Ухвала

від 29.08.2023 по справі 160/2406/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 серпня 2023 року

м. Київ

справа №160/2406/20

адміністративне провадження № К/990/23434/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023 у справі №160/2406/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Є-ПЕЙ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, надіслана засобами поштового зв?язку, в якій Головне управління ДПС у Дніпропетровській області просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, а в іншій частині таку постанову залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2023 зазначена касаційна скарга була залишена без руху, зокрема з причини невідповідності такої вимогам пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (а саме у зв`язку із відсутністю в ній відповідних обгрунтувань щодо підстав касаційного оскарження з урахуванням повного тексту оскаржуваного судового рішення).

В подальшому ухвалою від 09.08.2023 Верховний Суд продовжив скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги на 10 днів з дня вручення податковому органу цієї ухвали.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надіслало до Суду нову редакцію касаційної скарги, в якій, як на підставу касаційного оскарження судового рішення, посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункту 82.3 статті 82, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.

При вирішенні питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Так, згідно з частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Водночас частина третя статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Згідно з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Перевіркою ж поданої податковим органом касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов`язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за вказаною підставою. Так, контролюючий орган не обгрунтував, у чому полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні приписів підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункту 82.3 статті 82, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, не пояснив як, на його думку, вказані норми матеріального права повинні були застосовуватись, а також не визначив як таку необхідність висновку Верховного Суду (наприклад, з метою усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми тощо) щодо застосування перелічених норм у подібних правовідносинах.

Решта ж доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фактично зміст касаційної скарги зводиться до цитування положень законодавства, наведення опису фактичних обставин у поєднанні з незгодою відповідача із наданою судом правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів у справі - тобто, до їх переоцінки, що у свою чергу знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відтак касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області не містить підстав касаційного оскарження, що свідчить про те, що у встановлений судом строк, а також станом на день постановлення цієї ухвали, недоліки касаційної скарги не усунуто.

За правилами частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, повернення касаційної скарги.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023 у справі №160/2406/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Є-ПЕЙ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

2. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді С.С. Пасічник І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова