Рішення

від 28.03.2023 по справі 446/61/21

КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 446/61/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2023 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Самсін М. Л.

при секретарі Груба Л.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Шала Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янка-Бузька в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача половини вартості автотранспортного засобу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення з відповідача половини вартості автотранспортного засобу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період часу з 17 червня 2006 року перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу, а саме у серпні 2011 року сторонами було придбано автомобіль марки SKODA OKTAVIA А5, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 300 000 грн.) коп. право власності було зареєстровано за відповідачем. 11 липня 2013 року відповідачем було прийняте рішення про заснування Фермерського господарства «НАШ ДАР» ЄДРПОУ 38758840 (Додаток 3). Відповідно до п. 3.1. Статуту Фермерського господарства «НАШ ДАР» ЄДРГІОУ 38758840 засновником, а отже й кінцевим бенефіціарним власником вказаної юридичної особи є відповідач (Додаток 4). На підставі рішення 5-2015 засновника Фермерського господарства «НАШ ДАР» від 28 грудня 2015 року (Додаток 5) та акту приймання-передачі транспортного засобу від 29 грудня 2015 року (Додаток 6) відповідач відчужила об`єкт права спільної сумісної власності подружжя - автотранспортний засіб SKODA OKTAVIA А5 (номер шасі НОМЕР_3 ), встановивши вартість такого майна 300000 (триста тисяч) гривень 00 копійок. Тому позивач просить стягнути з відповідача компенсацію половини вартості автомобіля.

22.04.2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому просить відмовити у задоволенні позову, з наступних підстав: 28 грудня 2015 року Відповідач, згідно з Рішенням 5-2015 засновника Фермерського господарства "НАШ ДАР", вирішила передати Фермерському господарству "НАШ ДАР" транспортний засіб марки Шкода Октавія А5, номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . 28 грудня 2015 року Відповідач внесла до статутного капіталу Фермерського господарства "НАШ ДАР" транспортний засіб марки Шкода Октавія А5, номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 29 грудня 2015 року, підписаного Відповідачем, як членом Фермерського господарства "НАШ ДАР" та Позивачем, як головою Фермерського господарства "НАШ ДАР". Станом на 29 грудня 2015 року Позивач та Відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. Підписавши акт приймання-передачі транспортного засобу від 29 грудня 2015 року, Позивач тим самим надав свою згоду Відповідачу на передачу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: автотранспортного засобу Шкода Октавія А5, у власність Фермерського господарства "НАШ ДАР". Таким чином, передача Відповідачем автотранспортного засобу Шкода Октавія А5 у власність Фермерського господарства "НАШ ДАР" мала місце у повній відповідності до вимог ч. 1 ст. 65 Сімейного кодексу України, у відповідності до якої дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. 28 грудня 2015 року Позивач став членом Фермерського господарства "НАШ ДАР". Відтоді і дотепер членами Фермерського господарства "НАШ ДАР" є Позивач та Відповідач. Вищевказані обставини, окрім копій рішення 5-2015 від 28.12.2015 року та додатку до статуту Фермерського господарства "НАШ ДАР" від 28.12.2015 року, які були додані Позивачем до позовної заяви, підтверджуються також інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.12.2015 року та станом на 13.04.2021 року. Копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.12.2015 року та станом на 13.04.2021 року додаються до цього відзиву. Згідно із статутом Фермерського господарства "НАШ ДАР" розміри часток членів Фермерського господарства "НАШ ДАР", якими є Позивач та Відповідач, у майні фермерського господарства (статутному капіталі) не визначено. Таким чином, Позивач та Відповідач з 28.12.2015 року і до дня подання відзиву є співвласниками статутного капіталу Фермерського господарства "НАШ ДАР", володіють статутним капіталом Фермерського господарством "НАШ ДАР" на підставі спільної сумісної власності, у разі поділу статутного капіталу Фермерського господарства "НАШ ДАР" частки Позивача та Відповідача вважатимуться рівними. Згідно із п. 4.1. статуту Фермерського господарства "НАШ ДАР", основною метою діяльності фермерського господарства є отримання прибутку. Згідно із п. 7.1. статуту Фермерського господарства "НАШ ДАР", річний прибуток, що залишився після сплати податків та інших обов`язкових платежів до державного бюджету, оплати праці працівників фермерського господарства та інших належних відрахувань і сплат (надалі - "Прибуток") може підлягати розподілу між учасниками в повному обсязі або не підлягати розподілу взагалі. Учасники самостійно визначають порядок розподілу прибутку фермерського господарства. Згідно із п. 7.2. статуту Фермерського господарства "НАШ ДАР", прибуток, що розподіляється між учасниками, може бути сплачений учасникам у валюті України або в натурі. Учасники визначають порядок та форми виплати прибутку за взаємною згодою. У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство", до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про фермерське господарство", майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Таким чином, набувши 28 грудня 2015 року статусу члена Фермерського господарства "НАШ ДАР", Позивач отримав рівні права з Відповідачем, надані їм як членам фермерського господарства статутом і законом, щодо:

-розподілу прибутку, отриманого фермерським господарством від здійснення господарської діяльності;

-відчуження фермерського господарства як цілісного майновому комплексу;

-передачі фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) у спадок;

-розподілу майна фермерського господарства у разі припинення його діяльності. Таким чином, Позивач, набувши 28 грудня 2015 року статусу члена Фермерського господарства "НАШ ДАР", набуття якого надало йому, серед інших майнових прав, право на отримання половини прибутку Фермерського господарства "НАШ ДАР", позбавлений будь-яких правових підстав пред`являти до Відповідача ще одну майнову вимогу, пов`язану з внесенням Відповідачем до статутного капіталу Фермерського господарства "НАШ ДАР" транспортного засобу марки Шкода Октавія А5, яке на момент прийняття Відповідачем рішення про внесення до статутного капіталу було об`єктом спільної сумісної власності Позивача і Відповідача, а саме: Позивач позбавлений правових підстав вимагати у Відповідача виплатити половину вартості цього транспортного засобу. Пред`явлення Позивачем цієї вимоги до Відповідача, після реалізації Позивачем наданого йому права на половину отриманого Фермерським господарством "НАШ ДАР" прибутку від його діяльності, не відповідає правовому висновку Верховного Суду України у справі №6- 38цс15, а також суперечить вимогам ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у відповідності до яких у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За наявною у Відповідача інформацією, транспортний засіб марки Шкода Октавія А5, номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , було відчужено Позивачем як головою Фермерського господарства "НАШ ДАР".

Враховуючи наведене просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

24.01.2022 позивачем подано відповідь на відзив у якому зазначено, що в провадженні Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області перебуває цивільна справа № 446/61/21 за цивільним позовом ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_5 до ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_6 про стягнення половини вартості автотранспортного засобу. І. Щодо згоди Позивача на відчуження Відповідачем автотранспортного засобом ШКОДА ОКТАВІЯ А5 (номер шасі НОМЕР_4 ) - зазначає: Відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» правочин з переходу права власності на автотранспортним засобом ШКОДА ОКТАВІЯ А5 (номер шасі НОМЕР_4 ) є вчиненим з моменту його державної реєстрації територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Отже згідно ч. 2 ст. 369 ЦК України згода Позивача на розпорядження майном - автотранспортним засобом ШКОДА ОКТАВІЯ А5 (номер шасі НОМЕР_1 ) мала бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Такої згоди Позивачем не надавалось, а твердження Відповідача про наявність такої є припущенням. У цьому випадку Позивач передала майно подружжя для здійснення підприємницької діяльності Фермерському господарству, якому таке належить на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя Відповідачем та Засновником Фермерського господарства) шляхом участі в управлінні Фермерським господарством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям. Така позиція є усталеною та узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України: від 03 липня 2013 року у справі 6-61цс13, Верховного Суду: від 10 жовтня 2018 року у справі 569/6236/16-ц, від 12 листопада 2019 року у справі 918/598/18, від 26 листопада 2019 року у справі 907/738/16, Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі 916/2813/18. ІІ, Щодо твердження Відповідача на право Позивача на розподіл прибутку та поділ майна. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фермерське господарство» Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Відповідно до п. 3.1. Статуту ФГ «НАШ ДАР» засновником є ОСОБА_2 .

11 січня 2021 року набрало законної сили рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 листопада 2020 року у справі 450/3416/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Відповідно до ст. З, 4 Закону України «Про фермерське господарство», розділу З Статуту ФГ «НАШ ДАР» позивач - ОСОБА_1 взагалі втратив правові підстави бути Головою та членом ФГ «НАШ ДАР». Засновник ФГ «НАШ ДАР» ОСОБА_2 систематично ухилялася від участі у керівництві ФГ «НАШ ДАР», на збори членів ФГ «НАЩ ДАР» не з`являлась тому 25 серпня 2021 року її було повідомлено про припинення ОСОБА_1 обов`язків Голови ФГ «НАШ ДАР» (Додається).

Таким чином, позивач зазначає, що він не є членом сім`ї засновника ФГ «НАШ ДАР» та не має права на розподіл прибутку ФГ «НАШ ДАР», розподіл майна ФГ «НАШ ДАР» тощо. Зазначає, що статутний капітал ФГ «НАШ ДАР» складає 0 (нуль) гривень 00 копійок тому право майнової вимоги до ФГ «НАШ ДАР» у розмірі вартості автотранспортного засобу ШКОДА ОКТАУІА А5 (номер шасі НОМЕР_4 ) належить виключно особі, яка його передала у власність ФГ «НАШ ДАР» - ОСОБА_2 . Щодо зміни облікових даних Відповідача, зазначає, що за наявною у Позивача інформацією Відповідач змінила прізвище. Відповідно до ст.ст. 43, 178 ЦПК України Відповідач має сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та у відзиві на позовну заяву вказати зокрема свої прізвище, ім`я та по батькові.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові та пояснив, що у 2015 році вищевказаний автомобіль передано у власність ФГ «Наш Дар». Вказує, що до ФГ «Наш Дар» він не має на даний час жодного відношення, просить стягнути половину вартості автомобіля, оскільки автомобіль був спільною власністю подружжя до передачі фермерському господарству.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення, допитавши свідків, дослідивши усі докази по справі та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків, установлених цим кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими й електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК). Згідно ч.1 ст.80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 12 ЦПК України - кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні жодна із сторін не заявила клопотання про призначення товарознавчих експертиз чи досліджень.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 17.06.2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час перебування сторін у шлюбі ними придбано та не заперечується сторонами автомобіль марки SKODA OKTAVIA А5, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 300 000 грн.) коп. право власності було зареєстровано за відповідачкою.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 листопада 2020 року у справі 450/3416/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, шлюб між сторонами розірвано.

Згідно вимог ст. 60 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо), самостійного заробітку (доходу).

Це означає, що частки володіння не виділені, і кожен із подружжя має право володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном, незалежно від того, на кого це майно зареєстроване. Розпоряджаються майном чоловік та дружина за взаємною згодою.

У випадку укладення договорів стосовно майна (купівля-продаж, дарування) одним із подружжя, вважають, що він або вона діють зі згоди другого подружжя. Такий договір має бути нотаріально посвідченим за згодою другого з подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Тлумачення статті 60 СК України дозволяє зробити висновок, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24.05.2017р. у справі № 6-843цс17.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно з роз`ясненнями у п. п. 22 - 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

З аналізу вказаних вище норм матеріального закону слідує, що згідно загальних правил змагальності цивільного процесу предметом доказування в справах про поділ спільного майна подружжя, є: наявність спільного майна з конкретно визначеними ознаками взагалі і на час розгляду справи, його вартість, час його придбання і джерело походження коштів.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 на обгрунтування вартості спірного автомобіля надав відомості про вартість автомобіля марки SKODA OKTAVIA А5, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 300 000 грн., зазначеною згідно рішення 5-2015 засновника Фермерського господарства «Наш Дар» від 28.12.2015 р. ОСОБА_2 (відповідачем по справі).(а.с.11).

Як у відзиву на позовну заяву, так і у судовому засіданні представником відповідача стверджено, що відповідач наприкінці шлюбних відносин відчужила спірний автомобіль позивачу.

Доказів придбання зазначеного майна за особисті кошти відповідачем суду не надано, презумпція спільності майна подружжя належними доказами не спростована. Доказів відчуження даного транспортного засобу за згодою іншого з подружжя суду також не надано.

Частиною першою статті 69 Сімейного кодексу України(далі -СК України) передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина другастатті 364 Цивільного кодексу України).

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

З матеріалів справи встановлено, що під час шлюбу сторонами набуто у власність транспортний засіб SKODA OKTAVIA А5, номер кузова НОМЕР_1 .

Враховуючи, що вищезазначене майно було набуте подружжям під час шлюбу, доказів придбання майна за особисті кошти відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що вказаний автомобіль є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 60, 63, 69 70 Сімейного кодексу України, ст. ст. 368, 369 Цивільного кодексу України, ст. ст. 11, 12, 13, 141, 258, 259, 354, 355 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача половини вартості автотранспортного засобу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 половину вартості автотранспортного засобу (номер шасі НОМЕР_7 ), внесеного ОСОБА_2 до статутного капіталу Фермерського господарства "НАШ ДАР", а саме 150000 (сто п"ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 1500 (одну тисячу п"ятсот гривень) 00 коп.

Рішення набуває законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскарждене протягом 30 днів з дня складання повното тексту судового рішення.

Суддя М.Л.Самсін