня 2014 року, №24/03-2 від 23 березня 2014 року, №24/03-1 від 23 березня 2014 року, №07/03 від 07 березня 2014 року, №07/03-2 від 07 березня 2014 року, №07/03-2 від 07 березня 2014 року; товарно-транспортні накладні №27/02-1 від 27 лютого 2014 року, №27/02-2 від 27 лютого 2014 року, №07/03-1 від 07 березня 2014 року, №07/03-2 від 07 березня 2014 року, №07/03-3 від 07 березня 2014 року, №07/03-4 від 07 березня 2014 року, №23/03-1 від 23 березня 2014 року, №23/03-2 від 23 березня 2014 року, №24/03-1 від 24 березня 2014 року, №24/03-2 від 24 березня 2014 року, №27/03-1 від 27 березня 2014 року, №27/03-2 від 27 березня 2014 року; платіжні доручення №4197 від 18 березня 2014 року, №4289 від 21 березня 2014 року, №4236 від 25 березня 2014 року, №4369 від 27 березня 2014 року.

Суми податку на додану вартість за господарськими операціями з вищезазначеними контрагентами позивачем включено до податкового кредиту у наступних періодах: березень 2014 року - на суму 6 557, 33 грн., квітень 2014 року - на суму 32 746,00 грн., червень 2014 року - на суму 7 798,00 грн.

Також ТОВ «Вільногірське скло» було укладено з ТОВ «Піллет Енерго» договір №4/02-012 від 04 січня 2014 року, предметом якого виступила поставка товару (піддонів дерев`яних та щитів притискних), а також договір №10/05/12 від 01 квітня 2013 року про надання послуг з ремонту та пересортування дерев`яних піддонів та щитів притискних й додаткові угоди до цього договору.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано видаткові накладні №РН-01101 від 01 жовтня 2014 року, №РН-0610 від 06 жовтня 2014 року, №РН-1510 від 15 жовтня 2014 року, №РН-1610 від 16 жовтня 2014 року, №РН-3010 від 30 жовтня 2014 року; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0110 від 01 жовтня 2014 року, №ОУ-2010 від 20 жовтня 2014 року; податкові накладні; №1, №2, №17, №28, №29, №66 від 01 жовтня 2014 року, №35 від 20 жовтня 2014 року; товарно-транспортні накладні №01101 від 01 жовтня 2014 року, №0610 від 06 жовтня 2014 року, №1510 від 15 жовтня 2014 року, №1610 від 16 жовтня 2014 року, №3010 від 30 жовтня 2014 року; платіжні доручення: №265 від 08 жовтня 2014 року, №366 від 30 жовтня 2014 року, №1099 від 15 жовтня 2014 року, №1160 від 21 жовтня 2014 року, №1392 від 18 листопада 2014 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем згідно податкових декларацій включено до податкового кредиту: за листопад 2014 року - на суму 35 977, 17 грн., за грудень 2014 року - на суму 18 802, 03 грн.

При цьому, оцінюючи наслідки спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, апеляційний суд фактично виходив з того, що наявні первинні документи дають можливість визначитися з їх суттю, змістом та обсягом, ідентифікувати учасників та перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, а відтак, дійшов переконання, що у ході перевірки Товариством подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій, а також того, що укладені угоди мали на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ними.

Разом з тим, суд відмітив, що податковим органом не надано доказів та не зазначено обставин, які б свідчили про наміри сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів, або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Не підтверджено відповідачем й невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, що, в свою чергу, могло б свідчити про безпідставність формування ним даних податкового обліку.

Водночас відповідачем не здійснювалась перевірка контрагентів на предмет наявності необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів, матеріальних та трудових ресурсів, укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт. Висновки ж контролюючого органу ґрунтуються виключно на оцінці наявної в базах даних інформації, що, як визнав апеляційний суд, не є достатнім для об`єктивного встановлення дійсних обставин.

В цьому контексті, слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. При цьому, самі лише наявність податкової інформації щодо контрагентів, окремі недоліки в заповненні товаросупровідних документів чи відсутність сертифікатів якості продукції не можуть бути самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій як таких.

Разом з тим, розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції дослідив книги обліку в`їзду (виїзду) автотранспорту на територію ТОВ «Вільногірське скло», на підставі записів у яких з`ясував, що 01 березня 2014 року, 09 березня 2014 року, 12 березня 2014 року, 24 березня 2014 року, 27 березня 2014 року на територію Товариства заїжджали 2 автомобілі ТОВ «Виател» (ДАФ НОМЕР_1 та МАН НОМЕР_2 ) під керуванням водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Аналізуючи наведені записи у книгах обліку в`їзду (виїзду) автотранспорту на територію ТОВ «Вільногірське скло», суд апеляційної інстанції зазначив, що вони спростовують висновки відповідача, які викладені в акті перевірки, про доставку склобою одним автомобілем в один день, що, на думку контролюючого органу, є неможливим, враховуючи відстань між м.Харковом та м.Вільногірськом.

Також під час розгляду справи Товариством в підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Піллет Енерго» додатково подано приймальні акти від 01 жовтня 2014 року, від 06 жовтня 2014 року, від 15 жовтня 2014 року, від 16 жовтня 2014 року, від 30 жовтня 2014 року, від 31 жовтня 2014 року, накладні-вимоги, схеми пакування, договір №6/06-011 від 06 червня 2011 року, укладений ТОВ «Вільногірське скло» з ТОВ «Піллет Енерго», який свідчить про довгостроковий характер господарських взаємовідносин, договори оренди ТОВ «Піллет Енерго» нерухомого майна (нежитлових будівель) й акти приймання-передачі до них, договір №0112-С від 01 грудня 2011 року на послуги автотранспорту та механізмів, довідку ТОВ «Піллет Енерго» про штат працівників за період 2013 - 2015 років, податковий розрахунок форми №1ДФ за ІV квартал 2014 року, книги обліку в`їзду (виїзду) автотранспорту на територію ТОВ «Вільногірське скло» та книгу обліку піддонів та щитів на 2014 - 2015 роки, які містять записи про надходження від зазначеного контрагента піддонів.

Стосовно господарських взаємовідносин з ТОВ «Склопостач» судами встановлено, що між ТОВ «Вільногірське скло» та ТОВ «Склопостач» укладено договір комісії №25-04-2014 від 25 квітня 2014 року, відповідно до якого позивач доручає ТОВ «Склопостач» придбати та поставити обладнання та комплектуючі (котки сушильного барабану, шари для шарової мельниці, ємкість вертикальну, двигун підйому, редуктор) на загальну суму 3 500 000,00 грн.

В підтвердження здійснення зазначеної господарської операції позивачем надано договір комісії №25-04-2014 від 25 квітня 2014 року та комісійне доручення №1 від 29 квітня 2014 року, податкові накладні №1 від 29 квітня 2014 року, №1 від 29 квітня 2014 року, №2 від 29 квітня 2014 року, №3 від 29 квітня 2014 року, №4 від 29 квітня 2014 року, №5 від 29 квітня 2014 року, №6 від 29 квітня 2014 року, платіжне доручення №4957 від 20 квітня 2014 року на суму 3 500 000,00 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними, виписаними ТОВ «Склопостач» за фактом першої події, включено позивачем до податкового кредиту згідно податкових декларацій за квітень 2014 року - на суму 325 951,00 грн., за травень 2014 року - на суму 257 382, 34 грн., а всього - 583 333,34 грн.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що 28 жовтня 2014 року ТОВ «Склопостач» направило на адресу позивача лист №255 із повідомленням про неможливість виконання своїх зобов`язань за договором №25-04-2014 у зв`язку із відсутністю технічних можливостей та пропозицією укласти договір переведення боргу.

26 листопада 2014 року між сторонами укладено угоду про повернення грошових коштів, а 15 грудня 2014 року - договір про переведення боргу №819, сторонами в яких виступили ТОВ «Склопостач», Товариство з обмеженою відповідальністю «Атонікс» (далі - ТОВ «Атонікс») та ТОВ «Вільногірське скло».

27 липня 2017 року ТОВ «Атонікс» виконало свої зобов`язання за договором про переведення боргу №819 від 15 грудня 2014 року, перерахувавши на розрахунковий рахунок ТОВ «Вільногірське скло» 3 500 000,00 грн., що стало підставою для збільшення останнім податкового зобов`язання з ПДВ на суму 583 333,33,00 грн. й відображення цього у податковій декларації з ПДВ за липень 2017 року.

Вказані обставини як такі спростовують посилання податкового органу в акті перевірки на порушення Товариством положень податкового законодавства у зв`язку із непідтвердженням первинними доказами реальності господарських операцій з ТОВ «Склопостач».

Враховуючи наведене вище в сукупності, а також зважаючи на положення частини 1 статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком суду попередньої інстанції про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Натомість доводи касаційної скарги фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, а тому не впливають на законність прийнятого судом рішення й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або порушення процесуальних норм.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова