Постанова

від 27.07.2023 по справі 911/1974/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2023 р. Справа№ 911/1974/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Михайленко С.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 27.07.2023

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2023 (повний текст рішення підписано 17.03.2023)

у справі №911/1974/22 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧК Альтернатива"

до Державного підприємства «Чайка»

про стягнення 671 280 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 671 280 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином грошові зобов`язання по договору поставки № 17/05-21/01 від 17.05.2021 р.

28.10.2022 відповідачем поданий відзив на позов, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на те, що видаткові накладні, які підтверджують поставку товару оформлені неналежним чином, а тому не можуть вважатися належним доказом. У даних накладних не зазначено посад осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, містяться різні підписи осіб, які прийняли товар зі сторони відповідача, відсутні довіреності на отримання матеріальних цінностей. Також позивач в обґрунтування здійснення поставки не додає до позовної заяви довіреності, які б могли підтвердити передачу товару уповноваженим представникам відповідача. Враховуючи те, що видаткові накладні оформлені без дотримання вимог ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому просить суд в позові відмовити.

08.12.2022 позивачем надана відповідь на відзив, в якому вважає наведені у відзиві доводи безпідставними, а видаткові накладні на поставку товару оформлені належним чином.

21.12.2022 позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача 34 000 грн. витрат на професійну правову допомогу.

24.01.2023 відповідачем подана заява про зменшення судових витрат на правничу допомогу, оскільки розмір витрат повинен бути обґрунтованими та пропорційними до предмету спору, а також варто враховувати критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідач зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо конкретного предмету спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

25.01.2023 позивачем подана заява про збільшення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить суд стягнути з відповідача 37 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2023 у справі №911/1974/22 позов задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства «Чайка» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» 671 280 (шістсот сімдесят одну тисячу двісті вісімдесят) грн. 00 коп. боргу, 37 000 (тридцять сім тисяч) грн. витрат на професійну допомогу, 10 069 (десять тисяч шістдесят дев`ять) грн. 20 коп. судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 04.04.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та прийнятим на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- у видаткових накладних, якими обґрунтовується факт поставки, не зазначено посад осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення. У видаткових накладних від 30.12.2021 №808 та від 02.02.2022 №43 не міститься інформація про прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції. У вказаних накладних містяться різні підписи осіб, які прийняли товар зі сторони відповідача;

- позивач в обґрунтування здійснення поставки, не додає до позовної заяви довіреності, яка б могла підтвердити передачу товару уповноваженим представникам відповідача;

- суд формально підійшов до вивчення підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які були зазначені відповідачем;

- відповідач вважає безпідставним включення позивачем до наданої правової допомоги подання заяви про усунення недоліків (вартість послуги 2000,00 грн). Необхідність подання такої заяви виникла у зв`язку із неправильним розрахунком представником позивача розміру судового збору. Покладення таких витрат на відповідача є безпідставним, оскільки їх виникнення пов`язане саме із помилкою у розрахунках представника позивача;

- апелянт вважає, що позивач значно завищив кількість годин, необхідних для вивчення документів, що обґрунтовують наявність заборгованості, отримання та ознайомлення із відзивом до позовної заяви, підготовки та направлення відповіді на відзив, а суд в оскаржуваному рішенні не надав оцінки вищевказаним підставам для зменшення судових витрат, визначених відповідачем, та безпідставно задовольнив заяву позивача в повному обсязі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №911/1974/22.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2023 у справі №911/1974/22 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/1974/22.

Матеріали справи №911/1974/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2023 у справі №911/1974/22, справу призначено до розгляду на 29.06.2023.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції розгляд справи відкладався, з об`єктивних причин, на 27.07.2023.

Під час апеляційного провадження до справи від позивача отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній категорично заперечує доводи апелянта.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував доводи апеляційної скарги відповідача, просив її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 27.07.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

17.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧК Альтернатива" (Постачальник) та Державним підприємством «Чайка» (Покупець) було укладено договір поставки №17/05-21/01, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар для свинарства (замінники сухого незбираного та сухого знежиреного молока, премікси, кормові концентрати (БВМД білково-вітамінно-мінеральні добавки тощо), найменування (асортимент), кількість та ціна яких узгоджуються Сторонами та відображаються в рахунках та/або специфікаціях (при складанні Сторонами) та видаткових накладних, які складаються Сторонами на кожну партію Товару окремо згідно замовлень Покупця, а Покупець зобов`язується приймати у власність Товар та оплачувати його вартість на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору Покупець зобов`язується оплачувати кожну партію Товару в строк, що не перевищує тридцять календарних днів з дати здійснення Постачальником поставки відповідної партії Товару. Можлива попередня оплата (повна/часткова).

Згідно п. 3.1. Договору поставка Товару здійснюється постачальником окремими партіями на підставі отриманих від Покупця замовлень (усно або письмово), зокрема засобами телекомунікаційного зв`язку або електронної пошти, в яких має бути зазначено найменування, асортимент та кількість необхідного Товару тощо. Окрім іншого, в замовленні може зазначатися необхідний обсяг Товару (графік поставок) на майбутній період (місяць, декілька місяців, квартал, півроку тощо). В такому випадку Товар поставляється в строки, визначені в погодженому сторонами замовленні. Зміни та уточнення до замовлення погоджуються Сторонами шляхом обміну письмовими повідомленнями, зокрема засобами телекомунікаційного або електронного зв`язку.

Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2022 р. включно та автоматично продовжує його дію до повного проведення розрахунку по зобов`язаннях, що виникли в період дії Договору (п. 6.1. Договору).

На виконання умов договору позивач в грудні 2021 р. та січні-лютому 2022 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 671 280 грн. 00 коп., що підтверджується: видатковою накладною №790 від 22.12.2021 р. на суму 165 200 грн. 00 коп.; видатковою накладною №808 від 30.12.2021 р. на суму 166 320 грн. 00 коп.; видатковою накладною №5 від 13.01.2022 р. на суму 169 880 грн. 00 коп.; видатковою накладною №43 від 02.02.2022 р. на суму 169 880 грн. 00 коп.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався в строк, зазначений в п. 2.4. Договору, 19.05.2022 року позивач звернувся до нього з вимогою про сплату заборгованості в строк до 31.05.2022.

Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом правомірно відхилено заперечення відповідача стосовно неналежного оформлення видаткових накладних, враховуючи наявність реального руху поставленого товару.

Крім того, матеріали справи містять належні та допустимі докази в підтвердження позиції позивача, а саме:

- на видаткових накладних №790 від 22.12.2021 р. на суму 165 200,00 грн; №808 від 30.12.2021 р. на суму 166 320,00 грн.; №5 від 13.01.2022 р. на суму 169 880,00 грн.; №43 від 02.02.2022 р. на суму 169 880,00 грн. міститься відбиток печатки ДП «Чайка», що підтверджує факт отримання товару саме відповідачем;

- відповідачем здійснено реєстрацію податкових накладних, в яких відображено рух активів згідно вказаних видаткових накладних;

- заборгованість підтверджується гарантійним листом ДП «Чайка» №326 від 01.06.2022, в якому зазначено про сплату заборгованості частинами з 25 червня 2022 до 25 грудня 2022 по 112 994,90 грн щомісячно;

- доказів звернення відповідача з приводу втрати печатки до правоохоронних органів не подано, що додатково свідчить про те, що отримання товару відбувалось уповноваженою особою відповідача з проставленням його печатки;

- посада бухгалтера передбачає повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків, не потребує окремої довіреності на підписання документів, віднесених до його ведення, в тому числі видаткових накладних та актів звірки взаєморозрахунків.

Наявність реєстрації відповідних податкових накладних за зазначеними товарними операціями в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно з якими підтверджено суми податкового кредиту, врахованих позивачем під час визначення податкових зобов`язань, безумовно передбачає підтвердження операцій, що мали місце відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про отримання відповідачем товару та обов`язку його оплати сумі 671 280,00 грн. у відповідності до п. 2.4. Договору.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката колегія суддів зазначає наступне.

02.11.2020 року між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Ейдіком» (Виконавець) був укладений договір про надання правової (професійної правничої) допомоги № 201102, відповідно до п. 1.1 якого АО зобов`язується надати правову (професійну правничу) допомогу за окремими дорученнями клієнта, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, в порядку, передбаченому даним договором.

На виконання договору позивачем підписано детальний Акт наданих послуг, які надавались з 10.10.2022 р. по 19.12.2022 р. з урахуванням призначеного на 21.12.2022 р. судового засідання, який є звітом та підтвердженим сторонами Актом виконаних робіт, що включає: аналіз чинного законодавства та судової практики, надання консультацій, супроводження під час судового розгляду даної справи, відповідно до вимог Додатку № 2 до Договору.

Як вбачається із Акту приймання-передачі послуг від 25.01.2023 р., АО «Ейдіком» за період з 10.10.2022 р. по 25.01.2023 р. надало правову допомогу клієнту, передбачену умовами Договору та Додатком № 2 від 10.10.2022 р. до Договору на загальну суму 37 000 грн.

Відповідно до пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем через електронний суд 24.01.2023 р. подано клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що предметом позову є стягнення заборгованості та штрафних санкцій за порушення відповідачем строків оплати за договором. Справа є незначної складності, містить незначну кількість документів та не потребує значного часу для вивчення.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи викладені обставини, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень ч.4 ст.129, ч.4 ст.126 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, після дослідження матеріалів справи, предмету та підстави позовних вимог у справі, виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів поданих позивачем документів, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 37 000,00 грн є обгрунтований порівняно зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому правомірно стягнутий судом в повному розмірі.

При цьому підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення витрат на правову допомогу колегія суддів не вбачає.

Відповідач вважає безпідставним включення до витрат правової допомоги вартість послуг у розмірі 2000,00 грн щодо заяви про усунення недоліків.

Однак, при поданні позовної заяви позивач скористався своїм правом, передбаченим ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» та застосував коефіцієнт 0,8 для пониження ставки судового збору, оскільки позовна заява була подана в електронному вигляді.

Даний факт не було враховано судом при відкритті провадження у справі та позивач здійснював доплату судового збору згідно ухвали Господарського суду Київської області від 17.10.2022, та оформлював заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є ідентичними запереченням на позовну заяву, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2023 у справі №911/1974/22.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2023 у справі №911/1974/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2023 у справі №911/1974/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Чайка»».

4. Матеріали справи №911/1974/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 30.08.2023 після виходу членів колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська