Рішення

від 22.08.2023 по справі 910/9681/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.08.2023Справа № 910/9681/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріст-Трейд", Донецька область, м. Маріуполь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство Каскад", м. Київ

про стягнення 399 495,00 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Пулєєва О.М. (адвокат за ордером серія АА№1340334 від 16.08.2023);

від відповідача: Петльована Н.С. (адвокат за ордером серії АМ№1060703 від 03.08.2023).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.06.2023 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріст-Трейд" (позивач) із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство Каскад" (відповідач) суми сума коштів в розмірі 399 495,00 грн, у зв`язку з непоставкою оплаченого позивачем товару за рахунком на оплату №164 від 21.12.2021 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/9681/23 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження викликом сторін, призначено судове засідання на 22.08.2023 та витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство Каскад» належним чином засвідчену копію рахунку №164 від 21.12.2021 року.

04.08.2023 року від відповідача до суду надійшла заява на виконання ухвали суду щодо витребування документів, в якій зазначено, що надати суду копію рахунку №164 від 21.12.2021 року відповідач не має можливості з огляду на його відсутність у нього.

14.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позов є передчасним, оплата є частковою і строк поставки у відповідача з моменту оплати на суму в розмірі 399 495,00 грн не настав.

В засіданні 22.08.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданні здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Із позовної заяви вбачається, що відповідачем, як постачальником, було виставлено позивачу, як покупцю, рахунок на оплату №164 від 21.12.2021 року для оплати продукції на суму в розмірі 399 495,00 грн.

Позивачем, на виконання вказаного рахунку, було здійснено оплату продукції на суму в розмірі 399 495,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №137 (#901624874306) від 17.01.2022 року (призначення платежу передплата за радіатор конденсатора зг.рах. №1664 від 21.12.2021 в т.ч. ПДВ - 66582,50 грн).

У зв`язку з непоставкою відповідачем позивачу продукції, останнім було направлено відповідачу вимогу про повернення коштів №13/09/22 від 13.09.2022 року, в якому було зазначено, що відповідач має повернути кошти протягом 7-ми денного строку з дати отримання цього листа.

В претензії №17/11-2022 від 17.11.2022 року позивач повторно просив відповідача повернути кошти у зв`язку з непоставкою товару.

Повідомленням №29/09-22 від 29.09.2022 року позивач вказав, що первинні документи щодо правовідносин сторін знаходяться на тимчасово окупованій території та не можуть бути вивезені.

Листом №24/05-2023 від 24.05.2023 року позивач просив відповідача надати копію рахунку №164 від 21.12.2021 року, у зв`язку з відсутністю у позивача вказаного документу.

Відповіді на зазначені вимогу позивач від відповідача не отримав, кошти позивачу повернуті не були.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що сума коштів попередньої оплати в розмірі 399 495,00 грн підлягає поверненню позивачу, оскільки відповідачем не здійснено поставку оплаченої позивачем продукції.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує, що рахунок №164 від 21.12.2021 року було виставлено на більш ніж 1 000 000,00 грн, а проведена позивачем часткова оплата на суму в розмірі 399 495,00 грн не є підставою для початку відліку строку поставки товару, у зв`язку з чим позовні вимоги є передчамними.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб, а саме шляхом виставлення відповідачем позивачу рахунку №164 від 21.12.2021 року.

При цьому, факт виставлення вказаного рахунку відповідачем для оплати позивачу не заперечується відповідачем, про що повідомлено адвокатом останнього в судовому засіданні 22.08.2023 року.

Однак, відповідачем на вимогу суду (ухвала від 05.07.2023 року) копію рахунку №164 від 21.12.2021 року не надано, посилаючись на його відсутність. Окрім того, в судовому засіданні 22.08.2023 року адвокатом відповідача повідомлено, що товариство не зобов`язане зберігати оригінали всіх виданих ним документів.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Стаття 663 Цивільного кодексу України регламентує, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Частиною 2. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, у зв`язку з непоставкою відповідачем продукції, позивачем було направлено відповідачу вимогу про повернення коштів №13/09/22 від 13.09.2022 року, в якому було зазначено, що відповідач має повернути кошти протягом 7-ми денного строку з дати отримання цього листа.

Враховуючи, що договором не встановлено строк поставки товару, оскільки його укладено у спрощений спосіб, такий строк позивачем, відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України, встановлено зазначеною вище вимогою, що на думку позивача, було більш доцільним.

При цьому, з моменту оплати позивачем товару на суму в розмірі 399 495,00 грн до моменту пред`явлення вимоги пройшло майже вісім місяців, проте відповідачем не вчинено жодних дій спрямованих на виконання умов усного договору з поставки продукції.

У зв`язку з непоставкою відповідачем позивачу оплаченого останнім товару у строк визначений позивачем, у відповідача виникло зобов`язання (грошове зобов`язання) із повернення попередньої оплати, сплаченої позивачем в розмірі 399 495,00 грн, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України та частини першої статті 530 ЦК України, з наступного дня після спливу строку поставки, визначеного позивачем.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням.

Позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду №918/631/19 від 22.09.2020 року.

Отже, відповідач у встановлений строк свого обов`язку не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, що свідчить про неможливість в односторонньому порядку відмови відповідача від виконання умов Договору.

За змістом частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження виконання ним своїх зобов`язань за Договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу суми оплати в розмірі 399 495,00 грн.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов Договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, а тому, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу в розмірі 399 495,00 грн.

Судовий збір, у розмірі 5 992,43 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство Каскад» (ідентифікаційний номер 42793713, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріст-Трейд» (ідентифікаційний код 34550708, місцезнаходження: 87512, Донецька область, м. Маріуполь, Запорізьке шосе, буд. 2) суму коштів в розмірі 399 495,00 грн (триста дев`яносто дев`ять тисяч чотириста дев`яносто п`ять гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 5 992,43 грн (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві гривни 43 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 29.08.2023 року.

Суддя С. МОРОЗОВ