Ухвала

від 30.08.2023 по справі 754/11133/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/754/959/23

Справа № 754/11133/22

У Х В А Л А

Іменем України

30 серпня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Гринчак О.І.

за участю секретаря судових засідань Чехун Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіс», Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання виключення даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіс», Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання виключення даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому просить:

1. Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОДІС» (код ЄДРПОУ 32377504) припиненими з 01 травня 2012 року у зв`язку із звільненням з посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДІС» (код ЄДРПОУ 32377504) за власним бажанням в порядку частини першої статті 38 КЗпП України.

2. Зобов`язати Деснянську районну у місті Києві державну адміністрацію внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань, виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості стосовно ОСОБА_1 як чинного керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДІС» (код ЄДРПОУ 32377504) шляхом внесення відомостей про припинення з 01.05.2012 трудового договору між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОДІС» у зв`язку зі звільненням з посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДІС» (код ЄДРПОУ 32377504) за власним бажанням з 01.05.2012 в порядку частини першої статті 38 КЗпП України.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року позовну заяву залишено без руху.

Позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20 березня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17 травня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 30.08.2023 сторони не з`явились.

Дослідивши матеріали справи суд встановив таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіс» з 01.05.2009, тобто одноосібним виконавчим органом товариства (директором), який згідно з відомостями з ЄДР наділений правом вчиняти дії від імені товариства.

Зміст позовних вимог зводиться до захисту порушених, на думку позивача, її трудових прав та права на працю з боку ТОВ «РОДІС», як колишнього роботодавця, щодо не виключення з вказаного реєстру протягом тривалого часу відомостей про нього як керівника, а вимоги про виключення такого запису шляхом проведення відповідної реєстраційної дії були заявлені до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).

Таким чином, спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України не є трудовим.

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010).

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (пункт 5.15 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21).

У постанові від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22) Велика Палата Верховного Суду вказала, що за обставинами цієї справи позивач, виконуючи повноваження одноосібного виконавчого органу товариства, звернувся з позовом до самого товариства про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, а також про зобов`язання райдержадміністрації вчинити реєстраційні дії зі зміни відповідних відомостей про товариство в ЄДР. Отже, вимоги позивача спрямовані на припинення повноважень директора, обраного загальними зборами учасників товариства. Тому цей спір пов`язаний із управлінням товариством. Наслідки його вирішення можуть впливати на трудові відносини позивача з товариством, що не змінює корпоративного характеру такого спору. Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні. Суди першої й апеляційної інстанцій зрозуміли загальну спрямованість практики Великої Палати Верховного Суду, критерії розмежування корпоративних (тобто тих, що, зокрема, пов`язані з управлінням підприємством) і власне трудових спорів і правильно застосували норми процесуального права, зробивши висновок про те, що спір слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду (п.73 вищевказаної постанови).

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, стосуються корпоративних відносин, а справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіс», Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання виключення даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підлягає закриттю, оскільки позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст. 255, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у цивільній справі № 754/11133/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіс», Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання виключення даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - закрити.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 30.08.2023.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана Гринчак