Постанова

від 18.01.2024 по справі 446/61/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 446/61/21 Головуючий у 1 інстанції: Самсін М.Л.

Провадження № 22-ц/811/2368/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року м.Львів

Справа № 446/61/21

Провадження № 22ц/811/2368/23

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

розглянув апеляційнускаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області, ухвалене у м. Кам`янка-Бузька 28 березня 2023 року у складісудді Самсіна М.Л., у справі за позовомОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення половини вартості автотранспортного засобу, -

встановив:

13 січня 2021 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення половини вартості автотранспортного засобу. В обґрунтування позову посилається на те, що з 17 червня 2006 року перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. У серпні 2011 року ними (сторонами) придбано автомобіль марки SKODA OKTAVIA А5, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 300 000 грн. Зазначає, що право власності було зареєстровано за відповідачем. 11 липня 2013 року відповідачем прийнято рішення про заснування Фермерського господарства «НАШ ДАР» ЄДРПОУ 38758840. Відповідно до п. 3.1. Статуту цього господарства засновником та кінцевим бенефіціарним власником вказаної юридичної особи є відповідач. На підставі рішення 5-2015 засновника ФГ «НАШ ДАР» від 28 грудня 2015 року та акту приймання-передачі транспортного засобу від 29 грудня 2015 року відповідач відчужила об`єкт права спільної сумісної власності подружжя - спірний автомобіль, встановивши вартість такого майна в 300 000 грн. Просить стягнути з відповідача компенсацію половини вартості автомобіля.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28 березня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 половину вартості автотранспортного засобу (номер шасі НОМЕР_3 ), внесеного ОСОБА_1 до статутного капіталу ФГ «НАШ ДАР», а саме 150 000 грн. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що 28 грудня 2015 року відповідач, згідно з рішенням 5-2015 засновника ФГ «НАШ ДАР», передала цьому господарству транспортний засіб марки SKODA OKTAVIA А5, номер кузова НОМЕР_4 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . 28 грудня 2015 року відповідач внесла до статутного капіталу ФГ «НАШ ДАР» спірний автомобіль, що підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 29 грудня 2015 року, підписаного відповідачем, як членом ФГ «НАШ ДАР» та позивачем, як головою цього господарства. Станом на 29 грудня 2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Стверджує, що підписавши акт приймання-передачі транспортного засобу від 29 грудня 2015 року, позивач надав згоду відповідачу на передачу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (спірний автомобіль), у власність ФГ «НАШ ДАР». Вважає, що передача ОСОБА_1 автомобіля SKODA OKTAVIA А5 у власність ФГ «НАШ ДАР» мала місце у повній відповідності до ч. 1 ст. 65 СК України, у відповідності до якої дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Зазначає, що 28 грудня 2015 року позивач став членом ФГ «НАШ ДАР». Вказує, що сторони є членами ФГ «НАШ ДАР». Вищевказані обставини підтверджуються інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28 грудня 2015 року та на 13 квітня 2021 року. Згідно із статутом ФГ «НАШ ДАР» розміри часток членів господарства, у майні фермерського господарства (статутному капіталі) не визначено. Зазначає, що сторони з 28 грудня 2015 року є співвласниками статутного капіталу ФГ «НАШ ДАР», володіють статутним капіталом господарством на підставі спільної сумісної власності, та у разі поділу статутного капіталу господарства частки позивача та відповідача вважатимуться рівними. Згідно із п. 4.1. статуту основною метою діяльності фермерського господарства є отримання прибутку. Відповідно до п. 7.1. цього статуту річний прибуток, що залишився після сплати податків та інших обов`язкових платежів до державного бюджету, оплати праці працівників фермерського господарства та інших належних відрахувань і сплат може підлягати розподілу між учасниками в повному обсязі або не підлягати розподілу взагалі. Учасники самостійно визначають порядок розподілу прибутку фермерського господарства. Згідно із п. 7.2. статуту фермерського господарства, прибуток, що розподіляється між учасниками, може бути сплачений учасникам у валюті України або в натурі. Учасники визначають порядок та форми виплати прибутку за взаємною згодою. Стверджує, що позивач, набувши 28 грудня 2015 року статусу члена ФГ «НАШ ДАР», отримав рівні права з відповідачем, надані їм як членам фермерського господарства статутом і законом, щодо: розподілу прибутку, отриманого фермерським господарством від здійснення господарської діяльності; відчуження фермерського господарства як цілісного майновому комплексу; передачі фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) у спадок; розподілу майна фермерського господарства у разі припинення його діяльності. Вважає, що ОСОБА_3 , набувши 28 грудня 2015 року статусу члена ФГ «НАШ ДАР», набуття якого надало йому, серед інших майнових прав, право на отримання половини прибутку господарства, позбавлений будь-яких правових підстав пред`являти до відповідача ще одну майнову вимогу, пов`язану з внесенням ОСОБА_1 до статутного капіталу господарства спірного автомобіля, який на момент прийняття відповідачем рішення про внесення до статутного капіталу був об`єктом спільної сумісної власності сторін, а саме: позивач позбавлений правових підстав вимагати у відповідача виплатити половини вартості цього транспортного засобу. Посилається на те, що автомобіль SKODA OKTAVIA А5 відчужено позивачем як головою ФГ «НАШ ДАР».

4 жовтня 2023 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу. Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Д атою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що з 17 червня 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Під час перебування у шлюбі сторонами придбано автомобіль марки SKODA OKTAVIA А5, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (вартістю 300 000 грн.). Право власності на вказаний автомобіль було зареєстровано за відповідачем.

РішеннямКам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 листопада 2020 року шлюб між сторонами розірвано.

Оскаржуване рішення суду мотивовано наступним.

Згідно із ст. 60 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо), самостійного заробітку (доходу).

Частки сторін не виділені, і кожен із подружжя має право володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном, незалежно від того, на кого це майно зареєстроване. Розпоряджаються майном чоловік та дружина за взаємною згодою.

У випадку укладення договорів стосовно майна (купівля-продаж, дарування) одним із подружжя, вважають, що він або вона діють зі згоди другого подружжя. Такий договір має бути нотаріально посвідченим за згодою другого з подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із ч. 1 ст. 70 цього Кодексу у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони зареєстровані.

У рішення зазначено, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 на обґрунтування вартості спірного автомобіля надав відомості про вартість спірного автомобіля (300 000 грн.), зазначеною згідно рішення 5-2015 засновника ФГ «НАШ ДАР» від 28 грудня 2015 року ОСОБА_1 .

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Встановлено, що під час шлюбу сторонами набуто у власність транспортний засіб SKODA OKTAVIA А5, номер кузова НОМЕР_1 .

З урахуванням того, що вказане майно набуте подружжям під час шлюбу, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову, оскільки вказаний автомобіль є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Станом на 28 грудня 2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. 28 грудня 2015 року позивач став членом ФГ «НАШ ДАР». На час звернення позивача до суду з цим позовом, членами фермерського господарства буди лише позивач та відповідач.

28грудня 2015року згідно зрішенням 5-2015засновника ФГ«НАШ ДАР»спірний автомобільпередано достатутного фондугосподарства,що підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 29 грудня 2015 року, підписаного відповідачем, як членом господарства та позивачем, як головою цього фермерського господарства.

Згідно із статутом ФГ «НАШ ДАР» розміри часток членів господарства у майні фермерського господарства (статутному капіталі) не визначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно із ч. 2 ст. 372 цього Кодексу у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Встановлено, що сторони з 28 грудня 2015 року і на час звернення ОСОБА_3 з цим позовом до суду були членами ФГ «НАШ ДАР», володіли статутним капіталом цього господарством на підставі спільної сумісної власності.

Згідно із п. 4.1. статуту ФГ «НАШ ДАР» основною метою діяльності фермерського господарства є отримання прибутку.

Відповідно до п. 7.1. статуту річний прибуток, що залишився після сплати податків та інших обов`язкових платежів до державного бюджету, оплати праці працівників фермерського господарства та інших належних відрахувань і сплат може підлягати розподілу між учасниками в повному обсязі або не підлягати розподілу взагалі. Учасники самостійно визначають порядок розподілу прибутку фермерського господарства.

Згідно із п. 7.2. статуту прибуток, що розподіляється між учасниками, може бути сплачений учасникам у валюті України або в натурі. Учасники визначають порядок та форми виплати прибутку за взаємною згодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із ч. 1 ст. 20 цього Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання. За рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про фермерське господарство» майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів у разі припинення діяльності фермерського господарства, розподіляється між членами фермерського господарства відповідно до його статуту.

Набувши 28 грудня 2015 року статусу члена ФГ «НАШ ДАР», позивач отримав рівні права з відповідачем, надані їм як членам фермерського господарства статутом і законом, щодо: розподілу прибутку, отриманого фермерським господарством від здійснення господарської діяльності; відчуження фермерського господарства як цілісного майновому комплексу; передачі фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) у спадок; розподілу майна фермерського господарства у разі припинення його діяльності.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 3 червня 2015 року у справі №6-38цс15, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Згідно із постановою Верховний Суд від 10 жовтня 2018 року у справі № 569/6236/16-ц один з подружжя наділений правом вимагати другого подружжя виплати половини вартості вкладу, внесеного до статутного капіталу господарського товариства у вигляді коштів або майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя виключно у тому випадку, якщо внесення майна до статутного капіталу одним з подружжя мало місце без отримання на це згоди іншого з подружжя.

Відповідно до ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

З моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 907/738/16 право накомпенсацію вартостічастини коштіввиникає віншого подружжялише щодоспільних коштів, а не статутного капіталу. При цьомулише втому разі,коли спільнікошти всуперечст.65СК Українибули використаніодним ізподружжя самедлявнесення вкладу до статутного капіталу.

З акту приймання-передачі транспортного засобу від 29 грудня 2015 року вбачається, що ОСОБА_3 (голова ФГ «НАШ ДАР») і ОСОБА_1 склали цей акт про здійснення приймання-передачі транспортного засобу SKODA OKTAVIA А5, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_5 , видане Центром ДАІ 4609. Зазначений акт свідчить, що передача спірного автомобіля до статутного фонду господарства здійснена за погодженням сторін, які склали та підписали вказаний акт. Підписання акта свідчить про наявність письмової згоди сторін.

Відомості про участь позивача у ФГ «НАШ ДАР» виключені за рішенням Господарского суду Львівської області від 13 вересня 2022 року.

При вирішенні спору належить врахувати, що з часу внесення відповідачем транспортного засобу до статутного капіталу ФГ «НАШ ДАР» до часу подання ОСОБА_3 цього позову сторони були співвласниками фермерського господарства, володіючи у рівних частках його статутним капіталом та правом на отримання прибутку від здійснення фермерським господарством господарської діяльності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів мають сторони.

Позивач не надав доказів про вартість спірного автомобіля на час вирішення спору, його статус та відчуження такого відповідачем.

З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, що виключає задоволення позову. Відтак, апеляційна скарга підлягає до задоволення. Оскаржуване рішення належить скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з позивача в користь відповідача підлягає стягненню 2250 грн. сплаченого судового збору у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку.

Керуючись: ст. ст. 141, 367, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28 березня 2023 року скасувати та прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення половини вартості автотранспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) сплачений нею судовий збір в сумі 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова складенаі підписана18 січня 2024 року.

Головуючий-

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк