Постанова

від 06.11.2024 по справі 753/1596/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/1596/22 головуючий у суді І інстанції Мерзлий Л.В.

провадження № 22-ц/824/14935/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Кияшко К.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 серпня 2023року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СЛ Сейлс» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року позивач звернулася до суду із позовом та просила суд визнати порушення прав ОСОБА_1 у сфері захисту прав споживача Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛ СЕЙЛС» в особі керівника Іванова Дмитра Володимировича та зобов`язати відновити становище, яке існувало до порушення прав ОСОБА_1 шляхом розірвання договору ОСК 38839 про надання спортивно-оздоровчих послуг від 27 червня 2021 року та повернення сплачених по ньому коштів у розмірі 6 740,00 грн. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛ СЕЙЛС» в особі керівника ОСОБА_3 відшкодувати збитки у відповідності до вимог п.11 ч.1 ст. 23 Закону України № 1023-XII у розмірі ста відсотків вартості наданої послуги у розмірі 6 740,00 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛ СЕЙЛС» в особі керівника Іванова Дмитра Володимировича, відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.22 Закону № 1023-XII у розмірі 6 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 червня 2021 року вона уклала договір ОСК 38839 про надання спортивно-оздоровчих послуг з ТОВ «СЛ СЕЙЛС», що є у розуміння п.3 ч.1 ст.1 Закону України № 1023-XII від 12.05.1991 року «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) виконавцем, тобто, суб`єктом, який надає послуги. Фактично, позивачем, як споживачем, укладено договір, в розумінні п.7 ч.1 ст.1 Закону № 1023-XII, тобто укладено правочин між споживачем і виконавцем про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується послуга. Позивачем, як споживачем, оплачено вартість послуги у розмірі 6 740,00 грн., тобто повну суму оплати за весь період користування послугою. Починаючи серпня 2021 року виконавець усілякими методами перешкоджає позивачу в отримані спортивно-оздоровчих послуг. На зауваження щодо недопустимості таких дій та прохання розірвати укладений договір та повернути кошти, відповідач не реагує.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , посилається на аналогічні обставини, викладені нею у позовній заяві та зазначає, що рішення суду першої інстанції є не законним, не обґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що між ТОВ «СЛ СЕЙЛС» та ОСОБА_1 (надалі - «Замовник») укладено Договір про надання спортивно-оздоровчих послуг № ОСК 38839 від 27 червня 2021 року (надалі - «Договір»), на підставі якого Виконавець надає спортивно-оздоровчі послуги у фітнес-клубі «Спорт Лайф» (надалі - «Клуб»).

На підставі укладеного Договору Виконавець зобов`язаний надати Замовнику спортивно-оздоровчі послуги у фітнес-клубі «Спорт Лайф», а саме на підставі п. 1.1. Договору: «1.1. За цим Договором Клієнт доручає, а Виконавець надає спортивно-оздоровчі послуги (далі за текстом - «Послуги») у спортивному клубі «Sport Life» (далі за текстом - «Клуб»), а Клієнт зобов`язується сплатити вартість Послуги та дотримуватися усіх умов цього Договору та усіх додатків до нього. Додатки до Договору є невід`ємними частинами Договору.»

Відповідно до умов п. 2.1. Договору: «За цим Договором Виконавець надає Послуги в Клубі згідно категорії та типу обраної Клієнтом Клубної картки (далі за текстом - «Клубна картка»). Категорія Клубної картки визначає доступ Клієнта до конкретного Клубу та конкретних Послуг, що надаються Клієнту. Виконавець надає Клієнтові Послуги за переліком, який відповідає Клубній картці Клієнта. Обсяг і види Послуг наведено у Додатку № 1 Загальні «Клубні правила», зокрема, але не виключно, у п. 1.7. загальних Клубних правил. До Правил відвідування Клубу відносяться: загальні «Клубні правила». «Правила Дитячого Клубу» та «Правила відвідування сквош-кортів», що розміщені на сайті: www.sportlife.ua/uk/rules (далі за текстом - «Правила» чи/або «Клубні правила»).

Згідно умов п. 8.7. Договору: «Підписання цього Договору засвідчує факт отримання Клієнтом Клубної картки, ознайомлення та повне, безумовне, беззастережне прийняття Договору, умов усіх Правил до Договору, які розміщені на сайті: www.sportlife.ua/uk/rules. Моментом акцепту уcix Правил до Договору є підписання цього Договору та отримання Клубної картки Клієнтом.»

Відповідно до п. 8.7 Договору: «Цим Клієнт заявляє, що він усвідомлює, що факт укладення цього Договору означає, що:

а) Клієнт свідомо погоджується на всі умови Договору;

б) Клієнт ознайомлений з вартістю Послуг за цим Договором, яка його повністю влаштовує;...» та пп. 1.19. Додатку № 1 «Загальні Клубні правила» до Договору:

«1.19. Укладаючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з переліком та обсягом Послуг, порядком їх надання, а також з усією інформацією, яка необхідна для повноцінного споживання Послуг у Клубі.»:

д) він не має жодних претензій до змісту цього Договору і умови Договору його повністю влаштовують та є справедливими по відношенню до обох Сторін».

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено істотного порушення відповідачем умов договору, що б призвело до невиконання чи неналежного виконання перед позивачем взятих зобов`язань.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 901, 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У статті 651 ЦК України визначені наступні підстави для зміни або розірвання договору

1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору є іншою підставою для зміни або розірвання договору за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання, що визначено у ч. 1, 2 ст.652 ЦК України. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно з ч.1 ст.907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Судом встановлено, що між ТОВ «СЛ СЕЙЛС» та ОСОБА_1 (надалі - «Замовник») укладено Договір про надання спортивно-оздоровчих послуг № ОСК 38839 від 27 червня 2021 року (надалі - «Договір»), на підставі якого Виконавець надає спортивно-оздоровчі послуги у фітнес-клубі «Спорт Лайф» (надалі - «Клуб»).

Відповідно до п. 2.6. договору, Клієнт погоджується з тим, що у разі, якщо після підписання цього Договору та/або після активації придбаної Клубної картки Клієнт відмовиться від Договору в односторонньому порядку чи розірве його, кошти, сплачені ним у відповідності до п. 5.1. ст. 5 цього Договору. поверненню не підлягають за винятком умов, передбачених п. 3.7.5 цього Договору.

Відповідно до п. 5.4. Кошти, сплачені Клієнтом у відповідності до п. 5.1 ст. 5 цього Договору, поверненню не підлягають. Винятком з цього правила може бути лише умова п. 3.7.5 ст. 3 цього Договору.

В пункті п. 3.7.5 ст. 3 цього Договору вказано, що Виконавець має право: «на власний розсуд відмовити Клієнту в укладенні Договору або ініціювати припинення надання Послуг. У такому разі Виконавець повідомляє Клієнта про припинення надання Послуг, та у разі розірвання Договору Виконавець здійснює пропорційне відшкодування грошових коштів, сплачених у відповідності до п. 5.1 Договору, за вирахуванням (за мінусом) використаного періоду дії Договору....».

В п. 8.3. визначено, що якщо Клієнт не відвідує Клуб, не використовує свою Клубну картку або використовує її не у повному обсязі внаслідок вагітності, відрядження, хвороби та/або внаслідок будь-яких інших причин, строк дії Клубної картки не змінюється, дата закінчення строку її дії не переноситься, і, відповідно, грошові кошти, сплачені Клієнтом за цим Договором, поверненню не підлягають, якщо інше не передбачено цим Договором.

Відповідно до ч.1 ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні підприємницької діяльності, відповідає за порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин, їх аналіз свідчить про те, що Клуб несе перед Клієнтом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у разі наявності його вини. Клуб звільняється від відповідальності за невиконання умов договору, якщо таке невиконання стало в результаті подій, які Клуб не міг передбачити.

Так, 24 грудня 2020 року Міністерство охорони здоров`я України видало наказ № 3018, яким затвердило «Дорожню карту з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках» (далі - Дорожня карта).

Дорожня карта передбачала, що імунізація населення безпечною та ефективною вакциною проти коронавірусної хвороби COVID-19 є найважливішим компонентом стратегії Уряду України в подоланні гострої фази пандемії коронавірусної хвороби COVID-19. Загальною метою здійснення масової вакцинації населення стало припинення поширення коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні.

Дорожня карта в первинній її редакції передбачала, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для всіх груп населення та професійних груп, проте наказом МОЗ від 27 жовтня 2021 року

№ 2362 абзац про добровільність цієї вакцинації було виключено.

Поширення коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні зумовлювало нагальну потребу вжиття державою певних обмежувальних заходів, пов`язаних, зокрема, із втручанням у право на повагу до приватного життя для захисту здоров`я населення від хвороби, яка може становити серйозну небезпеку, а саме: для запобігання подальшому її поширенню, попередження важких ускладнень у хворих на COVID-19, мінімізації серед них кількості летальних випадків. Така мета відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції є легітимною.

Так, у відповідності до пп. 17 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року, в редакції від 13 грудня 2021 року, у разі встановлення "жовтого" рівня епідемічної небезпеки додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 2-2 цієї постанови, забороняється діяльність спортивних залів, фітнес-центрів, які не забезпечують можливість обмежити кількість відвідувачів у залі з розрахунку одна особа на 10 кв. метрів загальної площі приміщення, басейнів - більше ніж чотири особи на одній доріжці для індивідуальних занять або шість осіб для спортивно-тренувальних груп. Обмеження, передбачені підпунктами 6, 7, 11, 17 та 21 цього пункту, не застосовуються за умови наявності у всіх учасників (відвідувачів), крім осіб які не досягли 18 років, та не менш як у 80 відсотків організаторів заходу (співробітників закладу) документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, чи міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати), або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).

Отже, Держава зобов`язана здійснити ефективні заходи - зокрема, правове регулювання та відповідну адміністративну практику - з метою захисту людини і суспільства від серйозних загроз, пов`язаних із поширенням на території України COVID-19. Через поширення хвороби під загрозою опинилося життя і здоров`я людей, фундаментальні конституційні цінності. Під час протидії пандемії право на життя і право на охорону здоров`я є найбільш тісно пов`язаними. Відповідно до частини першої статті 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Згідно з частиною першою статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Зв`язок між цими конституційними правами полягає в тому, що недостатні, несвоєчасні та неефективні заходи держави у сфері охорони здоров`я в умовах пандемії можуть означати безпосереднє посягання на право кожної людини на життя.

Аналізуючи зазначені вимоги законодавства та враховуючи, що ОСОБА_1 , як відвідувач Клубу, очевидно має значну кількість контактів (прямих/непрямих) з іншими відвідувачами у цьому закладі та обслуговуючим персоналом, що підвищує ризик інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяння його подальшому поширенню, відповідачем правомірно було ухвалено рішення про недопущення її до Клубу без документу, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або ПЛР тесту, який проведений не більш як за 72 години до відвідування закладу.

У постанові від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню так, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір про захист прав споживачів, вважав, що недопущення позивача до спортивного клубу у зв`язку з відсутністю щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19 або тесту на наявність захворювання на COVID-19 є законним, оскільки станом на день відвідування Клубу позивач не представила сертифікат про щеплення чи діючий ПЛР тест, у відповідності до якого у неї відсутнє захворювання на COVID-19.

В даному випадку держава, застосувавши такий тимчасовий захід, як не допуск до спортивних закладів відвідувачів, які не мають профілактичного щеплення, виконувала свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я працівників закладу та інших відвідувачів. Право позивача на відвідування Клубу було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач не надала документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, тесту про відсутність захворювання на COVID-19. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині протиправного на думку позивача не виконання відповідачем умов договору, апеляційний суд виходить з того, що позивач не була обмежена в можливості провести щеплення від даного захворювання чи зробити ПЛР тест на наявність COVID-19, які б надали їй можливість подальшого відвідування спортивного клубу.

Крім того, позивач могла і повинена була розумно передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, що пов`язані з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, зважаючи на те, що на момент укладення Договору по всій території України з 19 грудня 2020 року вже було встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тому настання зазначених подій не може розглядатися як підстава для розірвання договору.

Заявляючи в суді апеляційної інстанції вимогу про розірвання укладеного 27 червня 2021 року договору, позивач не звернула уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначеної норми розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційних скаргах доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, через особисте тлумачення скаржниками норм закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 08 листопада 2024 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.