Постанова

від 28.08.2023 по справі 522/7828/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 522/7828/20

провадження № 61-4699св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Добробуд ЛТД»,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 червня 2021 року у складі судді Шенцевої О. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд ЛТД» про визнання недійсним правочину, визнання майнових прав, зобов`язання вчинити певні дії.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд ЛТД» (далі - ТОВ «Добробуд ЛТД») про визнання недійсним правочину, визнання майнових прав, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Добробуд ЛТД» були укладені договори: договір про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 28 березня 2008 року № Г1/Д-181; договір викупу емітентом цільових облігацій від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176; договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176; договір про припинення зобов`язань заліком зустрічних вимог від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176/з.

Також був укладений договір купівлі-продажу облігацій від 28 березня 2008 року № Б-234/03;184-П, між позивачем та ТОВ «Паралелі», що діяло від імені та в інтересах ТОВ «Компанія з управління активами «Юг-Інвест», що в свою чергу, діяло від імені, в інтересах та за рахунок пайового закритого недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду «Перспективний» ТОВ «КУА «Юг-Інвест», згідно якого ОСОБА_2 зобов`язалась оплатити та прийняти облігацію у власність на умовах договору купівлі-продажу облігацій від 28 березня 2008 року № Б-234/03;184-П. Характеристика облігації: емітент ТОВ «Добробуд ЛТД», іменна безпроцентна (цільова) облігація, форма випуску - бездокументарна, номінальна вартість облігації 293 987,48 грн, базовий актив облігації квартира АДРЕСА_1 .

В період з квітня по жовтень 2008 року ОСОБА_2 , на виконання пункту 3.3 договору купівлі-продажу облігації, сплатила на користь ТОВ «КУА «Юг-Інвест» іменну безпроцентну (цільову) облігацію, згідно договору купівлі-продажу облігації від 28 березня 2008 року № Б-234/03;184-П, грошові кошти в сумі 744 000,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 набула право власності на вказану облігацію, оскільки, у відповідності до умов договору купівлі-продажу облігації, сплатила на користь ТОВ «КУА «Юг-Інвест» ціну облігації у сумі 744 000,00 грн та вказана облігація була зарахована на рахунок ОСОБА_2 у цінних паперах.

Договором про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 28 березня 2008 року № Г1/Д-181 передбачено, що ТОВ «Добробуд ЛТД» зобов`язується передати у власність ОСОБА_2 пай, а ОСОБА_2 зобов`язується прийняти пай і передати в обмін на пай підприємству облігацію у власність.

21 січня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Добробуд ЛТД» був укладений договір викупу емітентом цільових облігацій № 1/21-22-23-176/0.

29 березня 2010 року ОСОБА_2 , як розпорядник рахунку у цінних паперах, на виконання умов договору викупу емітентом цільових облігацій від 21 січня 2010 року № 1/21-22-23-176/0, підписала розпорядження про списання цінних паперів № 1.

17 березня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до ТОВ «Добробуд ЛТД» із заявою про здійснення контрольних замірів площі квартири в її присутності.

17 березня 2010 року інженером технічного відділу ТОВ «Добробуд ЛТД» Лісіним А. В. та ОСОБА_2 був складений акт, відповідно до якого площа квартири АДРЕСА_2 складає 139,40 кв. м.

25 березня 2010 року між ТОВ «Добробуд ЛТД» та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 1/21-22-23-176.

Згідно із вказаним договором ТОВ «Добробуд ЛТД» зобов`язалось передати у власність ОСОБА_2 безумовне майнове право на новозбудоване майно (після введення об`єкта будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою та за рахунок ОСОБА_2 стає правом власності ОСОБА_2 на новозбудоване майно, як на нерухомість. Об`єкт будівництва - багатоповерховий жилий комплекс із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 ). Новозбудоване майно - квартира будівельний номер АДРЕСА_4 на момент підписання цього договору розрахунковою площею - 139,4 кв. м, розташована на 21-23 поверхах жилого будинку АДРЕСА_5 об`єкта будівництва. Право власності на новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України.

Згідно із додатком № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176, квартира з будівельним номером АДРЕСА_4 складалась з 3-х рівнів, загальною площею 139,40 кв. м. Загальна площа першого рівня складала 75,50 кв. м, загальна площа другого рівня - 33,37 кв. м, а загальна площа третього рівня - 30,53 кв. м.

25 березня 2010 року між ТОВ «Добробуд ЛТД» та ОСОБА_2 був укладений договір про припинення зобов`язань заліком зустрічних вимог № 1/21-22-23-176/з.

29 березня 2010 року, на виконання договору про припинення зобов`язань заліком зустрічних вимог № 1/21-22-23-176/з та договору купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176, ОСОБА_2 сплатила на користь ТОВ «Добробуд ЛТД» 133 321,50 грн, що підтверджується банківською квитанцією № 174-111Т/1.

Таким чином, станом на 29 березня 2010 року ОСОБА_2 повністю виконала свої зобов`язання, передбачені договором купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176.

У зв`язку з цим, відповідно до пункту 6.1 договору купівлі-продажу майнових прав у ТОВ «Добробуд ЛТД» виниклозобов`язання, після введення об`єкта будівництва в експлуатацію, передатиОСОБА_2 об`єкт інвестування та новозбудоване майно за актом прийому-передачі.

05 лютого 2013 року КП «ОМБТІ та РОН» була проведена технічна інвентаризація будинку АДРЕСА_6 удинок АДРЕСА_7 .

Відповідно до поверхових планів, виготовлених КП «ОМБТІ та РОН», квартира з будівельним № 176 відповідала квартирі з фактичним АДРЕСА_8 , яка складалась з трьох рівнів, була розташована на 21-23 поверхах та загальна площа якої становила 189 кв. м.

Після цього, ТОВ «Добробуд ЛТД» направило ОСОБА_2 лист, в якому зазначило, що фактична розрахункова площа квартири АДРЕСА_9 становить 161,20 кв. м, а тому ОСОБА_2 , відповідно до пункту 5.8 договору купівлі-продажу майнових прав, має сплатити 32 700,00 дол. США на протязі 7 днів з дня отримання цієї вимоги.

ОСОБА_2 вказану вимогу не отримувала, проте, випадково дізналась про неї у липні 2014 року, в офісі ТОВ «Добробуд ЛТД». Оглянувши свою квартиру ОСОБА_2 переконалась, що загальна площа квартири, порівняно із додатком № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року, не змінилась та залишилась такою ж самою. Збільшення площі на 21,8 кв. м відбулось за рахунок того, що ТОВ «Добробуд ЛТД», в порушення умов договору купівлі-продажу майнових прав, в односторонньому порядку змінило планування квартири АДРЕСА_4 шляхом зменшення площі балкону та переміщення зовнішньої стіни квартири.

Таким чином, станом на 18 серпня 2014 року було встановлено, що ТОВ «Добробуд ЛТД» самовільно, в односторонньому порядку, в порушення пунктів 5.8, 8.20, 8.24 та додатку № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року, змінило умови договору щодо планування квартири та її технічних характеристик. При цьому, фактично, загальна площа квартири по периметру не змінилась, а лише зменшились площі балконів та збільшилась внутрішня площа.

У зв`язку з цим у ТОВ «Добробуд ЛТД» не було жодних правових підстав вимагати у ОСОБА_2 додаткову доплату за квартиру в розмірі 32 700,00 дол. США.

При цьому, в 2014 році ТОВ «Добробуд ЛТД» при відкритті системної папки забудовника в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, надало реєстр інвесторів житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_7 в якому під порядковим № 73 зазначено, що власником квартири АДРЕСА_8 є ОСОБА_2 .

В період з 2015 по 2018 рік ОСОБА_2 неодноразово вела перемовини із ТОВ «Добробуд ЛТД» з метою врегулювання спору мирним шляхом.

Проте, наприкінці 2017 року, в процесі цих переговорів їй повідомили, що, предмет для перемовин взагалі відсутній, оскільки квартири АДРЕСА_4 , яку вона придбала в даному будинку не існує, а тому ТОВ «Добробуд ЛТД» не може передати їй неіснуюче майно.

Позивач, зазначала, що станом на 16 червня 2014 року, житловий будинок в якому ОСОБА_2 купила майнові права на квартиру, вже був ведений у експлуатацію та йому була присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_7 .

Проте, ТОВ «Добробуд ЛТД», в порушення пункту 5.5 договору купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 до теперішнього часу не повідомило ОСОБА_2 про введення будинку в експлуатацію та в порушення пункту 6.1 даного договору не передало ОСОБА_2 її квартиру за актом прийому-передачі.

З метою невиконання своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав ТОВ «Добробуд ЛТД» без погодження із ОСОБА_2 в односторонньому порядку, здійснило реконструкцію квартири АДРЕСА_4 та розділили її на дві квартири: АДРЕСА_10 (нині квартира АДРЕСА_8 ) площею 76 кв. м, яка розташована на 21 поверсі та квартиру АДРЕСА_2 (нині квартира АДРЕСА_11 ) площею 115,50 кв. м, яка розташована на 22-23 поверхах.

Будучи переконаною, що вказані квартири з фактичним АДРЕСА_8 та № 237/1 є квартирою з будівельним АДРЕСА_4 , майнові права на яку купила ОСОБА_2 , позивач у січні 2018 року звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ «Добробуд ЛТД», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу майнових прав недійсними, визнання права власності на квартиру АДРЕСА_8 та на квартиру АДРЕСА_12 удинок АДРЕСА_7 , витребування їх з чужого незаконного володіння.

02 травня 2018 року Приморським районним судом міста Одеси було прийнято рішення у справі № 522/1029/18, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі.

12 грудня 2018 року Апеляційним судом Одеської області було винесено постанову, якою рішення суду першої інстанції було скасоване, а позовна заява ОСОБА_2 задоволена частково. Суд апеляційної інстанції визнав недійсними договір купівлі-продажу майнових прав від 19 березня 2010 року № 1/22-23-176/1 та договір купівлі-продажу майнових прав від 18 листопада 2010 року № 1/21-175/1, визнав за ОСОБА_2 право власності на квартири АДРЕСА_8 та АДРЕСА_13 , витребував вказані квартири із чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_2

18 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою скасувала постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року, а рішення Приморського районного суду м. Одеси змінила, виклавши його мотивувальну частину у редакції постанови Великої Палати Верховного Суду, в іншій частині залишила рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, позивач зазначає, що посилаючись на пункт 7.3 договору купівлі-продажу майнових прав ТОВ «Добробуд ЛТД» повідомило ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно через прострочення ОСОБА_2 внесення щомісячних членських внесків до ГО «АІ «Гагарін плаза».

Проте, ОСОБА_2 вважала, що одностороннє розірвання договору купівлі- продажу майнових прав з боку ТОВ «Добробуд ЛТД» є одностороннім правочином, який є безпідставним, суперечить умовам договору та вимогам законодавства і має бути визнаний судом недійсним з наступних підстав, оскільки ГО «АІ «Гагарін плаза» немає ніякого відношення до будівництва, введення в експлуатацію та передачу квартир у власність інвесторів, в тому числі у власність ОСОБА_2 , а тому будь-які правовідносини позивача із цією організацією не можуть впливати на її право власності на майнові права, яке вона отримала за договором; ОСОБА_2 у повному обсязі виконала свої зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав.

З квітня 2012 року ОСОБА_2 не є членом вищевказаної громадської організації та не сплачує членські внески. Проте, це не є підставою для розірвання договору купівлі-продажу майнових прав, оскільки пунктом 7.3 договору не встановлено строк та/або період протягом якого ОСОБА_2 має бути членом громадської організації, а лише передбачено, що вона має вчасно сплачувати членські внески. Доки ОСОБА_2 була членом вказаної громадської організації, вона сплачувала членські внески вчасно. У зв`язку з цим з боку ОСОБА_2 відсутнє порушення пункту 7.3 договору купівлі-продажу майнових прав.

Крім того, одностороннє розірвання договору купівлі-продажу майнових прав є недійсним, оскільки ТОВ «Добробуд ЛТД» направив повідомлення про розірвання договору з порушенням порядку, встановленого пунктами 7.3 та 8.18 договору, а також законодавства України.

З огляду на фактичні обставини, вбачається що ОСОБА_2 набула права власності на майнові права на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_14 , оскільки виконала всі свої зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, а саме: здійснила повну оплату інвестиції за договором у розмірі 427 308,98 грн.

При цьому ТОВ «Добробуд ЛТД» не виконало свої зобов`язання, передбачені пунктами 5.5, 6.1 договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176, не повідомило ОСОБА_2 про закінчення будівництва об`єкта будівництва та введення його в експлуатацію та не передало ОСОБА_2 об`єкт інвестування (безумовне майнове право) та новозбудоване майно (квартира з будівельним АДРЕСА_4 , розрахунковою площею 139,4 кв. м).

Більш того, ТОВ «Добробуд ЛТД» не визнає право власності ОСОБА_2 на майнові права, які є предметом договору, оскільки вважає, що договір купівлі- продажу майнових прав є розірваним, а зобов`язання сторін за ним є припиненими.

Таким чином, оскільки будинок закінчений будівництвом і введений в експлуатацію, ОСОБА_2 виконала свої договірні зобов`язання, а саме повністю сплатила вартість об`єкта інвестування, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт, а відповідач заперечує та не визнає таких прав позивача, тому наявні підстави для визнання майнових прав за позивачем на об`єкт інвестування і зобов`язання відповідача виконати умови договору.

Позивач (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просила суд:

- визнати недійсним односторонній правочин про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176, укладеного між ТОВ «Добробут ЛТД» та ОСОБА_2 ;

- визнати за ОСОБА_2 майнові права на об`єкт нерухомого майна - квартиру з будівельним АДРЕСА_15 ;

- зобов`язати ТОВ «Добробут ЛТД» передати ОСОБА_2 квартиру за будівельним АДРЕСА_4 , а також документи, необхідні для оформлення ОСОБА_2 права власності на об`єкт нерухомості.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2021 року залучено до участі в цивільній справі правонаступника ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її сина - ОСОБА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 червня 2021 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивач вже зверталась до суду із позовом до ТОВ «Добробуд ЛТД» з іншими позовними вимогами, але з цих же обставин та правовстановлюючих документів (справа № 522/1029/18). У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ОСОБА_2 не довела обставин, що вона належним чином виконала зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року в частині щодо оплати у повному обсязі інвестиції пропорційно збільшенню розміру площі спірного нерухомого майна - в контексті вирішення питання щодо набуття відповідного майнового права щодо спірного нерухомого майна. Разом з тим, у вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_2 не позбавлена права на звернення на підставі статей 625, 653 ЦК України із позовом про відшкодування завданих їй збитків.

Судом зазначено, що єдиною підставою позову є договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176, який є розірваним (припиненим) з 03 квітня 2015 року, тому позовні вимоги не можуть бути задоволені.

ТОВ «Добробуд ЛТД» направивши повідомлення про розірвання договору лише реалізувало своє право, яке було закріплено двосторонньою угодою - договором про купівлю-продаж майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 (пункт 7.3).

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 червня 2021 року змінено в частині мотивування (доповнено). В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доказів на підтвердження того, що інвестор ОСОБА_2 сплатила грошові кошти за договором в збільшеному розмірі або мала намір їх сплатити, сторони в процесі розгляду справи не надали.

Квартира з будівельним номером АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_8 та АДРЕСА_11 відповідно, є різними нерухомими об`єктами, тотожність як ознака вказаних об`єктів відсутня.

Сторони домовились про ймовірність збільшення розміру квартири та проведення розрахунків в результаті такого збільшення прямо в договорі купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року, при цьому сторони не домовлялись про укладення додаткових угод у випадку настання відповідних обставин.

Договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176, був передбачений механізм його розірвання в разі невиконання умов договору сторонами, а саме невнесення інвестором членських внесків до ГО «АІ «Гагарін плаза».

За обставинами цієї справи послуги поштового зв`язку з направлення ОСОБА_2 повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав здійснювалося суб`єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_7 . Законом надано право суб`єктам підприємницької діяльності (в тому числі кур`єрським службам) надавати послуги поштового зв`язку.

Оскільки, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, апеляційний суд доповнив рішення суду першої інстанції в частині мотивування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Приморського районного суду м. Одеси.

25 квітня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19, від 14 грудня 2021 року у справі № 757/71432/17-ц, від 25 січня 2023 року у справі № 539/2492/19 та інших.

У касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили статус повідомлення про одностороннє розірвання договору. Суди безпідставно застосували рішення суду у справі № 522/1029/18, як таке, що має преюдиційне значення для даної справи.

Вважає, що ГО «АІ «Гагарін плаза» не має ніякого відношення до будівництва, введення в експлуатацію та передачу квартир у власність інвесторів, зокрема і у власність позивача, а тому будь-які правовідносини позивача із цією організацією не можуть впливати на його право власності та майнові права.

Вважає одностороннє розірвання купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 недійсним, оскільки ТОВ «Добробуд ЛТД» неналежним чином повідомив позивача про розірвання договору.

З огляду на фактичні обставини справи, вважає, що позивач набула право власності на вказану квартиру, оскільки виконала всі свої зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176.

Доводи інших учасників справи

У липні 2023 року ТОВ «Добробуд ЛТД» подало відзив на касаційну скаргу у якому просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 28 березня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Паралелі», що діяло від імені та в інтересах ТОВ «Компанія з управління активами «Юг-Інвест», що в свою чергу, діяло від імені, в інтересах та за рахунок пайового закритого недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду «Перспективний» ТОВ «КУА «ЮГ-Інвест» був укладений договір купівлі-продажу облігацій № Б-234/03;184-П згідно якого ОСОБА_2 зобов`язалась оплатити та прийняти облігацію у власність на умовах договору купівлі-продажу облігацій від 28 березня 2008 року № Б-234/03;184-П. Характеристика облігації: емітент ТОВ «Добробуд ЛТД» (код ЄДРПОУ 32146472), іменна безпроцентна (цільова) облігація, форма випуску - бездокументарна, номінальна вартість облігації 293 987,48 грн, базовий актив облігації квартира АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 16, 17).

Договором про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 28 березня 2008 року № Г1/Д-181 передбачено, що ТОВ «Добробуд ЛТД» (підприємство) зобов`язується передати у власність ОСОБА_2 пай, а ОСОБА_2 зобов`язується прийняти пай і передати в обмін на пай підприємству облігацію у власність. Облігація передається в обмін на пай за номінальною вартістю, що становить 293 987,48 грн, а пай передається в обмін на облігацію за вартістю 293 987,48 грн, в т. ч. ПДВ 20 % (т. 1 а. с. 33-35).

За вказаним договором визначено, що пай - безумовне майнове право на новозбудоване майно (після здавання об`єкта будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою пайовика) стає правом власності пайовика на новозбудоване майно як на нерухомість. Об`єкт будівництва - багатоповерховий жилий комплекс із вбудованими приміщеннями обслуговування з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_7 . Новозбудоване майно - квартира будівельний номер 176 розрахунковою площею 128,22 кв. м, розташована на 21-22 поверсі жилого будинку АДРЕСА_5 об`єкта будівництва. Право власності на новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України. До виникнення права власності пайовика на новозбудоване майно як на нерухомість пайовик не має права розпоряджатися новозбудованим майном як нерухомістю. Характеристика облігації: емітент ТОВ «Добробуд ЛТД» (код ЄДРПОУ 32146472), іменна безпроцентна (цільова) облігація, форма випуску - бездокументарна, номінальна вартість облігації 293 987,48 грн, базовий актив облігації квартира АДРЕСА_1 .

21 січня 2010 року на підставі договору викупу емітентом цільових облігацій № 1/21-22-23-176/о ТОВ «Добробуд ЛТД» здійснило викуп облігації у ОСОБА_2 за ціною 293 987,48 грн.

25 березня 2010 року був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 1/21-22-23-176, згідно з яким ТОВ «Добробуд ЛТД» зобов`язалось передати у власність ОСОБА_2 безумовне майнове право на новозбудоване майно (після введення об`єкта будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою та за рахунок ОСОБА_2 стає правом власності ОСОБА_2 на новозбудоване майно, як на нерухомість. Об`єкт будівництва - багатоповерховий жилий комплекс із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 . Новозбудоване майно - квартира будівельний номер АДРЕСА_4 на момент підписання цього договору розрахунковою площею 139,4 кв. м, розташована на 21-23 поверсі жилого будинку АДРЕСА_5 об`єкта будівництва. Право власності на новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України (т. 1 а. с. 44-46).

Відповідно до договору про припинення зобов`язань заліком зустрічних вимог від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176/з між сторонами ОСОБА_2 (сторона 1) та ТОВ «Добробут ЛТД» (сторона 2) існують два зобов`язання: договір викупу емітентом цільових облігацій від 21 січня 2010 року № 1/21-22-23-176/о за яким сторона 2 має грошове зобов`язання перед стороною 1 в розмірі 293 987,48 грн. А також договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176, за яким сторона 1 має зобов`язання перед стороною 2 в розмірі 427 308,98 грн (т. 1 а. с. 49).

Відповідно до пункту 4 договору з моменту підписання сторонами цього договору зобов`язання між сторонами припиняються у частині сплати 293 987,48 грн внаслідок чого зобов`язання за договором викупу емітентом цільових облігацій від 21 січня 2010 року № 1/21-22-23-176/о припиняється повністю, а за договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 у ОСОБА_2 залишається грошове зобов`язання перед ТОВ «Добробуд ЛТД» у розмірі 133 321,50 грн. Відповідно ТОВ «Добробуд ЛТД» має зобов`язання передати їй новозбудоване майно, зазначене у договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 після сплати грошових коштів в сумі 133 321,50 грн (т. 1 а. с. 49).

29 березня 2010 року на виконання умов договору про припинення зобов`язань заліком зустрічних вимог від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 ОСОБА_2 сплатила на користь ТОВ «Добробуд ЛТД» 133 321,50 грн, відповідно до банківської квитанції № 174-111Т/1 (т. 1 а. с. 50).

ТОВ «Добробуд ЛТД» отримало лист ГО «АІ «Гагарін плаза» від 26 березня 2015 року в якому зазначено, що ОСОБА_2 була виключена із членів ГО «АІ «Гагарін плаза» у зв`язку із несплатою членських внесків з червня 2012 року (т. 1 а. с. 118).

27 березня 2015 року та 01 квітня 2015 року ТОВ «Добробуд ЛТД» направляли ОСОБА_2 повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 на підставі пункту 7.3 договору (т. 1 а. с. 117).

Згідно із листом кур`єрської служби ФОП ОСОБА_7 від 06 квітня 2015 року зазначені поштові відправлення не були доставлені з причини відсутності ОСОБА_2 за адресою, вказаною в договорі ( АДРЕСА_16 ), оскільки отримувач був відсутній. Також в матеріалах справи наявні звіти про кур`єрську доставку від 27 березня 2015 року та 01 квітня 2015 року, які підтверджують вказані обставини (т. 1 а. с. 116, 118, 119).

В зв`язку з наведеним, договір купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року було розірвано на підставі пункту 7.3 - у зв`язку з несплатою позивачем членських внесків на користь ГО «АІ «Гагарін Плаза».

В матеріалах справи міститься лист ТОВ «Добробуд ЛТД», адресований ОСОБА_2 , з якого вбачається, що відповідно до технічного паспорта будинку АДРЕСА_17 на 21-23 поверхах якого розміщена квартира будівельний № 176 фактична розрахункова площа квартири складає 161,20 кв. м, що на 21,8 кв. м більше розрахункової площі, яка вказана в договорі від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176, а тому відповідно до пункту 5.8 договору розмір інвестиції автоматично збільшується на 259 965,00 грн, що еквівалентно 32 700,00 дол. США, які відповідно до частини другої статті 530 ЦК України необхідно сплатити ТОВ «Добробуд ЛТД» в семиденний строк з дня отримання вимоги. Вказаним листом було повідомлено, що сума загальної заборгованості за договором від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 складає 259 965,00 грн, що еквівалентно 32 700,00 дол. США, яку необхідно погасити в семиденний строк з дня отримання листа (т. 1 а. с. 54).

Відповідно до висновку експерта від 25 вересня 2020 року № 010/20 квартира під будівельним номером АДРЕСА_4 , що розташована на 21-23 поверхах житлового будинку АДРЕСА_18 поділена на дві квартири та має фактичні номери АДРЕСА_8 - однорівнева квартира, розташована на 21-му поверсі житлового будинку АДРЕСА_19 , а також № 237/1 дворівнева квартира, розташована на 22-му та 23-му поверхах житлового будинку АДРЕСА_19 . В наданих на дослідження документах площа квартири під будівельним АДРЕСА_4 , яка розташована на 21-23 поверхах будинку АДРЕСА_18 не відповідає розрахунковій площі (139,4 кв. м), яка зазначена в договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно на 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176. Збільшення загальної площі квартири до 191,6 кв. м (76,1+115,5 кв. м) (згідно з технічними паспортами на квартири АДРЕСА_8 та АДРЕСА_20 ), утворилось внаслідок зміщення зовнішньої стіни в бік вулиці на 22-му та 23-му поверхах та приєднання на 22-му поверсі частини квартири, позначеної на плані поверхів будинку виконаним КП «ОМБТІ та РОН» станом на 05 лютого 2013 року - приміщення № 6 квартири АДРЕСА_21 (т. 1 а. с. 171-183).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах, визначених цивільним законодавством.

Згідно з нормами ЦК України до первинного способу набуття права власності, зокрема, належить набуття права власності на новостворену річ (в тому числі, на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (стаття 331 ЦК України).

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Відповідно до статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначено, що у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України. З огляду на те, що у випадку набуття права власності на новостворене нерухоме майно саме інвестор набуває первинне право власності на яке раніше не було і не могло бути зареєстроване право власності інших осіб, віндикація не може бути застосована. Ефективним та належним способом захисту прав інвестора у такому випадку буде визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Ураховуючи особливість перетворення права на майнові права у право на новостворений об`єкт нерухомого майна, саме інвестор є першим власником за договором купівлі-продажу майнових прав на певне нерухоме майно, яке фактично існує, однак набуває формальних ознак об`єкта цивільних прав лише після його державної реєстрації.

Відповідно до пункту 5.6 договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 розмір інвестиції підлягає зміні при настанні умов прямо передбачених цим договором або за згодою сторін. Згідно із пунктом 5.8 відповідно до технічної документації, виготовленої БТІ, розмір інвестиції автоматично коригується у відповідну сторону. ОСОБА_2 зобов`язалась сплатити інвестицію та прийняти новозбудоване майно.

Тобто, сторони домовились про ймовірність збільшення розміру квартири та проведення розрахунків в результаті такого збільшення прямо в договорі від 25 березня 2010 року, при цьому сторони не домовлялись про укладення додаткових угод у випадку настання відповідних обставин.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що інвестор ОСОБА_2 сплатила грошові кошти за договором в збільшеному розмірі або мала намір їх сплатити.

Судами, також, встановлено, що відповідно до висновку експерта від 25 вересня 2020 року № 010/20 квартира будівельний номер 176 була поділена на дві квартири з номерами АДРЕСА_8 та АДРЕСА_11 . Квартира АДРЕСА_8 розташована на 21 поверсі, а квартира АДРЕСА_11 на 22 та 23 поверхах. При цьому, параметри квартири АДРЕСА_11 також включають в себе приміщення сусідньої квартири (приміщення № 6 квартири АДРЕСА_21 відповідно до технічної документації станом на 05 лютого 2013 року). На теперішній час квартири АДРЕСА_8 та АДРЕСА_11 є самостійними нерухомими об`єктами. Отже, за наявними в матеріалах справи характеристиках, які також відображені у висновку експерта, квартира будівельний номер 176 та квартири АДРЕСА_8 та АДРЕСА_11 відповідно, є різними нерухомими об`єктами.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частина перша статті 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525, 526, 651 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Правовим наслідком односторонньої відмови від зобов`язання частково або в повному обсязі згідно з частиною третьою статті 615 ЦК України є відповідно зміна умов зобов`язання або його припинення. Також в разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до пункту 7.3 договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 у випадку прострочення ОСОБА_2 внесення щомісячних членських внесків до ГО «АІ «Гагарін плаза», ТОВ «Добробуд ЛТД» має право розірвати цей договір в односторонньому порядку. У такому випадку договір вважається припиненим з моменту одержання інвестором відповідного письмового повідомлення ТОВ «Добробуд ЛТД». У випадку, якщо з причин, що не залежать від ТОВ «Добробуд ЛТД», таке повідомлення неможливо вручити ОСОБА_2 , цей договір вважається припиненим з моменту одержання ТОВ «Добробуд ЛТД» повторного (другого) повідомлення підприємством зв`язку про неможливість вручення відповідного повідомлення ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 8.18 договору будь-які повідомлення за цим договором повинні бути здійсненні у письмовій формі і спрямовані іншій стороні поштовими відправленнями у вигляді рекомендованих листів з повідомленням про вручення по адресам, зазначеним в договорі або вручені особисто.

Згідно із пунктом 8.23 у випадку порушення інвестором умов договору підприємство має право в односторонньому порядку розірвати договір та вимагати від інвестора відшкодування збитків та сплати неустойки, передбаченої чинним законодавством України та договором. У такому випадку договір вважається розірваним з моменту одержання інвестором відповідного письмового повідомлення підприємства. Якщо таке повідомлення неможливо вручити інвестору з причин, які не залежать від підприємства, договір вважається розірваним з моменту одержання підприємством відповідного повідомлення про неможливість вручення кореспонденції інвестору.

З вказаного вбачається, що договором був передбачений механізм його одностороннього розірвання в разі невиконання умов договору сторонами, а саме невнесення інвестором членських внесків до ГО «АІ «Гагарін плаза».

ТОВ «Добробуд ЛТД» отримало лист ГО «АІ «Гагарін плаза» від 26 березня 2015 року в якому зазначено, що ОСОБА_2 була виключена із членів ГО «АІ «Гагарін плаза» у зв`язку із несплатою членських внесків з червня 2012 року (т. 1 а. с. 118).

Інвестор ОСОБА_2 припинила вносити членські внески до ГО «АІ «Гагарін плаза» з 2012 року у зв`язку із чим підприємство розірвало вказаний договір.

27 березня 2015 року та 01 квітня 2015 року ТОВ «Добробуд ЛТД» направляли ОСОБА_2 повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 на підставі пункту 7.3 договору (т. 1 а. с. 117).

Згідно із листом кур`єрської служби від 06 квітня 2015 року зазначені поштові відправлення не були доставлені з причини відсутності ОСОБА_2 за адресою, вказаною в договорі ( АДРЕСА_16 ). В матеріалах справи наявні звіти про кур`єрську доставку від 27 березня 2015 року та 01 квітня 2015 року, які підтверджують вказані обставини (т. 1 а. с. 116, 118, 119).

Преюдиційні факти - це факти встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Добробуд ЛТД», ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, визнання права власності на квартири, витребування їх із чужого незаконного володіння, зобов`язання не чинити перешкод у здійсненні права власності, виселення та вселення, встановлено, що ТОВ «Добробуд ЛТД» у порядку визначеному пункті 7.3 договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року використало своє право на одностороннє розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року, шляхом направлення відповідних повідомлень позивачу, враховуючи, що останнє повторне повідомлення не було вручено позивачу із причин, що не залежали від ТОВ «Добробуд ЛТД». Отже, з 03 квітня 2015 року - з дати повторного повернення повідомлення кур`єрської служби про неможливість здійснити доставку поштових конвертів ОСОБА_2 , договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року є розірваним на підставі статті 651 ЦК України, якою передбачено, що розірвання договорів здійснюється за згодою сторін, розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, відповідно до умов договору, який був укладений сторонами за взаємною згодою, ТОВ «Добробуд ЛТД» реалізувало своє право на розірвання цього договору в односторонньому порядку.

Крім того, у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що ОСОБА_2 не було доведено і ті обставини, що вона належним чином виконала вищевказані зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року […] в контексті вирішення питання щодо набуття відповідного майнового права щодо спірного нерухомого майна. Разом з тим, ОСОБА_2 не позбавлена права на звернення на підставі статей 625, 653 ЦК України із позовом про відшкодування завданих їй збитків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, на момент вчинення правочину.

З огляду на статтю 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки сторони при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав дійшли згоди щодо його умов, положеннями договору передбачені підстави для його припинення, ТОВ «Добробуд ЛТД» реалізувало своє право на розірвання договору в односторонньому порядку, відомості щодо внесення змін, розірвання, укладення додаткових угод до договору відсутні, тому підстав для визнання одностороннього правочину недійсним немає.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2022 року у справі № 522/2630/18.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19, від 14 грудня 2021 року у справі № 757/71432/17-ц, від 25 січня 2023 року у справі № 539/2492/19 та інших є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Таким чином, наведені позивачем у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 червня 2021 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров