Рішення

від 29.08.2023 по справі 940/716/23

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.08.2023 Провадження по справі № 2-а/940/11/23

Справа № 940/716/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 серпня 2023 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі: Козуб І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Охріменко Наталії Миколаївни від 06.06.2023 року про закіченння виконавчого провадження № 71270290 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Тетіївським районним судом Київської області 02.02.2023 року у справі № 940/596/22, про поновлення його на роботі на посаді головного лікаря комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство «Тетіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетіївської міської ради та зобов`язати поновити дане виконавче провадження, посилаючись на те, що боржником - Тетіївською міською радою не забезпечено йому доступу до роботи та можливості виконання своїх обов`язків, так як в комунальному підприємстві «Комунальне некомерційне підприємство «Тетіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетіївської міської ради відсутня посада головного лікаря, а державним виконавцем фактичного виконання рішення суду перевірено не було.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином відповідно до ч. 2 ст. 268 КАС України, відзиву на позов не надав, направив до суду копію матеріалів виконавчого провадження № 71270290.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 02.02.2023 року у справі № 940/596/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Тетіївського міського голови № 149 к-тр від 10 червня 2022 року «Про звільнення з посади головного лікаря комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство «Тетіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетіївської міської ради ОСОБА_1 ».

ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді головного лікаря комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство «Тетіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетіївської міської ради, код ЄДРПОУ 41964879, юридична адреса: Київська область, Білоцерківський район, м. Тетіїв, вул. Цвіткова, 26, з 11 червня 2022 року.

Стягнуто з Тетіївської міської ради, код ЄДРПОУ 42096329, юридична адреса: Київська область, Білоцерківський район, м. Тетіїв, вул. Януша Острозького, 5, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , - 10000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнуто з Тетіївської міської ради, код ЄДРПОУ 42096329, юридична адреса: Київська область, Білоцерківський район, м. Тетіїв, вул. Януша Острозького, 5, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати: 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок сплаченого судового збору та 10000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На підставі даного рішення Тетіївським районним судом Київської області 02.02.2023 року було видано виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство «Тетіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетіївської міської ради, код ЄДРПОУ 41964879, юридична адреса: Київська область, Білоцерківський район, м. Тетіїв, вул. Цвіткова, 26, з 11 червня 2022 року, який за заявою стягувача був прийнятий до виконання Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), 14.03.2023 року головним державним виконавцем відділу Охріменко Наталією Миколаївною відкрито виконавче провадження № 71270290.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Охріменко Наталії Миколаївни від 06.06.2023 року дане виконавче провадження було закінченена підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку із тим, що рішення суду у справі № 940/596/22 боржником виконано, згідно розпорядження міського голови Тетіївської міської ради Б.Балагури № 19 к-тр від 02.02.2023 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного лікаря комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство «Тетіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетіївської міської ради з 11 червня 2022 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

На виконання ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Межі повноважень, підстави та способи їх реалізації державними виконавцями та приватними виконавцями встановлені, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 ст. 18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі ст. 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви, виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону №1404-VIII, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404).

Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону №1404 рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Здійснивши системний аналіз як зазначених вище норм чинного законодавства України, так і доказів, які містяться в матеріалах справи, суд зазначає, що державний виконавець, як суб`єкт владних повноважень, в силу положень Основного Закону, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та зобов`язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення. Прийняттю державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії відносно боржника, послідовність яких визначена Законом №1404. Лише після здійснення всіх необхідних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державний виконавець має можливість винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

В даному випадку головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Охріменко Н.М., приймаючи 06.06.2023 року постанову про закінчення виконавчого провадження № 71270290 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Тетіївським районним судом Київської області 02.02.2023 року у справі № 940/596/22, про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство «Тетіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетіївської міської ради, послалася на те, що боржником згідно повідомлення № 2.43-09/548 від 05.04.2023 року надано докази виконання судового рішення, а саме копію розпорядження міського голови Тетіївської міської ради Б.Балагури № 19 к-тр від 02.02.2023 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство «Тетіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетіївської міської ради з 11 червня 2022 року.

Натомість суд вважає такі висновки передчасними, враховуючи наступне.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону № 1404-VIII.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 23.02.2023 по справі №340/2274/22 адміністративне провадження № К/990/25920/22, що враховується судом при розгляді даної справи, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №702/725/17, 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 20 жовтня 2022 року у справі №160/12318/21, від 16 листопада 2022 року у справі №709/1465/19, 30 листопада 2022 року у справі № 240/12764/21.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»).

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Таким чином, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.

Суд зазначає, що під час прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися належними та допустимими доказами факт виконання боржником рішення суду, а право особи, що визнано в судовому порядку порушеним, було відновленим.

При цьому, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний перевірити, що відповідне зобов`язання виконане у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Законодавством передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Водночас поновлення на роботі має бути реальним, тобто з відновленням трудових відносин між працівником і роботодавцем, що, виходячи зі змісту трудового договору та порядку його укладення, передбачає не лише винесення наказу про поновлення працівника на роботі, але і фактичний допуск його до роботи, виконання працівником своїх службових (посадових) обов`язків, а роботодавцем - обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату.

Отже, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, державним виконавцем під час виконанання виконавчого листа Тетіївського районного суду Київської області від 02.02.2023 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство «Тетіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетіївської міської ради не було вчинено всіх дій, направлених на примусове виконання судового рішення, так як державний виконавець не скористався своїми правами передбаченими ч. 3 ст. 18 Закону №1404 та з метою захисту інтересів стягувача не перевірив виконання боржником рішення суду щодо поновлення на посаді та чи відповідне зобов`язання боржника виконане у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду, не одержав від боржника додаткових доказів (пояснень, довідок та іншої інформації) щодо того, які дії вчинив боржник для повного виконання рішення суду.

Так, згідно витягу з наказу комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство «Тетіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетіївської міської ради № 37-од від 13.02.2023 року, відповідно до розпорядження Тетіївського міського голови «Про поновлення на посаді головного лікаря комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство «Тетіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетіївської міської ради Думанського В.П.» № 19 к-тр від 02.02.2023 року та листа Тетіївської міської ради № 2.43-09/267 від 13.02.2023 року, з 13.02.2023 року було перепрофільовано штатну посаду: 1,0 посади лікаря-статистика інформаційно-аналітичного кабінету на 1,0 посади головного лікаря керівного складу центру ПМСД, що, на думку керівного складу КП «КНП «Тетіївський ЦПМСД», є відновленням посади головного лікаря, на яку поновлено ОСОБА_1 .

Проте з таким твердженням погодитися неможливо, оскільки резолютивна частина рішення Тетіївського районного суду Київської області від 02.02.2023 року у справі № 940/596/22 вказує: «Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство «Тетіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетіївської міської ради, код ЄДРПОУ 41964879, юридична адреса: Київська область, Білоцерківський район, м. Тетіїв, вул. Цвіткова, 26, з 11 червня 2022 року», а не поновити останнього на посаді «головного лікаря керівного складу центру ПМСД».

Також, як вбачається із копії трудової книжки ОСОБА_1 від 16.03.1977 року, до неї не було внесено відповідних змін на підтвердження виконання рішення суду щодо поновлення позивача на посаді.

В даному випадку головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Охріменко Н.М.передчасно прийнято спірну постанову від 06.06.2023 року про закіченння виконавчого провадження № 71270290 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Тетіївським районним судом Київської області 02.02.2023 року у справі № 940/596/22, оскільки остання мотивована лише листом боржника, а державним виконавцем не перевірено та не з`ясовано факт не формального, а фактичного поновлення позивача на роботі у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення, а також із виконанням ним своїх службових (посадових) обов`язків, виходячи зі змісту трудового договору (контракту) та порядку його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте відповідачем правомірності прийнятого рішення у вигляді постановиголовного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Охріменко Наталії Миколаївни від 06.06.2023 року про закіченння виконавчого провадження № 71270290 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Тетіївським районним судом Київської області 02.02.2023 року у справі № 940/596/22, доведено не було - належних доказів правомірності постанови суду не надано та для дачі особистих пояснень представник останнього в судове засідання не прибув.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів щодо виконання судового рішення, тому не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження № 71270290, у зв`язку з чим позовна вимога про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) поновити виконавче провадження № 71270290 71270290 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Тетіївським районним судом Київської області 02.02.2023 року у справі № 940/596/22, то суд в її задоволенні відмовляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 246 КАС України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат. При цьому, згідно ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 132 КАС України, одним із видів судових витрат є витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору в сумі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією про сплату № 55944 від 04.07.2023 року, та у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3600 гривень, що підтверджується копією договору № 28/Д/23 про надання правових послуг адвоката від 28.06.2023 року, копією акту виконаних робіт по наданню правничої допомоги по договору № 28/Д/23 від 28.06.2023 року та копією розрахункової квитанції серії БВАА № 718823 від 04.07.2023 року, клопотань про зменшення їх розміру іншою стороною заявлено не було, а отже дані витрати суд у відповідності ст. 139 КАС Українистягує за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Керуючись ст.ст. 134, 139, 241-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Охріменко Наталії Миколаївни від 06.06.2023 року про закіченння виконавчого провадження № 71270290 з примусовго виконання виконавчого листа, виданого Тетіївським районним судом Київської області 02.02.2023 року у справі № 940/596/22, про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство «Тетіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетіївської міської ради.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), код ЄДРПОУ 43315602, юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, 3 поверх,за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , - 4673 (чотири тисячі шістсот сімдесят три) гривні 60 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного рішення: 31.08.2023 року.

Суддя: Т.П.Косович