Ухвала

від 25.08.2023 по справі 752/23373/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа 752/23373/20

провадження № 2-п/752/87/23

УХВАЛА

25.08.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві заяву представника відповідача Обслуговуючого кооперативу «Єнісейська садиба-1» - адвоката Трембіча Андрія Ярославовича про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 752/23373/20 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Єнісейська садиба-1» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебувала справа № 752/23373/20 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Єнісейська садиба-1» про захист прав споживачів.

У липні 2023 року представник відповідача, не погоджуючись із заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києві від 04.04.2023 року у цивільній справі № 752/23373/20, яким позов було задоволено, звернувся до суду із заявою, в якій просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення у даній цивільній справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Крім того сторона відповідача вказує, що судом було помилково ухвалене заочне рішення про задоволення позовних вимог. Так, суд, приймаючи рішення, не з`ясував всі дійсні обставини справи, та наведені обгрунтування позовних вимог не доведені достатніми доказами. Відповідач був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права та подати суду відзив на позов, а відтак суд прийшов до передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог, що свідчить про наявність підстав для скасування заочного рішення у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив вимоги заяви задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні вимог заяви відмовити, посилаючись на підстави, які викладені в письмовому запереченні.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, заяви, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що в листопаді 2020 року позивач звернулась до суду із позовом до відповідача ОК «Єнісейська садиба-1» про захист прав споживачів.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.02.2021 року, у справі відкрито провадження і справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Копія зазначеної ухвали судді була направлено сторонам для відома, та в травні 2021 року представник відповідача ознайомився із матеріалами справи.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.08.2022 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

З огляду на встановлені розумні строки розгляду, судом було розглянуто справу по суті пред`явлених позовних вимог, та, на підставі доказів, які містились в матеріалах справи, заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04.04.2023 року, позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Єнісейська садиба-1» про захист прав споживачів, було задоволено. Стягнуто із відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 6087831,75 грн., та судовий збір в сумі 6878,32 грн.

23.05.2023 року копія зазначеного рішення суду була направлена сторонам для відома, однак, доказів належного отримання відповідачем копії зазначеного рішення суду матеріали справи не містять.

Після ознайомлення представника відповідача із матеріалами справи та отримання копії заочного рішення суду, стороною відповідача було подано до суду заяву про перегляд заочного рішення у даній справі.

Відповідно до частини третьої статті 284 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 4 ст. 284 ЦПК України).

Сторона відповідача вказує, що лише в червні 2023 року відповідачу стало відомо про ухвалене судом заочне рішення.

З огляду на зазначені стороною відповідача обставини щодо пропуску строку, суд вважає за можливе задовольнити заяву сторони відповідача, поновивши, строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Разом з тим, перевіряючи обґрунтованість вимог заяви в частині скасування заочного рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема, обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.

Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані не поважними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З матеріалів справи вбачається, що судом вживались заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до висновку, що обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є фактично непогодження сторони відповідача із винесеним рішенням по суті та є обґрунтуванням апеляційної скарги.

Так, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішеннявід 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

В спірній по справі ситуації суд виходить з того, що стороною відповідача не дотримано процесуальних вимог цивільного законодавства, які б дозволяли суду дійти висновку про необхідність скасування ухваленого заочного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, судом вживались всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, з метою дотримання розумних строків розгляду справи судом у справі було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог на підставі аналізу доказів, які перебували в матеріалах справи.

Зазначені відповідачем обставини в заяві не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, при фактичній відсутності сукупності підстав, які викладені в частині першій ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, достатніх та переконливих доказів безпідставності позовних вимог, до заяви долучено не було, та судом не встановлено.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що підставами скасування заочного рішення є, зокрема, наявність істотних доказів, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування позивача, а за відсутності зазначених обставин, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява сторони відповідача про перегляд заочного рішення та його скасування є необґрунтованою та безпідставною, в зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Частиною 4 статті 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 284-288 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити представнику відповідача Обслуговуючого кооперативу «Єнісейська садиба-1» - адвокату Трембіча Андрія Ярославовича строк на подання заяви про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 752/23373/20 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Єнісейська садиба-1» про захист прав споживачів.

В задоволенні заяви представника відповідача Обслуговуючого кооперативу «Єнісейська садиба-1» - адвокату Трембіча Андрія Ярославовича про перегляд та скасування заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04.04.2023 року у цивільній справі № 752/23373/20 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Єнісейська садиба-1» про захист прав споживачів, - відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.П. Чередніченко