Постанова

від 23.05.2018 по справі 804/3541/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2018 рокусправа № 804/3541/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Шлай А.В.

судді: Сафронова С.В. Чепурнов Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вільногірське скло на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (суддя Чорна В.В.) в адміністративній справі № 804/3541/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вільногірське скло до Дніпропетровського управління Офісу великих платників ДФС, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 17.05.2017 року,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Вільногірське скло звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, прийняті 17 травня 2017 року Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників ДФС: № НОМЕР_1, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 945 651 грн.;

№ НОМЕР_2, яким зменшена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 54 779 грн. В обґрунтування пред'явленого позову позивач посилався на безпідставність висновків про порушення ним податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ Виател , ТОВ Склопостач , ТОВ Піллет Енерго , викладених відповідачем в акті перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржену постанову скасувати та прийняти нове рішення, задовольнивши позов. Скаржник вказує на те, що надані ним документи підтверджують реальне здійснення господарських операцій у період, що був підданий податковій перевірці, та правомірність формування податкового кредиту. На його думку, висновки, які викладені в акті перевірки і з якими погодився суд першої інстанції, носять характер припущення, не ґрунтуються на доказах та порушують права позивача, як платника податків.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини у справі, які сторони не оспорюють:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вільногірське скло зареєстровано

виконавчим комітетом Вільногірської міської ради 20.03.2001 р. та перебуває на податковому обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДФС як платник податків, в тому числі, податку на додану вартість. Основним видом діяльності позивача є виробництво порожнистого скла, до неосновних видів діяльності відноситься виробництво гофрованого паперу та картону, виробництво та оброблення інших скляних виробів, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, вантажний автомобільний транспорт (а.с. 16). Посадовими особами відповідача в період з 26.04.2017 р. по 28.04.2017 р. на підставі наказу № 852 від 24.04.2017 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Вільногірське скло з питання дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Виател за лютий-квітень, червень 2014 року, ТОВ Склопостач за квітень, травень 2014 року та ТОВ Піллет Енерго за жовтень-грудень 2014 року, за результатами якої складено акт № 43/28-10-46-09-15/30809384 від 05.05.2017 р. (а.с. 14-54). На підставі акту перевірки Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС 17.05.2017 р. винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 54 779 грн., № 003454609 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 945 651 грн., з яких за податковими зобов'язаннями у розмірі 630 434 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 315 217 грн. (а.с. 55-57).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, погодившись із висновками відповідача, викладеними в акті перевірки.

Скаржник (позивач), у свою чергу, стверджує про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, стверджуючи про невірну оцінку наданим доказам, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у зв'язку із прийняттям контролюючим органом - відповідачем у справі податкових повідомлень-рішень за результатами проведеної податкової перевірки, регулюються Податковим кодексом України.

За висновками акту № 43/28-10-46-09-15/30809384 від 05.05.2017 року перевіркою встановлено порушення ТОВ Вільногірське скло податкового законодавства, а саме: п. 198.1, п. 198,2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у сумі 685 213 грн., у тому числі: за березень 2014 року - в сумі 6 557 грн., за квітень 2014 року - в сумі 358 697 грн., за травень 2014 року - в сумі 257 382 грн., за листопад 2014 року - в сумі 35 977 грн., за грудень 2014 року - в сумі 18 802 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у зазначеному розмірі (а.с. 54).

Стаття 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту) визначає право, підстави та умови формування платниками податку податкового кредиту.

Згідно пункту 198.1 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Стаття 200 Податкового кодексу України визначає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Пунктом 200.4 передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових

періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Висновки контролюючого органу - відповідача у справі про порушення ТОВ Вільногірське скло зазначених норм Податкового кодексу України ґрунтуються на тому, що формування податкового кредиту відбулось за відсутності реального здійснення господарських операцій за договорами, укладеними з ТОВ Виател , ТОВ Склопостач , ТОВ Піллет Енерго .

Суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами письмові докази, погодився з доводами відповідача, визнавши висновки акту перевірки обґрунтованими та достатніми для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Виател .

Судом першої інстанції встановлено, що 01 січня 2014 року між ТОВ Вільногірське скло (покупець) та ТОВ Виател (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 20114, предметом якого є товар (склобій змішаний чистий та склобій змішаний тарний), який згідно специфікацій № 1 та № 2 ТОВ Виател поставляло на адресу ТОВ Вільногірське скло протягом лютого-квітня 2014 року (а.с. 60-63). За вказаними господарськими операціями ТОВ Виател на адресу ТОВ Вільногірське скло виписано наступні податкові накладні: № 27/02 від 27.02.14, № 27/02-2 від 27.02.14, № 27/02-2 від 27.02.14, № 27/03-1 від 27.03.14, № 27/03-1 від 27.03.14, № 27/03-2 від 27.03.14, № 07/03-1 від 07.03.14, № 07/03-4 від 07.03.14, № 07/03-3 від 07.03.14, № 24/03-1 від 24.03.14, № 24/03-2 від 24.03.14, № 24/03-1 від 24.03.14, № 24/03-2 від 23.03.14, № 24/03-1 від 23.03.14, № 07/03 від 07.03.14, № 07/03-2 від 07.03.14, 07/03-2 від 07.03.14. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до податкового кредиту у наступних періодах: березень 2014 року - на суму 6 557, 33 грн., квітень 2014 року - на суму 32 746 грн., червень 2014 року - на суму 7 798 грн. (а.с. 27). На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем до перевірки були надані також товарно-транспортні накладні: № 27/02-1 від 27.02.14, № 27/02-2 від 27.02.14, № 07/03-1 від 07.03.14, № 07/03-2 від 07.03.14, № 07/03-3 від 07.03.14, № 07/03-4 від 07.03.14, № 23/03-1 від 23.03.14, № 23/03-2 від 23.03.14, № 24/03-1 від 24.03.14, № 24/03-2 від 24.03.14, № 27/03-1 від 27.03.14, № 27/03-2 від 27.03.14, а також видаткові накладні: № 27/02 від 27.02.14, № 07/03 від 07.03.14, № 07/03-1 від 07.03.14, № 24/03-1 від 24.03.14, 27/03-1 від 27.03.14 (а.с. 64-80).

Обґрунтування відсутності можливості виконання умов зазначеного договору наведена відповідачем в акті перевірки (а.с. 28-33). Суд першої інстанції, у свою чергу, встановив, що:

- згідно наданих документів, перевезення здійснювалося з м. Харкова до м. Вільногірська двома автомобілями марки ДАФ та марки МАН, та двома водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

- найкоротша відстань між м. Харковом та м. Вільногірськом 333 км. За технічними характеристиками автотранспортного засобу МАН, його максимальна вантажопідйомність становить 40 т. Перевезення автошляхами України вантажів фактичною масою понад 38 тон (а на окремих маршрутах, визначених Укравтодором та Державтоінспекцією понад 40 тон) забороняється. Згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на транспортування товару автотранспортом, окремі поставки здійснювались із вагою 45 тон. У окремі дати зокрема, 07.03.2014, 23.03.2014 транспортування здійснювалося два рази на добу одним водієм (накладні від 07.03.2014 а.с. 69-72; накладні від 23.03.2014 а.с. 74, 77);

- з вказаних документів встановлено, що навантаження товару здійснювалося за адресою м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, б. 149. Жодної інформації про наявність приміщення за цією адресою ТОВ Виател не декларує. Надані позивачем ТТН також не містять обов'язкових реквізитів щодо навантажувально-розвантажувальних робіт та часу

прибуття/вибуття автотранспорту (в годинах та хвилинах, як передбачено формою ТТН);

- позивачем не надано жодних документів щодо зважування поставленого на його адресу товару, одиницею виміру якого є тони, а також актів прийому-передачі товару та оприбуткування його на складі;

- у позивача відсутні сертифікати якості на вказаний товар, хоча у відповідності до Специфікації № 1 до Договору, передача сертифікату якості постачальником покупцю разом із передачею товару є обов'язковою умовою договору (а.с. 63);

- ТОВ Виател формує свій податковий кредит за податковими накладними, отриманими від суб'єктів господарювання з ознаками ризику, які, нібито, реалізовують товар, придбання якого у відповідних періодах не здійснюють. Постачальники ТОВ Харвест контракт (код ЄДРПОУ 37815389), ТОВ Рибні делікатеси (код ЄДРПОУ 36387804) не подають звітності з ПДВ, не мають основних засобів та трудових ресурсів для виконання послуг по сортуванню склобою та відділенню його від домішок, та взагалі не здійснюють такого виду діяльності. Також, обидва контрагенти зареєстровані в Луганській області, їх свідоцтва платників ПДВ анульовані, зокрема, у квітні 2014 та серпні 2015;

- жодного придбання склобою ТОВ Виател не декларував ні від зазначених контрагентів, ні від будь-яких інших.

За результатами аналізу змісту наведених вище документів, суд дійшов висновку, що надані позивачем до перевірки паперові носії інформації не є документами у розумінні податкового та бухгалтерського обліку, на підставі яких можливо підтвердити реальність господарських операцій.

Доводи скаржника:

За умовами договору № 20114 ТОВ Виател здійснювало на адресу позивача поставку склобою у лютому та березні 2014 року.

На підтвердження фактичного отримання склобою позивачем суду апеляційної інстанції для огляду надані книги обліку в'їзду (виїзду) автотранспорту на територію ТОВ Вільногірське скло .

Згідно наявних записів ( № 1052 та № 1056 ) у книзі (період з 12.02.2014 року по 05.03.2014 року) 01 березня 2014 року на територію підприємства позивача здійснили заїзд два автомобіля НОМЕР_3 (водій Гулий) та МАН АХ 5010 СО (водій ОСОБА_2) за ТТН № 27/02-01 і № 27/02-2.

Згідно записів (№ 221 та № 225) у книзі ( період з 04.03.2014 року по 28.03.2014 року), 09 березня 2014 року на територію підприємства позивача здійснили заїзд два автомобіля НОМЕР_3 (водій Гулий) та МАН АХ 5010 СО (водій ОСОБА_2) за ТТН № 07/03-01 і № 07/03-2.

Згідно записів (№ 339 та № 346) 12 березня 2014 року на територію підприємства позивача здійснили заїзд два автомобіля НОМЕР_3 (водій Гулий) та МАН АХ 5010 СО (водій ОСОБА_2) за ТТН № 07/03-03 і № 07/03-4.

Згідно записів (№ 965 та №972) 24 березня 2014 року на територію підприємства позивача здійснили заїзд два автомобіля НОМЕР_3 (водій Гулий) та МАН АХ 5010 СО (водій ОСОБА_2) за ТТН № 23/03-01 і № 23/03-2.

Згідно записів (№ 1136 та № 1140) 27 березня 2014 року на територію підприємства позивача здійснили заїзд два автомобіля НОМЕР_3 (водій Гулий) та МАН АХ 5010 СО (водій ОСОБА_2) за ТТН № 27/03-01 і № 27/03-2.

Аналіз наведених записів у книгах обліку в'їзду (виїзду) автотранспорту на територію ТОВ Вільногірське скло спростовують висновки відповідача, які викладені в акті перевірки, про доставку склобою одним автомобілем в один день, що, на думку контролюючого органу, є неможливим, враховуючи відстань між м. Харковом та м. Вільногірськ.

Крім того, суд першої інстанції не обґрунтував неврахування в якості доказів з підстав їх неналежності або недопустимості надані позивачем документи - приймальні акти № 247

від 01.03.2014 року, № 383 від 12.03.2014 року, № 446 від 24.03.2014 року, № 450 від 26.03.2014 року, № 469 від 28.03.2014 року, які підписані інженером ОМТС Стецько. Є.В. та комірником ОСОБА_3 та свідчать про прийняття склобою змішаного (а.с.146-151). Позивачем також надавались суду першої інстанції лімітні картки на лютий та березень 2014 року, які підтверджують використання склобою у власній господарській (виробничій) діяльності (а.с.143, 144).

Наведені докази спростовують висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано жодних документів щодо зважування поставленого на його адресу товару, одиницею виміру якого є тони, а також актів прийому-передачі товару та оприбуткування його на складі.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за вимогами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-ІУ (який діяв на момент ухвалення судом першої інстанції оскарженої постанови), обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як зазначалось вище, висновок суду першої інстанції про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Виател ґрунтується на висновку, викладеному в акті перевірки. Проте, як вказує скаржник, доводи про відстань між містами навантаження/розвантаження товару, технічні характеристики автомобіля, не підтверджені належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Колегія суддів, у свою чергу, зазначає, що аналіз технічних характеристик автомобільного транспорту та можливість/неможливість перевезення певної кількості вантажу на певні відстані потребують спеціальних знань, тому наведені вище висновки виходять за межі компетенції податкового органу. Висновки адміністративного суду про неможливість здійснення такого перевезення не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, тому колегія суддів не може вважати їх обґрунтованими.

Наступні доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, стосуються відсутності інформації про наявність у ТОВ Виател приміщення за адресою м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, б. 149, де здійснювалося навантаження товару. Також, суд вказав на те, що надані позивачем ТТН не містять обов'язкових реквізитів щодо навантажувально-розвантажувальних робіт та часу прибуття/вибуття автотранспорту (в годинах та хвилинах, як передбачено формою ТТН).

Здійснюючи перевірку наведених доводів, колегія суддів вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06.02.2018 року у справах № К/9901/6704/18 (804/4940/14), № К/9901/8403/18 (816/166/15-а), і яка полягає у наступному:

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо доводів відповідача про те, що ТОВ Виател формує свій податковий кредит за податковими накладними, отриманими від суб'єктів господарювання з ознаками ризику, які, нібито, реалізовують товар, придбання якого у відповідних періодах не здійснюють, не подають звітності з ПДВ, не мають основних засобів та трудових ресурсів.

Колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, на що також вказував Верховний Суд у зазначених вище рішеннях.

Зважаючи на те, що надані позивачем письмові докази підтверджують отримання від ТОВ Виател склобою змішаного та використання його у власній господарській діяльності, висновки суду першої інстанції про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, на думку колегії суддів, не відповідають обставинам справи.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ Піллет Енерго , судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ Вільногірське скло та ТОВ Піллет Енерго укладено договір № 4/02-012 від 04.01.2014 р., предметом якого виступила поставка товару (піддони дерев'яні ти щити притискні), а також договір № 10/05/12 від 01.04.2013 р. про надання послуг з ремонту та пересортування дерев'яних піддонів та щитів притискних, та додаткові угоди до цього договору (а.с. 91-92, 167-173). ТОВ Піллет Енерго на адресу ТОВ Вільногірське скло за даними господарськими операціями виписано наступні податкові накладні № ОУ-2010 від 20.10.14, № ОУ-0110 від 01.10.14, № РН-0610 від 06.10.14, № 0610 від 06.10.14, № РН-01101 від 01.10.14, № 1101 від 01.10.14, № РН-3010 від 30.10.14, № 3010 від 30.10.14, № РН-1510 від 15.10.14, № 1510 від 15.10.14, № РН-1610 від 16.10.14, № 1610 від 16.10.14, № 35 від 20.10.14, № 1 від 01.10.14, № 2 від 01.10.14, № 17, № 66, № 28 та № 29. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем згідно податкових декларацій включено до податкового кредиту: за листопад 2014 року - на суму 35 977, 17 грн., за грудень 2014 року - на суму 18 802, 03 грн. На підтвердження реальності зазначених господарських операцій позивачем до перевірки надано товарно-транспортні накладні № 01101 від 01.10.14, № 0610 від 06.10.14, № 1510 від 15.10.14, № 1610 від 16.10.14, № 3010 від 30.10.14, видаткові накладні № РН-01101 від 01.10.14, № РН-0610 від 06.10.14, № РН-1510 від 15.10.14, № РН-1610 від 16.10.14, № РН-3010 від 30.10.14, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0110 від 01.10.14, № ОУ-2010 від 20.10.14 (а.с. 93-104).

Погоджуючись з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, суд першої інстанції враховував, що за результатами аналізу баз даних ДФС України та податкової інформації, ТОВ Піллет Енерго на момент спірних взаємовідносин мав стан платника 0, будь-яка інформація про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, а також трудові ресурси, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства - відсутня. За даними податкового обліку, ТОВ Піллет Енерго не придбавало в 2014 році деревину та інші матеріали, які потрібні для виробництва дерев'яних піддонів та щитів. Також, підприємством не придбавались послуги з ремонту та сортування

вищезазначеної продукції. За податковою інформацією, отриманою від Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська, значну частину податкового кредиту в жовтні 2014 року було сформовано за рахунок ризикового контрагента ТОВ Форт-лабс (код ЄДРПОУ 34938049, стан платника на момент взаємовідносин 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження, основний вид діяльності - діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами), яким декларація з податку на прибуток підприємств за 2014 рік не подавалась, проте, реєструвались податкові накладні, виписані на адресу ТОВ Піллет Енерго . Згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на транспортування товару автотранспортом встановлено, що пунктом навантаження зазначено: м. Дніпро, вул. Винокурова, б. 1, кв. 107, проте, жодної інформації про обєкт оподаткування за цією адресою ТОВ Піллет Енерго не задекларовано. Також, з огляду на кількість піддонів, які мали бути відсортовані та відремонтовані виконавцем ТОВ Піллет Енерго на своїй території, що прямо передбачено умовами договору (кількість зазначена у тисячах одиниць), видається неможливим забезпечити виконання цих умов в квартирі житлового будинку, без наявності складського приміщення, промислової бази та т.п. об'єктів. Станом на час здійснення перевірки повідомлення про об'єкти оподаткування, або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (форма №20-ОПП) ТОВ Піллет Енерго також не надавалась. Надані позивачем під час розгляду справи приймальні акти від 01.10.2014, від 06.10.2014, від 15.10.2014, від 16.10.2014, від 30.10.2014, від 31.10.2014, накладні-вимоги, схеми пакування, а також договір № 10/05/12 від 01.04.2013 про надання послуг з ремонту та пересортування дерев'яних піддонів, щитів притискних, додаткові угоди до цього договору, тощо (а.с. 156-173), судом першої інстанції не прийняті в якості доказів з підстави ненадання їх до податкової перевірки. Стосовно актів здачі-прийняття робіт № ОУ-0110 від 01.10.2014, № ОУ-2010 від 20.10.2014 (а.с. 103-104), які надавалися до перевірки, суд першої інстанції зазначив, що вони не відповідають вимогам до оформлення первинних документів у відповідності до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки не містять конкретизації виконаних робіт, підписані директорами обох контрагентів, а місцем складання актів зазначено м. Дніпропетровськ тобто, невідомо, де саме і за яких обставин відбувалося прийняття виконаних ремонтних робіт піддонів у загальній кількості 26 764 од.

Доводи скаржника:

При проведенні податкової перевірки відповідач не запитував документи на підтвердження здійснення господарської діяльності його контрагентом - ТОВ Піллет Енерго , тому висновки суду першої інстанції про сумнівність цього контрагента не можуть вважатись обґрунтованими. Скаржник від ТОВ Піллет Енерго на підтвердження господарської діяльності останнього отримав наступні документи: договір № 6/06-011 від 06.06.2011 року, укладений з ТОВ Вільногірське скло , який свідчить про довгостроковий характер господарських взаємовідносин, договір оренди № 27/12 від 27.12.2013 року нерухомого майнового комплексу нежитлових будівель за адресою: м. Вільногірськ, вул. Центральна, 5а, договір оренди № 1/О від 02.01.2013 року нежитлового приміщення за адресою: м. Вільногірськ, вул. Промислова, 21а, договір № 0112-С від 01.12.2011 року на послуги автотранспорту та механізмів, договір оренди № 31/12 від 31.12.2014 року нерухомого майна за адресою: м. Вільногірськ, вул. Центральна, 5а. Також ТОВ Піллет Енерго надало довідку про своїх працівників за період 2013-2015 роки, з яких: директор - одна особа, менеджер - одна особа, начальник відділу - одна особа, столяр - 4 особи, а також податковий розрахунок форми № 1ДФ за ІУ кв. 2014 рік.

Щодо реального виконання договорів між ТОВ Вільногірське скло та ТОВ Піллет Енерго , окрім наведених вище документів, скаржником на вимогу суду апеляційної інстанції надані книги обліку в'їзду (виїзду) автотранспорту на територію ТОВ Вільногірське скло та книга обліку піддонів та щитів на 2014-2015 роки, які містять записи про надходження від зазначеного контрагента піддонів.

Неприйняття судом першої інстанції в якості доказів по справі актів здачі-прийняття

робіт з підстави їх ненадання до податкової перевірки, на думку колегії суддів, порушує принцип офіційного з'ясування обставин у справі, який покладає на суд обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина 4 статті 11 Кодексу № 2747-ІУ та частина 4 статті 9 Кодексу № 2147-УІІІ). Доводи відповідача про відсутність інформації про придбання ТОВ Піллет Енерго деревини та інших матеріалів, необхідних для виготовлення піддонів, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки докази здійснення перевірки зазначеного платника податку суду не надані, а можливість придбання матеріалів в інший період - не перевірена.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у зазначених вище постановах, яка полягає у тому, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідачем належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Посилання суду першої інстанції на наявну у відповідача податкову інформацію щодо контрагентів позивача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, на думку колегії суддів, є помилковим, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Склопостач .

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ Вільногірське скло та ТОВ Склопостач було укладено договір комісії № 25-04-2014 від 25.04.2014 р., відповідно якого, позивач доручає ТОВ Склопостач придбати та поставити обладнання та комплектуючі (котки сушильного барабану, шари для шарової мельниці, ємкість вертикальну, двигун підйому, редуктор) на загальну суму 3 500 000 грн. (а.с. 83-89). ТОВ Склопостач на адресу ТОВ Вільногірське скло виписано наступні податкові накладні: № 1 від 29.04.2014 р., № 1 від 29.04.2014 р., № 2 від 29.04.2014 р., № 3 від 29.04.2014 р., № 4 від 29.04.2014 р., № 5 від 29.04.2014 р., № 6 від 29.04.2014 р. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту згідно податкових декларацій за квітень 2014 року - на суму 325 951 грн., за травень 2014 року - на суму 257 382, 34 грн., а всього - 583333,34 грн.

За висновками акту перевірки господарські взаємовідносини між ТОВ Вільногірське скло та ТОВ Склопостач не підтверджені документально. Відсутні видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, акти передачі, звіти комісіонера, інше (а.с.39, 40). Крім того, декларування ТОВ Вільногірське скло результатів взаємовідносин по ланцюгу придбання обладнання та комплектуючих від ТОВ Склопостач , за якими не можливо дослідити походження товару внаслідок відсутності в ланцюгах взаємовідносин з постачальниками обладнання та відсутності декларування в податковій звітності операцій щодо самостійного виробництва підприємством ТОВ Склопостач , що свідчить, на думку контролюючого органу, про невідоме походження товару (а.с.37).

Позивач помилковість висновків акту перевірки обґрунтовував тим, що 28.10.2014 року ТОВ Склопостач направило на його адресу лист №255 із повідомленням про неможливість виконання своїх зобов'язань за договором № 25-04-2014 у зв'язку із відсутністю технічних можливостей та пропозицією укласти договір переведення боргу. 26 листопада 2014 року між сторонами укладено угоду про повернення грошових коштів, а 15 грудня 2014 року - договір про переведення боргу, сторонами в яких виступили ТОВ Склопостач , ТОВ Атонікс та ТОВ Вільногірське скло . 27 липня 2017 року ТОВ Атонікс виконало свої зобов'язання за договором про переведення боргу № 819 від 15.12.2014 року, перерахувавши на розрахунковий рахунок ТОВ Вільногірське скло 3500000 грн. Додатково скаржник повідомив суд апеляційної інстанції, що в день повернення коштів ним було сформовано зведену податкову накладу № 303, якою податкове зобов'язання з податку на додану вартість було збільшено на суму 583333,33 грн. зазначена податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а збільшення податкового зобов'язання здійснено у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2017 року (рядок 4.1.).

Суд першої інстанції доводи позивача відхилив, вказавши на те, що ТОВ Склопостач повинен був виписати за датою складання договору про переведення боргу розрахунок коригування до податкових накладних № 1 від 29.04.2014, № 2 від 29.04.2014, № 3 від 29.04.2014, № 4 від 29.04.2014, № 5 від 29.04.2014, № 6 від 29.04.2014, ТОВ Вільногірське скло повинно було зменшити у грудні 2014 року податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Склопостач .

Скаржник, у свою чергу, наполягає на відсутності в його діях порушень податкового законодавства, оскільки коригування сум податкового кредиту має бути здійснено при поверненні постачальником суми попередньої оплати та на підставі отриманого від постачальника розрахунку коригування податку. З моменту укладання договору про переведення боргу відбулася лише заміна сторони (боржника) в зобов'язанні. Скаржник також просив врахувати правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 19 квітня 2018 року у справі № 810/30/16 (адміністративне провадження №К/9901/3887/17) за результатами розгляду подібних правовідносин і яка полягає у наступному:

До спірних правовідносин застосовуються положення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, згідно з якими, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Аналіз наведених норм свідчить про відсутність в них умов, що пов'язували б обов'язок коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при поверненні товару з датою виникнення таких зобов'язань.

Верховний Суд визнав правомірним коригування податкового зобов'язання в межах строку дії договірних відносин у податковому (звітному) періоді, в якому такі зміни відбулися фактично. До коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відображення у податковому обліку його результатів, у платника податку не можуть бути зменшені податкові зобов'язання, за рахунок чого у передбачених законом випадках виникнути право на відшкодування податку.

Враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду, колегія суддів вважає помилковими висновок суду першої інстанції про те, що розрахунок коригування до податкових накладних ТОВ Склопостач зобов'язано було здійснити датою укладання договору про переведення боргу, а позивач - зменшити податковий кредит у грудні 2014 року.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права через неправильне тлумачення статті 192 Податкового кодексу України є, згідно статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вільногірське скло - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року в адміністративній справі № 804/3541/17 - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Вільногірське скло - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.05.2017 року та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 17.05.2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 23 травня 2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення підписано 11 червня 2018 року.

Головуючий суддя: А.В. Шлай

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов