Рішення

від 23.08.2023 по справі 753/1596/22

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 753/1596/22

Провадження № 2/367/2618/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 Ірпінський міський суд Київської областів складі:

головуючогосудді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря судових засідань Мартинюка Н.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Віщук А.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "СЛ Сейлс" про захист прав споживачів,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 (далі - Позивачка) 27 червня 2021 уклала договір ОСК 38839 про надання спортивно-оздоровчих послуг з ТОВ «СЛ СЕЙЛС» (далі - Відповідач), що є у розуміння п.3 ч.1 ст.1 Закону України №1023-XII від 12.05.1991 «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII) є виконавцем, тобто, суб?єктом, який надає послуги. Фактично, позивачем, як споживачем, укладено договір, в розумінні п.7 ч.1 ст.1 Закону №1023-XII, тобто укладено правочин між споживачем і виконавцем про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується послуга.

Вказаний договір укладено шляхом підписання позивачем, як споживачкою, паперового документу. За вказаним договором позивачу надано клубну картку «Класік+б», яка є рамковою, з метою отримання по ній послуг у вигляді спортивно-оздоровчих послуг за які позивачем проведена оплата, тобто відповідно до норм ст.638 ЦК України укладено договір.

Так, відповідачем у вказаному договорі зазначається, що для отримання послуги позивачу як споживачці необхідно користуватися клубною картою, яка видана їй, тобто має строк дії, на 431 календарний день з дня її активації.

Більше того, в договорі на надання спортивно-оздоровчих послуг визначений порядок надання послуг та їх обсяг. Отже, має місце опис прав та обов?язок сторін за обраним тарифним планом. Позивачем, як споживачкою, оплачено вартість послуги у розмірі 6 740 гривень 00 коп., тобто повну суму оплати за весь період користування послугою.

Зауважує, що договір містить і розділи про відповідальність та про обставини, що існують поза волею сторін.

Проте, в жодному із розділів договору не міститься умова про безпідставне ненадання позивачу послуг за які виконавець отримав кошти. Однак, починаючи серпня місяця2021року виконавець усілякими методами перешкоджає позивачу в отримані спортивно-оздоровчих послуг. На зауваження щодо недопустимості таких дій та прохання розірвати укладений договір та повернути кошти, відповідач не реагує. Це, в свою чергу, стало підставою для багаторазових конфліктів щодо перерахування коштів споживача за послугу, яка нею не використовується. Отже, відбулося отримання відповідачем грошових коштів позивача за послугу, якою не користувалась споживачка.

Зазначає про те, що відповідачем щодо позивачки здійснюється нечесна підприємницька практика, яка полягає в непрямому примушуванні споживача до придбання продукції непотрібного асортименту. Натомість, позивачка у зв?язку з використанням відповідачем переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності та неналежним виконанням умов договору отримує збитки, хай навіть невеликі.

Отже, позивач, як споживачка має право на відшкодування збитків, завданих їй Виконавцем.

Позивач зазначає, що фізично не використовує послугу, яка їй не надається, а відповідач примушує до отримання інших послуг.

Вказує про те, що в даних правовідносинах має місце порушення прав споживача, шляхом ненадання оплаченої послуги та застосування агресивної підприємницької практики у вигляді неналежного впливу.

Це істотно впливає на свободу вибору та поведінку споживача та є примушенням до споживання послуги, яка не замовлялася споживачем та навіть не є складовою частиною послуги.

Так, в серпні позивачку до отримання спортивно-оздоровчих послуг не було допущено у зв?язку з відсутністю довідки про вакцинацію. При цьому, при укладанні договору умови щодо наявності такої довідки відповідач не пред`являв. Крім того, відповідачем не було внесено змін до умов договору ОСК 38839 від 27 червня 2021. Намагання вирішити вказане питання наданням довідок про стан здоров`я не змогло вирішити питання допуску позивача до оплачених нею спортивно-оздоровчих послуг. Натомість, на пропозицію розірвати договір та повернути грошові кошти відповідач відповів відмовою.

Тобто, вказує про те, що має місце ситуація, при якій споживачка, оплативши послугу, не може нею користуватися, а виконавець послуг, не надаючи послугу, не бажає повертати кошти, які ним за цю послугу отримані.

Проте, позивачу вдалося зв?язатися з менеджером служб відповідача з метою вирішити дане питання. Зазначає про те, що менеджери відповідача примушували споживачку до порушення гарантій, встановлених Конституцією України. У зв?язку із зазначеним, позивач намагалася у досудовому порядку вирішити спірне питання, шляхом направлення письмового запиту до відповідача. Відповідач формально віднісся до вказаного запиту позивача.

Щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди, вказує наступне.

Позивач не тільки морально страждає, втратила життєві зв?язки та вживає додаткових зусиль для організації свого життя, а й несе певні моральні та матеріальні затрати щодо захисту своїх прав. Оцінити моральну шкоду дуже важко, але беручи до уваги суми, які Позивачем не отримано, вважає справедливим буде визначити моральну шкоду на рівні, не нижчому мінімальної заробітної плати, встановленої державою, як соціальної гарантії, що на сьогодні складає суму у розмірі 6 500 (шести тисяч п?ятисот) гривень 00 коп.

Просить суд визнати порушення прав ОСОБА_2 у сфері захисту прав споживача Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛ СЕЙЛС» в особі керівника Іванова Дмитра Володимировича та зобов`язати відновити становище, яке існувало до порушення прав ОСОБА_2 шляхом розірвання договору ОСК 38839 про надання спортивно-оздоровчих послуг від 27 червня 2021 та повернення сплачених по ньому коштів у розмірі 6 740 гривень 00 коп. Зобов?язати Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛ СЕЙЛС» в особі керівника Іванова Дмитра Володимировича відшкодувати збитки у відповідності до вимог п.11 ч.1 ст. 23 Закону України №1023-XII у розмірі ста відсотків вартості наданої послуги у розмірі 6 740 гривень 00 коп. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛ СЕЙЛС» в особі керівника Іванова Дмитра Володимировича, відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 відповідно до ч.2 ст.22 Закону №1023-XII у розмірі 6 500 гривень 00 коп.

Представник позивача в судовому засіданні просив вимоги позову задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 13.06.2022 справу прийнято до провадження судді Мерзлого Л.В. та призначено справу до судового розгляду.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

До суду від представника відповідача надходив відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає наступне.

Між позивачем та відповідачем на засадах добровільності було укладено Договір про надання спортивно-оздоровчих послуг № OCK 38839 від 27 червня2021року. Так, підписанням Договору позивач засвідчила факт отримання Клубної картки, ознайомлення та повне, безумовне, беззастережне прийняття Договору, умов усіх додатків до Договору. Твердження позивача про нечесну підприємницьку практику відповідача, та/або агресивну практику по відношенню до її охоронюваних законом прав та законних інтересів, є надуманими та недоведеними, грунтуються виключно на суб?єктивному погляді на ситуацію, а згідно норм процесуального закону являються припущеннями, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження власних міркувань.

Відповідач у відповідь на запит адвоката Моргуна Д.М. розтлумачив умови договору, стосовно умов повернення грошових коштів на користь позивача. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відтак, зазначає про те, що, враховуючи умови п. 2.5. Договору, у разі односторонньої відмови позивача від умов договору, грошові кошти поверненню не підлягають на підставі домовленості Сторін, що враховуючи положення у ст. 907 ЦК України, є належною підставою для відмови у поверненні грошових коштів за замовлені послуги відповідача.

Крім того, відповідно до п. 5.4. ст. 5 Договору, кошти, сплачені Клієнтом у відповідності до п. 5.1. ст. 5 цього Договору, поверненню не підлягають. Винятком з цього правила може бути лише умова п. 3.7.5. ст. 3 цього Договору.

Окремо зазначає умову п. 8.3. Договору: «8.3 Якщо Клієнт не відвідує ОСОБА_3 , не використовує свою Клубну картку або використовує її не у повному обсязі внаслідок вагітності, відрядження, хвороби та/або внаслідок будь-яких інших причин, строк дії Клубної картки не змінюється, дата закінчення строку її дії не переноситься, і, відповідно, грошові кошти, сплачені Клієнтом за цим Договором, поверненню не підлягають, якщо інше не передбачено цим Договором.»

Обставини пандемії коронавірусу на території України зумовили певні зміни у нормативному регулюванні та частково обмежили можливість громадян реалізовувати свої права у відповідності до власних бажань, без вчинення певних дії (вакцинації).

Відповідач вказує про те, що здійснював господарську діяльність, керуючись чинним законодавством України та не порушував права позивача, а отже, такі твердження позивача не доведені ні матеріалами справи, ні доводами позивача за змістом позовної заяви.

Так, Кабінет Міністрів України 13 вересня2021року вніс зміни та доповнення до Постанови №1236від 09 грудня2020року, після чого позивач припинила відвідування фітнес-клубу відповідача, про що свідчить роздрук електронної системи контролю доступу позивача до приміщень фітнес-клубу. Що завадило позивачу відвідувати місце надання послуг за Договором, відповідачеві стало відомо виключно зі змісту позовної заяви, у претензійному контексті позивач звинувачує відповідача у перешкоджанні споживанню нею послуг з боку відповідача, що абсолютно не відповідає дійсності.

Зазначає також, що твердження позивача щодо завдання їй моральної шкоди з боку відповідача є надуманими та не мають реального підтвердження, є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, представник відповідача звертає увагу суду на той факт, що позивач не була обмежена в праві подання претензій чи звернень до відповідача, проте жодної претензії, яка б свідчила про прагнення, чи хоча б наявність будь-яких конкретних спірних питань, що виникли у позивача у процесі досудового врегулювання спору, позивачем не надано.

З врахуванням викладеного, в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вислухавши думку сторін по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В ч.1 статті 5 ЦПК України, зазначено про те, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

У відповідності з ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1ст. 76 ЦПК України).

Частиною 2 ст.78ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, судом восстановлено, що між ТОВ «СЛ СЕЙЛС» та ОСОБА_2 (надалі - «Замовник») укладено Договір про надання спортивно-оздоровчих послуг № ОСК 38839 від 27 червня2021року (надалі - «Договір»), на підставі якого Виконавець надає спортивно-оздоровчі послуги у фітнес-клубі «Спорт Лайф» (надалі - «Клуб»).

На підставі укладеного Договору Виконавець зобов`язаний надати Замовнику спортивно-оздоровчі послуги у фітнес-клубі «Спорт Лайф», а саме на підставі п. 1.1. Договору: «1.1. За цим Договором Клієнт доручає, а Виконавець надає спортивно-оздоровчі послуги (далі за текстом - «Послуги») у спортивному клубі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі за текстом - «Клуб»), а Клієнт зобов`язується сплатити вартість Послуги та дотримуватися усіх умов цього Договору та усіх додатків до нього. Додатки до Договору є невід`ємними частинами Договору.»

Відповідно до умов п. 2.1. Договору: «За цим Договором Виконавець надає Послуги в Клубі згідно категорії та типу обраної Клієнтом Клубної картки (далі за текстом - «Клубна картка»). Категорія Клубної картки визначає доступ Клієнта до конкретного Клубу та конкретних Послуг, що надаються Клієнту. Виконавець надає Клієнтові Послуги за переліком, який відповідає Клубній картці Клієнта. Обсяг і види Послуг наведено у Додатку № 1 Загальні «Клубні правила», зокрема, але не виключно, у п. 1.7. загальних Клубних правил. До Правил відвідування Клубу відносяться: загальні «Клубні правила». «Правила Дитячого Клубу» та «Правила відвідування сквош-кортів», що розміщені на сайті: www.sportlife.ua/uk/rules(далі за текстом - «Правила» чи/або «Клубні правила»).

Згідно умов п. 8.7. Договору: «8.7. Підписання цього Договору засвідчує факт отримання Клієнтом Клубної картки, ознайомлення та повне, безумовне, беззастережне прийняття Договору, умов усіх Правил до Договору, які розміщені на сайті: www.sportlife.ua/uk/rules. Моментом акцепту уcix Правил до Договору є підписання цього Договору та отримання Клубної картки Клієнтом.»

Відповідно до п. 8.7 Договору: «Цим Клієнт заявляє, що він усвідомлює, що факт укладення цього Договору означає, що:

а) Клієнт свідомо погоджується на всі умови Договору;

б) Клієнт ознайомлений з вартістю Послуг за цим Договором, яка його повністю влаштовує;...» та пп. 1.19. Додатку № 1 «Загальні Клубні правила» до Договору:

«1.19. Укладаючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з переліком та обсягом Послуг, порядком їх надання, а також з усією інформацією, яка необхідна для повноцінного споживання Послуг у Клубі.»:

д) він не має жодних претензій до змісту цього Договору і умови Договору його повністю влаштовують та є справедливими по відношенню до обох Сторін».

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, згідно ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Дане вказує на те, що позивач, при підписанні Договору, була ознайомлена з усіма умовами Договору та його Додатками, дані умови її повністю влаштовували, вона з ними погоджувалась та вважала такі умови справедливими.

Як зазначає представник відповідача у відзиві, після укладання Договору, позивач приступила до споживання спортивно-оздоровчих послуг за Договором (надалі - «Послуги»), відповідно до умов Клубної картки категорії «КЛАСІК + Б», за типом «Індивідуальна ранкова клубна карта».

Факт споживання послуг Виконавця позивачем не заперечується.

Щодо перешкоджання отримання замовлених послуг позивачем та умов спірного Договору у разі одностороннього розірвання позивачем, представником відповідача в судовому засіданні наголошувалось на тому, відповідач зі свого боку не встановлював ніяких обмежень стосовно порядку споживання послуг позивачем.

Щодо тверджень позивача про те, що відповідач отримав грошові кошти за послуги, якими не користувалася позивач, суд зазначає про те, що в обґрунтування наведеного позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу.

Що стосується прагнення позивача розірвати Договір та повернути грошові кошти, сплачені за Договором, суд зазначає про те, що такі дії суперечать його умовам, а саме умовам п. 2.6. Договору та 5.4. Договору, котрі неведені наступним чином: 2.6. Клієнт погоджується з тим, що у разі, якщо після підписання цього Договору та/або після активації придбаної Клубної картки Клієнт відмовиться від Договору в односторонньому порядку чи розірве його, кошти, сплачені ним у відповідності до п. 5.1. ст. 5 цього Договору, поверненню не підлягають за винятком умов, передбачених п. 3.7.5 цього Договору. 5.4. Кошти, сплачені Клієнтом у відповідності до п. 5.1 ст. 5 цього Договору, поверненню не підлягають. Винятком з цього правила може бути лише умова п. 3.7.5 ст. 3 цього Договору.

Згідно умов п. 2.6. Договору, позивач не позбавлений права розірвати договір, відмовитися від Договору, проте означеною умовою передбачено наслідки розірвання Договору за ініціативою позивача.

У відповідності до ст. 907 Цивільного Кодексу України (надалі - «ЦК України»), Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі, шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Позивач не позбавлена права на повернення грошових коштів за послуги відповідача, оскільки умовами Договору передбачено обов`язкове повернення грошових коштів на умовах п.п. 3.7.5., п. 3.7. Договору.

Так, в п. «3.7.5. Договору зазначено: «Виконавець має право на власний розсуд відмовити Клієнту в укладенні Договору або ініціювати припинення надання Послуг. У такому разі Виконавець повідомляє Клієнта про припинення надання Послуг, та у разі розірвання Договору Виконавець здійснює пропорційне відшкодування грошових коштів, сплачених у відповідності до п. 5.1 Договору, за вирахуванням (за мінусом) використаного періоду дії Договору... »

Крім того, умови п. 8.3. Договору передбачають: «Якщо Клієнт не відвідує ОСОБА_3 , не використовує свою Клубну картку або використовує не у повному обсязі внаслідок вагітності, відрядження, хвороби та/або внаслідок будь-яких інших причин, строк дії Клубної картки не змінюється, дата закінчення строку і дії не переноситься, і, відповідно, грошові кошти, сплачені Клієнтом за цим Договором, поверненню не підлягають, якщо інше не передбачено цим Договором».

Так, Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо підтвердження факту перешкоджання відповідачем отримання позивачем послуг за Договором.

Стосовно карантинних обмежень, протиепідемічних заходів та зміни умов Договору на власний розсуд відповідачем, суд звертає увагу на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня2020року №1236«Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, зі змінами і доповненнями від «13» вересня2021, встановлено ряд обмежень та заборон.

Вхідний санітарний контроль відповідно до закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є елементом протиепідемічних заходів та відноситься до медико-санітарних заходів, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Керуючись п. 1.2.2. Клубних правил, в період дії карантину при вході до фітнес-клубу діяв вхідний санітарний контроль відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня2000року №1645-ІІІ. 3 метою запобігання поширенню особливо небезпечної інфекційної хвороби (гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) представники Виконавця мають право не допускати до приміщень осіб без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі, виготовлених самостійно, та осіб, в яких при проведенні температурного скринінгу виявлено температуру тіла понад 37.2°С або ознаки респіраторних

захворювань.

У випадку порушення Клієнтом норм чинного законодавства України з питань захисту населення від інфекційних хвороб, в тому числі, але не виключно, постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня2020року №1236«Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанов Головного державного санітарного лікаря України, до Клієнта застосовуються положення п. 3.7.3 та/або п. 3.7.5 Договору.»

Відповідно до пп. 12 п. 3 Правил санітарної охорони території України (надалі -«Правила санітарної охорони»), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України (надалі - «КМУ») від 24 квітня1999року № 696: карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

В пп. 9 п. 74 Правил санітарної охорони зазначено наступне: «До протиепідемічних заходів в осередку інфекційних хвороб, зазначених у пункті 1 цих Правил, належить:

9) додержання підприємствами, установами та організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, а також окремими громадянами вимог державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів і протиепідемічного режиму».

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України від «02» жовтня2012року №

5403-VI громадяни України зобов`язані дотримуватися протиепідемічного режиму.

Частина 1 ст. 117 Конституції України передбачає, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до п. 35 Постанови КМУ від 09 грудня2020року №1236«Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (надалі - «Постанова КМУ М° 1236») «На території регіонів, на

яких установлено «червоний» рівень епідемічної небезпеки, діють обмежувальні протиепідемічні заходи, передбачені пунктом 3 цієї постанови»,

Згідно з абз. 28 п. 3 Постанови КМУ №1236«Обмеження, передбачені підпунктами 6, 7, 11, 17 та 21 цього пункту, не застосовуються за умови наявності в усіх учасників (відвідувачів), крім осіб, які не досягли 18 років, та організаторів заходу (співробітників закладу), негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведене не

більш як за 72 години до здійснення заходу (відвідування закладу); або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації; або документа, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини; чи міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров?я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування метолом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія)» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2021р. № 954).

Крім того, п. 3 Постанови КМУ від 09 грудня2020року №1236передбачено: «У разі встановлення "жовтого" рівня епідемічної небезпеки додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 22 цієї постанови забороняється: діяльність спортивних залів, фітнес-центрів, які не забезпечують можливість обмежити кількість відвідувачів у залі з розрахунку одна особа на 10 кв. метрів загальної площі приміщення, басейнів більше, ніж чотири особи на одній доріжці для індивідуальних занять або шість осіб для спортивно-тренувальних груп.

Абз. 3, п.п. 21, п. 3 Постанови КМУ від 09 грудня2020року №1236(у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2021р. № 954) виглядає наступним чином: обмеження, передбачені підпунктами 6, 7, 11, 17 та 21 цього пункту, не застосовуються за умови наявності у всіх учасників (відвідувачів), крім осіб які не досягли 18 років, та не менш як у 80 відсотків організаторів заходу (співробітників закладу) документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, чи міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати), або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров?я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія.

Відповідно до пп. 1 п. 23 Постанови КМУ від 09 грудня2020року №1236«Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2» (надалі - «Постанова КМУ М 1236»): «забороняється: 1) перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно».

Відповідно до ст. 44-3 КУпАП «Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п?ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Згідно з положеннями п. «є» ст. 46 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого1994року №4004-XII «До підприємств, підприємців, установ, організацій, які порушили санітарне законодавство, застосовуються такі фінансові санкції: є) за допуск особи у громадські будинки, споруди, де здійснюється обслуговування населення, та громадський транспорт у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, без попередження, донесеного в будь-якій формі та в будь-який спосіб, про необхідність одягнути засіб індивідуального захисту органів дихання, зокрема респіратор або захисну маску, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовлені самостійно, та/або за відсутність реагування на перебування в таких місцях осіб без вдягнутих засобів індивідуального захисту (усне зауваження про необхідність одягнути засіб індивідуального захисту, припинення обслуговування, виклик представника Національної поліції з повідомленням про адміністративне правопорушення) юридична особа, фізична особа - підприємець сплачують штраф у розмірі від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Зокрема, зазначено наступне: «Використовувати маску при заняттях спортом не рекомендується, оскільки вона може перешкоджати комфортному диханню. Натомість для профілактики зараження COVID-19 при виконанні фізичних вправ необхідно дотримуватись дистанції».

Так, відповідно до укладеного між Договору, п.3.1 «Факт підписання цього Договору Клієнтом, зокрема, але не виключно, означає, що Клієнт ознайомлений з Правилами та зобов`язується їх дотримуватись, а у разі їх порушення або невиконання - нести відповідальність згідно всіх пунктів, визначених цим Договором, Правилами та чинним законодавством України».

Згідно з умовами Договору, а саме: п. 3.6.7 Договору «Клієнт зобов`язується дотримуватись усіх умов цього Договору та Додатків до нього». В свою чергу, що передбачено п. 3.7.2 Договору, «Виконавець має право вимагати від Клієнта дотримання усіх умов Договору та Правил».

Карантин - це обставина, яка існувала поза волею та контролем відповідача. Вищезазначені протиепідемічні заходи визначали особливості провадження діяльності суб`єктами господарювання на період дії карантину, а відтак виконання Відповідачем карантинних обмежень, обумовлених наведеними вище положеннями нормативних актів не являються зміною умов Договору за ініціативою Відповідача на власний розсуд про що заявляє Позивач у Позовній заяві.

Отже, виконуючи обмежувальні карантинні заходи, відповідач в своїх діях керувався вищенаведеними положеннями Постанови КМУ №1236від 09 грудня 2020 року, відповідно до яких «забороняється: 1) перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно».

Отже, починаючи з 14 вересня2021року, приймання відвідувачів у фітнес-клубі Відповідача було можливе та правомірне виключно у випадку пред`явлення відвідувачами сертифікатів, що засвідчували вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати), або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), та давали право споживачам відвідувати спортивно-оздоровчі заклади, відповідно до наведених положень Постанови КМУ №1236від 09 грудня2020року (у редакції від «13» вересня2021року).|

Згідно п. 8.3. Договору: «Якщо Клієнт не відвідує Клуб, не використовує свою Клубну картку або використовує її не у повному обсязі внаслідок вагітності, відрядження, хвороби та/або внаслідок будь-яких інших причин, строк дії Клубної картки не змінюється, а дата закінчення строку її дії не переноситься, і відповідно, грошові кошти, сплачені Клієнтом за цим Договором, поверненню не підлягають, якщо інше не передбачено цим Договором.»

В статті 901 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, а отже норма ЦК України, яка визначає поняття договору про надання послуг, не носить імперативного характеру, оскільки передбачає можливість сторонам визначити порядок надання послуг, чим і скористались сторони при укладанні Договору.

Таким чином, проведення заходів вхідного санітарного контролю та виконання норм Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», та окремо Постанови Кабінету Міністрів України №1236від 0» грудня2020 року зі змінами і доповненнями від 13 вересня2021року є правомірними та такими, що підлягали беззаперечному виконанню з метою забезпечення уникнення стрімкого розповсюдження коронавірусної хвороби на території України та аж ніяк не являлися односторонньою зміною умов Договору за ініціативою Відповідача.

За таких обставин, лише у разі виконання карантинних вимог та обмежень було дозволено приймання відвідувачів у спортивних залах та закладах оздоровлення відповідно до положень Постанови КМУ №1236від 09 грудня2020року (в редакції від 13 вересня2021року та майбутніх змінах означеної Постанови).

Щодо тверджень Позивача про несправедливість умов Договору, суд зазначає наступне.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України у Постанові від 08 червня2016року у справі за № 6-330цс16, для визнання умов договору несправедливими мають існувати одночасно 3 (три) підстави: порушення принципу добросовісності; умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; завдання шкоди споживачеві.

Крім того аналогічні підстави визначені за змістом частини другої ст. 18 Закону України

«Про захист прав споживачів».

Так, позивач ознайомилась з умовами Договору та свідомо уклала Договір з відповідачем, протилежного суду не доведено.

З огляду на умови укладеного між Сторонами Договору, а саме п. 5.4., вони не призводять до: порушення принципу добросовісності - Договором передбачено зобов`язання Виконавця, у випадку неповного надання послуг за Договором надати їх у вигляді додаткового терміну відвідування Клубу, якщо це відбулося з його вини (п. 3.7.9. Договору), а у випадку односторонньої відмови від Договору Виконавець зобов`язаний повернути Замовнику грошові кошти за вирахуванням (за мінусом) використаного періоду дії Договору (п.п. 3.7.5.); істотного дисбалансу договірних прав та обов?язків сторін.

Щодо тверджень Позивача про ??завдання шкоди споживачеві, суд зазначає про те, що суду на надано доказів того, що відповідач вчинив дії, які суперечили б умовам Договору чи чинному законодавству України, вимогам органів виконавчої влади у особливий період пандемії коронавірус.

Крім того, суд зазначає про те, що відповідно до ст. 907 ЦК України, Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Отже, наслідки розірвання Договору були погоджені сторонами Договору, відповідно до п. 5.4. ст. 5 Договору, Кошти, сплачені Клієнтом у відповідності до п. 5.1. ст. 5 цього Договору, поверненню не підлягають. Винятком з цього правила може бути лише умова п 3.7.5. ст. 3 цього Договору.

Таким чином, узагальнюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що реалізація прав відповідача, передбачених Договором, не порушує та не призводить до утиску прав та законних інтересів позивача.

Стосовно тверджень позивача про нечесну підприємницьку практику відповідача, суд звертає увагу на таке.

Поняття «нечесна підприємницька практика» означає будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика може бути такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

На підставі вищенаведеного, суд не вбачає у діях Виконавця ознак нечесної підприємницької практики.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Позивач в позовній заяві посилається на завдану діями відповідача моральну шкоду у розмірі 6 500,00 грн.

Разом з тим, в позовній заяві не наведено жодних доказів на підтвердження факту заподіяння Позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) завдано моральної шкоди у розмірі 6 500,00 грн., а калькуляція вказаної суми є орієнтовною, як визнає особисто Позивач.

Відповідно до п. 3. постанови Пленуму Верховного Суду України (надалі - «Пленуму ВСУ»), «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від «31» березня1995року № 4 (надалі - «Постанова № 4»), «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».

Враховуючи положення Постанови № 4: «Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння ї заподіювача, наявність причинного зв?язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні».

Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду. Тож, згідно із принципом змагальності сторін (ст. 2 ЦПК України) необхідним є доведення обставин, які покладені в основу обґрунтування відповідних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Крім того, в позовній заяві та в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б підтвердили наявність факту вчинення відповідачем будь-яких протиправних дій та причинно-наслідкового зв`язку щодо завдання моральної шкоди позивачеві, що, в свою чергу, спростовує всі доводи позивача щодо наявності фактів заподіяння останній моральної шкоди діями чи бездіяльністю відповідача.

Щодо відшкодування збитків, суд вказує наступне.

У п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 22. ЦК України чітко визначено 2 види збитків, а саме: «1) втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не

було порушене (упущена вигода).

Проаналізувавши норму ЦК України стає чітко зрозуміло, що розмір збитків визначається шляхом оцінювання об`єму витрат, які будуть понесені особою, для відновлення свого порушеного права, у зв`язку з пошкодженням або знищенням майна, що їй належить.

Позивачем не додано доказів, які б підтверджували завдання будь-яких збитків з боку відповідача.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ "СЛ Сейлс" про захист прав споживачів не підтверджені належними доказами та не доведені при розгляді справи, а отже не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. ст. 216, 220, 509, 526, 530, 627, 635, 548, 654, 655, 657, ЦК України, ст.ст.4,12,81, 137, 141,263-268 ЦПК Українисуд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ "СЛ Сейлс" про захист прав споживачів, - відмовити.

Повний текст судового рішення складено 29.08.2023.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланнямhttp://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.В. Мерзлий